Останнім часом, а також на протязі 2008 року продовжувалась активізація екзогенних геологічних процесів, які створювали загрози геологічного характеру та формували надзвичайні ситуації. Найбільш небезпечними для життєдіяльності населення та об'єктів економіки, як і в попередні роки, були підтоплення земель і населених пунктів, зсуви, абразія та карстові процеси.
Підтоплення. Підтоплення території пов'язано з підвищенням рівня ґрунтових вод до верхніх шарів ґрунту та супроводжується зволоженням ґрунтів, заболочуванням місцевості, затопленням низин. Підтоплення викликає забруднення ґрунтових вод, вимивання та просідання ґрунтів, формування зсувів. НС, які супроводжуються підтопленням і руйнуванням житлових будов, а іноді і загибеллю людей, трапляються епізодично при несприятливому збігу кліматичних чинників. Але багаторічні дані спостережень свідчать про стійку тенденцію збільшення ризику катастрофічних проявів підтоплення.
Динаміка процесу підтоплення, яка зафіксована практично у всіх областях, має прогресуючий характер. Найсприятливіші умови в результаті підтоплення склалися в центральних і південних областях України. До числа областей, які підтоплюються, відносяться Херсонська, Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Харківська та Донецька області. Процес інтенсивно розвивається по всіх річкових басейнах.
Основні природні причини та чинники підтоплення населених пунктів:
- розташування населених пунктів на знижених ділянках місцевості, особливо в річкових долинах, в приморській зоні, на схилах балок, ярів і т.д;
- кліматичні, геологічні та гідрологічні чинники (осідання, ерозія річкових долин, водний режим річок, ступінь дренування товщини рельєфостворюючих відкладень і глибина залягання регіонального водостійкого шару.
Основні техногенні причини та чинники підтоплення населених пунктів:
- порушення умов стоку поверхневих вод різними видами будівництва;
- незадовільний стан мережі водопостачання та каналізації, відсутність централізованих систем водовідведення;
- незадовільний стан природних дренажних систем (створення штучних водоймищ, замулювання річок, засипання балок, ярів, озер і каналізація малих водостоків);
- продовження експлуатації неглибоких водоносних горизонтів;
- високий рівень техногенного завантаження територій, викликаного промислово-міським будівництвом, будівництвом водосховищ, ставків, хвостосховищ, каналів, водоводів і т.п.
Зсуви. Активізація зсувів відмічена на території майже усіх адміністративних областей, за винятком територій Волинської та Рівненської областей, яким не властивий розвиток зсувного процесу. Особливо активним цей процес був у межах Карпатського регіону, морського узбережжя Чорного та Азовського морів, правобережжя Дніпра та його правих приток. Загалом на території України у 2008 році виявлено близько 23 тис. зсувів, кількість яких змінюється, зменшуючись за рахунок ліквідації (зрізання, зчищення) або злиття окремих, близько розташованих зсувних об'єктів та збільшуючись внаслідок активізації. На значних територіях спостерігається підвищена активність зсувів, що обумовлено черговим ритмом екстремального прояву зсувоутворюючих чинників.
Одним з найбільш негативних наслідків повені, що сталася 23-27 липня 2008 року в західних регіонах України, стала масова активізація небезпечних геологічних процесів, а саме, зсувів, селів та річкової ерозії берегів на території Вінницької, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей. За результатами моніторингу під час ліквідації наслідків повню обстежено:
• у Вінницькій області 29 населених пунктів, 4 зсуви, виявлено 792 будинки пошкоджені схиловими водними потоками, селями та 9 зруйнованих будинків;
• у Закарпатській області 54 населених пунктів, 72 зсувів, 5 селів, виявлено 66 проявів бокової ерозії річок протяжністю14147 м, 65 будинків пошкоджених та 1 зруйнований;
• у Івано-Франківській області 56 населених пунктів,187 зсувів, 25 селів, виявлено 8 проявів бокової ерозії річок протяжністю 10300 м, 210 будинків пошкоджених небезпечними екзогенними геологічними процесами та 18 зруйнованих;
• у Львівській області 228 населених пунктів, 897 зсувів, 38 селів, виявлено 213 проявів бокової ерозії річок протяжністю 197465 м, 5 пошкоджених будинків та 3 зруйнованих.
• у Тернопільській області виявлено 2000 м бокової ерозії річок;
• у Чернівецькій області 87 населених пунктів, 115 зсувів, 1 сель, виявлено 31 проявів бокової ерозії річок протяжністю 77875 м, 237 пошкоджених будинків та 23 зруйнованих.
Як свідчать дані моніторингу району катастрофічної повені фахівцями Державної геологічної служби Мінприроди та ДП "Західукргеологія" НАК "Надра України", активізація продовжується, насамперед, у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях. Виходячи з досвіду моніторингових робіт, виконаних під час ліквідації наслідків повені у Закарпатській області у 1998 та 2001 роках, у весняний період 2009 року слід очікувати подальшу активізацію зсувів та інших небезпечних геологічних процесів на вже існуючих та нових ділянках. Крім того, небезпечні геологічні процеси, окрім населених пунктів, впливають на технічний стан інших господарських об'єктів (транспортні комунікації, лінії електропередач тощо), які знаходяться за межами населених пунктів.
Абразія. Упродовж 2008 року абразійні процеси продовжували руйнувати узбережжя морів, лиманів південного берега Криму, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, а також внутрішніх водойм у межах України (найінтенсивніше - на берегах водосховищ Дніпровського каскаду). Швидкість абразії вздовж рекреаційних територій відмічалася на рівні попередніх років. Швидкість абразійного розмиву узбережжя Криму, довжина якого складає 822 км, сягає в середньому від 0,5 до 2,0 м/рік, а максимальні величини - до 20 м/рік. В Одеській області абразія спостерігається на ділянках узбережжя Чорного моря загальною довжиною 110 км, де зафіксовано 103 активні ділянки.
Причини абразії – шторми, коливання рівня моря та річок.
Карст – це явище пов'язане з розчиненням природними водами гірських порід, що веде до утворення підземних порожнин (печери, ходи, колодязі) і провали поверхневого ґрунту, що у свою чергу, може призвести до руйнування споруд і людських жертв.
Найістотнішими природними причинами, які обумовлюють розвиток і активізацію карстових процесів є тектоніка та сейсмічна активність. Тому в сейсмічно активних районах активізація карсту може бути раптовою та важкопрогнозованою.
У районах ведення гірничих робіт та інтенсивного техногенного навантаження продовжувався розвиток техногенного карсту, нерідко з катастрофічними проявами процесу. Особливого розвитку у 2008 році процес карстоутворення набув у районах видобутку сольових корисних копалин (Солотвинське, Калуське, Стебніцьке, Новокарфагенське тощо) в межах Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Донецької областей:
А в цілому, за даними Державної геологічної служби, на території України зафіксовано більше 26000 поверхневих та підземних карстопроявів.
Землетруси. За новими імовірнісними картами загального сейсмічного районування ЗСР-2004, які є складовою частиною чинних Державних будівельних норм, 20% території України знаходиться у сейсмонебезпечних зонах з інтенсивністю від 6 до 9 балів. На їх території проживає 10,9 млн. осіб, або 20,5% населення країни. До сейсмічно небезпечних відносяться території АР Крим, Карпатський регіон, частина Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Кіровоградської, Дніпропетровської, Вінницької, Львівської, Тернопільської, Чернівецької областей і ряд районів Донбасу.
В Україні, в середньому в рік мережею Кримських станцій реєструється близько 150 локальних землетрусів басейну Чорного моря та прилеглих територій, мережею Карпатських станцій - понад 100 місцевих землетрусів Карпатського регіону, які підтверджують розвиток сучасної активності тектонічних структур. На протязі 2008 року мережею Кримських станцій зареєстровано 48 землетрусів, Карпатських станцій - 79 землетрусів.
Разом з тим, сейсмічний ризик для населення та економіки країни визначається рівнем природної сейсмічної небезпеки територій та уразливістю розташованих на них об'єктів до сейсмічних впливів. Основна проблема полягає в тому, що на територіях з відносно низьким рівнем природної сейсмічної небезпеки, до яких відноситься Україна, більшість споруд проектують несейсмостійкими, внаслідок чого вони є незахищеними від рідких, але потенційно можливих сейсмічних впливів (сейсмічно уразливих).
