Філософія екзистенціалізму

 

 

При підготовці до відповіді на третє питання студент повинен звернути увагу на наступні положення.

Одним з найбільших і впливових плинів у сучасній філософії є екзистенціалізм (філософія існування). Формальне становлення філософії екзистенціалізму зв'язують із появою в 1927 р. роботи німецького філософа М. Хайдеггера «Буття і час», у якій були закладені теоретичні основи екзистенціалізму. Студент, розкриваючи питання про джерела екзистенціалізму, повинен звернути увагу на те, що виникнення екзистенціалізму обумовлене найглибшою соціальною кризою європейського суспільства початку ХХ ст. взагалі, і кризою германського суспільства особливо. Перша й друга світові війни, установлення тоталітарних політичних режимів у Європі, зубожіння, безробіття, страх перед завтрашнім днем, приниження і розгубленість стають невід'ємними рисами суспільної свідомості не тільки Німеччини, але й багатьох Європейських країн і США. Це відклало відбиток на погляди німецьких екзистенціалістів М. Хайдеггера та К. Ясперса, французьких екзистенціалістів Ж. П. Сартра, М. Камю.

Говорячи про соціальні передумови, студент також повинен сказати про знеособлювання людини, нівелювання його особистості, чому сприяло впровадження масового (конвеєрного) виробництва. Панування ідеології в сфері комунікації формувало конформістське мислення, масову свідомість і масову культуру, тим самим у людей втрачалася індивідуальність. До теоретичних джерел екзистенціалізму слід віднести насамперед філософію датського філософа С. Кьеркегора (1813–1855 рр.), філософію життя Ф. Ніцше (1844–1950 рр.), феноменологію Є. Гуссерля (1859–1938 рр.), і насамперед його феноменологічний метод. Окремі ідеї екзистенціалізму були висловлені російськими письменниками Ф. М. Достоєвським і Л. М. Толстим, а також філософами Л. Шестовим і М. А. Бердяєвим.

При підготовці по даному питанню студент може використовувати також наступні джерела [2; 3; 4].

При підготовці до відповіді на запитання: категорія буття, буття світу і буття людини, студент повинен звернути увагу на наступні положення.

Екзистенціалізм відмовляється від традиційного розуміння філософії як метафізики. Філософія порівнянна з мистецтвом і релігією «Філософія є філософствування» – говорить М. Хайдеггер. Подібне висловлює й А. Камю: «Є лише одна по-справжньому серйозна філософська проблема – проблема самогубства», яка пов'язана з абсурдністю людського буття. Таким чином, категорія буття є центральною категорією філософії по думці екзистенціалізму.

Буття ширше, чим усе суще, і однаково воно ближче людині, чому будь-яке суще, будь то скеля, звір, художній твір, будь то ангел або Бог» [4; 10]. У рамках класичної філософії не може бути вирішена проблема буття, хоча класична філософія її поставила. Проблема буття може бути зрозуміла і вирішена тільки через призму людського існування. Людина є такою істотою, яка і може поставити проблему буття, тому що тільки людині властива свідомість.

«Свідомість є буття, для якого в його бутті існує питання про його буття», – пише Ж. П. Сартр. Сартр характеризує буття свідомості (людини), як «для себе буття», а буття речей у світі, як «буття в собі».

В «собі буття» (буття речей у світі) характеризується абсолютною тотожністю, щільністю, пасивністю. У той час як «для себе буття» (буття людини) властиве знищення (гасло «Пам’ятай про смерть!»), воно є заперечення, мінливість.

Студент повинен запам'ятати, що в бутті речей сутність передує існуванню, а в бутті людини існування передує сутності. Екзистенціалізм вважає буття, суще, як таке недоступним розуму. Воно під силу тільки безпосередньому баченню, інтуїції. Суще людину може відкритися в умовах «прикордонної ситуації» (К. Ясперс) (хвороба, смерть, потрясіння і т.д.).

Найбільше повно даний питання розкрите в наступних джерелах [1; 3; 4].

При підготовці до відповіді на запитання: людське існування і свобода, студент повинен звернути увагу на наступні положення:

У роботі «Буття і час» Хайдеггер визначає людське існування, суть людини, як Da–sein (присутність), його всепоглинаючою характерною рисою є «турбота». У свою чергу «турбота» розкривається через модуси:

1) буття у світі;

2) забігання вперед;

3) буття при внутрішньо світовому сущому.

Усі ці модуси (екзистенції, феномени) притаманно тільки людині, виражають його різні моменти. Студент повинен докладно розкрити їхня сутність на семінарському занятті.

Категорія свободи займає центральне місце у філософії екзистенціалізму. Усі екзистенціалісти вважають, що воля і екзистенція нерозривні. Людина – це свобода. Свобода властива тільки людському буттю. У предметному світі, у світі сущого немає свободи, там немає місця для неї. Свобода людини зберігається в будь-якій обстановці й виражається в можливості вибирати, робити вибір. (Людина проклята свободою. Ж. П. Сартр). На місце свободи «від» екзистенціалізм ставить волю «для».

Таким чином, свобода в екзистенціалізмі – це, насамперед, свобода свідомості, свобода вибору духовно – моральної позиції індивіда.

Додаткову літературу по даному питанню можна знайти в наступних джерелах [3; 5; 8].

 

Література

 

1. Камю, А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство: пер. с фр. / А. Камю. – М.: Политиздат, 1990. – 445 с.

2. Канке, В. А. Философия. Исторический и систематический курс: учебник для вузов / В. А. Канке. – М.: Логос, 2000. – С. 125–129.

3. Кохановский, В. П. Философия: учебник для вузов / В. П. Кохановский. – Ростов н/Д.: Феникс, 1998. – С. 61–62.

4. Лузан, А. А. Введение в философию / А. А. Лузан. – Краматорск: ДГМА, 2009. – с. 76-107.

5. Мильдон, К. Ещё раз об экзистенциальной философии / К. Мильдон // Вопросы философии. – 2002. – № 3. – С. 32–42.

6. Невлева, И. М. Философия: учеб. пособие для студентов вузов / И. М. Невлева. – М.: РДЛ, 2002. – С. 140–146.

7. Сартр, Ж. П. Бытие и ничто: опыт феноменологической онтологии / Ж. П. Сартр; пер. с фр., предисл., примеч. В. И. Колядко. – М.: Республика, 2004. – 639 с.

8. Скирбекк, Г. История философии / Г. Скирбекк, Н. Гилье. – М., 2001. – С. 554-568.

9. Філософія: навч. посібник / за ред. Л. В. Губерського [та ін.]. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Вікар, 2001. – С. 92–102.

10. Хайдеггер, М. Время и бытие: статьи и выступления: пер. с нем. / М. Хайдеггер. – М.: Республика, 1993. – 447 с.