Вентиляція виробничих приміщень

Призначення та класифікація систем вентиляції

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів і засобів, при­значених для забезпечення на постійних робочих місцях і зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов і чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним і технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити з приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

—за способом переміщення повітря — природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно);

—за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна, при­пливно - витяжна;

—за місцем дії — загальнообмінна, місцева, комбінована.

Природна вентиляція

За типом повітрообміну природну вентиляцію поділяють на загальнообмінну неорганізовану та загальнообмінну організовану, яка базується на аерації.

Загальнообмінна неорганізована природна вентиляція (інфіль­трація, або природне провітрювання) здійснюється зміною по­вітря в приміщенні через нещільності в огородженнях і елемен­тах будівельних конструкцій, завдяки різниці тиску ззовні і всередині приміщення. Такий повітрообмін залежить від багать­ох факторів — сили і напрямку вітру, температури повітря все­редині приміщення і ззовні споруди, виду огородження і якості будівельних робіт. Однак, інфільтрація спостерігається і в жит­лових будівлях і може досягати 0,5...0,75 об'єму будівлі за годи­ну, а для промислових підприємств — 1... 1,5.

Для забезпечення постійного повітрообміну за умови підтрим­ки чистоти повітря в приміщенні служить загальнообмінна організо­вана природна вентиляція. Організована, або регульована, природ­на вентиляція може бути канальною та безканальною (аерація).

Канальна природна витяжна вентиляція без організованого припливу чистого повітря використовується в житлових та адміністративних будівлях.

Аерація — це загальнообмінна організована керована природ­на вентиляція приміщення, проходить за рахунок різниці гравітаційного тиску зовнішнього та внутрішнього повітря і дії вітру. Повітрообмін в приміщенні забезпечується наявністю от­ворів у стінах (вікна) та в перекриттях (ліхтарі)

Для регулювання надходження та видалення повітря перед­бачено перекриття на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року.

При проектуванні вентиляційних систем з природним надхо­дженням зовнішнього повітря у виробниче приміщення в холод­ну пору року доцільно передбачити заходи, які запобігають:

—зниженню температури повітря в робочій зоні нижче припустимої норми;

—накопиченню в приміщенні водяної пари;

—конденсації вологи на стінах та металевих поверхнях.

Вилучення забрудненого повітря з приміщень через спеціальні канали здійснюють під впливом природного його руху внаслідок різниць температур.

Дефлектори — це спеціальні пристрої, які використовують для видалення забрудненого або перегрітого повітря з виробни­чих приміщень, гаражів, депо, побутових приміщень, а також для локального повітрообміну.

Ефективність роботи дефлекторів залежить від конструктив­них особливостей, розмірів, довжини припливно — витяжних каналів, сили вітру та висоти встановлення дефлектора. Для ви­далення великої кількості повітря розміри дефлектора повинні бути досить великими, або використати кілька малих дефлек­торів, які за продуктивністю дорівнюють великому.

Для збільшення природної тяги за рахунок енергії вітру над витяжними каналами встановлюють спеціальні насадки, які називаються дефлекторами. Дія дефлектора базується на тому, що при обтіканні його вітром приблизно на 5/7 поверхні насад­ки, утворюється розрідження, внаслідок чого у витяжному ка­налі збільшується тяга.

Найбільш ефективний і досконалий в аеродинамічному відношенні — дефлектор ЦАП. У перерізі він може бу­ти циліндричний, квадратний.

Дефлектори доцільно влаштовувати над виступаючими час­тинами конструктивних елементів на покрівлі. Недоцільно вла­штовувати дефлектори біля протипожежних перешкод. Це може викликати підвищення тиску повітря, коли через дефлектор ззовні поступатиме в приміщення токсичне, вибухонебезпечне повітря.

Дефлектори слід розташовувати на найвищих ділянках по­крівлі, вище гребня даху в зоні активної дії вітру.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік у тому, що повітря надходить в приміщення без попереднього очищення, а видалене відпраць­оване повітря також не очищується і забруднює довкілля.

Механічна вентиляція

Вентиляція, за допомогою якої повітря подається у вироб­ничі приміщення або видаляється з них через вентиляційні сис­теми з використанням спеціальних механічних збудників, нази­вається механічною.

Механічна вентиляція порівняно з природною має ряд переваг:

—великий радіус дії, за рахунок значного тиску, викликано­го вентилятором;

—зміна або збереження необхідного повітрообміну незалеж­но від температури зовнішнього повітря;

—очищення забрудненого повітря перед видаленням його в атмосферу.

До недоліків механічної вентиляції слід віднести значну кількість споруд і проведення заходів щодо зменшення шуму, великі витрати порівняно з природною вентиляцією на створен­ня проектної документації, закупівлю обладнання, монтаж та ек­сплуатацію.

За способом подачі і видалення повітря є чотири схеми за-гальнообмінної вентиляції: припливна, витяжна, припливно-ви­тяжна і система з рециркуляцією

Припливна система — це система, при якій повітря подається в приміщення після його підготовки (очищення, зволоження). При цьому в приміщенні виникає надлишковий тиск, за раху­нок якого повітря виходить назовні або в інші приміщення че­рез вікна і двері. Припливна система служить для вентиляції приміщення, в яке може потрапити забруднене повітря із сусідніх приміщень або холодне повітря ззовні.

Витяжну систему застосовують для видалення повітря з приміщення. В зв'язку з цим в приміщенні виникає зниження тиску і повітря із сусідніх приміщень або повітря із зовні при­пливає в приміщення. Витяжну систему доцільно застосовувати тоді, коли шкідливі виділення даного приміщення не повинні поширюватися в сусідні приміщення.

Припливно-витяжна система забезпечує як подачу повітря у виробниче приміщення з підготовкою його (підігрів, очищення тощо), так і вилучення забрудненого повітря з приміщення. В разі потреби перед викидом повітря з приміщення в атмосферу проводиться його очищення.

Вентиляційна система з рециркуляцією повітря — це замкне­на припливно-витяжна система вентиляції з подачею свіжого повітря не менше ніж 10... 15% від загального об'єму. Вентиляцію з рециркуляцією повітря влаштовують в приміщеннях, де немає шкідливих речовин 1-го та 2-го класів небезпеки, а також в приміщеннях з вибухо- та пожежонебезпечними виробництвами категорій А і Б. Трубопровід для викидання повітря в атмосферу слід проек­тувати такого самого перерізу, що й у припливно-витяжній си­стемі. Дросель-клапан на кінці цього повітропроводу повинен бути зблокований з приладом, що реєструє концентрацію вибу­хонебезпечних газів в установці, якщо ця концентрація переви­щує 30% нижньої межі вибуховості пари, відсмоктане повітря викидається в атмосферу.

Місцева вентиляція як і загальнообмінна, буває витяжною та припливною. Витяжка здійснюється через різні відсмоктуючі пристрої (парасолі, козирки, панелі, шафи бортові відсмокту­вальні тощо).

Місцева припливна вентиляція створює сприятливі умови в обмеженій зоні приміщення, а витяжка запобігає поширенню шкідливих речовин в робочій зоні та в приміщеннях.

Залежно від умов роботи в зоні виділення шкідливих речо­вин, припливні вентиляційні улаштування поділяють на стаціо­нарні (повітряні оазиси, завіси), пересувні (повітряні душі) та влаштовані (ручні інструменти, засоби індивідуального захисту, технологічне обладнання). Улаштування витяжної місцевої вен­тиляції має відповідати певним вимогам: місця, де виникають шкідливі речовини, повинні ретельно ізолюватися, вентиляційні конструкції її не повинні заважати роботі на основному облад­нанні, шкідливі домішки, забруднення повітря треба вилучати у напрямку його природного руху.

Улаштування місцевої витяжної вентиляції бувають відкри­того та закритого типів. Найбільш ефективними є закриті ви­тяжки (відсмоктувачі), до яких належать, наприклад, витяжні шафи.

Кондиціонування повітря застосовується для створення най­більш оптимальних умов і автоматичного забезпечення в закри­тих приміщеннях та спорудах наступних якостей (кондицій) повітря робочої зони: температури; відносної вологості; чистоти; газового та іонного складу; швидкості руху повітря.

Комплект технічних засобів, що забезпечує бажану обробку повітря (фільтрацію, підігрів, охолодження, підсушування та зволоження), транспортування й розподіл його в приміщенні, влаштування засобів ізоляції шуму, що виникає під час роботи обладнання, джерела тепло- та холодопостачання, засоби авто­матичного регулювання, контролю й керування, а також допо­міжне обладнання складають систему кондиціонування повітря.

Кондиціонування повітря має суттєве значення для безпеки життєдіяльності людини, а також для забезпечення режимів у технологічних процесах, при яких не припускається коливання температури та вологості. Системи кондиціонування поділяються на місцеві (обслуговують одне приміщення); центральні (об­слуговують кілька приміщень або будівлю в цілому).

У приміщеннях, де застосовують місцеві системи кондиціо­нування, агрегат для кондиціонування повітря розташовують безпосередньо в приміщенні, що обслуговується, або в безпосе­редній близькості до нього. В центральних системах кондиціону­вання повітря обробляється в кондиціонерах, які виносяться в окремі приміщення.

Кондиціонування повітря може бути повним і неповним.

Повне кондиціонування повітря — це забезпечення сталої температури, відносної вологості, рухомості, чистоти та інших якостей повітря. Неповне кондиціонування забезпечує лише ча­стину з цих параметрів.

У виробничих приміщеннях, де люди перебувають певний час, використовується кондиціонування повітря з урахуванням санітарно-гігієнічних норм.