Допустимі рівні ультразвуку

Середньогеометричні частоти 1/3 октавних смуг, кГц	12,5	16,0	20,0	26,0	31,5-100,0
Рівні звукового тиску, дБ

 

Допустимі рівні ультразвуку в місцях контакту частин тіла оператора з робочим органом машини не повинні перевищувати 110 дБ.

За умови сумарної дії ультразвуку від 1 до 4 годин за зміну нормативне значення допускається збільшити на 6 дБ, при впливі від 15 хвилин до 1 години – на 12 дБ, від 5 до 15 хвилин – на 18 дБ, від 1 до 5 хвилин – на 24 дБ.

Вимірювання рівня звукового тиску для ультразвуку проводиться за ГОСТ 12.4.077–79.

При визначенні ультразвукових характеристик ультразвукового обладнання вимірювання виконується в контрольних точках на висоті 1,5 м від підлоги, на відстані 0,5 м від контуру обладнання і не менше 2 м від оточуючих поверхонь. Кількість контрольних точок повинна бути не менше чотирьох, а відстань між ними – не більше одного метра.

Для захисту від ультразвуку застосовується метод звукоізоляції. Для укриттів використовують сталь, дюралюміній, оргскло, текстоліт, личковані звукопоглинальними матеріалами, такими як гума.

 

Вплив вібрації на працюючих. Нормування та захист від вібрації

Вібрація – це механічні коливання матеріальних точок або тіл, які виникають в горизонтальному і вертикальному напрямах.

Причиною вібрації є виникаючі при роботі машин і механізмів неврівноважені силові дії. Вони можуть виникати через незбіг маси тіла і осі обертання (наявність ексцентриситету), зворотно–поступального руху, удари деталей одна об одну.

Вібрація серед всіх видів механічних впливів для технічних об’єктів є найбільш небезпечною. Знакозмінні напруження зумовлені вібрацією, спричиняють нагромадженню пошкоджень у мате­ріалах, появі тріщин та руйнуванню. Найчастіше руйнування об’єкта настає при вібраційних впливах за умов резонансу. Вібрації викликають також відмови в роботі машин, апаратів і приладів.

За способом передачі на тіло людини вібрація поділяється на:

- загальну, яка викликає струс всього організму;

- локальн у (місцеву) – діє або приводить в коливний рух окремі частини тіла.

У виробничих умовах часто трапляюються випадки комбінованого впливу вібрації – загальної та локальної.

Вібрація сприяє порушення фізіологічного та функціонального стану людини. Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називаються вібраційною хворобою.

Симптоми вібраційної хвороби: біль голови; заніміння пальців рук; біль у кістках та передпліччі; виникнення судом; підвищується чутливість до охолодження; з’являється безсоння.

При вібраційній хворобі виникають патологічні зміни спинного мозку, серцево-судинної системи, змінюється капілярний кровообіг, патологічні зміни кісткових тканин та суглобів, професійне захворювання неврит -це спазми судин, які починаються від пальців рук і перехо­дять на все тіло, уражаючи центр нервової системи (хвороба Паркінсона), відкладення солей (місцева).

Особливо шкідливі вібрації з частотами, що є близькими до частот власних коливань тіла людини, і знаходяться в межах 6 – 30 Гц.

Резонансні частоти коливань окремих частин тіла такі: очей – 22– 27 Гц; горла – 6–12 Гц; грудної клітки – 2–12 Гц; ніг–рук – 2–8 Гц; голови – 8–27 Гц; обличчя та щелепи – 4–27 Гц; поясничної частини хребта – 4–14Гц; живота – 4–12Гц.

Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на:

- транспортну, що виникає внаслідок руху по дорогах;

- транспортно-технологічну, яка виникає при роботі машин, що виконують технологічні операції в стаціонарному положенні або при переміщенні по спеціально підготовлених частинах виробничих приміщень, виробничих майданчиків;

- технологічну, що впливає на операторів різних стаціонарних машин або передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації.

Вібрації, що впливають на операторів різних машин, поділяються на категорії відповідно ГОСТ 12.1.012–90:

- 1 категорія: трактори, автомобілі вантажні, будівельно-дорожні, снігоочищувачі;

- 2 категорія: екскаватори, крани промислові та будівельні, самохідні бурильні установки, шляхові машини, бетоноукладувачі;

- 3 категорія: підлоговий виробничий транспорт, верстати метало– та деревообробні, ковальсько–пресо­ве обладнання, ливарні машини, електричні машини, насосні агрегати та вентилятори, бурильні вишки та установки, бурові верстати, обладнання промисловості будівельних матеріалів.

Гігієнічні характеристики та нормування вібрацій

Розрізняють два види нормування вібрацій:

1) Санітарно-гігієнічне нормування (запобігання вібрації);

2) Технічне нормування (запобігання руйнуванню машин).

Санітарно-гігієнічне нормування вібрацій забезпечує вібробезпеку умов праці. Дія вібрації на організм людини визначається наступними її характеристиками: інтенсивністю, спектральним складом, тривалістю впливу, напрямом дії.

Показниками інтенсивності є середньоквадратичні або амплітудні значення віброприско­рення, віброшвидкості або віброзміщення, виміряні на робочому місці.

Для оцінки інтенсивності вібрації поряд з розмірними величинами використовується логарифмічно- децибельна шкала.

Вібрація характеризується такими абсолютними фізичними величинами:

- амплітудою – А, віброзміщення коливної точки, м;

- швидкістю коливання (віброшвидкість) – υ, м/с; , м/с;

- прискоренням (віброприскоренням) - W, м/с² ; , м/с² ;

- частотою – f, Гц;

- періодом коливань – T, 1/с.

Для стандартних порогових значень прийняті такі параметри вібрації:

- віброзміщення U₀ = 8×10^{-12 м;}

- віброшвидкості υ ₀ = 5×10^-8 м/с;

- віброприскорення W₀ = 3×10^-4 м/с².

Зі швидкістю υ ₀ коливається поверхня, що випромінює звукову енергію на порозі чутності (Р ₀=2×10^-5 Н/м²).

Децибел - математичне безрозмірне поняття, що характеризує відповідність двох незалежних однойменних величин:

(20)

де ∆ – вимірювальний кінематичний параметр вібрації (віброзміщення, віброшвидкість, віброприскорення);

∆₀ – початкове (порогове) значення відповідного параметра.

Для гармонійної вібрації з частотою f логарифмічні рівні віброзміщення L_u та вібро­прискорення L_a визначаються через логарифмічний рівень віброшвидкості L_v:

(21)

(22)