Згідно із законодавством України

 

Забезпечення захисту законних прав інтелектуальної власності авторів та власників сортів рослин, порід тварин є передбаченою законодавством діяльністю відповідних державних органів, пов’язаною з визнанням реальних прав на сорт, поновленням цих прав у разі їх порушення, а також з усуненням перешкод, що заважають реалізації законних прав та інтересів суб’єктів права інтелектуальної власності щодо сорту рослин. Захист прав інтелектуальної власності здійснюється у визначеному законодавством порядку із застосуванням належної форми, засобів і способів захисту.

Зокрема, розділом шостим Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» визначено дії, що вважаються порушеннями прав на сорт рослин (стаття 53), відповідальність за ці порушення (стаття 55), спори, пов’язані з правовими відносинами щодо сорту, які розв’язуються в судовому порядку (стаття 54).

Власник сорту має право вимагати припинити дії, що порушують його майнові права на сорт чи створюють загрозу порушенню цих прав, відшкодувати нанесену шкоду, включаючи не отримані доходи, компенсувати моральні збитки, застосувати інші, передбачені законодавством міри, пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності на сорт рослин.

Загальновідомо, що захист прав власності – це система законодавчих, правових актів й інших заходів, що спрямована на запобігання протиправному вилученню об’єкта власності, в тому числі об’єкта права інтелектуальної власності (зокрема зареєстрованого сорту рослин, що охороняється патентом), у його власника.

Захист законних прав і свобод людини можна забезпечити відповідним чином:

особисто,тобто коли можливо здійснити самозахист в межах законодавства;

на претензійному рівні,тобто шляхом задоволення вимоги людини до визначеного порушника її прав стосовно усунення порушень, здійснених цим порушником, і відшкодування ним шкоди, заподіяної зазначеними порушеннями;

на національному рівні, тобто шляхом звернення до уповноважених державних органів (зокрема суду загальної юрисдикції, господарського або третейського суду) з клопотанням (позовною заявою) щодо припинення порушень законних прав та інтересів людини і поновлення порушених прав;

на міжнародному рівні, тобтошляхом звернення до відповідних міжнародних судових інстанцій стосовно забезпечення захисту законних прав і свобод людини.

Чітко встановлено, що існують дві форми захисту прав автора і власника сорту рослин – юрисдикційна та неюрисдикційна.

Юрисдикційна форма передбачає вчинення визначених дій відповідними органами влади, які уповноважені державою здійснювати певні заходи щодо захисту порушених прав інтелектуальної власності на сорт рослин, стосовно протиправних дій суб’єктів підприємництва, що оспорюються власником таких прав. Суть цієї форми полягає в зверненні автора або власника сорту рослин із заявою про вчинення неправомірних дій щодо цього сорту суб’єктами господарювання або іншими особами, що призвели до порушення законних прав та інтересів автора і власника сорту, до відповідних компетентних органів, які уповноважені вжити необхідних заходів з метою відновлення порушених прав інтелектуальної власності і припинення неправомірних дій.

У свою чергу юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності поділяється на загальну і спеціальну форми реалізації передбачених законом заходів захисту.

У межах застосування загальної форми захист законних прав та інтересів автора і власника сорту рослин у судовому порядку на сьогодні є найбільш дієвим і довершеним для справедливого встановлення істини. Зокрема, згідно з частиною першою статті 55 Закону суд може ухвалити рішення про стягнення з порушника майнових прав щодо сорту рослин компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування ним нанесених збитків чи вилучення одержаних ним незаконно доходів, щодо вилучення з комерційного обороту чи конфіскації незаконно отриманого матеріалу сорту та вилучення і/або конфіскацію матеріалів і/або устаткування, які були використані для несанкціонованого власником сорту виробництва його насіння (садивного матеріалу) тощо.

Крім цивільної та кримінальної відповідальності, законодавство України передбачає також адміністративну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності щодо зареєстрованого сорту рослин, яка забезпечується за спеціальною формою захисту прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, у випадках чітко визначених законодавством.

Відповідно до статті 51² Кодексу України про адміністративні правопорушення незаконне використання сорту рослин, присвоєння авторства на нього чи інше навмисне порушення прав спричиняє накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та устаткування, а також матеріалів, призначених для її виготовлення.

Варто не забувати, що згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини, завдання власнику сорту майнової (матеріальної) та моральної шкоди, інші юридичні факти щодо сорту рослин. Згідно з частиною четвертою статті 12 зазначеного Кодексу власник сорту (на етапах створення необхідної кількості його оригінального насіння або садивного матеріалу за участю авторів цього сорту) може за договором, що передбачає виплату йому відповідної грошової компенсації (ліцензійного платежу), передати своє майнове право інтелектуальної власності на нього суб’єкту насінництва або суб’єкту господарювання, що вирощуватиме з наданого йому насіння (садивного матеріалу) певну рослинну сировину.

Згідно з частиною другою статті 13 Цивільного кодексу власник сорту та його ліцензійний партнер (суб’єкт насінництва) зобов’язані утримуватися від вчинення дій, що можуть порушити права інших осіб, а відповідно до частини третьої цієї статті не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання відповідним правом в іншій формі. Як встановлено статтею 14 зазначеного Кодексу, цивільні обов’язки контрагентів виконуються в межах, визначених договором. Партнери за договором не можуть бути примушеними вчинити дії щодо договору, які не є обов’язковими для них, але вони не звільняються від цивільного обов’язку або його виконання у випадках, визначених договором, тому договором слід чітко встановлювати всі належні умови для його виконання.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів щодо сорту рослин можуть бути:

- визнання права на сорт;

- визнання правочину стосовно сорту та його насіння (садивного матеріалу) недійсним;

- припинення дії, пов’язаної з використанням сорту (зокрема, його назви) або його насіння (садивного матеріалу), що порушує права автора або власника сорту та їх правонаступників;

- відновлення становища, що існувало до вчинення порушення;

- примусове виконання обов’язків, що стосуються сорту рослин та встановлено відповідним договором або законом;

- зміна правовідношення щодо сорту рослин або його насіння (садивного матеріалу);

- припинення правовідношення власника сорту з його ліцензіатом або ліцензіата з власником сорту внаслідок невиконання ними умов договору;

- відшкодування збитків й інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідного органу державної або місцевої влади, їх посадових і службових осіб стосовно сорту рослин або його насіння (садивного матеріалу).

Одним з ефективних способів захисту прав інтелектуальної власності авторів, власника сорту та їх правонаступників є застосування в установленому законодавством порядку матеріально-правових заходів примусового характеру. Захист зазначених прав здійснюється через суд, який також може і відмовити авторам та власнику сорту у забезпеченні такого захисту, коли ними не додержуються встановлені Цивільним кодексом вимоги або якщо власник сорту зловживає своїми правами. Згідно з прийнятим судом рішенням (ухвалою) визнаються або відновлюються порушені права інтелектуальної власності щодо сорту рослин, які належать авторам, власнику сорту або їх правонаступникам, припиняється порушення їх законних прав та інтересів і здійснюється відповідний майновий вплив на визначених судом правопорушників. Основною метою цивільно-правової відповідальності є не покарання за недотримання встановленого законодавством правопорядку, а забезпечення відшкодування авторам, власнику сорту або їх правонаступникам заподіяної правопорушником шкоди, розмір якої визначається судом.

Якщо порушено законні права та інтереси держави і власника особливо цінного сорту рослин України у разі його використання будь-якими суб’єктами господарювання, згідно із статтею 17 Цивільного кодексу власник сорту або його представник можуть звернутись з клопотанням про захист зазначених прав та інтересів до Президента України, який має право вчинити необхідні дії, визначені статтею 106 Конституції України.

У випадках, визначених Конституцією та законами України, автор, власник сорту та їх правонаступники мають право направити клопотання стосовно захисту своїх законних прав та інтересів в уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Кримінально-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник прав несе відповідальність вже перед державою, а не безпосередньо перед автором або власником сорту рослин. Згідно з частиною першою статті 177 Кримінального кодексу України, до якого внесено відповідні зміни у травні 2003 р., незаконне використання сорту рослин, у разі коли воно завдало власнику сорту або особі, якій надано дозвіл (ліцензію) на використання майнових прав на цей сорт, матеріальної шкоди у великому розмірі, карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та знарядь і матеріалів, що спеціально використовувались для її виготовлення. Відповідно до частини другої цієї статті ті ж самі дії, у разі коли їх вчинено повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років чи позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та знарядь і матеріалів, що спеціально використовувались для її виготовлення. У разі коли зазначені дії вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, то відповідно до частини третьої статті 177 вони караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Крім того, відповідно до статті 229 Кримінального кодексу аналогічні штрафні санкції застосовуються у разі незаконного використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару для маркування насіння чи садивного матеріалу сорту. Згідно із зазначеним кодексом матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, у разі коли її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великому розмірі – у разі коли її розмір у тисячу і більше разів перевищує цей мінімум.

Згідно з частиною другою статті 22 Цивільного кодексу завданими збитками є:

- втрати, яких власник сорту зазнав у зв’язку із знищенням цього сорту або його насіння (садивного матеріалу), а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (тобто, реальні збитки);

- доходи, що могли реально одержати власник та автор сорту за звичайних обставин, якби їх права не було порушено (упущена вигода).

Варто не забувати, що згідно із статтею 419 Цивільного кодексу право інтелектуальної власності на сорт рослин та право власності на відповідні репродукції його насіння (садивного матеріалу) не залежать одне від одного. Перехід права інтелектуальної власності на сорт рослин не означає переходу права власності на його насіння (садивний матеріал), виготовленого певними суб’єктами насінництва або самим власником сорту. Перехід права власності на насіння (садивний матеріал) не означає переходу права інтелектуальної власності щодо сорту рослин, що полягає, в першу чергу, у набутті права на виробництво, зберігання та розповсюдження його насіння (садивного матеріалу) з моменту надання власником сорту дозволу (ліцензії) на вчинення зазначених дій особі, яка заінтересована у виконанні таких операцій.

Згідно з частиною другою статті 432 Цивільного кодексу суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення про:

- застосування негайних (невідкладних) заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

- зупинення пропуску через митний кордон товарної продукції (насіння або садивного матеріалу), імпорт та експорт якої здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності на зареєстрований сорт рослин;

- вилучення у відповідного суб’єкта підприємництва насіння (садивного матеріалу) зареєстрованого сорту рослин, виготовленого або введенного у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності на нього;

- вилучення у суб’єкта господарювання, що порушує таке право, матеріалів та знарядь, які використовувались переважно для виробництва насіння (садивного матеріалу) зареєстрованого сорту з порушенням прав інтелектуальної власності на нього, з метою його введення у цивільний оборот;

- застосування до суб’єкта господарювання, що порушує зазначене право, разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання сорту рослин, розмір якого визначається відповідно до закону з урахуванням вини зазначеного суб’єкта підприємництва та інших обставин, що мають істотне значення;

- опублікування в засобах масової інформації відомостей щодо порушення прав інтелектуальної власності на зареєстрований сорт рослин та змісту такого порушення, достатнього для сприйняття заінтересованими особами.

Специфічні властивості сортів рослин – нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності обумовлюють деякі особливості проведення процедури розв’язання спорів, пов’язаних з відповідними правовідносинами, що виникають у процесі створення, збереження, набуття права на використання, а також безпосереднього використання насіння (садивного матеріалу) сортів рослин у практиці господарської діяльності.

Специфікою розв’язання таких спорів є те, що вони, як правило, стосуються спеціальних питань (зокрема походження рослин, технології їх вирощування та відтворення, особливостей зберігання та поширення у певних географічних та кліматичних зонах тощо), які вимагають особливої компетенції суддів у різних галузях біологічної та сільськогосподарської науки, а також щодо відповідних прав інтелектуальної власності. Таким чином, відповідний суд загальної юрисдикції, господарський чи третейський суди, як правило, самостійно не можуть кваліфіковано розв’язувати такий спір без залучення фахівців-експертів.

 

Питання для самоконтролю:

 

1. Які міжнародні акти регулюють засади правової охорони сортів рослин?

2. Які критерії охороноздатності сорту рослин, породи тварин ви можете назвати?

3. Які особисті немайнові права належать автору сорту?

4.Які майнові права визначені чинним законодавством на сорт рослин, породу тварин?

5. Яким чином здійснюється державна реєстрація прав на сорт рослин, породу тварин?

6. Який строк чинності майнових прав на сорт рослин, породу тварин?

7. Які засоби захисту прав на сорт рослин, породу тварин визначені чинним законодавством?

Рекомендована література до глави:

 

1. Амблард Б., Лінднер Б. Охорона інтелектуальної власності в Україні. Огляд поточної ситуації стосовно прав інтелектуальної власності та їх захисту в Україні. – К. – 2001.

2. Андрієнко А. Л., Фещенко П. І., Андрушин В. С. та інші. Довідник з охорони природи. – К.: Урожай. – 1985.

3. Богатых Е.А. Международная конвенция по охране новых сортов растений // Вопросы изобретательства. – 1983. – № 2. – с. 19 – 21.

4. Горнісевич А. Правова охорона сортів рослин в Україні // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 7 – 8. – с. 10 – 17.

5. Ильичева С. Н. Система защиты прав селекционеров в развитых капиталистических странах. Агропромышленное производство: опыт, проблемы и тенденции развития. – М.: ВАСХНИЛ. – 1989. – с. 26 –35.

6. Корчагин А. Д., Джермакян В. Ю., Шепелев Н. П., Смирнов Ю. Г. Охрана биологических объектов и направления ее развития // Патенты и лицензии. – 2000. – № 10. – с. 18 – 23.

7. Кузнецов В.А. Опыт проведения патентных и конъюнктурных исследований в области биотехнологии. – М.: ВНИИСЭНТИ. – 1985.

8. Левченко В. И. Правовая охрана селекционных достижений. – М. – 1983. – с. 51 – 128.

9. Пічкур О. Проблемні питання охорони прав на сорти рослин – нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 2. – с. 3 – 9; № 3. – с. 20 – 26.

10. Пічкур О. В. Проблемні питання охорони прав на сорти рослин та захисту прав селекціонерів // Інтелектуальний капітал. – 2004. – № 4. – с. 27 – 36; № 5. – с. 3 – 11.

11. Пічкур О. Науково-технічні розробки як об’єкти ліцензійних угод і договорів про передання майнових прав на технології // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 10. – с. 39 – 44.

12. Подопригора О. Защита прав на селекционные достижения в Украине // Бизнес. – 1998. – № 17. – с. 38 – 42.