Нині багато говорять про наркотики та їх шкоду для здоров’я людей та суспільства. Наркотичні речовини рослинного походження, що мають одурманливу дію, відомі дуже давно.
Наркотики (від грец. narkosis — заціпеніння) — хімічні речовини і лікарські засоби, що специфічно діють на нервову систему і весь організм людини. Ця дія полягає в розвитку особливих станів — зі зняттям болісних відчуттів, зміною настрою, психічного й фізичного тонусу, свідомості, що називається станом наркотичного сп’яніння.
Уживання наркотиків спочатку було пов’язане з релігійними і побутовими звичаями в місцях виростання рослин, що містять наркотики. Такими зонами є: Азія, де ростуть опійний мак і конопля, що дають гашиш; Південна Америка (рослина кока, із якого добувають кокаїн); Африка (рослина кат, близька до кока). Багато тисяч років тому наркотики стали використовуватися служителями різних релігій для досягнення стану містичного екстазу при виконанні культових обрядів. Інший історично сформований тип споживання наркотиків — використання їх у лікувальних цілях як заспокійливих, знеболювальних, снодійсних засобів. Третій тип їхнього традиційного вживання — використання ейфоризируючої сторони їхньої дії для досягнення станів, пов’язаних із переживанням задоволення, комфорту, піднесення настрою, психічного й фізичного тонусу. Різкий поштовх поширенню наркотиків у всьому світі дав бурхливий розвиток у ХIX ст. хімії лікарських речовин. Хіміками і фармакологами
були отримані такі широко відомі наркотики, як морфій, героїн, барбітурати й інші снодійні препарати, різні психостимулятори. У результаті зросло вживання наркотиків, розширилася сфера їхнього виробництва й застосування.
Споживання наркотиків вийшло з-під контролю медиків і юристів. Стали виникати епідемії вживання наркотиків винятково для одурманення, що швидко призводить до виникнення захворювання наркоманії, суть якої полягає в постійній залежності людини від прийому наркотику. Тривалий прийом наркотиків призводить до тяжких медичних і соціальних наслідків, розпаду особистості хворих, зростання смертності й злочинності. Наркоманія є нещастям людства, проблемою державного масштабу.
Способи вживання
У фармакології вираз «спосіб уживання» означає те, як саме речовина потрапляє в організм. Від способу вживання значною мірою залежить сила дії речовини. У цьому розділі розглядатиметься вісім таких способів. Це п’ять найбільш звичних: пероральна, ін’єкція (має три види — підшкірна, внутрішньовенна і внутрішньом’язова) і інгаляція. Три інших важливих способи — інтраназальний (вдихання), сублінгвальний (розміщення під язик) і трансдермальний (через шкіру).
Перорально. Ковтання, напевно, найзвичніший спосіб прийому ліків. Такі ліки бувають у вигляді пігулок, капсул, порошків, рідин. Це найрізноманітніші ліки від головного болю, сиропи від кашлю, таблетки від застуди тощо, які є в кожній аптеці. Практично всі найдоступніші медикаменти приймаються через рот. Це найбезпечніший і найзручніший спосіб прийому ліків. Після проковтування речовина надходить у шлунок і абсорбується в тонкій кишці. Від того, як речовина проробить цей шлях, залежать як швидкість, так і сила її дії. Головний фактор, що визначає кінцевий ефект — їжа, що знаходиться в травному тракті під час прийому речовини. Чим більше їжі, тим повільніше шлунок спустошується, і крім цього, вона може знизити концентрацію ліків. У результаті абсорбція починається пізно і рівень вмісту речовини в крові невисокий. (Цей результат добре помітний, якщо порівняти ступінь сп’яніння від прийняття алкоголю після їжі і натщесерце.) Крім того, їжа може обволікати речовину, і вона вийде з організму разом із фекаліями. Нарешті, речовина, прийнята через рот, абсорбується кров’ю повільніше, ніж якщо приймати її іншими способами.
Переваги прийому речовин через рот (порівняльна безпека, зручність і економія) врівноважуються недоліками — довгим часом до початку абсорбції і невисоким коефіцієнтом корисної дії. Більше того, шлункові кислоти, що виділяються при травленні, частково руйнують деякі речовини, зокрема героїн. Потрапивши в кров, такі, вже змінені речовини, перш ніж потрапити в мозок, проходять через печінку,
головний орган, який метаболізує більшість речовин, і тому тільки невелика частина прийнятої речовини доходить до мозку, що неминуче зменшує силу її дії.
Отже, прийом наркотиків перорально:
• один із найбільш безпечних, зручних і економічних способів прийому;
• наявність у шлунку їжі сповільнює абсорбцію і зменшує кількість речовини, що потрапляє в кров;
• шлункові кислоти руйнують деякі наркотики і таким чином знижують їхній ефект.
Ін’єкція. Основу трьох інших найрозповсюдженіших способів прийому ліків складає ін’єкція речовини з використанням шприца. Попередньо їх звичайно розчиняють у будь-якій рідині («носії») або перемішують із нею. Способи вживання, пов’язані з ін’єкцією речовини, бувають: підшкірний, внутрішньовенний і внутрішньом’язовий. Підшкірний прийом — ін’єкція речовини під шкіру — найбільш
простий з цих трьох способів, бо досить лише проколоти шкіру голкою. Цей спосіб використовують багато наркоманів-початківців. Користуються ним і в медицині для введення в організм речовин, що не подразнюють тканини (оскільки речовини, введені таким шляхом, абсорбуються поступово й повільно, хоча і швидше, ніж при прийомі
через рот). Можна підібрати рідину-носій, із якою речовина всмоктується в кров швидше за все. Підшкірний спосіб уведення не підходить у двох випадках: якщо речовина подразнює тканини і якщо для одержання потрібного ефекту слід увести занадто великий об’єм розчину.
Таким чином, підшкірна ін’єкція:
• найпростіший із трьох способів ін’єкції;
• абсорбція відбувається швидше, ніж при прийомі через рот, але повільніше, ніж при інших видах ін’єкції;
• гарний спосіб для прийому ліків, що не подразнюють тканини, оскільки вони розчиняються повільно й поступово, і речовина чинить тривалий вплив;
• спосіб не можна використовувати, якщо речовина подразнює тканини, або якщо необхідно ввести великий об’єм рідини.
Внутрішньом’язовий прийом. Для того щоб увести речовину в м’яз, потрібне глибше проникнення голки, ніж при підшкірній ін’єкції. Зате якщо речовина, що вводиться в такий спосіб, розчинена у воді, і в м’язі інтенсивний кровообіг, вона абсорбується швидше. Швидкість абсорбції залежить від того, у яку групу м’язів робиться ін’єкція. Також на неї впливає вид рідини-носія, у якому речовина розчинена. Недолік внутрім’язової ін’єкції полягає в тому, що вона викликає біль у місці уколу. Крім того, таку ін’єкцію має робити спеціально навчена людина, в іншому випадку є великий ризик зараження крові й ушкодження тканин.
Отже, внутрішньом’язова ін’єкція:
• потребує більш глибокого проникнення в тканини, але при правильному готуванні розчину й виборі для уколу місця з інтенсивним кровообігом дає швидшу абсорбцію;
• завдає болю у місці уколу;
• використання цього способу людьми без спеціальної підготовки пов’язане з ризиком зараження крові або ушкодження тканин.
Внутрішньовенний прийом. Цей спосіб знімає більшість проблем, пов’язаних із абсорбцією. Розчин речовини вводиться прямо у вену, і починає діяти відразу ж. Тому такий спосіб використовують при наданні невідкладної медичної допомоги. Можна вводити точну дозу, потрібну певній людині. Внутрішньовенним способом можна вводити подразнювальні речовини (подразнювальні «носії»), оскільки стінки кровоносних судин порівняно нечутливі, а речовина, до того ж, розчиняється в крові.
Переваги внутрішньовенного прийому очевидні. Головна причина його порівняно рідкого застосування полягає в тому, що він більше за інші пов’язаний з можливими ускладненнями, оскільки велика кількість речовини дуже швидко досягає потрібного органа. Взагалі внутрішньовенна ін’єкція пов’язана з ризиком, тож голку слід уводити
повільно і стежити за реакцією пацієнта. Зрозуміло, цих вимог дотримуються в медичній установі, але навряд чи ті, хто приймає наркотики. Вони вколюють наркотик у вену, тому що хочуть негайної й сильної дії. Звичайні небезпеки внутрішньовенного вживання в поєднанні з раптовою сильною дією наркотику наносять сильну шкоду здоров’ю людини. Сьогодні летальний наслідок при внутрішньовенному вживанні наркотику — звичайна справа в середовищі наркоманів.
Щоб запобігти зараження такими хворобами, як СНІД, гепатит або правець, при внутрішньовенному введенні наркотиків використовуються стерильні голки і розчини. Наркотики, введені в організм будь-яким із трьох способів ін’єкції, обходять такі захисні механізми, як шкіра і слизова оболонка. Таким чином, брудною голкою
або нестерильним розчином можна занести хвороботворні мікроби, які організм не зможе знешкодити. Тому вуличні наркомани сильно ризикують заразитися СНІДом.
Отже, внутрішньовенна ін’єкція:
• дає найшвидшу абсорбцію з усіх способів прийому;
• речовина діє негайно, тому такий спосіб найкращій при наданні невідкладної медичної допомоги;
• оскільки речовина діє негайно, можна вводити точну дозу, необхідну конкретній людині;
• найкращий спосіб ін’єкції для прийому подразнюючих тканини наркотиків, оскільки стінки кровоносних судин порівняно нечутливі, і наркотик додатково розчиняється в крові;
• пов’язана з потенційною небезпекою, оскільки місця впливу відразу досягне велика кількість наркотику;
• для частого застосування цього способу потрібні здорові і сильні вени;
• для уникнення ускладнень дозу речовини слід уводити поступово і стежити за реакцією людини.
Інгаляція. Деякі наркотики можуть бути абсорбовані крізь мембрани легень. При інгаляції таких наркотиків бажаний ефект досягається швидко (швидше, ніж при підшкірній або внутрішньом’язовій ін’єкції). Щоб наркотик можна було вдихнути, він має бути у відповідному стані. При інгаляції використовують наркотики, які можна
привести в газоподібний стан. Наприклад, можна вдихати речовини, які є компонентами звичайних і доступних промислових продуктів, інгалянти — речовини, що мають психоактивні властивості, такі, як бензол, толуол і лигроїн. Можна вдихати ліки, призначені для застосування у вигляді крапель. Більше того, можна інгалювати суміш газу й наркотику з дрібними частками. Наприклад, тютюновий дим і дим креку. Інгаляція наркотику дає швидку й майже повну абсорбцію. Вада інгаляції полягає в тому, що за один раз можна прийняти тільки невелику кількість речовини.
Отже, при інгаляції:
• наркотик абсорбується майже цілком і швидше, ніж при підшкірній або внутрішньом’язовій ін’єкції;
• за один прийом не можна ввести велику кількість речовини.
Вдихання. Наркотик у вигляді порошку вдихається через ніс. Він абсорбується через слизову оболонку носа і носові пазухи. Звичайно в такий спосіб приймають кокаїн, героїн і нюхальний тютюн. Вдихання через ніс — гарний спосіб для швидкої і повної абсорбції погано розчинних речовин. Правда, якщо вдихати подразнюючий наркотик, це може пригнітити кровообіг і завдати серйозної шкоди організму. При вдиханні кокаїн руйнівно впливає на носову перегородку і тканини носа.
Таким чином, при вдиханні:
• це кращий спосіб для прийому наркотиків, які погано розчиняються;
• вдихання наркотику, що подразнює тканини або порушує кровообіг, може завдати серйозної шкоди.
Розчинення під язиком. Таблетка речовини кладеться під язик і розчиняється слиною. Речовина абсорбується через слизову оболонку порожнини рота. У такий спосіб звичайно вживають нітрогліцерин, який використовують для зняття серцевих болей. Цим способом можна приймати нікотин у вигляді тютюнової жуйки або «сирого» порошку. Прийом під язик дає швидшу і повнішу абсорбцію речовини, ніж прийом усередину. Крім цього, в такий спосіб можна приймати наркотики, що подразнюють шлунок і викликають блювоту. У вигляді пігулок можна вживати майже будь-яку речовину з наркотичними властивостями. Утім, цей спосіб менш популярний, ніж можна було б очікувати, тому що багато наркотиків мають неприємний смак.
Отже, розчинення під язиком:
• у цей спосіб можна приймати майже будь-який наркотик (у вигляді пігулок);
• речовина абсорбується швидше і повніше, ніж при прийомі всередину;
• гарний спосіб для прийому наркотиків, що подразнюють шлунок і викликають блювоту;
• спосіб застосовується рідше, ніж це можна було б уявити, тому що багато наркотичних речовин мають неприємний смак.
Крізь шкіру. У медицині цей спосіб звичайно заміняє прийом усередину, якщо речовина може негативно впливати на травний тракт. Прийом крізь шкіру не дуже ефективний для більшості наркотиків, оскільки шкіра є бар’єром для багатьох хімічних сполук і вона порівняно непроникна. Але є наркотики, що вільно проникають навіть крізь неушкоджену шкіру. Абсорбцію наркотиків крізь шкіру можна прискорити, вибравши ділянки тіла, де шкірний кровообіг найсильніший. Крім того, для прискорення проникнення наркотику можна змішати його з іншими речовинами (наприклад, зробити масляну суміш). Як пластир можна приймати нітрогліцерин — це знімає проблему метаболізму речовини до того, як вона досягне місця призначення. Вибір способу залежить від властивостей конкретної речовини, мети її прийому, а також від переваг і недоліків того або іншого способу прийому цієї речовини за певних обставин.
Отже, крізь шкіру:
• альтернатива вживанню всередину через рот, якщо речовина погано впливає на травний тракт;
• багато речовин неможливо приймати в цей спосіб, тому що шкіра для них порівняно погано проникна;
• можна прискорити абсорбцію, вибравши місце з найкращим шкірним кровообігом, і прискорити проникнення наркотику крізь шкіру, змішавши його з іншою речовиною.
Поширення в організмі
На перенесення наркотиків до місця їхньої дії сильно впливають біохімічні властивості як організму, так і самих наркотиків. Оскільки наркотик переноситься кров’ю, природно, що ті частини організму, що більше забезпечуються кров’ю, одержують і більше наркотику. Дійсно, після абсорбції наркотику його значну частину одержують серце, мозок, нирки, печінка й інші органи, що потребують багато крові. До частин тіла, у яких кровообіг не настільки інтенсивний (м’язи, внутрішні органи і жирова клітковина), наркотик доходить значно пізніше. Крім кровообігу, на характер поширення впливає пропускна здатність оболонок і тканин. Тканини з вищою пропускною здатністю одержують наркотик швидше. На поширення значно впливають властивості наркотиків. Основний приклад — розчинність у жирах. Чим краще наркотик розчиняється в них, тим легше він проходить через оболонки і швидше досягає місця своєї дії. Від розчинності речовини в жирах сильно залежить те, яка кількість її надійде до мозку. Об’єм крові, що проходить через мозок, настільки великий, що мозок міг би стати «складом наркотиків» (й інших хімічних речовин), що потрапляють до організму. Але перш ніж якась речовина потрапить у мозок, вона має побороти бар’єр. Фільтрація заснована на тому, що пори капілярів мозку дуже малі і розташовані близько один до одного, а це ускладнює проходження крізь них сторонніх речовин. Крім того, капіляри оточені тонкою стіною гліальних клітин, що складають другу лінію оборони. Якщо наркотик добре розчинний у жирах, як бензодіазепін,
діазепам (Valium), то він легко проходить і крізь капіляри, і крізь мембрани гліальних клітин. Але ці перешкоди нездоланні для менш розчинних у жирах речовин. Інша хімічна властивість наркотиків, що впливає на їхнє поширення, — здатність сполучатися з елементами організму. Наприклад, деякі наркотики, такі, як барбітурати,
взаємодіють з певними білками плазми. Чим більше наркотик реагує з елементами організму вибірково, тим повільніше він переноситься в потрібне місце. Хімічна будова деяких наркотиків робить їх схильними до реакції з тканиною організму. У цьому випадку наркотик може вивільнитися з цієї тканини тільки через тривалий час. Він може з’явитися в крові, але його вивільнення з жирової тканини проходить настільки повільно, що він чинить зовсім незначний вплив на психіку. Наркотик, що найкраще реагує з жиром — марихуана. Через вибірковий характер з’єднання з молекулами організму він не розноситься по всьому тілу, і його ефект ослаблений. Частина прийнятої дози не може швидко досягти місця своєї дії.
Час виведення з організму і можливого визначення вживання наркотиків
| Наркотик | Час виведення | Час визначення (доба) |
| Алкоголь | Години | до 1 доби |
| Кокаїн | Години-дні | 2-4 |
| Марихуана | Тижні-місяці | 2-8 14-42 (хроніч.) |
| Бензодіазепіни | Тижні-місяці | 7-9 |
| Опіати | Дні-тижні | 1-2 |
| Барбітурати | Тижні-місяці | 3-14 |
Таким чином, процеси абсорбції і поширення наркотику показують, що наркотик, який потрапив в організм, порушує біохімічну рівновагу і викликає резонанс у всій системі. Абсорбція і поширення — це складні основи біологічної приступності, тобто такої кількості наркотику, що досягає місця своєї дії. Біологічна приступність дуже важлива при розгляді дії наркотиків на організм. Щоб розібратися в довгостроковій дії наркотиків, потрібно простежити їхнє знищення або виведення з організму.
