Порушення механізмів інтеграції родини

Порушення механізмів інтеграції родини, зокрема симпатії (любові, прихильності) у батьків спричинює значні негативні наслідки. Опишемо два результати, що спостерігалися нами найчастіше при сімейній психотерапії підлітків.

Нерозвиненість батьківських почуттів

Обумовлені порушення виховання — гіпопротекція, емоційне відкидання, жорстокість.

Слабкість, нерозвиненість батьківських почуттів нерідко зустрічаються у батьків підлітків, які мають відхилення в характері. Зовні вони проявляються в небажанні мати справу з підлітком, спілкуватись з ним, поверховій зацікавленості його справами.

Причиною нерозвиненості батьківських почуттів може бути відштовхування їх самих у дитинстві власними батьками, те, що їм самим свого часу бракувало батьківського тепла. Іншою причиною можуть бути відмінності характеру батьків, наприклад, виражена шизоїдність. Помічено, що у дуже молодих батьків батьківські почуття значно слабші, ніж у старших; але ці почуття з віком посилюються (приклад — люблячі бабусі й дідусі). Типові нарікання батьків стосуються виснажливості батьківських обов’язків, що відволікають їх від чогось більш важливого й цікавого. Для жінок з нерозвиненими батьківськими почуттями характерні прагнення емансипації і «влаштування свого життя» будь-яким шляхом.

За відносно сприятливих умов життя нерозвиненість батьківських почуттів обумовлює ставлення до підлітка типу гіпопротекції, і особливо — емоційного відкидання. При важких, напружених, конфліктних стосунках в родині на підлітка часто перекладається значна частина батьківських обов’язків, типу виховання через «підвищену моральну відповідальність», або виникає дратівливо-вороже ставлення до підлітка.

Порушення системи взаємного впливу членів родини

Формування родинних стосунків відбувається успішне, якщо кожний член родини може вплинути на інших, на їхню поведінку, думки з найрізноманітніших питань. Особливо важливим є вплив батьків на підлітка. Наявність такого впливу — чи не найважливіша передумова здійснення соціального контролю за підлітком з боку родини.

В практиці сімейної психотерапії лікарів Дніпропетровського обласного наркологічного диспансеру спостерігалися такі порушення впливу батьків на підлітка.

1. Виховна невпевненість батька. Обумовлене цим порушення виховання — потураюча гіперпротекція або просто знижений рівень вимог до підлітка. Виховну невпевненість батька можна було б назвати його «слабкою ланкою». В цьому випадку відбувається перерозподіл влади в родині між батьками і підлітком на користь останнього. Батько йде на повідку у підлітка, поступається навіть тоді, коли поступатися, на його ж думку, ніяк не можна. Це відбувається тому, що підліток зумів знайти до свого батька підхід, намацав його «слабке місце», і прагне для себе створення ситуації «мінімум обов’язків — максимум прав». Типова комбінація в такій родині — жвавий, упевнений в собі підліток, сміливо вимагає потрібного йому, і нерішучий батько, який звинувачує себе у всіх своїх невдачах з підлітком.

В одних випадках «слабке місце» обумовлене психастенічними рисами батька; в інших певну роль у його формуванні могли відіграти його стосунки з власними батьками. За певних умов діти, яких виховували вимогливі батьки, ставши дорослими, бачать у своїх власних дітях ту ж вимогливість та егоцентричність, переживають стосовно них те ж почуття «неоплатного боржника», яке сформувалось у них в дитинстві до своїх батьків. Характерною відмінністю для них є визнання безлічі помилок, зроблених при вихованні дитини. Вони бояться впертості, опору своїх дітей, і повсякчас знаходять привід поступатися їм.

2. Фобія втрати дитини. В основі порушення стосунків з підлітком — потураюча або домінуюча гіперпротекція. «Слабке місце» — невпевненість, страх помилки, перебільшене уявлення про «крихкість» дитини, її хворобливість, беззахисність тощо.

Одне з джерел подібних переживань батьків закорінене в історії появи дитини на світ — її довго чекали, звернення до лікарів-гінекологів залишались марними, дитина народилася кволою і хворобливою, її ледве виходили тощо.

Ще одне джерело — перенесені дитиною важкі захворювання, особливо тривалі. Ставлення батьків до підлітка формувалося під впливом страху втратити дитину. Цей страх примушує одних батьків тривожно прислухатися до будь-якого побажання дитини і якнайшвидше задовольняти його (потураюча гіперпротекція), інших — дріб’язково опікати його (домінуюча гіперпротекція). Впродовж сімейної психотерапії у розмовах батьків часто відлунює їх іпохондричний неспокій за дитину.