Співпраця лікарів-наркологів та медичних психологів із закладами освіти

На сьогоднішній день в Україні наркоманія стала вже не тільки медичною, а й соціальною, культурною і, без перебільшення, навіть політичною проблемою.

Фахівці Дніпропетровського обласного наркологічного диспансеру працюють у трьох напрямах.

Профілактична робота з підлітками, які не пробували наркотичних речовин і алкоголю

Досвід нашої роботи показує, що перше знайомство з психоактивними речовинами (ПАР) — алкоголем та наркотиками, відбувається в шкільному віці. Піковий вік початку вживання ПАР — 12–14 років (за даними анонімного анкетування школярів, проведеного в межах українсько-шведського проекту).

Кожному підлітку у віці 9–14 років друзі та однокласники хоча б раз пропонують спробувати ПАР. І що він відповість на цю пропозицію, чи зможе сказати «Ні!», знехтувавши думкою однолітків про себе? З ким йому порадитись? Кому він може довіритись? Добре, якщо в такі моменти поряд будуть значимі для підлітка люди — батьки, вчителі, керівник гуртка або тренер, які зрозуміють і підтримають його, та нададуть достовірну інформацію.

Протистояти ровесникам може лише підліток з високою самооцінкою, упевнений у собі. А належна самооцінка людини формується найперше в дитинстві, під впливом батьків.

У місті Дніпропетровську на базі школи № 139 було відкрито Інформаційно-консультаційний центр, у якому наші фахівці (лікарі-наркологи, психологи) проводили анонімне консультування учнів шкіл, за бажанням та ініціативою батьків і педагогів. Мета консультацій — надати повну правдиву інформацію з цих питань в умовах довірчої бесіди.

Робота з батьками

На базі шкіл міста впроваджене навчання батьків. З метою досягнення відкритого діалогу наші фахівці вперше запропонували проводити таке навчання за відсутності адміністрації шкіл та педагогів. Батьки не соромились задавати найрізноманітніші питання з цієї теми, а спілкування було щирим і відкритим. Такий підхід виявився набагато ефективнішим, ніж, наприклад, просто лекції. Наголос у бесідах робився на те, що саме родина є для підлітка головним захистом проти вживання ПАР. У процесі цих бесід надавались роз’яснення щодо різноманітних чинників, як ризику вживання ПАР, так і захисту дитини від цього.

Ризик залучення до вживання ПАР підвищують:

1. Важкі та хронічні захворювання в дитячому віці; черепно-мозкові травми (особливо численні).
2. Неповність родини (сюди ж можна віднести безбатьківщину при батькові, який не виконує своїх функцій).
3. Відсутність братів та сестер.
4. Проживання з вітчимом або мачухою.
5. Велика зайнятість батьків.
6. Авторитарність батька або матері.
7. Гіперопікування з боку батьків.
8. Захворювання на алкоголізм або наркоманію когось із близьких людей або родичів.
9. Ранній початок самостійного життя (12–14 років) та передчасне звільнення від батьківської опіки.
10. Легкий та неконтрольований доступ до грошей, або ж навпаки — великі матеріальні труднощі.
11. Спотворені родинні стосунки, порушення родинної ієрархії.
12. Великий надлишок вільного часу (якщо батьки упродовж 2–3 годин не знають, де і з ким перебуває їхня дитина, її можна прирівняти до безпритульної).
13. За свідченням самих підлітків, які потрапили в залежність від ПАР, вдома їм не вистачало уваги з боку батьків, співчуття, розуміння, підтримки. Базові потреби підлітка полягають у необхідності звичайного батьківського дотику, схвалення, підбадьорювання, прийнятності. Якщо ці елементарні потреби підлітка не задовольняються, він починає шукати заміни їм на вулиці, де отримує спілкування, позбавляється самотності, здобуває «впевненість у собі» тощо.

Батькам також пропонувався тест, який допомагає їм отримати приблизну відповідь на запитання про те, на який ризик наражається їх дитина у зв’язку з проблемою алкоголю та наркотиків. Батькам пропонувалось дати відповідь «Так» або «Ні» на запитання:

1. Чи може ваша дитина придбати собі пиво, вино, горілку?
2. Чи доводилось вам помічати, що у магазинах вашого району алкоголь продають неповнолітнім?
3. Чи вважають дорослі, близькі вашої дитині, що пити, палити, вживати багато ліків — це нормально?
4. Чи є неподалік вашого будинку, школи, куди ходить ваша дитина, чи по дорозі до неї, чи взагалі в місцях, до яких дитині легко дістатись, магазини спиртних напоїв?
5. Чи відрізняються ваші умови життя від умов життя пересічних громадян в бік більшого або меншого достатку?
6. Чи пиячать ваші сусіди, чи порушують вони у нетверезому вигляді закон?
7. Чи є у вас родичі з боку батька або матері люди, залежні від алкоголю та наркотиків (наприклад, дід, дядько, батько, старший брат)?
8. Чи пиячить хтось у вашій родині або вживає наркотики, принаймні час від часу?
9. Чи даєте ви своїй дитині повну свободу поведінки стосовно алкоголю та наркотиків?
10. Чи перебуває ваш шлюб у стадії тривалого конфлікту (постійні сварки, сердита мовчанка упродовж цілих днів, відсутність злагоди у вирішенні важливих питань)? Чи існують конфлікти між іншими дорослими людьми, які виховують вашу дитину?
11. Ваша дитина спілкується, перебуває поруч з вами неохоче, уникає розмов, ухиляється від контактів, замкнена у собі?
12. Чи часто ваша дитина поводилась агресивно у ранньому дитинстві (до 10 років)?
13. Чи має ваша дитина труднощі постійного характеру в школі?
14. Ви помічаєте у своєї дитини нехтування стосовно свого майбутнього, навчання, професії?
15. Чи сприймали вашу дитину у ранньому віці ровесники?
16. Друзі та подруги вашої дитини палять, випивають, пробують наркотики?
17. Ваша дитина переживає відчуття самотності, вона ізольована, у неї немає друзів?
18. Чи доводилось вам помічати, що ваша дитина позитивно ставиться до тютюнопаління та алкоголю і чекає від цього насолоди?
19. Чи мала ваша дитина ранній (до 14–15 років) контакт з алкоголем, тютюном, наркотиками?
20. Чи відчуваєте ви труднощі при відповідях на ці запитання?

За кожне «Так» нараховується одне очко. Чим більше очок, тим вищі ризики для вашої дитини. Кожне запитання відповідає науково дослідженим чинникам ризику. Звісно, ці чинники нерівноцінні — одні несуть більшу загрозу для дитини, інші — меншу, але встановити з допомогою цих запитань приблизну ступінь загального ризику можна.