Тема 2. Основи прикладної лінгвістики.

Прикладна лінгвістика є повноправним розділом мовознавства, спрямованим на розв’язання практичних завдань різних галузей науки й техніки, повсякденного життя людини, суспільства на підставі теоретичного доробку досліджень мови й мовлення. прикладна лінгвістика має власне теоретичне осмислення, адже без установлення категорійно-понятійного апарату, предмета й об’єкта, завдань, проблем, принципів і настанов неможлива будь-яка наукова галузь. О.О. Селіванова: об ’єктом прикладної лінгвістики є практичні завдання, для розв’язання яких потрібно залучення доробку мовознавства, а предметом – способи їхнього розв’язання.

Як самостійна лінгвістична дисципліна прикладна лінгвістика виокремилася у другій половині XX ст., хоч завдання прикладного характеру (приміром, створення алфавітів, систем письма, орфографії, різних словників і довідників, транслітераційних і транскрипційних систем, навчання іноземній мові, тлумачення й коментування текстів, перекладу тощо) мовознавство вирішувало ще з давніх-давен.

Термін «прикладна лінгвістика» з’явився наприкінці 20-х p. p. XX ст. (в англомовній традиції термін «applied linguistics», як вважають, почав використову ватися у другій половині 50-х p. p.). У 1956 році в університеті Единбурга було відкрито школу прикладної лінгвістики під керівництвом Дж. Кетфорда, а у 1957 році у Вашингтоні було засновано Центр прикладної лінгвістики під керівництвом Ч. Фергюсона. Ці дві установи відрізнялися спектром завдань, але головною метою обох було поширення навчання англійській мові по всьому світу. Сьогодні англо-американська прикладна лінгвістика набула нових дослідницьких векторів, зокрема, розробки проблем мовної політики, мовного планування, лексикографії, мовної терапії, білінгвізму та полілінгвізму, методики викладання іноземних мов, застосування мовних особливостей у сфері судочинства тощо. Деякі мовознавці залучають до прикладних лінгвістичних досліджень проблеми стилістики, генристики, аналізу дискурсу, перекладу, соціолінгвістики, конверсаційного аналізу і т. ін. [Grabe, Kaplan 1992]. Англійською мовою виходять періодичні наукові журнали «Прикладна лінгвістика», «Міжнародний журнал прикладної лінгвістики», «Щорічний огляд із прикладної лінгвістики», «Міжнародний огляд прикладної лінгвістики».

У СРСР термін «прикладна лінгвістика» почав широко використовуватися із 50-х p. p. XX століття, що насамперед пов’язувалося не з методикою викладання мови, як це було на початку становлення прикладної лінгвістики в зарубіжному мовознавстві, а з розробкою комп’ютерних технологій, зокрема, автоматизованих систем інформаційного пошуку, обробки тексту тощо.

В англо-американській лінгвістичній енциклопедії зазначено, що, можливо, немає такої сфери гуманітарних і суспільних наук, яка б викликала стільки дискусій, як прикладна лінгвістика [The Linguistic encyclopedia 2004, 22]. Дискусійними є питання статусу прикладної лінгвістики як окремої мовознавчої галузі, наявності в цій дисципліні теоретичного компонента, розмежування прикладних і неприкладних лінгвістичних досліджень, співвідношення між прикладним мовознавством і комп’ютерною лінгвістикою, перекладознавством, методикою викладання мови, соціо- та психолінгвістикою тощо.

Лінгвісти пропонують два критерії залучення предметної сфери до прикладної лінгвістики. По-перше до неї відносять ті сфери людських знань

(не лише теоретичних, а й практичних, тобто вмінь, досвіду), у яких конкретні прикладні проблеми вирішуються зі зверненням до наукових знань про мову (до матеріалу фундаментального мовознавства). Прикладами таких сфер є переклад (його теорія та практика), викладання іноземних мов. По-друге, до прикладної лінгвістики залучаються й ті сфери людських знань про мову, які розглядають її в певному аспекті, готуючи тим самими базу для розв’язання цілого комплексу прикладних питань. Такими сферами є психолінгвістика, термінознавство, соціолінгвістика [Коваль 2004, 305]. С. Коваль розглядає прикладні домінанти в різних галузях мовознавства, як-от: термінознавстві, теорії мовної комунікації, нейролінгвістиці, перекладознавстві й ін. Б. Городецький уключає до прикладної лінгвістики лінгводидактику, лексикографію, практичну стилістику, теорію перекладу, термінознавство, теорію штучних мов, прикладну риторику, теорію масової комунікації, текстологію, нормування мови й мовне планування, польову лінгвістику, теорію писемності, методи лікування мовних дефектів тощо [1983, 7]. І. Арнольд зазначає, що різні види прикладної лінгвістики спрямовані на безпосереднє виконання завдань, які ставить перед наукою практика. До прикладної лінгвістики вона залучає теоретичні основи викладання рідної й іноземної мови, лексикографію, термінознавство, практичну стилістику [1991, 14].

Дискусійною проблемою є розмежування прикладної й комп’ютерної лінгвістики, що через майже одночасне їхнє становлення та спільне спрямування на розв’язання прикладних задач спершу ототожнювалися.

Комп’ютерна лінгвістика почала формуватися у 50-ті p. p. XX ст. на базі комп’ютерної науки, теорії інформації і структурно-математичної лінгвістики. Проте, як зазначають дослідники, прикладна лінгвістика перебуває з комп’ютерною лінгвістикою в різних епістемологічних площинах: комп’ютерна вказує на інструментарій досягнення наукового результату, а прикладна лінгвістика орієнтована на результат. В. Звегінцев ще у 1968 році зауважував: «Прикладну лінгвістику розуміють як усі види автоматичної обробки мовленнєвої інформації (Language-data Processing) - машинного розпізнавання усного мовлення, машинний переклад, автоматичну класифікацію технічних й ін. документів, автоматичне анотування текстів, автоматичне кодування тощо. Дійсно, автоматична обробка мовленнєвої інформації складає сьогодні головну дослідницьку проблематику прикладної лінгвістики [...]. Однак усе ж було б неправильним замикати прикладну лінгвістику в межах цієї проблематики» [1968, 24]. На наш погляд, комп’ютерна лінгвістика є настільки частиною прикладної лінгвістики, наскільки вона може розв’язувати конкретні завдання повсякденного життя людини й суспільства. Сьогодні не підлягає сумніву той факт, що широкий спектр проблем прикладної лінгвістики вирішується за допомогою ЕОМ. Однак, по-перше, існує чимало інших завдань прикладного характеру, які безпосередньо не застосовують комп’ютерних технологій, а, подруге, комп’ютерна лінгвістика має власний об’єкт, мету й завдання й може постачати так само, як й інші мовознавчі дисципліни, свої технології й теоретичний доробок прикладній лінгвістиці як окремій галузі.

Прикладна лінгвістика не є широкою науковою програмою, «парасольковою» галуззю, як когнітивна наука або комунікативна лінгвістика, не є вона й маргінальною галуззю, як психолінгвістика, соціолінгвістика, - прикладне мовознавство є унікальною лінгвістичною дисципліною, інструментом множинної інтеграції мовознавства й різноманітних галузей науки й техніки.

Напрями прикладних досліджень лінгвістики.

За допомогою комп’ютерних технологій прикладна лінгвістика вирішує

проблеми, які мали багатовікову історію та спершу ґрунтувалися на механічних засобах. Такими є синтез і розпізнавання звукового мовлення, що становлять завдання прикладної фонетики, що застосовує теоретичний доробок різних галузей фонетики й фонології.

Потужним напрямом прикладної лінгвістики є машинний переклад, головними завданнями якого є: 1) формування теоретичної й експериментально-статистичної бази перекладу, яка передбачає встановлення синтаксичних, морфологічних, семантичних, словникових систем і їхніх аналізаторів, трансформаційних правил і їхніх обмежень, моделей трансферних мов-посередників, підходів до синтезу вихідного тексту або фрази; 2) створення практичних моделей бінарного перекладу, орієнтованих на дві мови, або інваріантних, які працюють незалежно від типу мов; 3) забезпечення релевантності вибору еквівалентів на базі багатоваріантних рішень і їхньої лексико-синтаксичної фільтрації (шляхом розробки моделей синтаксичного керування, зворотного зв’язку між смислом і текстом, багаторівневої організації мови); 4) розробка діючих автоматичних або автоматизованих систем машинного перекладу; 5) удосконалення діючих моделей за рахунок інтелектуалізації машинного перекладу на підставі введення когнітивних компонентів декларативних і процедурних знань (знань про світ, галузь науки або техніки, процедур інференції, прогнозування розвитку описуваних ситуацій з огляду на наявність структур інтерпретації ситуації і т. ін.). Однак машинний переклад передбачає застосування й людського чинника, людини-перекладача, яка володіє теоретичними знаннями перекладознавства в цілому і здатна контролювати й коригувати процеси машинного перекладу. Тим самим прикладне мовознавство інтегрується із транслятологією.

Поряд із розробками автоматизованих систем різних типів, які передбачають залучення лінгвістичних знань, прикладна лінгвістика має й інші вектори практичного застосування мовознавчого доробку, а також теоретичного потенціалу маргінальних галузей мовознавства: психолінгвістики, нейролінгвістики, соціолінгвістики тощо По-перше, це патопсихолінгвістичний напрям, завданнями якого є розроблення методик діагностики й мовленнєвої симптоматики психічних захворювань із патологією мовлення. По-друге, це судова лінгвістика, орієнтована на розв’язання практичних завдань сфери судочинства й криміналістики, як-от: установлення авторства усного й письмового текстів, оцінку комунікативних намірів тексту, отримання інформації про адресанта тексту (його віковий, статевий, соціальний, національний статус, емоційно-психологічний стан), визначення способу створення тексту (запису під диктовку, наявності постредагування, навмисного викривлення письмового тексту і т. ін.), мовного забезпечення судової справи тощо. По-третє, це розробка методик навчання рідній й іноземній мові, які потребують оптимізації й успішного ефективного результату. По-четверте, це лінгвістика комунікативного впливу, яка передбачає опрацювання методик і моделей нейролінгвістичного програмування, вироблення мовленнєвих технологій у сфері бізнесу, управління, ЗМІ, іміджмейкерства, рекламної справи, PR-технологій тощо. По-п’яте, це лінгвопроектування, спрямоване на створення штучних мов різного ґатунку (апріорних й апостеріорних, комп’ютерних). По-шосте, прикладна лінгвістика має лексикографічне та прескриптивне спрямування (створення систем транскрипції та транслітерації, упорядкування термінології, формування машинних фондів мови, словників, корпусів текстів тощо).

Комп’ютерна лінгвістика є маргінальною галуззю мовознавства, спрямованою на розробку автоматизованих методів зберігання, обробки, переробки й використання лінгвістичних знань й інформації, репрезентованої знаками природної мови. Метою комп’ютерної лінгвістики є реконструкція

знань про мову і в мові, яка б забезпечувала автоматизацію інтелектуальних

функцій і когнітивної діяльності людини, автоматизоване породження мовлення та його комп’ютерну обробку й розпізнавання і т. ін. А. Баранов розглядає комп’ютерну лінгвістику як широку галузь використання комп’ютерних інструментів - програм, комп’ютерних технологій організації й обробки даних - для моделювання функціонування мови в тих чи інших ситуаціях, проблемних сферах, а також застосування комп’ютерних моделей мови не лише в лінгвістиці, а й у суміжних із нею дисциплінах. Лише в останньому розумінні мова йде про прикладну лінгвістику у строгому розумінні, оскільки комп’ютерне моделювання мови може розглядатися і як сфера теорії програмування в галузі лінгвістики [2003, 13]. Отже, комп’ютерна лінгвістика, як і прикладна, є мовознавчою дисципліною, що інтегрує різні наукові сфери, а її прикладний напрям визначає використання її доробку для розв’язання практичних завдань.

У статті 1990 р. російський дослідник Ю. Городецький узагальнив три класи проблем комп’ютерної лінгвістики. Перший об’єднує фундаментальні проблеми, пов’язані із представленням і моделюванням мовної системи, тезаурусів знань, із комп’ютерною репрезентацією граматики й рольової структури висловлень в автоматичних системах, із взаємодією вербаліки й невербаліки, мовних і фонових знань у комунікації, із метафоричним моделюванням та процесами розпізнавання повідомлень тощо. Другий клас охоплює суто лінгвістичні проблеми штучного інтелекту: розпізнавання й синтез мовлення, тексту; розробка метамов і мов репрезентації знань, лінгвістичних процесорів, здатних опрацьовувати тексти у стандартний спосіб для будь-якої системи перетворення мовної інформації; інтелектуальних інтерфейсів, баз даних, моделювання діалогу тощо. До третього класу проблем відноситься лінгвістичне забезпечення різних прикладних систем: оброблення письмового тексту, автоматичного анотування (упорядкування стислих відомостей про документ), індексування (перекладу на інформаційно-пошукову мову), редагування (виправлення помилок) й реферування (стислого викладу змісту документа), перекладу, аналізу запитів користувача природною мовою до інформаційної системи, інтелектуальних машинних словників, машинних фондів мовних одиниць, інтелектуального інтерфейсу на базі природної мови, моделювання дослідницької лінгвістичної діяльності, автоматизованих робочих місць лінгвіста і т. ін. [1990] (більше див. у Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями і проблеми. – С. 648-661).