Правопис и, і, ї
У правописі слів іншомовного походження поєднуються різні принципи української орфографії —фонетичний, традиційний, морфологічний. Мають місце також і диференційні написання, частіше в поєднанні з фонетичним принципом.
Написання и, і, ї в словах іншомовного походження підлягає фонетичному принципу української орфографії і контролюється такими правилами:
■ У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (правило «дев'ятки») в основах слів перед наступною літерою, що позначає приголосний, крім й, пишеться и, а не і: дилема, музика, цистерна, інститут, режим, трикотаж, джип, а перед літерами, що позначають голосні та й, пишеться і: діалектика, тіара, фізіологія, авіація.
■ Після літер, які позначають усі інші приголосні, у загальних назвах пишеться и чи і залежно від вимови: віраж: — вимпел, лімфа — лимон, кімоно — кипарис, хімія — химера.
Зокрема, традиційно пишеться и відповідно до вимови у багатьох словах, давно засвоєних українською мовою: бурмистер (хоч бургомістр), миля, єхидна, мирт, нирка, спирт, імбир; башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кишлак, кисет; у словах церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, митра, митрополит тощо.
Пишеться і на початку другої частини складних слів та після префікса, що закінчується на голосний чи приголосний: староіндійський, новоіракський, безініціативний, дезінфекція, доісторичний; у кінці невідмінюваних слів: журі, таксі, візаві, парі, мерсі.
■ У власних назвах загалом втримується правило «дев'ятки», тобто після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед приголосними, крім й, пишеться и (у тому числі в географічних назвах з кінцевими - ида, - ика та у буквосполучсннях - ки, -ри, - ти - перед приголосним): Вашингтон, Лейпциг, Тибет, Бразилія, Чилі, Шиллер, Сицилія, Флорида, Корсика, Крит, Китай. Але традиційно зберігається і у словах: Гельсінкі, Гельсінгфорс, Грімм, Дідро, Дізель (хоча дизель), Лессінг, Міссісіпі, Россіні, Сідней, Торрічеллі та деяких інших.
У прізвищах іншомовного походження після шиплячих та ц пишеться літера и: Вашингтон, Джигарханян, Цицерон, Чиковані, Чингісхан, але Жіоно, Тиціан (перед голосним).
Після інших приголосних, перед голосними, перед й та в кінці слова пишеться і: Лісабон, Греція, Віші, Шіофок, Поті. Але: Єгипет, Єрусалим (згідно з вимовою).
■ У похідних словах, шо утворилися від власних назв, зберігається та літера, яка була в непохідному слові: арктичний, чилієць, філіппінець.
■ Після літер, що позначають голосні звуки, пишеться, як і у власне українських словах, ї, а не і: мозаїка, наївний, прозаїк, Енеїда, Каїр.
Правопис е, є
У написанні е, є в основах слів іншомовного походження поєднуються різні принципи української орфографії. Правопис е, є регулюється такими правилами:
■ Після літер, що позначають приголосні, пишеться е (приголосні вимовляються твердо): декада, пленум, література, інспекція, лекція, симетрія.
■ Після голосних а, о, у також пишеться е: поет, дует, менует, Рафаель, проект, але — траєкторія.
■ На початку слова пишеться е або є залежно від вимови: елегія — єлейний, ефект — єфрейтор, ефедрин — єретик тощо.
■ Після апострофа, м'якого знака, й, е, і у середині слова пишеться є: прем'єра, модельєр, фойє, феєрія, аудієнція. Але після префіксів на початку кореня пишеться е (діелектрик, реевакуація, деескалація, реекспорт), а також у слові дієз.
ГОЛОСНІ У ПРЕФІКСАХ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
■ У префіксах де-, ре- пишеться літера е: реакція, реконструкція, декомпенсація. А в складних словах з першою частиною ди-, що означає подвійний, двічі, пишеться літера и: дилогія, дивакцини, дивініл, диграма.
■ Слід розрізняти також значення префіксів де-, дез- та диз-, дис-, від чого залежить значення слова в цілому і правильне вживання голосних е чи и. Префікс де- означає усунення, припинення, втрату чогось: деблокування, дегазація, деколонізація, декваліфікація. Префікс дез- має значення знищення чи спотворення чогось: дезінфекція, дезорієнтація, дезінтеграція. Префікси диз-у дис- надають слову значення розладу, поділу, позбавлення чогось і передають негативний або протилежний зміст щодо безпрефіксального слова. Пор.: дизасоціація — асоціація, дисгармонія — гармонія, диспропорція — пропорція.
■ Завжди пишеться и в префіксі анти- та після ц у словах, які починаються на деци- (від лат. десять): антипод, антитеза, децима, децибел, дециметр.
У ряді слів іншомовного походження ненаголошені голосні е, и не підпорядковуються правилам правопису в основах слів. Такі слова треба запам'ятовувати. Напр.: президент, речитатив, предикат, дресирувати, декрет, репетиція, диригент, вінегрет, рефрижератор, рецидив.
Правопис інших голосних підлягає фонетичному принципу української орфографії і особливих труднощів не викликає. У словах брошура, журі, парашут після шиплячих пишеться у відповідно, а також у словах парфуми, парфумерія. Пишеться о в слові шоколад згідно з вимовою.
