Небезпека. Ризик – як оцінка небезпек.

32. Поняття небезпеки. Класифікація небезпек.

Центральне місце в БЖ займає небезпека. Небезпека – ситуація в оточуючому (людину) середовищі, у якій за певних умов можливе виникнення факторів небезпеки, здатних призвести до одного чи сукупності з наступних небажаних наслідків для людини і навколишнього середовища:

33. відхилення здоров'я людини від середньостатистичного значення, тобто до захворювання або смерті;

34. погіршення стану навколишнього середовища, обумовленого нанесенням матеріального чи соціального збитку.

Небезпека – це явища, процеси, об'єкти, здатні завдавати шкоди здоров'ю людини безпосередньо або побічно (наприклад, унаслідок погіршення стану навколишнього середовища). Варто розрізняти: техногенно-виробничі небезпеки, обумовлені господарською діяльністю людини; природно-екологічні небезпеки, обумовлені причинами природничого характеру; соціально-економічні небезпеки, обумовлені причинами соціального, економічного і психологічного характеру; військові небезпеки, обумовлені воєнними діями, роботою військово-промислового комплексу, терористичними актами.

Джерело небезпеки – це будь-яка діяльність або стан елементів системи “людина – машина – середовище”, здатні призвести до реалізації небезпеки і виникнення в навколишньому середовищі факторів небезпеки. Джерелами небезпеки є: діяльність людини; робота машини, технічний стан машини; стан навколишнього середовища.

Основними задачами забезпечення безпеки є прогнозування й ідентифікація небезпек. Успішне розв’язання цих задач багато в чому визначає успіх вирішення двох інших задач забезпечення безпеки: захист людини від впливу вражаючих факторів; ліквідація наслідків впливу вражаючих факторів на людину і навколишнє середовище. У сучасному світі існує безліч різних небезпек, що можуть діяти як самостійно, так і в комплексі з іншими небезпеками. Правильне визначення класу або небезпеки групи небезпек і виявлення зв'язків між ними дозволить краще визначити і засоби боротьби з цими небезпеками.

Таксономія небезпек (від греч. taxis – розташування один за одним + nomos – закон) – це класифікація і систематизація небезпек.

Класифікація небезпек може здійснюватися за декількома ознаками (Рис.1): За джерелами походження (причинами виникнення); за масштабами дії; за об'єктами впливу; за силою впливу.

 

 

Рисунок 1

За масштабами можна виділити такі небезпеки (Рис. 2):

35. Точкові. Впливають на невеликій площі на одну або кількох осіб. Прикладами таких небезпек можуть служити такі: удар блискавки в окремо розташоване дерево; падіння важкого предмета з висоти. Такі небезпеки діють одноразово і не мають ніяких наслідків для інших людей і навколишнього середовища.

36. Локальні. Впливають на площі до декількох тисяч квадратних метрів і на групу людей. Однак їх вплив також одноразовий і не виходить за межі ураженої ділянки. Наприклад: пожежа житлового будинку; аварія на залізниці без участі сильнодіючих чи радіоактивних речовин.

37. Регіональні. Діють у масштабах регіону, уражаючи людей і навколишнє середовище. Вплив таких небезпек може бути багаторазовим чи розтягнутим у часі. Наприклад,: аварійний викид сильнодіючих отруйних речовин у відкриту водойму; аварія на Чорнобильській АЕС.

38. Загальні. Впливають на усе світове співтовариство. Наприклад, руйнування озонового прошарку Землі.

 

 

 

Рисунок 2

Слід зазначити, що деякі крапкові чи локальні небезпеки можуть згодом перерости в регіональні чи загальні, якщо вчасно не будуть прийняті заходи для їхньої локалізації і ліквідації. Тому масштаб аварій багато в чому залежить від оперативності дій системи безпеки (служб безпеки).

За об'єктами впливу можна виділити (Рис. 3): небезпеки, що впливають на людину; небезпеки, що впливають на навколишнє середовище; комбіновані.

 

 

Рисунок 3

При цьому небезпеки, що впливають на навколишнє середовище, побічно можуть впливати на людину, тому що навколишнє середовище під впливом небезпеки набуває властивостей, небезпечних для людини. Комбіновані небезпеки одночасно впливають і на людину, і на навколишнє середовище. Наприклад, вплив радіоактивного випромінювання, пожежа і т. ін.

За силою впливу можна виділити забруднюючі небезпеки і руйнуючі небезпеки. При цьому небезпеку можна вважати забруднюючою, якщо її наслідки не є необоротними і можуть бути ліквідовані цілком. Небезпека, що руйнує - це така небезпека, при якій настають необоротні наслідки.

За природою впливу розрізняють такі небезпеки (Рис. 4):

39. фізичні (вплив механічний, тепловий, радіаційний і т. ін.);

40. хімічні (отруєння й інші);

41. біологічні (зараження);

42. психологічні (стрес, психічні захворювання і розлади й інші);

43. комбіновані.

 

 

Рисунок 4

 

Усі ці небезпеки можуть взаємодіяти між собою. Наприклад, висока температура і вогонь на пожежі не тільки спричиняють фізичний і хімічний вплив, але також викликають стрес (психологічний вплив), у результаті якого виникає паніка і приймаються неправильні рішення. За даними статистики більшість потерпілих на пожежі постраждали саме із-за неправильних, поспішних дій, тому що знаходилися в стані паніки.

За джерелами виникнення розрізняють такі небезпеки
(Рис. 5): природні; антропогенні; природно-антропогенні.

 

 

 

 

Рис. 5

 

Рисунок 5

Природні небезпеки виникають незалежно від людини. Виникнення антропогенних небезпек обумовлено діяльністю чи людини у виробничій сфері (техногенні), чи в сфері суспільних відносин (соціально - політичні і соціально - психологічні). До природно-антропогенних чи комбінованих небезпек відносяться небезпеки, поштовх до розвитку яких дала людська діяльність. Проте, потім подальшому розвитку небезпеки сприяли природні явища або процеси.

Небезпеки також можна класифікувати:

44. за часом прояву негативних наслідків - імпульсні і кумулятивні;

45. за локалізацією - пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом;

46. за нанесеним збитком - соціальний, технічний, екологічний.

Сфери прояву небезпек: побутова, спортивна, шляхово-транспортна, виробнича, військова, пожежна і т. ін.

За характером впливу на людину небезпеки поділяються на активні і пасивні, причому до пасивних відносять небезпеки, що активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина.

У сучасному світі існує величезна кількість різноманітних небезпек. Тому їхня систематизація і класифікація є важливою задачею, розв'язання якої допоможе успішно вирішувати проблеми безпеки.

47. Потенційні джерела небезпеки трудової діяльності.

При сформованій рівновазі (стабільності) системи джерела небезпеки відсутні. Праця – це теж система, отже, повинна мати стабільність і безпеку. На безпеку праці впливає багато чинників, що можна розділити на такі групи:

48. зовнішнє середовище;

49. організація виробничого процесу в цілому і на робочих місцях;

50. стан інструментів і машин.

В умовах надзвичайних ситуацій до цього добавляються: дим; загазованість; обмежений огляд; температура; шкідливі і небезпечні виробничі чинники (отрути, вибухонебезпечні речовини, посудини під високим тиском, радіація і т. і.); недостатньо інформації про навколишнє оточення; можливість завалення будівельних конструкцій. Усе це джерела небезпеки. Проте, наявність одного або декількох джерел із перерахованих ще не означає, що неможливо уникнути нещасного випадку. Нещасний випадок буде мати місце, якщо при наявності потенційної небезпеки не будуть дотримуватися умови безпечної праці, тобто якщо буде причина.

Можна виділити такі причини нещасних випадків:

51. Відсутність або недостатнє фахове уміння. Цей чинник діє, якщо кваліфікація робітника не відповідає складності виконуваної роботи. Усунути дію цього чинника можна шляхом навчання, вироблення навичок, накопичення досвіду. Уміння – це спроможність людини здійснювати яку-небудь діяльність у нових для нього умовах; уміння придбані нею на основі раніше отриманих знань і навичок. Таким чином, основна задача фахового навчання – розвиток у людини фахового уміння.

52. Необережність, неуважність, халатність. Ці поняття розпливчасті й обумовлені різноманітними причинами. Частіше усього – це втома, стомлення. Утома або стомлення виникає в результаті тривалого, надмірного або нераціонального навантаження. Характеризується неточними рухами, ослабленням уваги, зниженням продуктивності праці, неправильними рішеннями. Стомлення розвивається при одноманітній роботі з нескладними операціями або процесами, а також при розв'язанні складних задач за короткий проміжок часу. Останнє характерно для умов надзвичайних ситуацій. Крім того, при інтенсивному фізичному навантаженні спочатку – період адаптації, що супроводжується ядухою, неприємними відчуттями в дихальних шляхах (швидко зникає). Потім через 20 – 30 хвилин – "мертва точка" – ці негативні явища виражені набагато сильніше і можуть призвести до небажаних наслідків. Потім – "друге дихання" – організм може працювати далі (залежить від тренованості і здоров'я). Тому для безпеки необхідно задати правильний ритм роботи.

53. Емоційне порушення: радість; почуття небезпеки. Радість збільшує неуважність, утрачається впевненість у рухах. Почуття небезпеки може проявлятися як: тривога; страх; "розумний страх"; паніка. Тривога – це дуже небезпечне. Страх – з'являється зціплення, дрож, нерозумні вчинки. Розумний страх – у результаті тренувань стає можливим замість страху відчувати побоювання, тривогу, але без збільшення небезпеки. Людина усвідомлює небезпеку, що погрожує їй, але знає як її уникнути і вміє її перебороти. Паніка – це страх, але більш сильний. Діє активно охоронний рефлекс, що змушує людину діяти необдумано і частіше усього неправильно. Існує чотири характерні прояви паніки:

54. в автоматично виконуваній послідовності вчинків виникає прогалина, людина виконує дії, зайві в даній ситуації;

55. інстинктивні захисні рухи, що не відповідають об’єктивним вимогам захисту;

56. людина продовжує автоматично дії або рухи без якихось змін замість того, щоб їх припинити або змінити;

57. дії і рухи не відбуваються, людина знаходиться в заціпенінні.

58. Тимчасове різке порушення якихось функцій – головна біль, судорога, запаморочення і т. ін. На пожежі це особливо важливо, тому що на людину діють шкідливі і небезпечні чинники (дим, пари отруйних речовин, температура, шум і т. ін.).

59. Ці ж чинники сприяють переключенню психічної діяльності з основної задачі на відволікаючи чинники.

60. Нульові дні біоритмів – дні втоми.

61. Гипокинезія – різке збільшення стану напруженості організму. Характерно для умов надзвичайних ситуацій, коли засобів для рішення задачі потрібно набагато більше, ніж є в наявності. У результаті такого стану можуть розвиватись сердечно-судинні захворювання, психічні розлади і т. ін., можлива смерть.

Знання причин нещасних випадків дозволить врахувати їх у фаховому підготуванні й у майбутньому уникнути.

 

62. Ризик, як фактор потенційної небезпеки. Індивідуальний і соціальний ризик.

Небезпека – поняття загальне, яке залежить від багатьох чинників. Інколи, оцінюючі той чи інший вид діяльності, ми говоримо, що існує велика небезпека, а іноді – мала. Чи можна об’єктивно оцінити небезпеку кількісно? Можна, для цього вводиться таке поняття як ризик, під яким, в загальному, розуміють частоту реалізації небезпеки. Ризик – критерій для кількісного виміру небезпеки, що виражається як багатокомпонентна величина і включає показники:

63. величину заподіяних збитків від впливу того чи іншого небезпечного фактора;

64. імовірність виникнення (частоту) фактора небезпеки;

65. невизначеність у величинах як збитку, так і ймовірності.

Види ризику: індивідуальний ризик, соціальний ризик.

Індивідуальний ризик – це імовірність небажаних впливів певного виду, що виникають при реалізації певних небезпек у конкретній точці простору. Кількісно величина індивідуального ризику дорівнює ймовірності (частоті) небажаних наслідків при впливі певного виду. Величину ризику (R) визначають як відношення кількості подій з небажаними наслідками, що вже сталися (n) до максимально можливого їх числа (N) за конкретний період часу:

Ця формула дозволяє розрахувати величину загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій в конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, у групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб’єктів господарської діяльності і т. ін.

Якщо час існування небезпеки і час спостереження збігаються, ризик визначається як відношення числа небажаних наслідків до їх можливого числа.

Існує низка ризиків природних, соціальних, фінансових, бізнесових та інших, за якими їх можна класифікувати на окремі види. Нижче наведені види ризиків, що стосуються сфери життєдіяльності.

За масштабами розповсюдження розрізняють ризики стосовно окремої людини, групи людей, населення регіону, нації, всього людства.

З позицій доцільності ризик буває обґрунтованим та необґрунтованим (безглуздим).

За волевиявленням поділяють ризики на добровільні та вимушені.

Стосовно відношення до сфери людської діяльності розрізняють економічний, побутовий, виробничий, політичний, соціальний ризики та ризик в природокористуванні.

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний. Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він знаходиться в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня. Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку. Гранично допустимий ризик – це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись незважаючи на очікуваний результат. Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який в переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків

На практиці досягти нульового рівня ризику неможливо. Знехтуваний ризик в теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного ризику.

Величину прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятих значень. Так, скорочення витрат на охорону навколишнього природного середовища на користь техногенної та соціальної сфер призведе до забруднення атмосфери, води, ґрунтів, що неминуче вплине на ріст захворюваності, погіршення умов проживання, якості харчів тощо. Разом із тим виділення недостатніх коштів на підтримання та розвиток техногенної сфери призведе до використання відсталих технологій, устаткування, зростання рівнів травматизму та професійних захворювань, до загального падіння рівнів виробництва. З іншого боку, зниження витрат в соціальній сфері безпосередньо впливає на життєвий рівень людей та підвищує ризик зубожіння суспільства, його криміналізації.

У деяких країнах гранично допустимий і прийнятний ризики визначені в законодавчому порядку. Наприклад, у Нідерландах гранично допустимий ризик смерті від небезпек у техносфері прийнятий рівним 10^-6, а прийнятний – 10^-8.

Соціальний ризик – це залежність частоти виникнення небажаних подій, що полягають у поразці не менш визначеного числа людей, що піддаються впливам визначеного виду при реалізації небезпек, від цього числа людей. Соціальний ризик дозволяє судити про масштаби небажаних наслідків, оскільки 5 небажаних наслідків можуть відбутися в 5 подіях, але також і в 1, 2, 3, 4 подіях.

Запитання

66. Визначте поняття небезпеки. Які існують небезпеки?

67. Що таке таксономія?

68. За якими ознаками здійснюється класифікація небезпек?

69. Які існують потенційні джерела небезпеки трудової діяльності?

70. Що таке гіпокинезія? Коли вона виникає?

71. Визначте поняття ризику. Що таке індивідуальний і соціальний ризик?

 

Лекція 3