Створення іміджу, розробка торгової марки, вигоди франчайзингу

Так само, як людина повинна створювати собі бездоганну репутацію, так і фірмам та продуктам теж створюється відповідна репутація. Складність тут полягає в тім, що споживач має тенденцію зменшувати навантаження на самого себе і не збирається знову та знову аналізувати ту чи ту фірму, той чи той продукт, що його ця фірма пропонує. У цьому споживачеві допомагає сам рекламодавець, створюючи фірмовий стиль роботи, певний імідж торгової марки.

Рішення про те, який образ необхідно створити, є головним для рекламодавця. Це рішення супроводжується створенням таких асоціацій у споживачів, які б допомогли створити та закріпити позитивний імідж, водночас усуваючи ті, які не сприяють цьому.

Рекламодавцю необхідно врахувати, що назва торгової марки може породжувати безліч асоціацій. Деякі з них будуються на фізичних якостях, інші відображають той факт, що продукцією користуються для демонстрування стилю життя, становища в суспільстві, професійної ролі. Можуть бути асоціації, пов’язані з використанням продукту, з образами людей, що використовують продукт, або з магазинами, де він продається, чи з продавцями, які займаються збутом цього продукту.

Усі ці асоціації створюють так званий імідж, який відбиває загальне враження про те, що людина або група людей знають чи думають про фірму, предмет продажу.

Імідж може бути складним чи дуже простим. Він може бути стійким, що ґрунтується на тривалому досвіді використання, або дуже нестійким та динамічним. Він може бути чітким та визначеним чи розпливчастим, різним для різних людей.

Імідж створюється з багатьох складових: найменування, ціни, упаковки, стилю реклами та якості самого продукту. Тому фірми та продукти можуть бути або «особистостями», або безликими «ніхто». Реклама повинна формувати імідж постійно.

Спеціалісти в галузі реклами в США вважають, що, наприклад, люди курять не тютюн, а улюблену марку цигарок (сорт тютюну вони можуть і не розпізнати, розпізнають завжди марку), а на автомобіль із відкритим верхом чоловік дивиться як на кохану жінку. Чоловік спиняє свій вибір на седані, який має четверо дверей, так само, як він вибирає за дружину звичайну дівчину, сподіваючись, що вона буде чудовою дружиною та матір’ю. Уважається, що чоловік «одружується» з седаном, бо ця машина зручна, практична, надійна.

У зарубіжній літературі ототожнюються поняття «імідж» та «позиція». Тобто позиціювання — це місце фірми на ринку, це знання функцій товару і тих, для кого його призначено. Аналіз позиції фірми та її продукції дає змогу визначити способи створення іміджу цієї фірми та її продукції.

Рекламодавець може використати у стратегічних розробках із реклами сім методів позиціювання товару:

· перший — використання характеристики продукції або інтересів покупців;

· другий — метод «ціна — якість»;

· третій — використання або спосіб застосування;

· четвертий — метод «виріб—користувач»;

· п’ятий — метод «виріб (продукт) — асортимент»;

· шостий — використання символів культури;

· сьомий — метод використання конкурентного товару—еталона.

Перший метод є найпоширенішим. Він дає змогу визначити позицію фірми через асоціації об’єкта з характеристикою продук­ції (виробу) або з інтересами споживачів. Так, у США в період рекламування автомобілів «Тойота» підкреслювалась економія та надійність робочих характеристик, і саме «Тойоти» вийшли на перше місце за рівнем продажу. В основу реклами автомобіля «Фольксваген» було покладено вислів: «Покупка варта грошей». Для марки «Вольво» підкреслювалася довговічність демонстрацією рекламних фільмів про іспити на міцність, розповіддю про тривалий строк служби цієї марки. Марка «Фіат» наголошувала на європейській технічній майстерності та здатності конкурувати з імпортом із Японії. Реклама торгової марки автомашин «БМВ» робила спробу створити імідж найпотужнішої машини, демонструючи її технічні можливості на автоперегонах.

Іноді нова продукція використовує ту характеристику, яку конкуренти залишили поза увагою. Іноді роблять спробу утвердити позицію за двома чи більше характеристиками одночасно. Проте тут можуть виникати непереборні труднощі, тому що важко створити успішну рекламу, користуючись багатьма атрибутами виробу. У результаті може скластися неконкретний, туманний імідж, або реклама так і залишиться непомітною, оскільки не при­вернула уваги покупця.

Можна в процесі позиціювання використати фізичні властивості, псевдофізичні властивості та вигоди. Фізичні властивості — найоб’єктивніші, їх можна вимірювати за певною шкалою (температура, швидкість, відстань, гроші тощо). Псевдофізичні властивості — це свого роду вторинні фізичні властивості, що їх не так легко виміряти (жирність, запах, терпкість, копченість, пряність тощо). Вигоди — це переваги, які задовольняють потреби споживача або користувача (вгамовують голод і спрагу, не шкодять шкірі, стимулюють, є зручними тощо).

Другий метод — «ціна—якість». Для багатьох категорій продукції це питання дуже важливе, тому його потрібно враховувати за будь-яких обставин. Стосовно певних категорій продукції деякі торгові фірми намагаються запропонувати якнайширший сервіс, кращу якість або виконання. Виробники таких товарів призначають вищу ціну частково для покриття збільшених витрат, частково для того, щоб у такий спосіб заявити про більш високу якість. І навпаки, у тій же категорії продукції зазвичай є інші товари (торгові марки), виробники яких намагаються залучити до себе покупця на основі помірної ціни, водночас не створюючи враження, що в них якість набагато гірша. Тут можливий такий імідж: «Помірна ціна за доброї якості».

Третій метод передбачає асоціювання продукції з її використанням або зі способом користування. У США торгова марка су-
пу «Кемпбелл» багато років займала позицію продукту другого сніданку, а її реклама передавалася по радіо тільки у денні години. Телефонна компанія «Белл» у своїй рекламі асоціювала міжміські розмови із засобом спілкування з рідними (гасло «Дотягнись та доторкнись»). Компанія «Арм і Хаммер» установила позицію для своєї торгової марки питної соди як засобу для знищення запахів у холодильнику.

Четвертий метод асоціює продукцію з користувачем або гру­пою користувачів. Більшість компаній США з виробництва косметики використовують у рекламі відомих фотомоделей або відомих осіб. Уважають, що модель чи особа впливатимуть на імідж продукції та фірми, переносячи на неї свій власний імідж. Те саме стосується й відповідної групи користувачів. Так, компанія «Джонсон і Джонсон» випускала шампунь для дітей. Нова позиція — шампунь для людей, які часто миють волосся і тому потребують м’якого шампуню, «як для дітей». Це гасло сприяло збільшенню частки ринку цієї продукції.

П’ятий метод передбачає асоціації за класом (категорією) продукції. Наприклад, деякі гатунки маргарину позиціюються щодо масла, розчинна кава щодо нерозчинної.

Шостий метод використовує для виокремлення та запам’ятовування символи культури. Основне завдання — знайти щось важливе для людей, те, чого не використали конкуренти, та асоціювати торгову марку з цим символом (кінний диліжанс, нос­тальгічна фонова музика, гілка калини, козак із шаблею тощо).

Сьомий метод побудовано на використанні одного чи кількох конкурентів як орієнтир або еталон. Це корисно тоді, коли, по-перше, у конкурента є стійкий, чітко визначений імідж, що склав­ся протягом тривалого часу; цей імідж конкурента можна використовувати як «місток», що допоможе проінформувати про інший імідж, співвіднесений із ним. По-друге, іноді не так уже і важливо, як оцінюють вашу фірму споживачі, аби вони бачили, що ваша фірма краща або, у будь-якому разі, не гірша за конкурентну фірму («Ми на другому місці і саме тому завжди намагаємося зробити краще»).

Установити позицію з урахуванням конкурентного товару-еталона можна за ознакою «ціна—якість» та з допомогою зрівняль­ної реклами, що в ній названо конкретну продукцію й конкретного конкурента. Наприклад, можна порівняти кілька марок автомобілів за витратами пального та за ціною.

Установлення позиції проводиться за такими етапами:

· перший —визначення кола конкурентів;

· другий — визначення методичних основ для порівняння;

· третій — визначення позиції конкурентів;

· четвертий — аналіз споживачів;

· п’ятий — вибір позиції;

· шостий — поточний контроль позиції.

Завершальним моментом, вершиною у створенні іміджу фірми є так званий фірмовий стиль.

Фірмовий стиль — це сукупність постійних художніх, текстових та інших елементів (констант) у всіх рекламних розробках фірми й у засобах реклами.

До елементів фірмового стилю належать:

· товарний знак,

· фірмовий шрифтовий напис (логотип),

· фірмовий блок,

· фірмове гасло (слоган),

· фірмовий колір (кольори),

· фірмовий комплект шрифтів,

· інші фірмові константи.

Розробляючи фірмовий стиль, треба враховувати результати маркетингових досліджень, рекомендації філологів, психологів, спеціалістів із паблік рілейшнз, режисерів, композиторів. Часто користуються послугами музикантів, співаків.

Товарний знак — це знак обслуговування, тобто зареєстроване в установленому порядку оригінальне оформлене художнє зображення, яке використовується для виокремлювання товарів і послуг фірми та для реклами. Синоніми товарного знака — фірмовий знак, марка, фірмова марка, емблема. У США налічується понад 300 тис. торгових марок. Щорічно 100 найбільших фірм витрачають майже 25 млрд дол., рекламуючи свої торгові марки.

Можна виділити чотири групи торгових знаків: художні (образотворчі), словесні, об’ємні та звукові.

Художні знаки — це зображення предметів, тварин, птахів, людей за допомогою символів, орнаменту, художньої композиції текстів та цифр.

Словесні товарні знаки виражаються словами або сполученнями літер, що створюються фантазією авторів. Вони добре втримуються в пам’яті людей. Цей знак реєструється у вигляді тексту або нестандартного графічного твору.

Об’ємні знаки можуть бути виготовленими в іще більш оригінальному вигляді — металева чи інша упаковка тощо.

Звукові товарні знаки — це музично оформлений текст гімну фірми, адреси, назви продукту тощо.

Змішані або комбіновані товарні знаки — це зображення + + слова, зображення + музика, слова + музика. Вони замінюють назву фірми або можуть існувати паралельно. Вони часто повторюються і тому швидко запам’ятовуються.

Товарні знаки є центральним елементом фірмового стилю, фір­ма має на них виключне право, яке забезпечується державою.

Деякі торгові знаки, що з’явилися понад 100 років тому, відомі в США та інших країнах і понині. До них належать такі марки, як «Максвелл Хауз (Maxwell House)», яка з’явилася в 1873 році і репрезентує розчинну каву; «Лівайс (Levi’s)» — 1873 рік, одяг та джинси; «Айворі (Ivory)» — 1879 рік, мило; «Кока-Кола (Coca Cola)» — 1886 рік, тонізуючі напої; «Кемпбелл Суп (Campbell Soup)» — 1898 рік, консервовані супи, соуси тощо; «Шоколад Херші (Hershey’s Chocolate)» — 1900 рік.

Використання торгового знака має такі переваги:

· полегшує захист від недобросовісної конкуренції. Підробка товарного знака переслідується законом, і фірма—власник знака може звернутися до суду;

· полегшує ідентифікацію продукту;

· гарантує, що товарна послуга має високий рівень якості:

· добре відома марка привабливіша для каналів розподілу.

Рекламодавець не повинен шкодувати часу та коштів на розробку товарного знака, тому що сформувати у споживача та користувача прихильність до торгової марки та підтримувати її сталий імідж — це значить збільшити продаж продукту, що має такий торговий знак.

Фірмовий шрифтовий напис (логотип) — це оригінально скон­струйований напис із повним або скороченим найменуванням фір­ми, товарної групи, що виробляється фірмою, або якогось кон-
кретного продукту, що виготовляється нею.

Фірмовий блок — це традиційне сполучення кількох елементів, що часто використовуються. Найчастіше це художній товарний знак та логотип. Блок може також містити повну офіційну назву фірми, її поштові та банківські реквізити. Іноді у фірмовий блок входить фірмове гасло (слоган) — постійно використовуваний фірмовий оригінальний девіз. Деякі з таких девізів можна навіть зареєструвати як товарний знак.

Слоган має відповідати таким основним вимогам:

· робити свій внесок у формування іміджу фірми;

· ураховувати особливості цільової аудиторії, бути зрозумілим для неї;

· він має бути коротким та легко запам’ятовуватися;

· він повинен бути оригінальним, відповідно емоційно забарв­леним, виключати будь-яке подвійне тлумачення та відповідати менталітетові народу.

Слоган базується на ключових словах, які ніби гіпнотизують споживача: «уперше», «ефективний», «натуральний», «швидко», «легко», «радимо», «сенсація», «вигідно», «поспішайте», «це ваш останній шанс», а також «безкоштовно», «новий», «сьогодні», «тільки сьогодні» тощо.

Необхідно уникати таких слів, як «дорогий», «дешевий», «лю­бов», «страх», «гордість», «дитина», «темрява», «чорний», «бруд­ний». Бажано не користуватися словами, які можна сприйняти як упередження чи заперечення.

Приклад слогану фірми «Соні»: «У нас не дешевше, у нас краще».

Основні принципи створення слогану: приязне та доброзичливе ставлення, повторення певних літер у кожному слові, тяжіння до лаконізму й простоти, порівняння, використання майбутнього часу, слів «від» та «до» («від підвалу до даху — ліфт OTIS»), гумору, почуття близькості до покупця та споживача.

Уважають, що початком популярності слоганів став 1886 p., коли 8 травня фармацевт Джон С. Пербертон запропонував меш­канцям Атланти, штат Джорджія, содовий напій за ціною 5 центів за склянку. Про це було доведено до відома 29 травня 1886 p. в газеті «Атланта Джорнел» у такий спосіб: городян запрошували поласувати «новим популярним содовим напоєм» під назвою «Кока-Кола», який є «смачним і освіжаючим».

За сто років слоган «Кока-Коли» змінювався багато разів відповідно до змін у розумінні реклами:

1886 p. — Пийте «Кока-Колу»;

1904 p. — Смачно й освіжає;

1904 p. — «Кока-Кола» дає задоволення;

1905 p. — «Кока-Кола» тонізує та надає сил;

1906 p. — Якісний напій;

1906 p. — Великий Безалкогольний Напій Нації;

1907 p. — «Кока-Кола» — стиснена енергія, рух, жива вода;

1908 p. — Купуйте справжній напій;

1909 р. —Якщо ви натрапите на дороговказ, подумайте про «Кока-Колу»;

1911 p. — Поласуйте склянкою зрідженого сміху;

1917 р. — Три мільйони щодня;

1920 p. — «Кока-Кола» — найкраще з трьох країн, злите до однієї склянки;

1922 p. — Спрага не знає пори року;

1923 p. — Отримайте задоволення від спраги;

1925 p. — У напою чарівна чистота;

1925 p. — Це дурниця — відчувати спрагу, маючи такий чудовий напій;

1925 p. — Шість мільйонів щороку;

1927 p. — Скрізь за рогом;

1927 p. — Під скромною червоною етикеткою;

1928 p. — «Кока-Кола» — чистий напій із натуральним смаком;

1929 p. — Найкращий напій світу в продажу;

1929 p. — Перепочинок, який освіжає;

1932 p. — Світло сонця з прохолодою льоду;

1932 p. — Відчув спрагу — вгамуй її;

1933 p. — Повернися до норми;

1933 p. — Не треба втомленого, виснаженого спрагою обличчя;

1935 p. — «Кока-Кола» — це відпочинок, що збирає друзів;

1937 p. — Найулюбленіша мить Америки;

1938 p. — Спрага нічого більше й не потребує;

1939 p. — «Кока-Кола» з вами;

1939 p. — Смак «Кока-Коли» — це необхідно для вгамування спраги;

1939 p. — Хто б ви не були, щоб ви не робили, де б ви не були, якщо у вас виникає бажання освіжитися, згадайте «Кока-Колу»;

1940 p. — Поблизу від вашої спраги;

1941 p. — Свіжість після праці;

1941 p. — «Кока-Кола» належить вам...;

1942 p. — У «Кока-Колі» є щось іще;

1942 p. — Ліпше завжди придбати найліпше;

1942 p. — Це справді річ;

1943 p. — Універсальний символ американського способу жит-
тя — «Кока-Кола»;

1943 p. — Із виключно властивим їй смаком;

1945 p. — Щасливий символ добробуту;

1946 p. — Найпривітніший клуб у світі: вхід — 5 центів;

1946 р. — Так!;

1947 p. — «Кока-Кола» — вічна якість;

1947 p. — Вічна якість — це якість, що в неї можна вірити;

1947 p. — Якість «Кока-Коли» — це якість ваших друзів, котрим завжди можна довіряти;

1949 p. — «Кока» — це шлях, який веде куди завгодно;

1950 p. — Спрага також потребує якості;

1951 р. — Для сімейного добра;

1951 p. — Ви куштуєте якість;

1952 p. — Вам хочеться «Коки»;

1952 p. — «Кока» вгамовує спрагу скрізь;

1953 p. — Їздіть обережно, їздіть освіжаючись;

1953 p. — Чудо посередині літа;

1955 p. — Блискуча та всеосяжна, як сонячне світло;

1956 p. — Найпривітніший із напоїв на Землі;

1956 p. — Вона вас легенько підносить;

1956 p. — Від «Кока-Коли» ви будете виглядати якнайкраще;

1957 p. — Ознака доброго смаку;

1958 p. — Прохолодний, живильний смак «Коки»;

1959 p. — Веселе життя «Коки»;

1959 р. — Розслабтеся, освіжившись льодяною «Кока-Колою», вона освіжає по-справжньому;

1959 p. — Прохолодний, живильний смак, що дає глибоке задоволення;

1961 p. — Із «Кокою» справи підуть ліпше;

1963 p. — Живіть, освіжаючись ліпше за інших;

1964 p. — «Кока-Кола» звучить особливо та освіжає ліпше за всіх;

1964 p. — Насолоджуйтесь «Кока-Колою»;

1965 p. — Добре веселіться, пийте досхочу;

1966 p. — Смак «Кока-Коли» ніколи не набридає;

1968 p.— Вашій спразі вона наказує зникнути;

1968 p. — Хвиля за хвилею, склянка за склянкою;

1968 p. — Щоб удома було затишно, візьміть дві коробки «Коки»;

1968 p. — Час купувати вдвічі більше;

1970 p. — Справжня річ;

1971 p. — Хочу купити «Коку» для всього світу;

1972 p. — «Кока» йде поряд із приємними хвилинами життя;

1975 p. — «Кока» дає життя;

1980 р. — Пий «Коку» і всміхайся;

1982 p. — Це — «Кока»;

1985 p. — У нас для вас є смачний ковток («Кока-Кола»);

1985 p. — Справжній образ Америки («Кока-Кола Класик»);

1986 p. — Червоне, біле і ви («Кока-Кола Класик»);

1986 p. —Упіймай хвилю («Кока-Кола»);

1987 p. — Такого відчуття більше немає!

В останні роки основним девізом рекламної кампанії було «Завжди «Кока-Кола» та «Знову разом».

Можна навести багато прикладів слоганів різних фірм і товарних марок, але найліпше про це розповідає саме історія слоганів «Кока-Коли».

За використання кольорів рекламодавець повинен ураховувати досвід фірм, які відомі у світі. Так, фірма «IBM» — це синій колір, «Кодак» — жовтий та золотий, «Кока-Кола» — білий і чер­воний, а також золотий колір кришки. Колір повинен мати емоційне забарвлення, асоціюватися зі сферою діяльності (море й вода — блакитний колір, авіація — срібний, рослинництво та продукти його переробки — зелений тощо).

Рекламодавцеві необхідно знати основи кольорових асоціацій людини. Так, зелений колір заспокоює нервову систему, зменшує біль, знімає втому, нормалізує кров’яний тиск; блакитний — знімає біль під час невралгій, запалень; помаранчевий — стимулює почуття та прискорює серцебиття, підвищує кров’яний тиск, створює атмосферу благополуччя та веселого настрою; жовтий — допомагає зосередитися, загострює сприйняття та сприяє вирішенню складних ситуацій, завдань і проблем; червоний колір — теплий, але дратуючий, він стимулює мозок, поліпшує настрій; фіолетовий — діє на серце та кровоносні судини.

Червоному кольору віддають перевагу люди, які часто закохуються та самі є сексуальними; зеленому — здібні та врівноважені; синьому — розчаровані; коричневому — консерватори, які не бажають нічого міняти; жовтому та помаранчевому — життєрадісні, що люблять імпровізувати; фіолетовому —люди з нестійким характером.

Зарубіжні спеціалісти рекомендують такі кольорові сполучення, які можна використовувати з урахуванням поступового погір­шення сприйняття (чим нижче у переліку, тим гірше):

синій на білому;

чорний на жовтому;

зелений на білому;

чорний на білому;

зелений на червоному;

червоний на жовтому;

червоний на білому;

помаранчевий на чорному;

чорний на пурпуровому;

помаранчевий на білому;

червоний на зеленому.

Створення фірмового стилю потребує використання також фір­мового комплекту шрифтів, щоб підкреслити різні особливості образу торгової марки. Завдання розробників фірмового стилю — знайти свій шрифт, який би вписувався в образ марки. Він може бути діловим, чоловічим, жіночим, легким, важким, елегантним тощо. Типи шрифтів поділяються на прямі, курсивні, орнаментовані тощо. Вони можуть відрізнятися написанням, довжиною та шириною, насиченістю тощо. Треба, щоб їх можна було розрізнити з першого погляду.

До інших фірмових констант належать особливості дизайну та абстрактні графічні символи — сигнатури та піктограми. За допомогою сигнатур зображують розміщення окремих службових приміщень, а піктограми замінюють назви цілих груп товарів та операцій із ними.

До основних носіїв елементів фірмового стилю належать:

· сувенірна реклама фірми у вигляді авторучок, настільного обладнання, сувенірних листівок тощо;

· засоби паблік рілейшнз (стенди, виставки тощо);

· друкована продукція (листівки, буклети, календарі тощо);

· елементи діловодства (фірмові бланки, папки, конверти, фір­мові блоки паперу тощо);

· документи та посвідчення (перепустки та посвідчення працівників, значки, візитні картки);

· елементи службових приміщень (настінні календарі, наклейки великого формату, панно тощо), які оформлюються у кольорах фірми;

· інші носії (фірмовий рекламний прапор, пакувальний папір у кольорах фірми та з деякими елементами торгового знака, фірмовий одяг працівників, зображення товарного знака на транспорт­них засобах тощо).

Для розробки фірмового стилю найчастіше запрошуються висококваліфіковані спеціалісти зі сторонніх організацій.

В Україні відносини, що виникають у зв’язку з придбанням та здійснюванням права власності на товарний знак, регулюються згідно з законом України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», прийнятим 15 грудня 1993 року.

Законом визначено правові вимоги до товарного знака. До них належить також вимога рекламоспроможності, тобто товарний знак має привертати увагу споживача до відповідних фірм, їхніх товарів та послуг.

Рекламоспроможність, згідно з законом, характеризується сукупністю таких ознак: новизна ідеї, естетичність, лаконічність, здатність до адаптації, зручність вимовляння, технологічність, асоціативність.

Право власності на товарний знак забезпечується свідоцтвом, яке видається Держпатентом України строком на 10 років.

Закон обумовлює такі правила користування торговим знаком:

· назва знака не відмінюється;

· знак постійно виділяється в тексті тим самим способом;

· зареєстрований знак супроводжується позначками ®, ТМ (Trade Mark) тощо.

Фірма-рекламодавець може укласти угоди щодо експлуатації іміджу найпопулярніших марок марки іншими фірмами, або використати так званий франчайзинг.

Франчайзинг — від слова «франшиза», тобто угода між особою (фірмою), яка надає франшизу (привілей), та комерсантом (фірмою), що має намір придбати право на використання імені, товарного знака, технології, іміджу та репутації даної особи (фірми).

Франчайзинг — це система взаємовідносин, за якої фірма надає право продажу своєї продукції у вигляді вертикальної кооперації точно визначеному колу торговельних підприємств (фірм). Вирішальна умова співпраці — закріплення контрактом (угодою) впливу виробника на торгову політику посередника, що діє як самостійний суб’єкт підприємницької діяльності. Тобто отримувач франшизи або ліцензії є юридично самостійним і несе відповідальність за свої дії. Продаж відбувається під найменуванням фірми (особи), що продала франшизу та емблему. Торговець сплачує одноразову або постійну платню, що залежить від обороту. Підприємець — власник торгового знака може контролювати дії посередника. Договір франчайзингу регулює користування найменуванням, товарним знаком, символами та іншими правами. Він зобов’язує підприємця — виробника товару підтримувати посередника. За допомогою такого регулювання, що передбачає фінансову допомогу виробника товару, а також проведення спільної реклами у національному масштабі, створюється міцне партнерство, у результаті якого фірма — виробник товару та водночас власник товарного знака отримують додаткові дивіденди.