Для поглибленого ознайомлення із культурно-історичними епохами європейського розвитку слід використовувати наступну формулу:
ü знання світогляду епохи і її головних суттєвих рис,
ü знання провідних регіонів, основних етапів розвитку епохи і її здобутків,
ü коротка характеристика епохальних художніх стилів і найзначніших досягнень мистецтва (автори, твори, епохальне і загальнолюдське значення).
Зразок. План до розгляду античної культурно-історичної епохи.
I. Хронологічні межі вказаного періоду, його головних етапів. Простір (країни чи осередки найзначнішого розвитку) епохи: Еллада, Рим, Скіфія.
II. Світогляд культурно-історичної епохи.
1. Особливості світовідношення і “картини світу”, світовідчуття і світорозуміння людей.
Найскладніша проблема – перехід від міфоархаїчного ладу до предметно – чуттєвого космосу. Чинники і умови такого переходу. Міф – архаїчна база (підгрунтя) і значний актуалізатор життєвих процесів еллінської цивілізації. Загальна тенденція розвитку античного світогляду – від міфу до Логосу (розуму всесвіту). Весь світ (з його трьома “царствами” – Небом – Землею – Тартаросом) розгортається і розглядається як предметно – чуттєва упоряджена за законами реальність – Космос!
2. Головні риси (наскрізні для всіх явищ, найсуттєвіші для епохи)
Риси античного світогляду:
- рокова приреченість і визначеність людини у світі та її агональність,
- антропоцентризм і полісний колективізм,
- пластичність чуттєво – предметного світу,
- сповідання “золотої середини” і невгамовність громадян (“Найкраще – міра”). Динамічна рівновага, гармонія в мистецтві, рівновага родової і соціально- інституційної регуляції в полісний і перевага інституцій в імперський період,
- споглядальність і дієвість в класичній урівноваженості. Художній “натуралізм”. “Мімезис”(наслідування) і “ізос” (однаковість). Ейдетизм (образність, особливий картинний характер пам’яті) художнього мислення. Видовищність.
- здібність до синтезу східних надбань і доведення їх до досконалої форми класичного еталону.
3. Провідні “персонажі” і епохальні діячі.
Провідні персонажі античної культури – титани, боги, герої, мудреці. Епохальні діячі – історичні особи і правителі, полководці, філософи, вчені, оратори, письменники, драматурги, митці. Дайте перелік тих з них, хто, на Вашу думку, найзначніше вплинув на характер епохи, її культурний розвиток.
III. Художні стилі епохи.
Заповніть відповідні графи таблиці №№ 5, 6. Дайте перелік творів і авторів (для кожного періоду назвати видатні пам’ятки за певними видами мистецтва: театр, архітектура, скульптура, література, живопис – залежно від того, які з них Ви вважаєте значними)
IV. Характерні досягнення у позахудожніх формоутвореннях культури:
1. Інтелектуальній (філософія, наука, техніка)
2. Регулятивній (політика, право, освіта)
3. У фізичній культурі.
Заповніть відповідні графи таблиці №№ 5, 6. Дайте перелік здобутків, творів і авторів у галузі філософії, науки, техніки, політики, права. освіти та фізичної культури.
V. Значення культурно – історичного типу античності для наступних епох. Висловіть виключно власну думку, спираючись на попереднє висвітлення.
Завдання:
1. Користуючись запропонованим зразком, складіть плани розгляду всіх культурно – історичних епох.
2. Заповніть таблиці 4 - 8
V. Самостійна робота
У зв’язку з вкрай обмеженою кількістю аудиторних годин частина навчального матеріалу подається у вигляді питань, постановки проблем, вказівок стосовно того, на що слід звернути особливу увагу при самостійній роботі, як краще засвоїти матеріал. Самостійна підготовка для заочників справа звична. До кожної теми додаються обов’язкові для виконання запитання для самоперевірки.
У цьому розділі зібрані контрольні завдання, текстові і тестові питання до всього курсу. Доступні літературні джерела вказуються у загальному списку літератури.
Наочно – дидактичне забезпечення надане у вигляді таблиць і схем, що узагальнюють матеріал, значно полегшує виконання завдань.
Оформлення відповіді залежить як від форми запитання, так і від відведеного місця, бо всі завдання передбачено виконувати у цій книжечці (чи то просто позначити, чи назвати, чи дати більше або менше розгорнуту відповідь).
