Охарактеризувати етапи розвитку інформаційного обслуговування в Україні.

Інформаційні системи базуються на інформаційних технологіях. Інформаційні технології, як і інформаційні системи, у своєму розвитку пройшли кілька етапів. До другої половини XIX ст. основу інформаційної технології становили перо, чорнильниця, рахівниця і бухгалтерська книга. Продуктивність інформаційної обробки була надзвичайно низькою: кожний документ, кожний запис, звітна форма оброблялися окремо вручну; крім кількісних показників, що оброблялись також вручну, не було іншої інформації для прийняття рішень.

На зміну " ручній " інформаційній технології наприкінці XIX ст. прийшла " механічна ". Винахід друкарської машини, телефону, телеграфу - все це стало базою для принципових змін у технології обробки інформації.

Кінець першої половини XX ст. характеризується появою " елект­ричної " технології, заснованої на широкому використанні електричних друкарських машинок, радіопристроїв, копіювальних машин (типу ксерокса) тощо. Вони поліпшили діяльність установ завдяки підвищенню кількості, якості, та швидкості обробки документів. Велика кількість сучасних установ в Україні і нині базується на цій технології.

Поява в другій половині 60-х років XX ст. великих потужних ЕОМ дозволила змістити акцент в інформаційній технології на обробку не форми, а змісту інформації. Це був початок формування "електронної" (комп'ютерної) технології. На базі "електронної" технології була сформована концепція застосування АСУ (автоматизованої системи управління), яка повністю відповідала завданню щодо вдосконалення управління й оптимальної реалізації'компонентів інформаційної технології.

Виникнення персонального комп'ютера призвело до принципової модернізації ідеї АСУ - від обчислювальних центрів і централізації управління до розподіленого обчислювального потенціалу і децен­тралізації управління. Такий підхід знайшов втілення в системах підтримки прийняття рішень (СППР) та експертних системах, які характеризують етап персоналізації АСУ. Прагнення компаній підвищити ефективність інформаційних систем стимулює появу більш досконалих апаратних і програмних засобів, які, у свою чергу, підштовхують користувачів до подальшої модернізації інформаційних систем.

В історії розвитку інформаційних систем України розрізняють декілька етапів, що різняться організаційними формами використання обчислю­вальної техніки.

Перший етап (1960-1970 pp.) розвитку інформаційних систем будувався на базі центральної ЕОМ за принципом "одне підприємство -один центр обробки".

Другий етап (1970-1980 pp.) характеризується створенням Управлінських інформаційних систем, тобто "АСУ - концепція баз даних". Основною функцією таких систем було забезпечення керівництва різних рівнів узагальненою (агрегованою) інформацією. Кардинальною відмінністю інформаційних систем другого покоління стала дво- і трирівнева моделі організації систем обробки даних побудованих за схемою: центральна ЕОМ - міні-комп'ютери відділень і офісів з інформаційним фундаментом на основі децентралізованої бази даних і прикладних пакетів.

Третій етап інформаційних систем (1980-1990 pp.) характери­зувався широким використання концептуальних положень розосеред-жено-розподіленоїмережної обробки інформації, який спричинив масовий перехід на персональні комп'ютери. Логіка роботи середніх підприємств і підприємств корпоративного типу вимагала об'єднання окремих робочих місць (вузлів виникнення і первісної обробки інформації) в єдину автоматизовану інформаційну систему (АІС) - з'явилися локальні обчислювальні мережі і підтримуючі їх технології розподіленої обробки даних. У процесі розвитку інформаційних систем третього покоління розосереджено-розподілена обробка поступово дала місце ієрархічній моделі "клієнт-сервер".

Четвертий етап інформаційних систем вже цілком базується на мережних технологіях, яким належить особливе місце в інформаційних технологіях. Вони забезпечують взаємодію багатьох користувачів і в даний час зароджують нове покоління інформаційних систем. їх відмін­ними рисами є насамперед, ієрархічна організація, у якій централізована обробка та єдине управління ресурсами інформаційної системи на верхньому рівні поєднуються з розподіленою обробкою на нижньому.

Інформаційні системи четвертого покоління визначаються синтезом рішень, що були апробовані в системах попередніх поколінь і припускається, що розвиток інформаційних систем нового покоління буде йти шляхом однієї з трьох моделей (великої, середньої або малої) таким чином. У структурі інформаційних систем повинні існувати один або кілька "інформаційних вузлів концентрації", кожний з яких об'єднує апаратні і програмні засоби, що призначені для ефективної підтримки роботи кінцевих користувачів. В якості центральної обчислювальної системи використовуються такі засоби як: мейнфрейм, UNIX-сервер, кластер робочих станцій або суперкомп'ютер.