Лікування анафілактичного шоку на догоспітальному етапі

1. Дитину слід покласти на спину, голову повернути вбік. До ніг прикласти теплу грілку.

2. Вище від місця введення препарату на руку накластиджгут.

3. Місце введення препарату обколоти 0,1 % розчином адреналіну 0,3—0,5 мл, обкласти льодом (для сповільнення всмоктування препарату, що спричинив шок).

4. Підшкірно ввести 0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну, 0,5—1 мл кордіаміну або кофеїну бензоату і 60 мг преднізолону (250 мг гідрокортизону або 8 мг дексаметазону). Ін'єкції адреналіну і кордіаміну повторюють через кожні 10—15 хв.

Якщо повторні підшкірні ін'єкції адреналіну неефективні (не підвищується AT), необхідно внутрішньовенно ввести 0,1 % розчин адреналіну 0,5 мл з 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

5. При бронхоспазмі ввести еуфілін 2,4 % внутрішньовенно з глюкозою. Внутрішньом'язово вводять антигістамінні препарати: супрастин (тавегіл 0,1 мл на 1 рік життя). Через 20 хв повторюють уведення супрастину. Використовувати піпольфен недоцільно, тому що він спричинює виражений гіпотензивний ефект.

6. Забезпечити прохідність дихальних шляхів, давати зволожений кисень.

7. Через 20 хв джгут розслабити, а потім зняти. Термінова госпіталізація в реанімаційне відділення.

У стаціонарі

1. Внутрішньовенне краплинне введення 1 мл 0,1 % розчину адреналіну на 100—200 мл 5 % розчину глюкози.

2. Внутрішньовенне струминне, потім краплинне введення глюкокортикоїдів (преднізолону 5 мг на 1 кг маси тіла і більше; гідрокортизону 10—15 мг на 1 кг маси тіла; дексаметазону 0,5—0,7 мг на 1 кг маси тіла).

3. Застосовують також трансфузію реополіглюкіну, гемодезу, глюкозосольових розчинів у дозі 20 мл на 1 кг маси тіла, серцеві глікозиди, антигістамінні засоби (димедрол, супрастин, піпольфен).

4. Для усунення бронхоспазму застосовують 2,4 % розчин еуфіліну 3—5 мг на 1 кг маси тіла в 20 мл 10—20 % розчину глюкози, який вводять у вену. Паралельно відсмоктують слиз із верхніх дихальних шляхів за допомогою електровідсмоктувача, проводять оксигенотерапію.

5. У разі гострого набряку трахеї та загрози асфіксії негайно вдаються до інтубації або трахеостомії. При неефективності дихання проводять штучну вентиляцію легенів.

6. Для усунення судомного синдрому у вену вводять 2— 4 мл 0,5 % розчину седуксену.

7. З метою зменшення судинної проникності застосовують 5 % розчин аскорбінової кислоти та 10 % розчин хлориду кальцію, які вводять у вену.

Ангіоневротичний набряк

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке, велетенська кропив'янка) — гострий обмежений набряк шкіри та підшкірної основи.

Практично всі алергени можуть спричинювати набряк Квінке. Він є клінічним проявом харчової, медикаментозної, хімічної, побутової, пилкової алергії. Крім того, набряк Квінке провокують бактеріальні, вірусні, грибкові та паразитарні алергени.

Набряк Квінке, як правило, розвивається дуже швидко, утворюючи щільну, еластичну припухлість, яка проявляється здебільшого на обличчі — губах, щоках, повіках, а також у глотці, на язиці, гортані. Крім цього, набряк може виникати в ділянці статевих органів, на передпліччях, на грудній клітці, у внутрішніх органах. Може розвиватись лихоманка, кропив'янка на шкірі.

Найбільш небезпечним є набряк Квінке в ділянці гортані, який трапляється у 25 % усіх випадків.

Клінічні прояви. Спочатку з'являється охриплість голосу, "гавкаючий кашель", пізніше — утруднене дихання, інспіраторна задишка, ціаноз, розвивається асфіксія.

Якщо набряки локалізуються на слизовій оболонці травного каналу, то виникає абдомінальний синдром: з'являються нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, профузний пронос. У калі (під час мікроскопічного дослідження) виявляють значну кількість еозинофілів.

При локалізації процесу в сечовій і статевій системах розвивається гострий цистит, а згодом виникає затримка сечі.

При локалізації набряків на обличчі можуть з'явитись менінгеальні симптоми, судоми внаслідок ураження мозку.

Невідкладна медична допомога в разі ангіоневротичного набряку

1. Припинити дію алергену на організм.

2. Застосувати локальні обколювання 0,1 % розчином адреналіну гідрохлориду (у разі ін'єкційного способу потрапляння алергену).

3. Промити шлунок через зонд, призначити сорбенти (активоване вугілля, ентеросгель, полісорб) — у разі харчового способу потрапляння алергену.

4. Усунути контакт з алергеном у повітрі (у разі інгаляційного способу потрапляння алергену).

5. Ввести медикаменти:

— антигістамінні засоби: 1 % розчин димедролу, 2,5 % розчин піпольфену або 2 % розчин супрастину в дозі 0,2— 1,0 мл внутрішньом'язово або внутрішньовенно;

— кортикостероїди (преднізолон, лише за умови набряку гортані, що загрожує асфіксією);

- застосувати дегідраційну терапію (лазикс,)

Кропивниця належить до алергійних реакцій негайного типу. Вона розвивається під час дії на організм різних алергенів, найчастіше — харчових, а також під час введення лікарських препаратів, вакцин тощо.

Клінічні ознаки. Поява на шкірі висипів блідо-рожевого кольору у вигляді плям або пухирців різної форми і величини, що супроводжуються свербежем.

Одночасно висипи можуть бути і на слизових оболонках. При цьому може порушуватись і загальний стан: слабкість, змерзання, підвищення температури, біль у суглобах, животі, блювання, пронос.