Ред.] Народне господарство

До XIV ст.

· Суренж — на думку Дем'янова В. О. й Андрєєв О. А., древнє місто, столиця Дулібії. Розташовувалось на території м. Рівне.

· XIII ст. до н.е. — перші поселення на околицях міста біля сучасного села Бармаки

· V ст. до н.е. — поселення найдавніших землеробів на правому березі р. Устя біля сучасного Басівкутського водосховища

· VI—IX століття н.е. — поселення ранніх слов'ян на північ від сучасного села Бармаки

· X—XII століття — поблизу ріки Устя закладено давньоруську фортецю.

· 1283 — перша писемна згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства в польскій хрониці «Rocznik kapituły krakowskiej».

· 1340 — майже на два століття місто у складі Волині переходить до Литви

Ред.] XV століття

· 1434 — відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла (Свидригелла) Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків

· 1461 — Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошей чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько-литовської династії Гедиміновичів.

· 1479 — після смерті князя Несвіцького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвіцької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською.

· 1481 — на одному з насипних островів річки Усті, княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами

· 1492 — польський король Сигізмунд I Старий та великий князь литовський Казимир Ягайло надали містечку магдебурзьке право

· 1500 — княгиня Марія Несвіцька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця

Ред.] XVI століття

· липень 1507 — король Сигізмунд І королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом

· 1508 — пожежа в замку; розпочато будівництво нового замку

· 1518 — після смерті княгині Несвіцької Рівне переходить у власність князів Острозьких

· 1521 — Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького

· 1538 — Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сигізмунда Беатою Костелецькою

· 1539 — після смерті Іллі Острозького Рівне «під заклад» переходить у спадщину Беаті Костелецькій.

· 1548 — княгиня Костелецька будує костел у Рівному

· 1554 — на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора (1512—1594) серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне

· 1556 — у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами.

· 1563 — Рівне згадується у вересневих переговорах російського царя Івана IV (1530—1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520—1572) про повернення Росії захоплених Литвою міст

· 1565 — місто переходить у власність Альбрехта Ласького.

· 1565—1575 — судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного

· 1569 — за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.

· 1574 — Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького

· 1575 — за свідченням німецького історика і географа А.Гушинга в місті налічується 543 будинки

· 1583 — перша згадка про річку Устю (інша назва — Оствиця)

Ред.] XVII століття

· 1606 — Анна Острозька (вдова Олександра Костянтиновича Острозького) відбудовує костел

· 1614 — над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих знаходили у різних місцях»

· 1617—1619 — татарські набіги, спалення замку

· 1620 — як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського (1594—1638); в Рівному налічується понад 200 будинків

· 1621 — містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Т. Замойського

· 1624 — пожежа в Рівному нищить майже все місто

· 1625 — підготовка угоди Речi Посполитої з козаками Запорозької Січі в Рівненському замку Замойського

· 1629 — складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська та ін.) і проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців)

· 1634 — король надає привілеї місту на проведення ярмарку

· 1636 — перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі (1596—1647), підписаний криптонімом «М.Н.»

· 1637 — облаштування першого в місті шпиталю на кошти Томаша Замойського

· 1640 — спустошення Рівного татарами

· 1642 — місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста

· 1648 — козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки

· літо 1651 — Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького

· 9 лютого 1667 — за Андрусівським миром місто переходить під владу Польщі

· 1667 — великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб

· 1680 — спустошення Рівного загоном українських козаків

· 1691 — пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене

Ред.] XVIII століття

Успенська Церква та Дзвіниця

· 1706 — у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті

· 1706—1707 — захоплення міста російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях

· 1723 — Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Володарем Рівного стає Юрій (Єжи) Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, а часами і в цілій Польщі.

· 1728 — розпочато будівництво замку

· 1738 — Станіслав Любомирський (бл. 1704—1793) відбудовує в Рівному мурований замок-палац

· 1750 — у місті налічується 683 споруди, в тому числі 313 в передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників, тощо); працює млин та лісопильне підприємство

· 1755 — ведеться активне будівництво, в місті налічується понад 700 будинків, населення зростає

· 1756 — завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви в Рівному. За легендами в цій церкві молився Іван Гонта.

· 1760 — варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога

· 1765 — Тоушер складає план міста

· 1770 — епідемія чуми у місті, закладення пам'ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору

· 1775 — будівництво мурованого костелу

· 1778 — місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок

· 1780 — князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги

· 1781 — будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старенької церкви

· 1785 — збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі

· 1792 — у Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської — предмету свого юнацького кохання.

· 23 квітня (4 травня) 1793 — внаслідок другого поділу Польщі Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова.

· 29 серпня (9 вересня) 1793 — Рівне набуває статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року — губернії)

Ред.] XIX століття

· 1804 — Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті

· 1805 — починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті

· 1815 — остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських

· 1836 — початок будівництва гімназійного корпусу неподалік від палацу Любомирських

· 1839 — із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію. 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія.

· 1844—1845 — у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров

· 1848 — споруджено каплицю св. Степана на кладовищі Грабник

· 1849 — згідно з переписом населення в місті проживає близько 3000 мешканців

· 1856 — епідемія холери в місті; біля пам'ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду

· 1857 — прокладання через Рівне шосе Київ—Берестя

· 1858 — початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя К. Любомирського

· 1861 — російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці

· 1862 — у місті відкрито телеграф

· 1863 — відкриття в Рівному жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання

· 1865 — реформування Рівненської гімназії із класичної в реальну

· 1866—1871 — у Рівненській гімназії навчається видатний письменник Володимир Короленко

· 11 серпня 1867 — у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко

· 1868 — розпочато будівництво костелу св. Антонія (нині зал органної музики)

· 1871 — смерть і захоронення в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку в місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Микола Драгоманов

· 1872 — гімназію перетворено в реальне училище, яке діяло до 1922 року

· 12 травня 1873 — відкрито залізничне сполучення через місто (Київ—Берестя), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом

· 1877 — збудовано та освячено військовий шпиталь

· 1880 — у Варшаві виходить нарис Т. Стецького про Рівне «Miasto Równe»

· 12 червня 1881 — велика пожежа в місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт

· 30 серпня 1890 — розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору (архітектор Дейнека)

· 1891 — пожежа в західній частині міста; згоріло понад 300 будинків

· 8 (20) жовтня 1895 — освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі

· 1896 — спорудження в місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку

· 1897 — за даними всеросійського перепису населення в Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства

· 90-ті роки XIX століття — у місті будується військове містечко

· 1899 — завершення будівництва парафіяльного костелу св. Антонія

· 7 жовтня 1900 — освячення костелу св. Антонія

 

 

Область займає майже 4,5% території України. На південному заході Вінниччини, по річці Дністер, на ділянці 202 кілометри проходить державний кордон з Республікою Молдова.

Вінницька область лежить у межах лісостепової зони. На території області поширені ліси з дуба, граба, липи, ясена, клена, в'яза. Ґрунт в основному опідзоленний (близько 65%). На північному сході області переважають чорноземи, в центральній частині - сірі, темно-сірі, світло-сірі, на південному сході і в Придністров'ї - глибокі чорноземи і опідзоленні ґрунти. Більш 70% території області зорано.

Територією області протікає 204 річки протяжністю понад 10 км. Вони відносяться до басейнів Південного Буга, Дніпра та Дністра.

Ред.] Клімат

Клімат області - помірно континентальний, середня температура січня: -6°С, середня температура липня: +19°С річна кількість опадів: 520-590 мм, з них 80% випадають в теплий період.

Ред.] Корисні копалини

Вінницька область багата нерудними корисними копалинами. Господарське значення мають родовища каолінів і будівельного каменя. Найбільші з них — Глуховецьке родовище каоліну, Турбівське родовище каоліну, Великогадомінецьке родовище каоліну. На території області виявлено близько 50 родовищ гранітів, гнейсів, піщанників, найбільші з них, - Витавське, Гніванське, Стрижавське, Жежельовське. Є також родовище фосфоритів (Жванське), крейди, гіпсу, глин, піску.

Паливні ресурси області обмежені і представлені торфом і бурим вугіллям. Ці ресурси мають місцеве значення.

На території області відкриті джерела мінеральних вод — в Хмільнику (радонові води), с.Житники, поблизу м.Козятин і в с.Липовці. Таким чином, мінерально-сировинні ресурси Вінницької області створюють хорошу базу для швидкого розвитку її промисловості.

ред.] Народне господарство

Структура промислового виробництва (у % до загального обсягу області):

• Харчова промисловість – 53;
• Електроенергетика – 23;
• Машинобудування і металообробка - 12;
• Легка промисловість – 3;
• Хімічна і нафтохімічна промисловість – 3;
• Промисловість будівельних матеріалів – 2,5;
• Деревообробна і целюлозно-паперова – 1;
• Інші галузі – решта

Вінницька обласна рада прийняла бюджет області на 2011 рік, затвердивши прибутки у розмірі 2262 млн гривень і витрати 2262 млн гривень.^[4]