Фінансовий механізм - інструмент фінансової політики, що представляє собою систему встановлених державою форм, видів і методів організації фінансових відносин.
Залежно від ступеня регулювання з боку держави фінансовий механізм підрозділяється на директивний і регулюючий.
Директивний пов'язаний з відносинами, в яких безпосередньо бере участь держава (податки, державний кредит, бюджетний процес і т. Д.). Регулюючий визначає основні напрямки функціонування фінансових відносин, що не зачіпають безпосередньо інтереси держави (організація внутрішньогосподарської діяльності на підприємствах).
Фінансовий механізм можна представити у вигляді сукупності механізмів функціонування окремих ланок фінансової системи:
1) функціонування бюджетного механізму;
2) механізм функціонування фінансів підприємств, установ і організацій;
3) механізм функціонування позабюджетних фондів;
4) механізм функціонування місцевих фінансів;
5) функціонування страхового механізму;
6) механізм функціонування фінансового ринку. Для забезпечення стабільного та ефективного функціонування фінансового механізму держави першорядне значення має правова регламентація форм і норм фінансових відносин. Вони є джерелом і регулятором фінансової системи. На підставі їх можна простежити механізм функціонування фінансової системи, зрозуміти, як акумулюються, розподіляються і перерозподіляються фінансові ресурси.
Оцінка якості роботи фінансового механізму відбувається відповідно до його адекватністю сучасним інтересам суспільства, зі здатністю його досягати поставлених цілей і вирішувати конкретні завдання.
Структура фінансового механізму включає в себе:
1) фінансове регулювання;
2) фінансове стимулювання;
3) фінансові важелі;
4) нормативне і правове забезпечення;
5) інформаційне забезпечення. Фінансове регулювання являє собою організовану державою діяльність з використання всіх аспектів фінансових відносин в цілях коригування параметрів відтворення.
Фінансове стимулювання є одним з методів регулювання народно-господарських пропорцій.
Фінансові важелі є прийоми, при яких фінанси впливають на економіку держави і перш за все на його нижня ланка - підприємства.
Правове і нормативне забезпечення включають в себе:
1) закони (Бюджетний кодекс, Податковий кодекс, Єдину бюджетну класифікацію, Закон про держбюджет і ін.);
2) укази Президента УКРАЇНИ (щодо оподаткування);
3) постанови Уряду УКРАЇНИ;
4) накази і листи міністерств і відомств;
5) статут юридичної особи.
Механізм фінансового регулювання дає можливість державі сформувати такі умови для суб'єктів фінансового механізму, які б примусили їх діяти відповідно до необхідних для суспільства напрямами. Таке регулювання проводиться за допомогою інструментів фіскальної, бюджетної, податкової політики та ін.
16 Фінансове планування і прогнозування.
Ефективне управління можливе за прогнозування і планування, тобто необхідно аналізувати, передбачати, приймати управлінські рішення і контролювати їх виконання. Управління фінансами підприємства за цих умов можливе при прогнозуванні і плануванні всіх грошових потоків, господарських процесів усіх суб'єктів господарювання.
Фінансове планування - це процес розробки системи фінансових планів і бюджетів по забезпеченню функціонування і розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в наступному періоді.
Значення фінансового прогнозування і планування полягає в тому, що воно:
• втілює стратегічні цілі в форму конкретних фінансово-економічних показників;
• забезпечує фінансовими ресурсами операційну та інвестиційну діяльність підприємства;
• визначає життєздатність проекту підприємства в умовах конкуренції;
• є фактором отримання фінансової підтримки з боку як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів.
Внутрішньофірмове фінансове планування базується на використанні трьох основних його систем:
1. Прогнозування фінансової діяльності.
2. Поточне фінансове планування.
3. Оперативне фінансове планування.
Усі системи фінансового прогнозування і планування перебувають у взаємозв'язку і реалізуються в певній послідовності. Першим етапом планування є прогнозування основних напрямів і цільових параметрів фінансової діяльності шляхом розробки загальної фінансової стратегії підприємства, яка покликана визначити завдання і параметри поточного фінансового планування. В свою чергу, поточне фінансове планування створює основу для розробки і доведення до безпосередніх виконавців оперативних фінансових планів, бюджетів по основних напрямах фінансової діяльності підприємства.
