Термін „ ефект" в тлумачних довідниках означає результат, наслідок яких-небудь причин, сил, дій, заходів. А „ефективний" визначається як який приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Ефективність діяльності будь-якого підприємства насамперед означає досягнення
поставлених економічних завдань, отримання позитивних результатів діяльності, а стосовно фінансової діяльності - отримання позитивного фінансового результату внаслідок організації та використання фінансових відносин.
Ефективність діяльності страхової компанії визначається багатьма показниками, проте
насамперед, фінансовою стійкістю та рентабельністю здійснення господарських операцій, в першу чергу страхових, оскільки основне завдання страхової компанії - забезпечення здійснення страхових виплат при настанні страхових випадків в учасників формування страхового фонду.
Особливість страхового процесу полягає в тому, що грошові ресурси страхувальників
сплачуються наперед при формуванні страхових резервів та тимчасово затримуються у страховика, який їх розміщує та використовує з метою забезпечення страхових виплат та отримання певного доходу. Тому необхідна певна гарантія щодо здатності страховика відповідати за своїми зобов'язаннями в межах прийнятих на страхування ризиків та обсягів відповідальності за ними. Такою основною гарантією є фінансова стійкість страховика, яка пов'язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестрахувальною політикою.
Під фінансовою стійкістю страхових операцій розуміють постійну перевагу доходів над витратами в межах розрахунків за страховим фондом, яка забезпечується платоспроможністю страховика.
Основою фінансової стійкості страховиків на кількісному рівні оцінки стійкості страхової
компанії є показники:
· розмір статутного капіталу;
· наявність гарантійного фонду;
· розмір власних коштів;
· розмір створених страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат;
· співвідношення активів та зобов'язань;
· виконання нормативів по розміщенню страхових резервів;
· рентабельність страхових операцій;
· показники збитковості страхової суми.
Критеріями визначення фінансової стійкості та платоспроможності страховика можна
вважати:
· наявність достатнього обсягу страхових операцій;
· наявність розвиненої практики перестрахування;
· забезпечення збалансованого страхового портфеля;
· обмеження відповідальності за ризиками;
· розумне (оптимальне) розміщення страхових резервів;
· раціональна тарифна політика;
· диверсифікація діяльності.
Вплив обсягу страхових, операцій на стійкість страхової компанії пов'язана з дією закону великих чисел. Чим більша кількість застрахованих об'єктів, тим менша ймовірність відхилення фактичного розміру страхових виплат від середньої очікуваної величини страхових виплат за певний період часу.
Практика перестрахувальних операцій відіграє важливу роль, адже перестрахування
означає вторинний розподіл ризиків між страховими компаніями.
Збалансованим страховим портфелем можна назвати розподіл відповідальності страховика за видами страхування, при якому обсяг відповідальності за ризиками одного виду врівноважений обсягом відповідальності за ризиками інших видів страхування.
Обмеження відповідальності за окремим ризиками означає, що в структурі страхового портфеля страховика повинні бути відсутні великі одиночні ризики, можливі збитки від яких за своїм розміром не співставимі із загальним розміром власних коштів страховика.
Оптимальне розміщення страхових резервів в дох одні активи повинне забезпечувати умови безперебійних виплат страхових відшкодувань та страхового забезпечення.
Раціональна тарифна політика повинна забезпечити еквівалентність інтересів
страхувальника й страховика, обирається за конкретним ризиком. Заниження розміру страхової премії свідчить ознакою безвихідного стану страховика, її нестійкого фінансового становища.
Фінансова стійкість страхової компанії розглядається з таких основних позицій:
вірогідність недостатності коштів у будь-якому періоді;
фінансова стійкість страхового фонду;
рентабельність всієї діяльності страхової компанії.
Вірогідність недостатності коштів страховика залежить від розміру страхового портфеля. Для визначення зазначеного показника використовують коефіцієнт Ф. Коньшина, який називається „коефіцієнтом варіації". Коефіцієнт варіації Ф. Коньшина розраховується за формулою:
де
Т - середня тарифна ставка портфеля;
n - кількість застрахованих об'єктів.
Чим менше коефіцієнт, тим вища фінансова стійкість страхових операцій
Для оцінки фінансової стійкості страхового фонду використовують наступний показник:
Де
k- коефіцієнт фінансової стійкості страхового фонду;
ΣD - сума доходів за звітний період;
ΣRF - сума резервних фондів (допоміжних фондів);
ΣV - сума витрат за звітний період (сума всіх страхових відшкодувань, витрат на ведення страхової справи; сума витрат на фінансування превентивних заходів).
Рентабельність є одним із основних показників ефективності роботи підприємства. Як відносний показник, рентабельність характеризує рівень ефективності господарювання.
Термін „рентабельність" як логічне завершення результатів діяльності означає
прибутковість, доходність. Походить від німецького слова „rentabel", що перекладається як прибутковий.
В сучасних умовах економісти розглядають рентабельність як важливий показник ефективності господарської діяльності будь-якого підприємства. При цьому рентабельність розраховується як відношення прибутку до витрат (активів, ресурсів, капіталу, доходів), вимірюється у відсотках і показує скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах в його господарську діяльність в розмірі на одну гривню:
R - рентабельність, %;
ΣPv- прибуток;
ΣV - витрати (можуть бути: активи, ресурси, капітал, доходи).
Рентабельність страхової діяльності визначається за наступним показником:
R - рентабельність;
ΣPv - прибуток балансовий (загальний обсяг страхових платежів за вирахуванням витрат на страхові виплати, відрахувань у запасні та резервні фонди, витрат на превентивні заходи, витрат на ведення страхової справи);
ΣD - сума доходів за звітний період.
Зазначені показники є основними при оцінці ефективності господарювання страхової компанії, хоча для проведення детального комплексного аналізу необхідна значна кількість інформації, певна методика та набір відповідних інструментів.
