У сучасних умовах страхові організації займаються не тільки страховою діяльністю, але й інвестиційно-фінансовою, використовуючи для цього тимчасово вільні кошти зі страхових резервів і інших нагромаджень. Внаслідок цього грошовий обіг страхової організації більше складний, ніж в інших комерційних структур.
Грошовий обіг страхової організації включає два самостійних грошових потоки:
· надходження страхових премій;
· страхові виплати - оборот коштів, що забезпечують страховий захист страхувальників.
При цьому, на першому етапі формуються страхові резерви й фонди страховиків, а на
другому - частина вільних коштів на даний період часу інвестується в нестрахові рентабельні проекти й фінансові організації - у банки (депозитні внески) і цінні папери (акції, векселі,
облігації) з метою одержання додаткового прибутку (дивідендів).
Страхувальники
Страхові внески
Страхові виплати
Витрати на ведення справи
Агентська, брокерська винагорода
Страхові резерви
фонды
Передача премій у перестрахування
Перестрахувальні виплати
Інвестування:
· державні цінні папери;
· цінні папери;
· акції;
· банківські депозити;
· нерухомість;
· валютні цінності;
· інше.
Дохід від інвестування
Основний дохід страхових організацій утворюється за рахунок страхових платежів
(внесків страхувальників). Крім основних статей одержання доходів від страхових платежів,
інвестиційних і банківських вкладень, страхова організація може мати доходи від спонсорства,
менеджменту (за ризиковими операціях), за рахунок консультацій, навчання кадрів.
Страхові резерви по особистому, майновому страхуванню й страхуванню відповідальності утворюються з отриманих страхових внесків і призначаються для забезпечення виконання прийнятих страховиком страхових зобов'язань у вигляді страхових виплат при настанні страхових випадків.
Страховики вправі також інвестувати або іншим способом розміщувати страхові резерви.
Наприклад, видавати позички страхувальникам, що уклали договори особистого страхування, у межах страхових сум за цими договорами.
Грошовий обіг, безпосередньо пов'язаний з наданням страхового захисту, визначається випадковими ризиковими настаннями страхових випадків і невизначеністю величини нанесеного збитку. У чинність цього в основі вирахування грошового страхового обороту лежить ймовірносно-статистичний метод розрахунків, що дозволяє визначити частку участі кожного страхувальника в створенні фінансів страховика, собівартість і вартість страхової послуги, тобто встановити розміри тарифних ставок.
Форма, по якій обчислюються витрати на проведення даного страхування, називається
страховий (актуарною) калькуляцією, за допомогою якої можна визначити страхові платежі по договорах, а також установити суми витрат на ведення справи в страховій організації.
Чим вище ймовірність того, що створені страховиком грошові фонди виявляться достатніми для дотримання еквівалентності взаємин страховика й страхувальника, тим вище фінансова стабільність страховика.
Діяльність страхової організації в умовах ринку припускає не тільки відшкодування страхових збитків і своїх витрат на ведення справи, але й одержання прибутку. У страхуванні термін "прибуток" застосовується умовно, тому що страхові організації не створюють національного доходу, а лише беруть участь у його перерозподілі.
Під прибутком від страхових операцій розуміється такий позитивний фінансовий
результат страхової діяльності, при якому досягається перевищення доходів над витратами по забезпеченню страхового захисту страхувальників. Основним джерелом одержання прибутку для страхової організації більшості цивілізованих країн є не збір страхових платежів, а інвестиційна діяльність, що проводиться шляхом вкладення частини тимчасово вільних коштів резервного страхового фонду в прибуткові науково-технічні проекти, комерційні справи, цінні папери, державні короткострокові облігації, на депозити й ін.
Кошти від інвестиційної діяльності направляються, як правило, на фінансування страхових операцій, на дотації збитковим видам страхування, розробку нових видів страхування (екологія й т.д.), підготовку кадрів і ін.
На відміну від обороту коштів по наданню страхового захисту, оборот коштів, пов'язаних
з організацією страхової справи й розвитком страхової організації, регулюється чинним законодавством, статутом страхової організації й інших факторів.
Особливості розкладки можливого збитку в ризиковому (як правило, короткостроковому) і накопичувальному (ощадному або довгостроковому) страхуванні породили два типи страхових фондів:
· страхові резервні фонди по ризикових видах страхування;
· страхові резервні фонди по накопичувальних видах страхування (страхування на дожиття, пенсії й ін.).
У тих видах страхування, де збиток може досягати катастрофічних розмірів (стихійні
лиха, космічної, морські й авіакатастрофи, смерть (загибель) туристів і мандрівників), можуть також формуватися резервні фонди перестрахувального характеру.
Оскільки страхові організації є господарюючими суб'єктами й перебувають на
госпрозрахунку, самофінансуванні й самооплатності, то вони формують, крім специфічних страхових резервів, і інші фонди, необхідні їм для забезпечення господарської діяльності. У ст.
26 (п. 2) Закону "Про страхування" сказано, що "з доходів, що залишаються після сплати
податків і надходять у розпорядження страховиків, вони можуть утворювати резерви й фонди, необхідні для забезпечення їхньої діяльності". Наприклад, створювати резерви й фонди для фінансування заходів щодо попередження нещасних випадків, транспортних аварій, втрати або ушкодження застрахованого майна. Так, акціонерні страхові товариства (АСТ), що є власниками статутного капіталу (майно, передане суспільству засновниками, включаючи доходи від реалізації акцій), повинні створювати крім страхових резервів і інші фонди в розмірі не нижче 15 % від статутного капіталу шляхом щорічних відрахувань у розмірі не нижче 5 % від чистого прибутку.
