Методика дослідження грунту

.Спочатку роблять саніт-топографічне обстеження земельної ділянки,звертаючи увагу на рельєф,напрям стікання поверхневих вод,наявність зелених насаджень,джерел забруднення,освітленість сонцем.Потім відбирають проби для дослідження.

На сільгосп об’єктах беруть до першої обробки рослин пестицидами і під час збирання врожаю,відбирають за 4 румбами.

На території дитячих закладів,розміщених у зоні впливу промислових підприємств,проби грунту беруть 2 рази на рік(квітень і жовтень).Після відбору складають супровідний документ.

Для фіз..хім дослідження –зразки беруть у ретельно вимиті прополоскані і висушені банки з притертими пробками. Відбирають з площі 25 м квадратних у 2-3 точках по діагоналі.Глибина залежить від мети дослідження.Пробу беруть спеціальними бурами.Для одержання середньої проби з одного горизонту,змішують проби з кожної ділянки,висипають на брезент або фанеру,розрівнюють у в игляді прямокутника і ділять діагоналями на 4 частини(спосіб конверта).Грунт із двох протилежнихчастинвідкидають,а останні дві частини знову розрівнюють і знову ділять на 4 частини,2 протилежні відкидаючи.Так роблять поки не залишиться середня проба масою 1 кг.

Визначення розміру зерен.Характеризує механічний склад грунту і полягає у сортуванні грунтової маси на окремі групи,які відрізняються одна від одної розміром грунтових часток.Визначення дає можливість зробити висновки про проникність повітря в грунт,що важливе для процесів самоочищення. Визначення розміру зерен грунту проводиться за допомогою особливого приладу,який складається з комплекту металевих сит з отворами діаметром 7,4,2,1,0.5,0.25мм,при чому сита щільно входять одне в інше.У верхнє сито(найбільші отвори) всипають 200-300 грамів повітряно-сухого грунту і струшують сита у горизонтальному напрямку,пересіваючи крізь них взяту наважку.При цьому грунтові частки розподіляються окремі сита за розміром і діаметром отворів сит.У ситах збираються частки грунту відповідні за розміром до розміру пор.

Класифікація.

Каміння,гравій-3мм

Пісок крупний-3-1мм

Середній 1-0,25мм

Дрібний 0,25-0,05мм

Пил крупний 0,05-0,01мм

Середній 0,01-0,005мм

Тонкий 0,005-0,00мм

Глина 0,001ммм

Визначення об’єму пор грунту. Визначений об’єм грунту змішують з рівним об’ємом води,причому утворюється не сума об’ємів грунту і води,а дещо менший. Різниця між сумою узятих при дослідженні об’ємів і води і фактично одержаним об’ємом скалдає об’єм пор грунту.

 

Дослідження стічних вод

Стічні води відрізняються несталим складом.Вони змінюються залежно від характеру експлуатації водопроводу і сан-гіг обладнання.До особливостей складу господарсько-побутових стічних вод належать-низька прозорість,слабо лужна реакція,велика кількість завислих речовин.Промислові стічні води містять токсичні речовини,мають сепциф.запах,різну реакцію і т.д.

Пробу відбирають середню змішану.

Визначення лужності. Лужністю називається вміст у воді речовин,які вступили в реакцію з сильними кислотами.У природних водах лужність не перевищує 8,3.Визначення полягає у титруванні проби сильною кислотою при наявності змішаного індикатора.

Реактиви-хлороводнева кислота 0,1 н 2 Змішаний індикатор(спирт+метилоранж)

 

10. етапи проведення санітарної експертизи харч. продуктів
Знайомство з документацією:
-Накладні-сертифікати-держстандарт
Огляд партії:
-однорідність-стан пакунку-умови зберігання
Відбір проб для дослідження:
-відбір середньої проби
-складання середнього зразка-оформлення акту виїмки проби-доставка в лабораторію
Лабораторні дослідження:
-оганолептичні-фізичні-хімічні
-специфічні по показникам: бактеріологічне, біологічне, радіологічне
Розробка заходів:
-доброякісні-недоброякісні-умовно пригодні-сурогати-фальсифікати

 

Сан-гіг дослідження м’яса

Відбір проб.

Для лабораторного аналізу відбирають проби масою 200 г кожна з таких місць туші або частини її: а) з надрізу проти 4,5 шийних хребців; б) із м’язів у ділянці лопатки; в) із товстих частин м’язів стегна. Крім м’язової тканини проби повинні містити кістки з кістковим моз­ком, сухожилля і жир. Кожну пробу загортають у пергаментний папір, на якому олівцем пишуть номер туші і назву м’язової тканини або органа, узятих для дослідження. До відібраних проб додають супровідний доку­мент із зазначенням дати і місця взяття проби, виду тварини, номера туші, причини і мети дослідження, підписом особи, яка проводила відбір проб, і відправляють у лабораторію.