Наслідки радіаційних аварій, в основному, оцінюються масштабом та ступенем радіаційного впливу і радіоактивного забруднення, а також складом радіонуклідів та кількістю радіоактивних речовин у викиді. Радіаційному впливу піддаються люди, сільськогосподарські тварини, рослини і прилади, чутливі до випромінювань.
Радіоактивному забрудненню піддаються споруди, комунікації, техніка, майно, продовольство, сільськогосподарські угіддя і природне середовище.
Небезпека ураження людей вимагає швидкого виявлення та оцінки радіаційної обстановки. Оцінка радіаційної обстановки здійснюється за результатами прогнозування наслідків радіаційної аварії і за даними радіаційної розвідки. Оскільки процес формування радіоактивного середовища триває кілька годин, попередньо проводять оцінку радіаційної обстановки за результатами прогнозування радіоактивного зараження місцевості. Це дозволяє завчасно, тобто до підходу радіоактивної хмари, провести заходи щодо захисту населення. Метод прогнозування дозволяє змоделювати можливі аварійні ситуації на об'єкті і завчасно розробити й реалізувати ефективну систему захисту робітників та службовців, населення, що проживає поблизу об'єкта.
У ході радіаційної аварії, як результат градації її наслідків, утворюються зони, що мають різний ступінь небезпеки для здоров'я людей і характеризуються тією чи іншою можливою дозою випромінювання.
1. Зона радіоактивної небезпеки (Зона М) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 5 до 50 рад на рік. У межах зони необхідно скоротити перебування людей, які не залучаються для ліквідації наслідків радіаційної аварії.
2. Зона помірного радіоактивного забруднення (Зона А) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості становитиме від 50 до 500 рад на рік. У межах зони невоєнізовані формування здійснюють РІНР у засобах захисту органів дихання з використанням бронетехніки.
3. Зона сильного радіоактивного забруднення (Зона Б) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 500 до 1500 рад на рік. Невоєнізовані формування здійснюють РІНР у броньованих об'єктах техніки і розміщуються в захисних спорудженнях.
4. Зона небезпечного радіоактивного забруднення (Зона В) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 4500 до 5000 рад на рік. Невоєнізовані формування здійснюють РІНР із використанням радіаційно стійкої спеціальної техніки.
5. Зона надзвичайно небезпечного радіоактивного забруднення (Зона Г) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості становитиме понад 5000 рад на рік.
Рисунок 5.1 – Зони радіоактивного зараження
Індексація зон: М – червоного кольору; А – синього кольору; Б – зеленого кольору; В – коричневого кольору; Г – чорного кольору
Не слід допускати навіть короткочасне перебування особового складу формування в зоні.
При визначенні масштабів зараження території СДЯР здійснюють оцінку хімічної обстановки, враховуючи при цьому:
– фізико-хімічні властивості викинутих у навколишнє середовище СДЯР;
– кількість СДЯР, викинутих у навколишнє природне середовище;
– метеорологічні умови на момент викидання і поширення СДЯР;
– оперативність оповіщення персоналу, рятувальних служб і терміни вжиття захисних заходів;
– підготовленість персоналу хімічно небезпечних об’єктів (ХНО) до вжиття захисних заходів і до ліквідації наслідків викидання СДЯР;
– характеристики об’єктів зараження (для місцевості – наявність і характер рослинного покриву, а також наявність місць можливого застою зараженого повітря); для води – площу поверхні, глибини і швидкості течії, наявність ґрунтових вод, характеристики прибережних ґрунтів; для населення – ступінь захищеності від уражаючої дії СДЯР, характер діяльності; для матеріальних засобів – характе- ристики матеріалів, що опинилися під дією СДЯР: їхню пористість, наявність чи відсутність лакофарбового по- криття тощо.
Оцінка хімічної обстановки насамперед полягає у визначенні площі можливого зараження місцевості і площі фактичного зараження місцевості, після чого обидві зони зараження наносяться на план (карту) місцевості.
Поняття та терміни
Карантин – це система протиепідемічних і режимно-обмежувальних заходів, спрямованих на повне ізолювання бактеріологічного осередку разом з людьми і тваринами на цій території від навколишнього населення і ліквідування захворювань безпосередньо в осередку. Карантин установлює начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення і санепідемстанції області або держави. Карантин оголошується у випадку застосування противником збудників або виникнення інфекційних захворювань чуми, холери, натуральної віспи, і інших висококонтагіозних інфекцій.
Ядерною зброєю називають зброю, уражаюча дія якої, полягає в використанні енергії яка виділяється під час ядерного вибуху.
Хімічназброя – це отруйні речовини і засоби їх застосування (авіаційні розпилювачі, виливні прилади, бомби, ракетні бойові головки, артилерійські снаряди і т. і.). Отруйні речовини (ОР) призначені для масового ураження людей, тварин і знищення рослин.
ОР нервово-паралітичної дії, які за хімічною структурою відносяться до фосфорорганічних речовин (ФОР).
ОР загально-отруйної дії – синильна кислота і хлорціан, можуть застосовуватися у вигляді пару.
ОР шкірнонаривної дії – іприт, люізит – можуть застосовуватися в крапельно-рідинному і аерозольному вигляді
ОР задушливої дії – фосген, дифосген – газ, який потрапляє в організм через органи дихання і викликає задушливість.
ОР психо-хімічної дії – В-Z (бі-зед).
ОР подразливої дії поділяються на сльозоточиві (сі-ес) С-S і стерніти, які викликають сильну подразливість слизових оболонок, шляхів дихання (адамсіт).
ОР фітотоксичної дії дуже широко застосовувалися США в час ведення війни у В’єтнамі (1961 – 1975 рр.).
Зоноюхімічного зараження вважається територія, яка зазнала безпосередньої дії хімічної зброї і територія над якою розповсюдилась хмара зараженого повітря з вражаючими концентраціями ОР.
Осередком хімічногоураження прийнято називати територію в межах якої виникли масові ураження людей в результаті дії бойових ОР або сильнодіючих отруйних речовин (СДЯР).
Бактеріологічна зброя - це спеціально виготовлені мікроби і їх токсини, які використовуються з наміром зараження людей і тварин.
СДЯР – це хімічні речовини, що застосовуються в народному господарстві, які при виливанні або викиді можуть призводити до зараження повітря з вражаючими концентраціями.
Хімічна обстановка – це масштаби і характер зараження місцевості СДЯР, які здійснюють вплив на роботи об'єктів народного господарства, дія формувань ЦО і населення.
Первинна хмара – хмара СДЯР, яка утворюється в результаті миттєвого (1…3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємкості зі СДЯР при її руйнуванні.
Вторинна хмара – хмара СДЯР, яка утворюється в результаті випаровування розлитої речовини з поверхні.
Гранична токсодоза – інгаляційна токсодоза, яка викликає початкові симптоми ураження.
Еквівалентна кількість СДЯР – це така кількість хлору, масштаб зараження яким при інверсії еквівалентний масштабу зараження при даному ступені вертикальної стійкості кількістю даної речовини, яка перейшла в первинну (вторинну) хмару.
Площа зони фактичного зараження СДЯР – площа території, зараженої СДЯР у небезпечних для життя межах.
Площа зони можливого зараження СДЯР – площа території, в межах якої під дією зміни напрямку вітру може переміщуватися хмара СДЯР.
Інверсія (нижні шари повітря холодніші за верхні) виникає при ясній погоді, малих швидкостях вітру (до 4 м/с). Інверсія перешкоджає розсіюванню повітря на висоті і створює сприятливі умови для зберігання високих концентрацій СДЯР.
Конвекція (нижній шар повітря нагрітий сильніше за верхній і відбувається переміщення його по вертикалі) виникає при ясній погоді, малих (до 4 м/с) швидкостях вітру. Конвекція розсіює хмару, заражену СДЯР, знижує її вражаючу дію.
Ізотермія (температура повітря в межах 20-30 м від земної поверхні майже однакова) звичайно спостерігається в хмарну погоду і при сніговому покриві. Ізотермія сприяє тривалому застою парів СДЯР на місцевості.
Практичне заняття 4
Тема: Розрахунок масштабів радіоактивного та хімічного забруднення місцевості
Мета: Вивчити основні методики розрахунку зон ураження від.
Навчитись проводити оцінку радіоактивного та хімічного забруднення в зонах ураження.
Матеріальне забезпечення:
1. Конспекти, лекції студентів.
2. Методичні рекомендації по розрахунку масштабів радіоактивного та хімічного забруднення місцевості.
3. Схеми радіаційного забруднення на території України.
Питання на допуск до практичного заняття
1. Що таке радіаційна та хімічна обстановка?
2. Поняття про зонування радіоактивного забруднення місцевості.
3. Межі доз опромінення для категорій населення А, Б, В.
4. Класифікація СДЯР.
5. Шляхи ураження організму СДЯР.
План
1. Розв’язування типових завдань з оцінки радіаційної обстановки.
2. Розв’язування типових завдань з оцінки хімічної обстановки.
