Системи водопостачання. Централізованим питним водопостачанням забезпечено населення всіх 445 міст країни, 829 селищ міського типу (91% від їх загальної кількості) і 6506 сільських населених пунктів (23%). Загальна протяжність водопровідних мереж в Україні складає приблизно 180 тис. км, з яких 112 тис. км знаходяться в системах міського водопостачання, з них 33%, або 37 тис. км, в даний час знаходяться в аварійному стані і потребують негайної заміни.
Системи централізованого теплопостачання. Системи центрального теплопостачання споживають приблизно 40% від усіх теплоенергетичних ресурсів, що використовуються у господарстві країни. Втрати, що супроводжують стадію виробництва тепла, становлять близько 30% та значно перевищує проектні розрахунки. Приведення цих втрат до нормативного рівня дозволить зекономити до 2,4 млн. тонн умовного палива. Більше того, якщо вилучити втрати безпосередньо у котельних агрегатах, можна підвищити ефективність використання палива на 10-12% у новіших котлах та на 35% у старіших.
Понад 3 тис. км (14%) теплових мереж перебуває в аварійному стані, більше 1,5 тис. км (32%) – повністю амортизовано. Неякісна теплоізоляція трубопроводів обумовлює втрати 25% тепла під час його транспортування від котелень до споживачів.
В Україні у результаті неефективної теплоізоляції житлових та громадських будівель від 30 до 50 відсотків тепла розсіюється у навколишньому середовищі.
Системи газопостачання. Природний газ залишається пріоритетним енергоресурсом України. Його частка в паливно-енергетичному балансі держави сягає 45%. Ми споживаємо близько 60 млрд. куб. м природного газу за рік, посідаючи за цим показником шосте місце в світі, а за обсягами імпорту - третє після США та Німеччини. Довжина мереж, через які подається газ споживачам, складає біля 269 тис. кілометрів. За результатами проведеного обстеження, в Україні вже вичерпано термін амортизації понад 12 тис. км газорозподільних мереж, близько 500 км газопроводів потребують капітального ремонту, а понад 100 км - заміни.
Системи енергопостачання. Основою електроенергетики країни є Об'єднана електроенергетична система (ОЕС), яка здійснює централізоване електрозабезпечення внутрішніх споживачів. Централізоване виробництво електричної енергії в ОЕС здійснюють 14 найбільш потужних теплових і вісім гідроелектростанцій, які входять до складу шести державних акціонерних енергогенеруючих компаній, підпорядкованих Мінпаливенерго України, та чотири АЕС, які входять до складу Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом".
Стан основних фондів електроенергетичного комплексу постійно погіршується. Понад 95% енергоблоків на ТЕС відпрацювали свій розрахунковий (нормативний) ресурс - 100 тис. годин, а більше половини з них перебуває в експлуатації понад 200 тис. годин. Термін експлуатації більшості існуючих блоків АЕС досяг 15 років, що становить близько половини від установленого нормативного. Стає все актуальнішим питання продовження періоду експлуатації, а також реконструкції наявних ядерних енергоблоків.
Електроустаткування 52 підстанцій напругою 220 кВт та вище, або 40% від загальної кількості, за більш ніж 40-річну експлуатацію, практично спрацювало свій технічний ресурс, морально застаріло і потребує заміни. У магістральних електромережах напругою 220 та 330 кВт потребують відновлення 63% повітряних ліній напругою 220 кВ і 19% - напругою 330 кВт від їх загальної довжини.
Житлове господарство. Основними чинниками небезпеки на об’єктах життєдіяльності є старіння основних фондів та порушення вимог безпеки. На даний час житловий фонд України складає понад 10,1 млн. будинків, загальною площею 1040,0 млн. кв. м, з нього житловий фонд комунальної власності – 254,2 тис. будинків загальною площею 102,7 млн. кв. м, або 9,9% житлового фонду країни. Приватний житловий фонд складає 88,0% від усього житлового фонду.
Причинами виникнення НС на системах життєзабезпечення в основному є незадовільний технічний стан каналізаційних та водопостачальних систем – приблизно 70%, порушення вимог технологічного процесу – приблизно 25%, протиправні дії сторонніх осіб.
Транскордонні загрози
На території України і суміжних з нею держав розташовані об'єкти, вірогідні аварії на яких можуть створювати загрозу ураження населення і навколишнього середовища в межах прикордонних територій. До таких підприємств відносяться, переважно, об'єкти радіаційної і хімічної небезпеки, а також гідродинамічно небезпечні об'єкти.
У разі аварії на Рівненській АЕС з викидом до 10% радіоактивних речовин може утворитися зона радіоактивного зараження, в яку потрапляє і територія Білорусі (Брестська і Гомельська області) загальною площею 34 тис. кв. км і населення близько 1,4 млн. чоловік.
При аварії з викидом до 50% радіоактивних речовин в зону радіоактивного зараження потрапляють також території Білорусі (Брестська, Гомельська, Гродненська і Мінська області) і Польщі загальною площею близько 270 тис. кв. км і населення близько 12 млн. чоловік.
При викиді до 50% радіоактивних компонентів в результаті аварії на Хмельницькій АЕС в зону радіоактивного зараження потрапляють території Білорусі (Гомельська і Брестська області), Молдови і Польщі загальною площею понад 90 тис. кв. км і населення близько 4,5 млн. чоловік.
При викиді до 50% радіоактивних компонентів в результаті аварії на Південноукраїнській АЕС в зону радіоактивного зараження потрапляють території Молдови і Румунії загальною площею близько 4,5 тис. кв. км і населення в кількості близько 450 тис. чоловік.
При аварії на Запорізькій АЕС з викидом до 50% радіоактивних компонентів в зону радіоактивного зараження потрапляє незначна територія Росії (Ростовська область і Краснодарський край).
Для території України загрозу радіаційної небезпеки несуть атомні електростанції, розташовані в Росії, Литві, Болгарії, Угорщині, Словаччині.
Крім того, небезпеку хімічного забруднення (в першу чергу, повітря і водних ресурсів) несуть підприємства хімічної промисловості, розміщені в прикордонних районах Росії, Молдови, Болгарії, Румунії, Словаччини, Польщі, Білорусі.
