Інтерпретація результатів досліджень

Інтерпретацію доцільно розглядати як комплексний пізнавальний процес побудови кінцевого результату дослідження про невизначені характеристики психічних процесів, станів особистості, патогенну етіологію психічного порушення, умови змін в розвитку тощо на основі діагностичних даних (індикаторів). Вона може відбуватися в рамках дедуктивних та індуктивних умовисновків, вузькому розумінні процедури верифікації гіпотези, і, водночас, як екстраполювання отриманої інформації на майбутнє.

Види інтерпретації:

1. Дедуктивні умовисновки.

2. Індуктивні умовисновки.

3. Екстраполювання отриманої інформації на майбутнє.

4. Транспонування діагностичних даних на інші форми поведінки.

5. Генералізація поведінки.

6. ”Аd hoc“ (побудова гіпотез за частковими результатами, сприяє проведенню доцільних змін у подальших дослідженнях).

7. ” Роst hoc“ (встановлює зміст окремих частин загальної картини явища; минуле завжди реконструюється у теперішньому, інакше кажучи, на наші уявлення про минуле впливає сьогодення).

8. Якісна інтерпретація: пошук найбільш ймовірної особистісної значущості певного симптому (дії, вчинку, продукту діяльності); спирається на детермінанти психічних явищ та багатозначність кожного діагностичного результату). Її точність і адекватність залежать від: 1) обізнаності у питаннях можливих зв’язків між діагностичними даними, їх ситуаційною обумовленістю, можливою особистою значущістю; 2) розуміння можливих модифікацій діагностичних даних в контексті додаткової дослідницької інформації. Проста форма якісного підходу передбачає семантичну інтерпретацію інформації, тобто аналізується лише діагностичний показник. Складна форма спрямована на психологічну інтерпретацію змісту, в результаті чого інформація пов’язується із структурою особистості оптанта.

9. Кількісна інтерпретація: починається з переведення загальних балів у стени у відповідності з існуючими у дослідженні правилами та нормами. Ефективність процедури залежить від обізнаності у питаннях якостей норм і розмірів вірогідних погрішностей. Лише це дозволяє встановити міру несхожості двох осіб за однією і тією ж ознакою. Кількісний підхід передбачає аналіз форм профілів, коефіцієнтів схожості тощо. Іноді психологічний висновок може виключно ґрунтуватися на числових результатах, що робить його незрозумілим для нефахівця.

10. Ситуаційна інтерпретація: розглядає симптоми як наслідок дії актуальних зовнішніх подразників, або певних особливостей ситуації (новизна, незвичайність, навантаження, конфлікт, змагання тощо). У віковій діагностиці слід враховувати ситуаційні співвідношення, які можуть приймати участь у індивідуалізації вікових змін людини.

11. Нейропсихологічна інтерпретація: аналізує патогенез психічних розладів та аномалій, розглядає їх першопричину на рівні нейродинаміки мозку. Додатковими компонентами розглядаються конституційні та гуморальні зв’язки. Інтерпретація доцільна, якщо мова йдеться про легкі ураження мозку (дитячі енцефалопатії).

12. Індивідуальна інтерпретація − спрямована на пошук домінуючих, центральних особистісних механізмів, які визначають особливості розвитку поведінки, ймовірність її порушень: якщо ми хочемо діяти відповідно до випадку, то повинні виходити не з теорії, а з закономірностей її індивідуальної динаміки.

13. Синдромологічна інтерпретація: спрямована на пояснення симптомів з позиції спільного знаменника. Окремий симптом сам по собі є багатозначним і його зміст можна конкретизувати, якщо порівняти з іншими симптомами, що є синдромологічним аналізом. Синдромологічна інтерпретація передбачає перехід від опису зовнішньої картини порушень до аналізу основних умов і факторів, які сприяють появі цих порушень.

Для оптимальної значущості діагностичного висновку кількісну інтерпретацію слід розглядати як вихідний пункт інтерпретаційного синтезу, коли окремі частини не лише мають місце в інтерпретацій, але й інтегруються.

Інтерпретація не означає кінцеве пояснення усіх частин дослідження (кінцевий діагноз), але за результатами пояснення окремих субтестів можна зорієнтуватися в можливій майбутній зміні програми дослідження.

На інтерпретацію впливають: 1) кінцева мета дослідження; 2) його часткові цілі; 3) релевантність і відповідність застосованих методів тій проблемі, яка вивчається.