Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини, спричинюють порушення здоров'я лише тоді, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину.
Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом восьми годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки житя теперішнього й наступних поколінь.
За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):
— 1-й клас — речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть, озон).
— 2-й клас — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1... 1,0 мг/м3 (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги).
—- 3-й клас — речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1... 10,0 мг/м3 (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий).
— 4-й клас — речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0мг/м3 (аміак, бензин, ацетон, гас).
Гранично припустимі концентрації деяких шкідливих речовин у повітрі робочої зони та їхні характеристики наведено в табл. 2.3.
Слід зазначити, що в списку ГДК поряд з величиною нормативу, може стояти буква, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини:
О — гостроспрямованої дії;
А — алергічної дії;
К — канцерогенної дії;
Ф — фіброгенної дії.
При вмісті в повітрі робочої зони кількох речовин односпрямованої дії для забезпечення безпеки роботи слід дотримуватися наступної умови:
де С1,С2,С3,..., Сп — концентрації відповідних шкідливих речовин в повітрі, мг/м3;
ГДК1, ГДК2,..., ГДКП — гранично допустимі концентрації відповідних шкідливих речовин, мг/м3.
До шкідливих речовин односпрямованої дії відносяться шкідливі речовини, які близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини.
При одночасному вмісті в повітрі кількох шкідливих речовин, що не мають односпрямованої дії, ГДК залишається таким самим, що й при їхній ізольованій дії.
Для контролю концентрації шкідливих речовин в повітрі виробничих приміщень та робочих зон використовують наступні методи:
|
— експрес-метод. який базується на явищі колориметрії (зміні кольору індикаторного порошку в результаті дії відповідної шкідливої речовини) і дає змогу швидко і з достатньою точністю визначити концентрацію шкідливої речовини безпосередньо у робочій зоні. Для цього методу використовують газоаналізатори (УГ-2, ГХ-4 та інші).
Примітка: П — пари; А — аерозоль.
— лабораторний метод, що полягає у відборі проб повітря з робочої зони і проведенні фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фото колориметричного) в лабораторних умовах. За цим методом отримують точні результати, однак на це потрібно багато часу.
- метод неперервної автоматичної реєстрації вмісту в повітрі шкідливих хімічних речовин з використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів (ФКГ-ЗМ на хлор, «Сирена-2» на аміак, «Фотон» на сірководень).
Періодичність контролю стану повітряного середовища визначається класом небезпеки шкідливих речовин, кількістю їх, ступенем небезпеки враження працюючих. Контроль (вимірювання) може проводитися безперервно, періодично протягом зміни, щоденно, щомісячно. Безперервний контроль із сигналізацією (перевищення ГДК) повинен бути забезпечений, якщо в повітря виробничих приміщень можуть потрапити шкідливі речовини гостроспрямованої дії.
