13. Отплíвшы с Пáфа, Пáвэл і ты′йі, шо булы′ з йім, прыбулы′ в Пы′ргыю, шо в Памфы′лыйі. Алэ′ Іоáнн, одлучы′вшысь од йіх, вырнýвся в Йірусалы′м.
14. А воны′, пошóвшы с Пы′ргыйі, прышлы′ в Антыóхыю Пысыды′йську і, ввыйшóвшы в храм в субóту, сíлы.
15. Пóсля тогó, як почытáлы Закóн і Прорóкув, то стáршы хрáма послáлы сказáты йім: «Мужыкы′-браты′! Як у вас е слóво, шоб погучы′ты людэ′й, то кажíтэ».
16. Пáвэл, встáвшы і дáвшы знáка рукóю, сказáв: «Мужыкы′ ізраільтя′нэ і ты′йі, шо бойітэ′сь Бóга, послýхайтэ.
17. Биг гэ′того (ізрáільського) нарóда вы′брав вáшых батькы′в і возвы′сыв гэ′той нарóд, як вин був в краю′ Йігы′пыцькому, і дýжыю сы′лыю вы′вёв йіх з ёгó.
18. І кóло сорокá літ чя′су кормы′в йіх в пусты′ні.
19. І зны′шчывшы сім нарóдув в краю′ Ханаáнському, подылы′в йім в спáдчыну йíху зэ′мню.
20. І пóсля тогó дэсь шты′рыста підіся′т літ давáв йім сýддюв до прорóка Самуйíла.
21. Пóсля просы′лы воны′ царя′, і Биг дав йім Саýла, сы′на Кы′сового, мужыкá с поколíння Выніамы′нового. Так пройшлó літ сóрок.
22. Зня′вшы ёгó, постáвыв йім царéм Давы′да, про якóго засвíдчыв словáмы: «Найшóв Я мужыкá по сэ′рцю Мынí, Давы′да, сы′на Іесэ′ёвого, якы′й зробы′в всэ тóе, шо Я хотíв» (1 царств. 13, 14; Псал. 88,21).
23. Гэ′то з ёгó потóмства Биг за обыця′нкыю дав Ізрáілёвы Спасíтіля (Ратовáлныка) Ісýса.
24. Сáмо пы′рыд тым, як Вин явы′вся, то Іоáнн проповíдував ля всёгó нарóда Ізрáільського, шоб хрысты′лысь на покая′нне.
[с. 315↑]
25. А як свое дíло Іоáнн зробы′в, то казáв: «За когó вытэ′ мынэ′ прыймáйітэ? Я ны той. Алэ′ от ідэ′ за мнóю, в Якóго я ныдостóйный розвязáты шнуркá в óбуйі на ногáх».
26. «Мужыкы′-браты′, дíты рóду Авраáмового, і всі ты′йі пóмыз вáмы, шо боя′цьця Бóга! Вам булó послáнэ слóво гэ′того ратýнку.
27. Бо лю′дэ Йірусалы′мськы і йíхы стáршы, ны познáвшы Ёгó і засуды′вшы, спрáвдылы словá прорóкув, шо чытáюцьця кáжну субóту.
28. І хоч ны найшлы′ в Ёмý ныя′кыйі выны′, за якýю мóжна карáты на смэрть, алэ′ просы′лы Пылáта, шоб роспорады′вся Ёгó забы′ты.
29. А як збулóсь всэ, шо напы′сано про Ёгó, то, зня′вшы з дэ′рыва, положы′лы Ёгó в гроб.
30. Алэ′ Биг воскрысы′в Ёгó з мэ′ртвых.
31. Вин мнóго днів явля′вся тым, хто вы′йшов з Йім з Галылэ′йі і пошлы′ в Йірусалы′м, і хто зáрэ е Ёгó свíдком пы′рыд людьмы′.
32. І мы говóрымо вам дóбры вíсты, шо обыця′нку, якáя булá дáна батькáм, Биг спрáвдыв нам, йíхым дíтюм, воскрысы′вшы Ісýса,
33. про шо в дрýгым псáлмы напы′сано: «Ты Сын Мий: Я тыбэ′ зáрэ вроды′в» (Псал. 2, 7).
34. А шо воскрысы′в Ёгó з мэ′ртвых, і шо вжэ Вин ны стáнэ прáхом, про гэ′тэ сказáв так: «Напрáвду Я дам вам ты′йі мы′лості, шо обыця′в Давы′довы» (Ісаія 55, 3).
35. Нашчóт гэ′того і в дрýгым мíсьці говóрыть: «Ны дасы′ Своё′му Святóму знáты прах». (Псал. 15, 10).
36. Бо Давы′д, послужы′вшы в свий чяс Бóжуй вóлі, зопочы′в, судосы′вся с прэ′дкамы свойíмы і познáв прах.
37. А Той, Когó Биг воскрысы′в, ны познáв прáху.
38. То от, вíдайтэ, мужыкы′-браты′, шо з-за Ёгó ознаймня′йіцьця ля вас, шо вам бýдуть прóшчаны грыхы′.
39. І у всім тым, в чомý вытэ′ ны моглы′ оправдáтысь закóном Моісéёвым, вся′кый вíруючый оправдáйіцьця Йім.
40. Остырыгáйтэсь, шоб ны найшлó на вас скáзанэ в прорóкув:
41. «Глядíтэ, задавáкы, подывýйтэсь і пропадíтэ; бо Я роблю′ дíло в вáшу пóру, якóму ны повíрылы б вытэ′, як бы хто росказáв вам» (Аввак. 1, 5).
[с. 316↑]
