Задачі, принципи, форми і методи реалізації фінансової політики на сучасному етапі.

Фінансова політика - сукупність методологічних принципів, практичних форм організацій та методів використання фінансів ^1, спрямованих на досягнення ефективності в мобілізації, розподілі та використанні фінансових ресурсів суспільства з метою виконання державою її функцій, поставлених цілей і конкретних завдань. ²

Фінансова політика дозволяє з'єднати воєдино можливості управління (регулювання з боку держави), які притаманні фінансам, з конкретними формами і методами організацією органів управління фінансової системи. ³ У всіх державах фінансова політика реалізується через фінансову систему, діяльність якої будується на наступних принципах:

- Управління фінансами з урахуванням специфіки ланок системи фінансів;

- Спільність функцій всіх фінансових установ;

- Загальне керівництво центром при активній участі всіх нижчестоящих органів управління.

Основними методологічними принципами проведення фінансової політики, тобто управління фінансами, є:

- Залежність від кінцевої мети;

- Макроекономічна збалансованість всіх галузей господарства;

- Відповідність інтересам всіх членів суспільства;

- Використання економічних законів;

- Облік внутрішніх і зовнішніх економічних умов на основі реальних можливостей. ⁴

Метою фінансової політики є забезпечення стабільного поступального розвиток економіки держави і господарюючих суб'єктів на основі використання фінансових відносин та фінансового потенціалу. Мета фінансової політики проявляється у виконанні конкретних стратегічних завдань та вирішенні тактичних питань використання функціонального призначення фінансів. Конкретні стратегічні завдання фінансової політики залежать від зовнішніх і внутрішніх умов, наявності фінансових ресурсів, організації товарно-грошових відносин, державного устрою і т.п.

Політика передбачає відповідне правове забезпечення, яке передбачає певне поєднання основних положень, відображених в офіційних документах: Закони, Укази Президента, Постанови уряду, інструкції, накази та листи міністерств і відомств, статути господарюючих суб'єктів, міжнародні договори.

Фінансова політика - це самостійна сфера діяльності держави у сфері фінансових відносин, яка спрямована на реалізацію державної програми не тільки економічного розвитку, але і соціального. Під соціальним розвитком розуміється не тільки розвиток освіти, культури, охорони здоров'я та інших соціальних потреб, а й соціального устрою суспільства.

Зміст фінансової політики визначається:

- Відповідною теоретичною базою і розробленої на її основі концепцій, регулюючої ролі держави в галузі фінансів.

- Розробкою основних напрямів та цілей у досягненні макроекономічних показників, які забезпечують збалансованість доходів та видатків держави на поточний період і перспективу.

- Здійсненням практичних заходів з реалізації цих цілей всієї сукупністю фінансових інструментів і державних інститутів. ¹

Як правило, в складі фінансової політики виділяють як відносно самостійні бюджетну і кредитно-грошову політики.

Бюджетна політика держави визначається Конституцією, Бюджетним кодексом, склепінням інших законів, що встановлюють функції окремих органів влади в бюджетному процесі та законотворчості.

Бюджетна політика вирішує такі завдання, як визначення:

- Джерел формування доходів державного бюджету;

- Структури видаткової частини бюджету;

- Сум витрат, що розподіляються між бюджетами різних рівнів;

- Частки федерального бюджету з сукупної суми консолідованого бюджету;

- Завдань управління державним боргом;

- Дефіциту або профіциту бюджету;

У свою чергу, у складі бюджетної політики здобувають відносну самостійність:

- Податкова політика, яка спрямована на формування податкової системи, визначає вибір складу податків, розміру податкових ставок, пільг і санкцій по кожному виду податків.

- Митна політика, яка представляє собою специфічну область податкової і цінової політики зі своїми специфічними формами і методами впливу на економіку держави в залежності від конкретних економічних цілей при взаємодії з іншими державами.

- Інвестиційна політика;

- Політика управління державним боргом;