Концентрація хімічних речовин у воді

Із хімічних показників в першу чергу визначають ті, котрі найбільш легко змінюються: сірководень, залізо, нітрити.

Лужність природних вод обумовлюється вмістом бікарбонатів і карбонатів лужних і лужноземельних металів. Жорсткість води залежить від присутності в ній розчинних солей лужноземельних металів кальцію і магнію. В деяких випадках жорсткість обумовлена присутністю марганцю та алюмінію. Жорсткість виражається в міліграм-еквівалентах розчинних солей Ca i Mg в 1 л води. Загальна жорсткість питної води повинна бути не більше 7 мг-екв/л. За згодою з органами санітарно-епідеміологічної служби загальна жорсткість допускається до 10 мг-екв/л.

Хлориди у воді вододжерел можуть бути непрямими показниками забруднення води органічними речовинами тваринного походження. Вміст хлоридів не повинен перевищувати 350 мг/л.

Азотвмісні речовини є важливим показником забруднення води, так як вони утворюються при розкладі білкових речовин, що попадають у вододжерело з господарсько-фекальними і промисловими відходами. Аміак – продукт білкового розпаду, тому його виявлення свідчить про свіже забруднення. Нітрити вказують на деяку давність забруднення (час, необхідний для перетворення аміаку в нітрити). Нітрати свідчать про більш давні терміни забруднення.

За азотвмісними речовинами можна судити і про характер забруднення вододжерел. Якщо у воді виявлено тільки аміак, а при повторних аналізах він відсутній, то можна говорити про випадкове забруднення. Наявність у воді аміаку і нитритів свідчить про те, що вода раніше не забруднювалась, але порівняно недавно появилося постійно діюче джерело забруднення. Виявлення аміака, нітритів і нітратів свідчить про постійне забрудення вододжерела. Якщо у воді є нітрити і нітрати, але нема аміака, це вказує на те, що раніше існувало постійно діюче джерело забруднення, а в даний час забруднення більше не відбувається. Наявність у воді аміака і нітратів при відсутності проміжного продукту нітритів свідчить про те, що вододжерело забруднюється періодично. Виявлення одних нітратів говорить про закінчення процесів мінералізації.

Вміст нітратів у питній води не має перевищувати 10 мг/л.

У відкритий водоймах підвищений вміст заліза можливий при попаданні промислових стічних вод. Вміст заліза у воді не повинен перевищувати 0,3 мг/л. Надлишок вмісту заліза надає воді жовтувато-буре забарвлення, мутність, гіркуватий металічний присмак. При використанні такої води в побутових цілях утворюються ржавчини на білизні і санітарних приладах.

Вміст у питній воді підвищеної кількості сульфатів може мати послаблюючу дію і змінювати смак води. Згідно Держстандарту їх вміст у питній воді не повинен перевищувати 500 мг/л.

Сухий залишок вказує на ступінь загальної мінералізації. Велика кількість сухого залишку насамперед впливає на смакові властивості води. Сухий залишок не повинен перевищувати 1000 мг/л. У виняткових випадках за згодою з органами санітарно-епідеміологічної служби вміст сухого залишку допускається до 1500 мг/л.

Концентрація вільного хлору у воді повинна бути не менше 0,3 мг/л і не більше 0,5 мг/л.

Безпечність води в епідеміологічному відношенні визначають за такими показниками: ступінь загального бактеріального забруднення і вміст бактерій групи кишечної палочки Escherichia coli. Вода, яка використовується для питних потреб повинна відповідати певним вимогам. Загальна кількість бактерій в 1 мл нерозбавленої води – не більше 100. Кількість бактерій групи кишечної палочки (Escherichia coli) при визначенні на щільному, елективному середовищі із застосуванням концентрацій бактерій на мембранних фільтрах в 1 л води (колі-індекс) – не більше 3. При використанні рідких середовищ колі-титр – не менше 300. Для води з колодязів ці показники мають дещо інші значення (колі-титр – не менше 100, колі-індекс – не більше 10).

Колі-індекс – це кількість бактерій групи кишечної палочки в 1 л води.

Колі-титр – мінімальна кількість мілілітрів води, в якій може міститись одна бактерія групи кишечної палочки.

Висновок про якість питної води роблять на основі аналізу всіх груп показників досліджуваного зразка води.

Розв’язок. Спочатку оформляємо усе у вигляді таблиці, щоб наглядно бачити різницю між показниками, даними в задачі, та між нормою.

Таблиця 2