Фінансові норми і нормативи

Показники, що відображають мінімальні, середні або максимально граничні величини, що регулюють формування, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів. Норма - індивідуальне значення (величина) витрати до.-л. ресурсів на одиницю продукції. Норматив - єдина середньозважена величина витрат разл. ресурсів, розрахована на основі норм і забезпечує ефективне використання цих ресурсів в діючих умовах. Ф.Н. і н. застосовуються при нормуванні оборотних активів (див. Активи оборотні). Норма оборотних активів, визначаючи величину їх запасу, встановлюється в днях або в рублях і діє протягом декількох років. При зміні номенклатури продукції, що випускається, технології та організації вироб-ва норми переглядаються. Норматив оборотних активів - мінімально допустима сума грошових коштів, постійно необхідна пр-тію для орг-ції фінансово-госп. діяльності. Величина нормативу є твір одноденного витрати за кошторисом витрат на вироб-во на норму оборотних коштів у днях. Норматив встановлюється самим пр-ством при розробці виробництв. програми на черговий рік. Якщо при цьому виявляється необхідність його збільшення в порівнянні з звітним роком, то в фінанс. плані пр-ку передбачаються соотв. джерела його поповнення за рахунок прибутку або ін. джерел.

 

Фінансові резерви.

Фінансові резерви — одна з важливих умов безперервного й ефективного функціонування економіки, розв'язання соціальних проблем. Резерви потрібні завжди, незалежно від моделі економічного розвитку, форми власності, рівня розвитку продуктивних сил. Вони об'єктивно зумовлені безпосередньо характером процесу виробництва як явищем, де імовірні випадкові фактори й непередбачувані обставини. У високотехнологічному виробництві за умов конкуренції необхідність у фінансових резервах зумовлена також змінами технології виробництва, зовнішньоекономічними зв'язками, кон'юнктурою ринку.
За економічною суттю фінансові резерви — це способи й форми створення та використання фондів фінансових ресурсів для фінансування заходів із локалізації впливу непередбачуваних обставин і підтримки високого рівня виробництва та суспільного добробуту громадян. У загальноекономічному плані джерелом фінансових резервів є валовий внутрішній продукт, що створюється економікою держави. Фінансові резерви в межах держави повинні мати свою оптимальну величину, оскільки надмірне відволікання коштів у резерви може спричинити фінансове напруження і негативно вплинути на відтворювальний процес. Питання оптимальності розміру фінансових резервів — одна з фундаментальних проблем фінансової науки. Фінансові резерви в державі — складова її національного багатства.
Функціональним призначенням фінансових резервів є не розширення виробництва й надання соціальних послуг, а лише забезпечення стабільності в економічній і соціальній сферах при виникненні непередбачуваних обставин і нових суспільних потреб, що потребують негайного задоволення. З огляду на це фінансові резерви можна назвати фондами фінансових ресурсів спеціального призначення, тобто коштами, що використовуються для підвищення добробуту громадян, і фінансовими ресурсами, що використовуються для розвитку виробництва та його удосконалення.
Класифікація резервних фондів, як правило, здійснюється за рівнями управління й використання. На нашу думку, фінансові резерви за таким тлумаченням можна класифікувати як загальнодержавні фінансові резерви, фінансові резерви підприємницьких структур, фінансові резерви місцевого самоврядування.
Фінансові резерви покликані забезпечити стійкість усієї фінансової системи, надійність фінансового забезпечення економічного розвитку у разі впливу непередбачуваних обставин. Проте фінансові резерви визначають розмір матеріальних і трудових резервів. Так, для створення матеріальних запасів потрібні кошти. Без фінансових ресурсів неможливо створити або удосконалити виробничі потужності.
До фінансових резервів належать також валютні резерви, запаси золота та інших дорогоцінних металів національних і центральних банків держав. Специфіка цих резервів проявляється в тому, що вони покликані забезпечити стабільність національної грошової одиниці. Врешті-решт це також впливає на стабільність фінансової ситуації в державі і дає змогу локалізувати вплив кризових явищ у світовій економіці.
Фінансовими резервами є резервні фонди комерційних банків, страхових компаній та інших фінансових структур, їхнє призначення — забезпечення повернення залучених коштів юридичних й фізичних осіб і здійснення своєчасних розрахунків за своїми зобов'язаннями.
Створення фінансових резервів у державі потребує законодавчого забезпечення. У більшості країн світу створення й використання резервів регулюється спеціальними законами. В Україні створення фінансових резервів на загальнодержавному рівні обумовлено Законом України "Про бюджетну систему України".
Фінансові резерви, що створюються в складі ланок фінансової системи, посідають провідне місце в системі фінансових резервів держави. Це зумовлено тим, що бюджетна система теж посідає центральне місце в фінансовій системі держави. Бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення розвитку економіки. Відомо, що бюджетні резерви покликані забезпечувати міжгалузеві пропорції в економіці, сприяти розв'язанню найзначніших економічних завдань, здійсненню прогресивних структурних змін у народному господарстві, реалізації нових науково-технічних досягнень.
Створення фінансових резервів на рівні підприємницьких структур також має законодавче врегулювання у багатьох європейських країнах. В Україні відповідно до чинного законодавства дозволяється відраховувати до резервних фондів підприємств до двадцяти п'яти відсотків прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків. На сьогодні фінансові резерви всіх рівнів управління перевищують чотири мільярди гривень, що становить понад три відсотки валового внутрішнього продукту.
Досягнення оптимальності щодо загального обсягу фінансових резервів у державі потребує комплексного підходу до питань їхнього формування, розподілу й використання. Важливо не лише сформувати ефективну систему фінансових резервів, а й зацікавити всіх суб'єктів господарювання в створенні найсприятливіших умов для її функціонування.

Фінансові стимули.

Фінансові стимули зводяться до того, що держава за допомогою цілої системи фінансових важелів може впливати на розвиток підприємств, цілих галузей в потрібному суспільству напрямку.

Ми знаємо, що фінанси беруть участь у процесі створення грошових доходів, а також у процесі їх розподілу. Маючи такий фінансовий важіль, як розподіл грошових доходів, і вміло керуючи їм, держава може стимулювати або стримувати розвиток того чи іншого процесу.

Якщо говорити про конкретні важелях і способи впливу на економічні процеси, то треба назвати такі:

- Бюджет: кошти з бюджету на розвиток тієї чи іншої галузі, комплексу галузей або окремого підприємства можна виділити, а можна і не виділяти;

- Ціни, тарифи. І в умовах ринкової економіки держава, як відомо, втручається в процес ціноутворення, встановлює тарифи. Цей вплив здійснюється за допомогою прямої участі держави в підприємницьку діяльність - у паливно-енергетичному комплексі, на транспорті, в розробці сировинних ресурсів та ін Крім того, у держави залишаються широкі адміністративні можливості втручатися в процес ціноутворення, встановлювати тарифи, впливати на фінансовий стан підприємств;

- Податки. Це найпотужніший фінансовий інструмент стимулювання господарської діяльності. Стимулюючий вплив податків реалізується через систему вилучення, знижок, преференцій та інших пільг, що надаються учасникам фінансових відносин, відповідно знову-таки з виробленими соціально-економічними пріоритетами.

- Експортно-імпортні мита, тарифи. Держава, маніпулюючи рівнем (робить їх низькими, пільговими або високими, невигідними) експортно-імпортних мит, тарифів стимулює або дестимулює експортно-імпортні операції.

Це далеко неповний перелік тих важелів, які активно і комплексно використовується державою для досягнення поставлених цілей.

 

Фінансові санкції

Санкції - заходи примусового впливу,

застосовувані до організаціям, підприємствам-порушникам встановленого порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності та тягнуть для

них певні несприятливі наслідки. Спрямовані на зміцнення господарсько-фінансової дисципліни, підвищення ефективності громадського відтворення.

Фінансові санкції - заходи державного примусу, що виражаються в грошовій формі, що застосовуються уповноваженими на те державними органами або їх посадовими особами до платників податків (юридичним та фізичним особам) за вчинення податкового правопорушення у встановленому адміністративними і фінансово-правових-ГО ми нормами порядку, з метою забезпечення громадських і державних фінансових інтересів,

відшкодування недоотриманих бюджетом і позабюджетними фондами грошових надходжень, а також покарання порушників.,

Види фінансових санкцій:

1) стягнення всієї суми прихованого або заниженого доходу (прибутку) або суми податку за інший прихований чи неврахований об'єкт оподаткування

і штрафу в кратному розмірі;

2) штрафи за такими видами порушень:

а) відсутність обліку об'єкта оподаткування;

б) ведення обліку об'єкта оподаткування з порушенням встановленого порядку, що призвів за собою приховування або заниження доходу за період, що перевірявся не менше ніж на 5% від належної до сплати суми податку за останній звітний період.