Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.

Тема: Об’єктивна сторона складу злочину

1.Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину;

2. Поняття та ознаки діяння в кримінальному праві України;

3. Поняття і види суспільно небезпечних наслідків злочину;

4. Поняття і значення причинного зв’язку в кримінальному праві;

5. Спосіб, місце, час, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину.

Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.

Об’єктивна сторона складу злочину – зовнішня сторона злочину, яка характеризується суспільно небезпечним діянням, суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами та знаряддями вчинення злочину.

Об’єктивну сторону злочину утворюють його зовнішні ознаки, встановлені законом про кримінальну відповідальність. Це ті ознаки, в яких проявляється зовні процес вчинення суспільно небез­печного діяння і які відповідають на запитання – як було вчинено злочин?

Об’єктивна сторона визначає: у чому полягає злочин; яким чином його вчинено; у яких умовах місця, часу, обстановки він протікає; за допомогою яких засобів і знарядь вчинюється.

Об’єктивна сторона є важливим показником ступеня суспільної небезпеки злочинного діяння, визначає характер заподіяної шкоди об’єкту кримінально-правової охорони. Важливість даного елементу складу злочину полягає і у тому, що вона дає можливість відмежувати один злочин від іншого.

Об’єктивну сторону потрібно розглядати у взаємозв’язку з іншими елементами складу злочину, а особливо – із суб’єктивною стороною, оскільки злочин завжди є свідомим актом волевиявлення суб’єкта злочину. Об’єктивні ознаки суспільно небезпечного діяння, характер поведінки особи дозволить судити і про суб’єктивні моменти злочину – про форму і вид вини, мотив, мету.

В об'єктивній стороні складу злочину процес його вчинення характеризується з боку послідовного розвитку тих подій і явищ, які починаються злочинною дією (бездіяльністю) і за­кінчуються настанням злочину, злочинних наслідків.

Але злочин – це не тільки його шкідливі наслідки. Злочин – це взагалі процес певної поведінки людини, який має місце в просторі і часі, за певними обставинами. Злочин містить у собі різноманітні види поведінки людини, а також дію різних сил природи, які людина використовує для своїх потреб, фізичні чи хімічні або інші властивості речовин, знарядь, властивості тварин чи птахів та всі інші можливості для того, щоб досягнути бажаних нею наслідків – змін в оточуючому суспільному середовищі.

Процес вчинення злочину можна з точки зору йо­го об'єктивної сторони розділити на три етапи:

1.Діяння (дія чи бездіяльність). Це перший, початковий етап вчинення злочину. При чому в об’єктивну сторону злочину діяння входить не цілком, а лише його зовнішня, виконавча, фізична сторона. Це та сторона діяння, яку можна побачити присутнім, зрозуміти і чітко визначити – місце, час, обстановка та використані при цьому засоби і знаряддя. Злочинне діяння завжди має місце в певних умовах. Тому діяння завжди треба брати та оцінювати не ізольовано, а з врахуванням усіх умов і обставин. Як кажуть філософи – все визначається місцем, часом та обставинами. Як нам здається, першим злочинним діянням людини був такий вчинок, про який згадується в Книзі Старого Заповіту, тобто найперший гріх людини, коли Єва не послухалася Бога, піддалась на спокуси змія і зірвала з дерева знання, добра й зла 2 плоди, які разом з Адамом з'їла. Здійснити такий вчинок Єві не завадила навіть пересторога Бога: «Не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти, напевно, помреш!». Це, напевно, перше діяння людини можна, у певній мірі, назвати крадіжкою і, що воно стало тим першо-початком усіх злочинів, які вчиняють люди протягом всього розвитку нашої цивілізації.

2. Причинний зв'язок, як об'єктивно існуючий взаємозв'язок речей і явищ у природі. Злочин як і будь-яка суспільно істотна поведінка чинить певні зміни в суспільному житті, які в свою чергу викликають подальший розвиток подій. Такий розвиток може мати різні напрямки залежно від характеру дії (бездіяльності), а також від умов місця, часу та обставин.

3 .Злочинні наслідки, тобто ті зміни, до яких призводить злочин і які є суспільно небезпечною шкодою. Таким чином, об'єктивну сторону злочину утворюють (складають):

а) суспільно небезпечне діяння (дія та бездіяльність);

б) злочинні наслідки;

в) причинний зв'язок між дією чи бездіяльністю та злочинними наслідками;

г) спосіб, місце, час, обстановка, засоби та знаряддя вчинення злочину.

Тільки вчинення суспільно небезпечного діяння, в якому знаходиться об'єктивний вияв лихої волі людини, утворює злочин і дає підстави для кримінальної відповідальності. Не мо­жуть тягнути за собою кримінальної відповідальності переко­нання, думки, ідеї, мрії, оскільки вони ніяк не проявляють­ся зовні, в певній поведінці чи вчинках особи.

Усі ознаки об’єктивної сторони складу злочину поділяються на обов’язкові та факультативні. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину є суспільно небезпечне діяння. Усі інші ознаки вважаються факультативними, як от причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину. Проте, у певних випадках, чітко передбачених кримінальним законодавством, вони виступають як обов’язкові. Наприклад, злочин з матеріальним складом неможливий без настання суспільно небезпечних наслідків, а такі злочини, як крадіжка і грабіж обов’язково характеризуються ще й способом вчинення – відкрито чи таємно.

Значення об’єктивної сторони злочину полягає у тому, що вона є елементом складу злочину та входить до підстави кримінальної відповідальності; ознаки об’єктивної сторони визначають суспільну небезпечність злочину; від визначення її ознак залежить правильна кваліфікація злочину; вона допомагає розмежувати злочини, а також відмежувати злочинні діяння від незлочинних; дозволяє суду правильно визначити ступінь тяжкості злочину і призначити відповідне покарання.