Інвестиційний потенціал страховика

 

Світовий досвід показує, що страховики є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По-перше, це пов'язано з інверсією циклу (оскільки отримання страхової премії передує наданню страхової послуги), а по-друге, із розподілом ризику в часі. Тому страховик протягом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви. Крім коштів страхових резервів, страховик має у своєму розпорядженні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціальних фондів, які сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіленого прибутку. Тому кошти страховика, які перебувають у його розпорядженні, є сукупністю ресурсів, за рахунок яких він (страховик) виконує свої зобов'язання при настанні страхового випадку та забезпечує нормальне функціонування компанії. Ці кошти представлені, по-перше, надходженнями страхових премій, по-друге, власними коштами, які можуть використовуватися протягом кількох років.

З огляду на це при інвестуванні таких коштів необхідно враховувати їх структуру, а

також оптимальний термін інвестування. Потрібно виходити з того, що резерви є коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути й більшим порівняно з внесками за надання страхової послуги. Активи страхової компанії мають бути розміщені з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Зазначимо, що це й є основні вимоги до управління активами.

Безпечність вкладень активів страхової компанії свідчить про мінімальний інвестиційний

ризик, вона може досягатися шляхом диверсифікованості коштів. Що ж до прибутковості активів страховика, то вона істотна при визначенні загального фінансового результату. Адже іноді в кінці звітного періоду страховик компенсує збитки, пов'язані зі страховою діяльністю, за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності. Тому в цілому по компанії може досягатися позитивний фінансовий результат. Говорячи про ліквідність активів страхових компаній, мають на увазі можливість оперативної конвертації їх у готівкові платіжні кошти, за рахунок яких страховик дістає змогу виконати свої зобов'язання. Особливістю використання принципу ліквідності у страхуванні є те, що вимоги до ліквідності залежать від ризиків страховому портфелі страховика. Якщо страховик здійснює страхування високоризикованих (авіаційне, страхування і т. ін.) видів страхування, йому в короткий термін необхідно буде перетворити свої активи на готівкові кошти. Отже, страховикові з ризикових видів страхування доцільно мати високоліквідні активи. Але безпечність, прибутковість, ліквідність активів не є взаємозамінюваними характеристиками. Так, за надійними активами (державні цінні папери) маємо низьку прибутковість. Збалансований портфель інвестування досягається за допомогою диверсифікації вкладень. Диверсифікованість — це розподіл інвестиційних коштів між категоріями активів інвестування.

Сучасний рівень державного регулювання інвестиційної діяльності страховиків вимагає введення і дотримання ще одного принципу розміщення страхових резервів. Це принцип контролю за інвестиціями (підконтрольності), тобто забезпечення можливості для страхових компаній здійснювати контроль за розміщеними резервами шляхом участі в радах директорів підприємств, в які зроблені інвестиції, регулярне отримання інформації про ухвалювані управлінські рішення, про поточний фінансовий стан. В даний час у страховиків

немає ні можливостей вибору, ні способів дії на ефективність своїх інвестицій. Принцип підконтрольності власних інвестицій особливо актуальний в умовах економіки, що розвивається і відсутності стабільного "прозорого фондового ринку". Вбачаючи головну мету державного регулювання страхової діяльності в підтримці платоспроможності страховиків перед своїми клієнтами, законодавці і органи нагляду абсолютно не звертають уваги на дотримання прав самих страхових компаній як інвесторів. На українському страховому ринку склалася ситуація, при якій виконання умов по страхових виплатах перед клієнтами страховиків залежить не тільки від страхових компаній, але і від бажання і можливостей держави і інших

учасників фондового і фінансового ринків виконувати свої зобов'язання.

Таблиця

Порівняння принципів інвестиційної діяльності по страхуванню життя і ризиковим видам страхування

 

Характеристики інвестування	Страхування життя	Ризикові види страхування
1. Терміни	Довгострокові інвестиційні проекти	Короткострокові інвестиції
2. Прибутковість	Необхідність отримання стабільного доходу, який враховується при визначенні страхової премії або суми	Прибутковість підпорядкована вимогам ліквідності вкладень
3. Ліквідність	Терміни інвестування наперед узгоджені з термінами виплат на основі даних математичної статистики смертності (дожиття)	Є найважливішим принципом інвестування, оскільки виплати (вилучення із страхового фонду) носять випадковий характер
4. Врахування інфляційних процесів	Необхідно враховувати інфляцію, оскільки договори довгострокові	По більшості видів страхування інфляцію можна не враховувати
5. Об'єм інвестицій	Значний, стійкий, часто поступово збільшується об'єм інвестицій за рахунок капіталізації.	Об'єм інвестицій змінний з можливістю великих одноразових виплат (вилучень).

 

Можливості страхової компанії по участі в інвестиційному процесі визначаються її інвестиційним потенціалом. Під інвестиційним потенціалом страхової організації розуміють сукупність грошових коштів, які є тимчасово або відносно вільними від страхових зобов'язань і використовуються для інвестування з метою отримання інвестиційного доходу.

Для інвестування страхова компанія може використовувати тільки частину наявних

грошових коштів, до яких відносяться страховий фонд і власний капітал. При цьому, тимчасово вільними від страхових зобов'язань грошовими коштами є страховий фонд до його використання на страхові виплати. В цій своїй якості він робить значний вплив на зміну інвестиційного потенціалу страховика залежно від наявності і об'єму страхових виплат. Власний капітал є відносно вільними від страхових зобов'язань грошовими коштами, які можуть використовуватися для страхових виплат у разі недостатності коштів страхового фонду. Їх величина з високим ступенем вірогідності піддається плануванню, і вона значно менше впливає на зміну інвестиційного потенціалу страховика. Інвестиційний потенціал є складовою частиною фінансового потенціалу страховика, призначеною для інвестицій. Він складає ту частину фінансового потенціалу, яка залишається після вирахування витрат на ведення справи, позикових коштів і страхових виплат. Якщо об'єми вказаних вирахувань збільшуються більшою мірою, ніж зростає об'єм страхового фонду і власного капіталу, то може скластися ситуація, коли при збільшенні фінансового потенціалу страхової компанії, її інвестиційний потенціал зменшується. На практиці існують страхові компанії, у яких при великому фінансовому потенціалі абсолютно відсутній інвестиційний потенціал. Графічно структура формування інвестиційного потенціалу і фактори його зміни представлені на рис. _.

 

Розмір фінансового потенціалу на початок періоду

 

Страхові виплати

Розмір фінансового потенціалу на кінець періоду

 

 

Фінансовий потенціал

 

 

Інвестиційний потенціал

Страховий фонд

 

 

Власний капітал

 

Позикові кошти