Нормування та вимірювання рівнів шуму та вібрації

Шум - це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів. Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки (їх сукупність), які заважають нормально працювати, сприймати потрібні звуки, відпочивати.

Основна ціль нормування шуму на робочих місцях – встановлення допустимих рівнів шуму, які при щоденному впливі протягом всього робочого дня і протягом багатьох років не можуть викликати суттєвих захворювань організму людини і не заважають його нормальній трудовій діяльності.

При нормуванні шуму до уваги беруться різні його види. Відповідно до ГОСТу 12.1.003-83 та ДСНу 3.3.6.037-99 шуми класифікуються за характером спектра та часовими характеристиками. За першою ознакою шуми поділяються на широкосмугові, з неперервним спектром шириною понад одну октаву, та вузькосмужні, (тональні), у спектрі яких є виражені дискретні тони. За часовими характеристиками шуми можуть бути постійними, якщо їх рівень протягом робочої зміни (8 год) змінюється не більше, ніж на 5 дБА, та непостійними.

Нормування шуму здійснюється за двома методами: нормування за граничним спектром шуму та нормування рівня звуку в дБА.

Максимальний рівень шуму, що коливається в часі та переривається, не повинен перевищувати 110 дБА. Максимальний рівень для імпульсного шуму не повинен перевищувати 125 дБА.

Для визначення відповідності рівнів шуму та рівнів звукового тиску нормованим значенням, а також для порівняльної оцінки різних заходів, спрямованих на зниження шуму, проводять вимірювання шуму на робочих місцях і у виробничому приміщенні. Для цього використовується: шумомір ШМ-1, вимірювач шуму та вібрації ВШВ-003, акустична вимірювальна апаратура фірми ЮТ (Німеччина) та "Брюль і К'єр" (Данія). Принцип вимірювання шуму полягає в наступному: мікрофон для акустичних вимірювань сприймає шум і перетворює механічні коливання на електричні, які підсилюються і, пройшовши коректувальні фільтри та випрямляч, реєструються індикаторним приладом чи осцилографом.

Рекомендовані діапазони шумів

- для сну - 30...45 дБ

- для розумової праці - 45... 55 дБ

- для лабораторних досліджень, роботи з ЕОМ - 50...65 дБ

- для виробничих цехів, гаражів, магазинів - 56...70 дБ

 

Вібрація. Основними нормативними документами з охорони праці стосовно вібрації є ГОСТ 12.1.012-90 та ДСН 3.3.6.039-99.

Як Ви знаєте розрізняють локальну та загальну вібрацію.

Для вимірювання вібрації, як правило, застосовують прилади, принцип роботи яких базується на перетворенні кінематичних параметрів вібрації в електричні, що вимірюються чи фіксуються на папері або плівці. Як первинні вимірювальні засоби (давачі) використовуються ємнісні, індукційні, п'єзоелектричні перетворювачі вібропереміщення, віброшвидкості, віброприскорення. Параметри вібрації вимірюють віброметрами ВМ-1, ВИП-2, апаратурою контрольно-сигнального вібровимірювального типу ВВК-003, ВВК-005, вимірювачами шуму та вібрації ВШВ-003.

Віброметри

Шумоміри

Контрольні запитання:

1. Якими методами можна визначити запиленість повітря?

2. Поясніть сутність гравіметричного, розрахункового та фотометричного методів визначення запиленості повітря.

3. Які Ви знаєте способи видалення пилу з повітря.

4. Що таке шум, мета нормування шуму?

5. Розкажіть про вимірювання шуму.

6. Розкажіть про вимірювання вібрації.

Тема 2.5 Класифікація умов праці за шкідливими факторами та оцінка їх відповідності санітарно гігієнічним вимогам.

Література:

1. Охорона праці за ред.. В.Кучерявого

Львів: Оріяна-Нова, 2007р.

2. Бедрій Я.І. «Охорона праці»

Львів «АРІ» 2000р.

3. Купчик М.П., Гандзюк М.П. «Основи

охорони праці»

Київ 2010р.

4. Сивко В. Й. правові та організаційні основи

охорони праці в Україні: навчальний посібник.-

К.:Кондор, 2003р.

5. Основи охорони праці: підручник./ за редакцією К.Н.Ткачука, М.О.Халімовського.-К.:Основа, 2003р.

 

План:

1. 1. Класифікація умов праці.

Класифікація умов праці.

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів.

Оцінка умов праці проводиться на підставі «Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу».

Умови праці — це сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, в якому здійснюється діяльність людини.

Під час трудового процесу на людину можуть впливати шкідливі або н ебезпечні виробничі фактори.

Шкідливий виробничий фактор — це фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності; підвищити частоту соматичних та інфекційних захворювань; призвести до порушення здоров'я нащадків.

Небезпечний виробничий фактор — фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров'я або смерті.

Шкідливі виробничі фактори:

До фізичних небезпечних і шкідливих факторів належать:

· рухомі машини і механізми, рухомі частини виробничого обладнання, вироби, що пересуваються (матеріали, заготовки);

· підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

· підвищена чи знижена температура поверхонь обладнання, матеріалів, повітря робочої зони;

· підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвукових коливань;

· підвищений чи знижений барометричний тиск і його різкі зміни;

· підвищена чи знижена вологість, рухомість, іонізація повітря;

· підвищений рівень іонізуючих випромінювань, напруги в електромережі, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, напруженості електричного і магнітного полів;

· відсутність чи брак природного світла, знижена контрастність, пряма і відбита блискотливість, підвищена пульсація світлового потоку;

· підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної радіації;

· гострі краї, шершавість, задирки на поверхні заготовок, інструментів і обладнання;

· розташування робочого місця на значній висоті відносно землі (підлоги);

· невагомість.

До хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером впливу на організм людини поділяються на токсичні, подразнюючі, сенсабілізуючі, концерогенні і мутагенні. Ці хімічні речовини впливають на репродуктивну функцію людини. За шляхами проникнення в організм людини вони поділяються на ті, що проникають через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряний покрив і слизові оболонки.

До біологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини і тварини).

До психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні і динамічні) та нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).