Розрахунок штучної вентиляції полягає у визначенні кількості повітря, яке необхідно подати або видалити з приміщення, і опору в системі вентиляції. На основі цих даних вибираємо тип вентилятора згідно з його аеродинамічною характеристикою; визначаємо потужність електродвигуна даного вентилятора, вибираємо тип електродвигуна.
Розрахунок подачі необхідної кількості повітря у приміщення, проводять за такими даними:
- кількістю шкідливих виділень (теплоти, вологи, випарів, газів, пилу);
- кількістю людей, яка знаходиться в приміщенні;
- кратністю повітрообміну;
- швидкістю руху повітря в повітропроводі.
1. Для приміщень із надлишковим виділенням тепла кількість припливного повітря визначається за формулою
, (1)
де L1 – кількість припливного повітря за одиницю часу, м3/год;
– надлишкова теплота в приміщенні, кДж / год;
С – питома теплоємність повітря за незмінного тиску, що дорівнює 1 кДж/кг×К;
– густина припливного повітря, кг / м3;
і 
– відповідно температури повітря робочої зони та зовнішнього середовища,°C.
2. Для приміщень, в яких виділяються шкідливі гази чи випари, повітрообмін визначають за їх кількістю
, (2)
де 
– надлишкова кількість шкідливих речовин (випарів, газів, пилу), які виділяються в приміщенні, кг/год;
– ГДК шкідливих виділень у повітрі приміщення, мг/м3;
С о– концентрація цих виділень у зовнішньому повітрі, мг/м3.
3. Під час виділення у приміщенні надлишкової вологи кількість припливного повітря визначають за формулою:
, (3)
де 
– маса надлишкової вологи вприміщенні, кг/год,
, 
– відповідно вміст вологи у повітрі внутрішньому та зовнішньому, г/кг.
4. Для приміщень, де немає шкідливих виділень (або кількість їх незначна), приплив (витяжку) повітря можна визначити за кратністю повітрообміну k (відношення об'єму вентиляційного повітря L до об’єму приміщення V)
. (4)
Кратність повітрообміну показує, скільки разів протягом години необхідно замінити весь об'єм повітря для створення оптимального мікроклімату.
5. При значній кількості людей, які знаходяться в приміщенні, необхідна кількість повітря визначається за формулою:
, (5)
де І – це мінімальна кількість повітря, яка повинна подаватися на одну людину (працівника) відповідно до санітарних норм (якщо на одного працівника припадає до 20 м3 об’єму приміщення, то І = 30 м3/год.; якщо об’єм більше 20 м3 , то І = 20 м3/год);
nл – кількість людей, яка одночасно знаходиться в приміщенні.
6. Під час розрахунку місцевої витяжної вентиляції кількість повітря, що вилучається місцевою витяжкою (зонт, панель, шафа), можна обчислити за формулою:
, (6)
де F – площа перерізу повітропроводу, м2,
v – швидкість руху вилученого повітря в цьому повітропроводі (приймається від 0,5 – 1,7 м/с в залежності від токсичності газів та випарів).
Визначивши L для даних умовз наведених вище формул обчислюють поперечний переріз повітропроводу:
, (7)
де vр - швидкість руху повітря в повітропроводі, м/с (вибирається за таблицею з довідника).
Враховуючи розрахункові площі перерізів повітропроводів ( fр), за табличними даними підбирають стандартні діаметри при круглому поперечному перерізі або розміри при прямокутному поперечному перерізі.
Необхідний тиск для подачі повітря повітропроводами визначають з урахуванням втрат тиску на тертя на ділянках повітропроводу і місцевих опорах пристроїв (фільтр, калорифер, вентилятор, насадки тощо).
Втрати тиску на тертя кожної ділянки та у вітках розраховуються за формулою:
, (8)
де Pтр – втрати тиску на ділянці повітропроводу, Па;
R – питомі втрати тиску на 1 м довжини повітропроводу, Па/м;
l – довжина ділянки або вітки, м.
Питомі втрати тиску можуть бути визначені за табличними даними або за формулою
, (9)
де 
– коефіцієнт опору тертя, який залежить від шороховатості стінок повітропроводу (для сталевих повітропроводів = 0,02);
vф – фактична швидкість повітря, м/с;
d – діаметр повітропроводу, м;
– густина повітря, Н/м3;
g – прискорення вільного падіння, м/с2;
– приймають за табличними даними.
Втрати тиску в місцевих опорах розраховують послідовно для кожної ділянки і у вітках за формулою:
, (10)
де Z – місцеві втратитиску в пристроях, Па,
– коефіцієнт місцевих опорів, які приймають за табличними даними.
Загальні втрати тиску на кожній розрахунковій ділянці і у вітках складають
(11)
