Поняття та сутність стандартизації

Завдання: складіть тези на основі навчального матеріалу.

Перед споживачем завжди стояла проблема визначення якості товарів та послуг. Звісно, він може зробити висновок про те, задовольняє його цей товар чи ні, але цей висновок буде суб’єктивним. Для того щоб більш об’єктивно підійти до питання оцінки якості, було розроблено стандарти, що спрямовані на захист інтересів споживачів.

Стандарт являє собою певний зразок, що приймається за початковий для зіставлення з ним інших об’єктів. А стандартизація – це процес встановлення і вживання стандартів. Іншими словами, стандартизація – це діяльність, спрямована на розробку і встановлення вимог, норм, правил та характеристик, яка забезпечує право споживача на придбання товарів та послуг належної якості за прийнятну ціну, а також право на безпеку і комфортність праці.

Закон України Про стандартизацію дає наступне визначення стандартизації.Стандартизація – діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково–технічному співробітництву.

Згідно Закону метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:

ü забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

ü відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

ü доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

ü відповідності стандартів законодавству;

ü адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

ü пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

ü дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

ü участі у міжнародній (регіональній) стандартизації;

ü прийняття і застосування органами стандартизації на території України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року.

Стандартизації підлягають всі об’єкти туристської індустрії: готелі та інші засоби розміщення, засоби транспорту, об’єкти громадського харчування, засоби розваги, об’єкти пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного призначення, а також діяльність всіх туристських організацій. Об’єктами стандартизації також є туристські послуги і процеси туристсько-екскурсійного обслуговування.

В динамічних умовах перехідного періоду в економіці, що розвивається, система стандартизації повинна не лише гармонійно адаптуватися, але і посилено впливати на формування і функціонування господарського механізму, якість і конкурентоспроможність продукції.

В даний час виявляється прагнення слідувати таким важливим орієнтирам, як екологія, безпека, надійність, сумісність і взаємозамінюваність продукції, ресурсозберігання і впровадження інформаційних технологій.

Сьогодні система стандартизації – це вибір оптимальних рішень, які розраховані не тільки на теперішній рівень науки і техніки, а й на перспективу їх розвитку. Залежно від масштабів роботи із стандарти­зації вона може бути національною і міжнародною.

Національна стандартизація – це стандартизація, яка проводиться на рівні однієї конкретної держави, а міжнародна – це робота із стандартизації, в якій беруть участь кілька країн (ДСТУ 1.0 – 93).

Національна система стандартизації та сертифікації фактично започаткована з моменту проголошення незалежності України розробкою та затвердженням Концепції державних систем стан­дартизації, метрології та сертифікації, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 р. №269. У Концепції – 92 визначені завдання та напрями розвитку стандартизації в Україні. Цією ж постановою затверджено програму основних робіт, пов'язаних з її реалізацією. Створені правові засади стандартизації, основою яких став прийнятий урядом України в 1993 році декрет «Про стандарти­зацію і сертифікацію». Розроблені та затверджені основоположні стандарти та настановчі документи Державної системи стандартизації (НД ДСС), які встановлюють основні принципи управління, форми та загальні організаційно-методичні правила виконання робіт із стандартизації.

Слід зауважити, що Україна успадкувала від колишнього СРСР систему обов'язкової стандартизації, яка обслуговувала планову економіку і нараховувала близько 20000 стандартів СРСР (ГОСТ).

Мета стандартизації, зазначена як у чинних декреті «Про стан­дартизацію і сертифікацію» та основоположних НД ДСС, так і в проектах документів, розроблюваних на їх заміну, загалом та за змістом окремих цілей повністю відповідає меті міжнародної (регіональних) системи та систем стандартизації інших країн.

З огляду на стан суспільства та економіки для реалізації провідних цілей стандартизації (наведені далі курсивом) актуальними стають такі завдання:

- для забезпечення безпеки продукції, процесів та послуг для життя, здоров'я та майна громадян, захисту навколишнього природного середовища – використання разом зі стандартами законодавчих форм регулювання питань безпечності про­дукції, процесів та послуг;

- для забезпечення якості продукції, процесів та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки, технологій і потреб населення –активний перехід на добровільний статус застосування стан­дартів, широке використання стандартів системи управління якістю, розроблення в кожній науково-технічній програмі розділів щодо створення відповідних стандартів;

- для забезпечення технічної та інформаційної сумісності,
уніфікації та взаємозамінності продукції –перехід на між­народні стандарти в частині умовних позначень, правил виконання креслень, вимог до конструкції та методів приймання механічних систем і складальних одиниць загального призначення – уніфікація на міжнародному рівні;

- для забезпечення однаковості вимірів – перехід на міжнародно визнані методи та методики вимірів при одночасному ба­зуванні на досягненнях національної метрології, що дозволить створювати та використовувати вітчизняний парк засобів вимірів;

- для захисту продукції під час її виробництва, експлуатації, транспортування чи зберігання;

- для забезпечення економії всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників виробництва – перехід від нормування в абсолютних одиницях до питомих та по­рівняльних категорій (груп) характеристик енерго- та матеріалоефективності;

- для забезпечення безпечності господарських об'єктів, складних технічних систем з урахуванням допустимого ризику ви­никнення природних і техногенних катастроф та надзви­чайних ситуацій –першочергове розроблення стандартів на моніторинг та прогнозування надзвичайних ситуацій, а також розроблення НД з метрології діагностики та прогно­зування можливих наслідків;

- для забезпечення обороноздатності і мобілізаційної готовності країни – врахування розроблення та експлуатації оборонної продукції в рамках єдиних організаційних та методичних підходів для оборонної та цивільної продукції, скасування
надмірної закритості шляхом використання єдиного стандарту на продукцію (та інші об'єкти стандартизації) подвійного призначення.

Реалізація встановленої мети стандартизації визначає такі загальні завдання:

ü забезпечення комплексності стандартизації на основі встановлення взаємопов'язаних вимог на всіх стадіях (етапах) життєвого циклу продукції від розроблення до утилізації та для всіх видів продукції, починаючи від сировини і матеріалів до закінчених складних виробів;

ü вдосконалення на базі національного фонду стандартів систем інформаційного забезпечення в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, які повинні включати інформацію та документи, визначені Угодою про технічні бар'єри в торгівлі (ТБТ);

ü створення та ведення національного фонду державних стандартів і класифікаторів техніко-економічної інформації, а також міжнародних та регіональних стандартів, правил, норм і рекомендацій із стандартизації, національних стандартів
зарубіжних країн.

Враховуючи це, до основних передумов розвитку і вдосконалення стандартизації та сертифікації можна віднести:

- необхідність державного регулювання економіки, яка інтенсивно роздержавлюється та набуває високого рівня самостійності та, передусім, щодо безпеки діяльності чи її результатів для людини та суспільства загалом;

- перехід від загальної ідеї інтеграції економіки України з міжнародною та європейською економікою до конкретних заходів щодо вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ) і виконання зобов'язань Угоди між Європейським
Союзом та Україною;

- необхідність поетапного зниження імпортозалежності віт­чизняного ринку товарів та послуг;

- необхідність заміни застарілого обладнання та технології при запровадженні міжнародних та європейських стандартів, іншими словами, інтеграція в сфері науки і техніки має передувати торгово-економічній інтеграції.

Прискорений розвиток національної системи стандартизації, метрології та сертифікації розпочався з 1993 року, коли Україна стала повноправним членом ISO та Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС), членом-кореспондентом Міжнародної організації зако­нодавчої метрології (ОІМL), першою з країн колишнього СРСР – членом-кореспондентом Європейського комітету із стандартизації (СЕN), набула членства в Міжнародній інформаційній мережі ISONET.

Виконання умов вступу України до СОТ та зобов'язань України згідно з Угодою про партнерство та співробітництво, підписаною між Європейським Союзом та Україною, вимагають особливої уваги щодо реалізації загальноприйнятих у міжнародній практиці функцій стандартизації та споріднених видів діяльності.

Ефективність стандартизації, як форми регулювання діяльності чи її результатів у всіх сферах виробничо-технічних, техніко-економічних, соціальних та інших відносин знаходить своє підтвердження в розширенні та активізації робіт із стандартизації.

Світовий та вітчизняний досвід виявив широкий спектр проблем і завдань, які можуть бути вирішені із залученням, а іноді виключно засобами стандартизації. Він дав велике різномаїття форм та методів проведення цих робіт, що, як правило, визначаються конкретним станом і розвитком економіки, умовами та чинниками її функці­онування.

Ефективність стандартизації в умовах розвинутих ринкових відносин проявляється через такі функції: економічну, соціальну та інформаційну.

Економічна функція охоплює такі аспекти:

ü надання інформації шодо продукції та якості, що дозволяє правильно оцінити та вибрати той чи інший товар, оптимізувати капіталовкладення;

ü поширення в промисловості інформації щодо нової техніки, матеріалів і методів вимірювань та випробувань;

ü підвищення ефективності продуктивності праці та зниження собівартості продукції;

ü сприяння конкуренції на основі стандартизації методів випробувань та уніфікації основних параметрів продукції, що зумовлює її об'єктивне порівняння;

ü вдосконалення управління виробництвом та забезпечення певного рівня якості продукції;

ü забезпечення сумісності та взаємозамінності.

Соціальна функція стандартизації визначає такий рівень по­казників та параметрів продукції, який відповідає вимогам охорони здоров'я, санітарії та гігієни, забезпечує охорону довкілля та безпеку людей під час виробництва, використання та утилізації продукції.

Інформаційна функція стандартизації передбачує створення бази для об'єктивізації людського сприйняття інформації, а також встановлення термінів та визначень, класифікаторів, методів вимірювань та випробувань, креслень, умовних знаків тощо, забезпечуючи взаєморозуміння з урахуванням міжнародних регла­ментів, зокрема, системи обліку, статистики та фінансово-бухгал­терської діяльності, системи управління процесами та інше.

Для найбільш повної реалізації комунікативної функції стан­дартизації регулювання термінології стає одним з найважливіших завдань. При цьому безпосередньо в національну систему стан­дартизації має бути введена вся сукупність загальних понять стандартизації, встановлена в спільних основоположних документах Міжнародної організації з стандартизації (ISO) та Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС) з урахуванням особливостей, зазна­чених в Угоді про ТБТ СОТ.