Короткі теоретичні відомості
Аналітичним конструюванням регуляторів (АКР) називається методика синтезу оптимального регулятора для заданого об’єкта при заданих обмеженнях і критерію оптимальності, що задається у квадратичній інтегральній формі вигляду:
. (4.1)
Ця методика вперше була запропонована у роботах О.М.Льотова і Р.Калмана. Кожний з підходів має свої особливості, однак обидва розв’язання приводять до аналогічних результатів.
Якщо приєднання регулятора робить систему нестійкою, то це приєднання не може бути тривалим, і необхідно вжити заходів щодо забезпечення стійкості системи. Цю задачу можна розв’язати шляхом відкидання у розв’язку рівняння складових, що відповідають додатним кореням. При цьому час керування стає нескінченно великим, проте функціонал набуває найменшого з усіх можливих значення для різних Т.
Нехай критерієм якості роботи системи слугує функціонал вигляду:
(4.2)
Для знаходження екстремалі складаємо рівняння Ейлера. У даному випадку 
, а значить:
(4.3)
Характеристичне рівняння має вигляд:
(4.4)
Для знаходження екстремалі необхідно враховувати тільки корені рівняння: 
інакше система буде нестійкою. Таким чином, розв’язок рівняння (4.3) для стійкої системи має вигляд: 
Сталу С визначають із початкових умов: при t = 0, y = y0, тоді
(4.5)
Рівняння (4.5) є рівнянням екстремалі, яка відповідає розв’язку диференціального рівняння першого порядку: 
з характеристичним рівнянням 
де Т – стала часу. Вагову константу r1 можна подати через цю сталу часу Т, якщо дорівняти поліноми:
Звідси r1 = Т2, і тоді рівняння екстремалі матиме вигляд:
(4.6)
Таким чином, при мінімізації функціоналу вигляду (4.2) структуру або параметри системи слід підбирати так, щоб перехідний процес у системі наближався до аперіодичного (4.6). Оскільки величина Т може бути взята різною, то маємо поле екстремалей, з яких вибираємо екстремаль, яка найбільш повно відповідає вимогам до системи.
При Т=0 отримуємо звичайний квадратичний інтегральний критерій:
(4.7)
У цьому випадку рівняння екстремалі: у = 0. Фізично це означає, що при ступінчастому змінюванні керуючої дії вихідна координата у повинна змінитися стрибком від значення у0 до у=0. Зрозуміло, що в інерційній системі такий режим не можна реалізувати. Зазначимо також, що прагнення прискорити змінювання вихідної координати призводить до різкого збільшення коефіцієнта підсилення у ланцюзі зворотного зв’язку, що, у свою чергу, сприяє збільшенню коливальності процесу.
Завдання до задачі
Слідкуюча система заданої структури (рис. 4.1) описується диференціальним рівнянням другого порядку. Для поліпшення якості перехідного процесу виконавчий механізм охоплений жорстким від’ємним зворотним зв’язком за швидкістю. Необхідно визначити оптимальне значення коефіцієнта зворотного зв’язку kз.з., при якому критерій І1 (4.2) набуває мінімального значення.
Вихідні дані наведено у таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
| № вар. | r1 | k1 | k2 | T |
| 0,9 | 0,4 |
Розв’язати задачу за умови: r1=0,01с2; k1=200; k2=0,25; Т=0,5 с.
Передавальна функція замкнутої системи має вигляд:
а диференціальне рівняння буде:
(4.8)
Нехай вхідний сигнал змінюється стрибком від u до 0, тоді, вважаючи у(0)=1; 
і позначивши:
отримуємо:
(4.9)
Визначимо величину І1 через коефіцієнти диференціального рівняння. Для цього помножимо (4.9) почергово на у і 
. Тоді отримаємо:
(4.10)
Врахуємо, що 
і обчислимо такі інтеграли:
(інтегрування частинами);
Тоді після інтегрування системи (4.10) отримаємо:
Звідси
або
Для знаходження kз.з., що відповідає І1= min, запишемо:
Звідси оптимальне значення kз.з.: 
Для заданих значень: Т = 0,5 с; k1 = 200; k2 = 0,25 c-1; r1 = 0,01с2,
маємо: k0 = k1k2 = 50 c-1; a0 = T/k0 = 0,5/50 = 0,01 c2.
Тоді коефіцієнт зворотного зв’язку має значення:
