Коротка історія розвитку газонництва в Україні і світі

ВСТУП

 

Газонні покриття за площами, що під них відведені, та за своїм функціонально-декоративними властивостями є найбільш поширеними у великих та малих конгломераціях. Вони є поліфункціональними системами, що знаходять застосування у будь-якій сфері міського озеленення територій.

За сучасними уявленнями, оптимальні умови для життя людини у міських конгломераціях складаються в тому випадку, якщо дерева та кущі становлять по проекції крон 20-30% озеленювальної території, квітники –– 2–5%, газони – 60–90%. Висока частина останніх пояснюється універсальними властивостями газонів, що полягають в необмеженості їхнього застосування незалежно від рельєфу місцевості та архітектурних особливостей території.

Оптимізуюча властивість газонів, тобто здатність їх ефективно покращувати стан довкілля, досягається еколого-біологічними особливос­тями багаторічних злаків –– головних компонентів високоякісного трав'яного покриву, їх конструктивними і функціональними параметрами. Дослідженнями доведено, що в розрахунку на 1 га поверхні ґрунту площа листової поверхні газону в 1,7-2 рази вища, у порівнянні із зімкненими деревними парковими насадженнями.

Існують дані про значну пиловловлюючу здатність газонних культурфітоценозів: поглинаючи і нейтралізуючи різні токсичні речовини (наприклад, вуглеводні), їх компоненти очищують повітря від непритаманних йому домішок.

Шумопоглинаюча роль зелених насаджень в умовах міста доведена працями ряду дослідників, серед яких є повідомлення про і є, що власне газонні покриття здатні знижувати міський шум на 3–6 фонів.

Разом з тим газони впливають безпосередньо на екологічний режим місцезростання. У спекотливі дні простір над ними більш прохолодний і вологий, ніж над чистим ґрунтом. Випаровуючи зі своєї поверхні значну кількість вологи, газонні покриття знижують температуру оточуючого середовища на 2,5–5°С в порівнянні з відкритим ґрунтом. За рахунок випаровування також відбувається підвищення відносної вологості повітря та, відповідно, покращення довкілля, особливо у спекотні літні дні.

Ще однією важливою властивістю дернових покриттів в умовах міських конгломерацій є перешкоджання поширенню адвентивних (особливо карантинних) видів рослин. Формування видами-газоноутворювачами суцільного травостою та міцної щільної дернини не дають змогу з'являтися та розповсюджуватись стрижнекореневим рудеральним (ті що зростають на звалищах, дорогах тощо) видам (дурман, блекота, кропива, лопух і ін.). Дотримання правил озеленення міських територій, витримування правильних співвідношень діючої поверхні міста та зелених насаджень дозволятимуть формувати умови, сприятливі для життя людини, особливо в останній час, коли через забруднення атмосфери, ґрунтів, водойм, підвищується смертність населення, збільшується кількість хворих на бронхіальну астму, онкологічні захворювання, різноманітного типу алергії.

Доведено, що газонні трави сприяють ефективному очищенню повітря від шкідливих домішок промислового походження. Відома також їх антимікробна властивість. Ризосфера багаторічних трав є потужним біологічним фактором відмирання патогенних бактерій. Один з відомих дослідників, що вивчав ґрунтову мікрофлору, Є.М. Мішустін повідомляє про спроможність деяких злаків (у тому числі домінуючих на газонах) знищувати в ґрунті мікроорганізми, небезпечні для людини і тварин. Лікарі вважають, що для профілактики різноманітних, особливо застудних і нервово-соматичних захворювань одним з ефективних засобів є ходіння босоніж по траві.

Газони викликають почуття рівноваги, внутрішньої гармонії, впевненості — створюють обставини, сприятливі для здоров'я людини. Витончена смарагдова довершеність вносить неповторний колорит і елемент природності у промислові території та житлові площі, підкреслює своєрідність різноманітних садово-паркових композицій. Проте, в екологічно непростому міському середовищі санітарно-гігієнічні й естетичні функції трав'янистих фітоценозів зберігаються тільки за ретельного догляду, створення оптимальних умов для зростання й розвитку.

Мета: описати, вивчити та засвоїти методику створення, та догляду за звичайним спортивним газоном.

Об’єкт: спортивний газон.

Предмет: спортивний газон на території спортивного майданчика у Кіровоградській област

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ СПОРТИВНОГО ГАЗОННОГО ПОКРИТТЯ У РІЗНИХ МІКРОКЛІМАТИЧНИХ УМОВАХ (огляд літератури)

 

Коротка історія розвитку газонництва в Україні і світі

В історичних описах згадуються газони, що існували в садах персів, греків і римлян ще до Різдва Христова. Самий ранній малюнок газону виявлений в одному з рукописів європейського походження, що датується періодом між 14 і 16 віками. Середньовічний газон засівали не тільки травами, а вирощували «квітучий луг» з гвоздиками, барвінком, первоцвітами і багатьма іншими низькорослими рослинами. У часи Тюдорів та Єлизавети (15-17 ст.) увійшли в моду сади. Навколо садиб і заміських палаців між клумбами з кольорами прокладали довгі трав'яні доріжки, влаштовували великі майданчики для гри в кеглі, а також іншої гри і засівали травою горби, з яких відкривався вигляд на пишність багатих садиб(рис. 1.1).

Рис. 1.1. Газони для гри в кеглі у 14-16 ст.

Газони робили не тільки з трав: покриття газону часто влаштовували з ромашки. У 1610-е рр. почався якобінський період в садівництві, і нарешті, з'явився англійський газон з низько стриженою травою.

На початку 18 століття наступила епоха пейзажного саду. Всю площу саду стали займати трава, дерева і вода, і по всій Англії на величезних просторах почали регулярно косити і прикочувати траву. На початку 19 століття з настанням індустріальної революції і появою незліченних маленьких садів при котеджах сади змінилися: в них стали розбивати клумби, влаштовувати тераси і встановлювати статуї. Газон став менше - скошувати його було так складно, що він зовсім зник би з невеликих садів, якби не винахід майстра текстильної фабрики в м. Страуд.

У 1830 році Едвін Баддінг винайшов циліндричну газонокосарку(рис 1.2). У 1860 рр. в Британії з'явилася американська газонокосарка зі спіралевидним ножем, а разом з нею - «революційна» ідея про те, що скошену траву треба залишати на газоні, тому що вона допоможе зберегти траву свіжою і яскравою, навіть в найбільшу спеку, і жодним чином не зіпсує вигляд газону.

Рис. 1.2. Перша газонокосарка

Перші досліди відносилися до 1885 року, коли американські дослідники довели, що найбільш відповідні трави для партерного газону – вівсяниця червона (Festuca rubra L.) і мітлиця біла (Agrostis stolonifera L.). Роботи в області селекції газонних трав, значно підвищили інтерес до гри в гольф. У 1890 році там був закладений перший експериментальний майданчик по вивченню дерну, а невдовзі такі майданчики з'явилися в багатьох районах США. У Британії подібні дослідження почали проводити набагато пізніше. У 1924 році Королівський гольф-клуб запропонував почати роботи по вивченню дерноутворюючих рослин, а в 1929 році в місті Бінглі була заснована дослідницька станція.

У 1951 році дослідницька лабораторія, відома під назвою «Рада по вивченню дерноутворюючих рослин», була перетворена в Інститут спортивних газонів. Безсумнівно, виробники насіння, хімічних препаратів і інструментів по догляду за газоном вели і продовжують вести власні дослідження. У останні роки з'явилося багато нових винаходів для підгодівлі, боротьби з бур'янами і хворобами, пристосування для виготовлення газону і судячи по всьому, потік нових товарів припиниться не скоро.