Чисельність постійного населення України на 1 січня 2013 року становила 45372,7 тис. осіб. З них 31123,0 тис. осіб (68,6%) – жителі міських поселень і 14249,7 тис. осіб (31,4%) – жителі сільської місцевості. У структурі населення України 53,8% (24410,0 тис. осіб) складають жінки і 46,2% (20962,7 тис. осіб) – чоловіки.
Зі зростанням питомої ваги чисельності чоловіків у структурі населення продовжуються позитивні зрушення (які спостерігаються з 2009 року) у співвідношенні статей. На кінець 2012 року на 1000 чоловіків припадало 1164 жінки, тоді як на початок року – 1167 (на початок 2009 року – 1170). Однак зміни у статевій структурі населення міських та сільських жителів мають неоднаковий характер:у міських поселеннях із 2009 року співвідношення майже не змінюється і коливається в межах 1183–1184, а в сільському населенні "навантаження" на чоловіків щорічно зменшується (так, на початок 2009 року в сільській місцевості на 1000 чоловіків припадала 1141 жінка, а на початок 2013 року – 1126).
Основний чинник формування статевої структури населення країни – смертність чоловіків та жінок. Щороку народжується хлопчиків більше, ніж дівчаток. Так, у 2012 році від загальної кількості народжених хлопчиків народилось 51,6%, а дівчаток – 48,4%, або ж на 100 дівчаток припадало 107 хлопчиків. Однак уже смертність дітей віком до 1 року має статеві відмінності: у 2012 році на 1000 живонароджених відповідної статі померло 9,3 хлопчиків та 7,5 дівчаток. Із віком різниця в рівнях смертності зростає. Так, уже починаючи з віку 20–24 роки смертність чоловіків перевищує показник для жінок утричі.
Індикатором суттєвої статевої диспропорції структури населення є гендерна різниця показників середньої очікуваної тривалості життя при народженні: у 2012 році середня очікувана тривалість життя при народженні для чоловіків становила 66,11 року, для жінок – 76,02 року. Тобто різниця середньої очікуваної тривалості життя при народженні між чоловіками та жінками становила 9,91 року, тоді як, наприклад, у Швеції та Нідерландах – 4 роки, у Німеччині – 5 років..
Чисельна "перевага" жінок над чоловіками у складі населення спостерігається із 34 років та з віком збільшується. Водночас "перевага" жінок над чоловіками в міському населенні починається з 27 років, у сільському – із 48 років.
Статево-віковий склад населення країни результат дії багатьох факторів, як демографічних (народжуваності, смертності, міграційних процесів), так і тих, що на них впливають – історичних та соціально-економічних. В останні 11 років, незважаючи на щорічне зменшення чисельності населення (як загальне, так і природне зменшення чисельності населення), темпи депопуляції призупинились. Починаючи з 2002 року, поступово зростає кількість народжень, що утворює на нижній частині статево-вікової піраміди широку основу.
На початок 2013 року майже кожен сьомий житель України перебував у віці 65 років і старше. Водночас частка населення у віці 60 років і старше на 1 січня 2013 року склала 21,4%. В Україні рівень старіння населення серед регіонів значно різниться. Так, частка осіб у віці 60 років і старше варіює від 16,2% у Закарпатській області до 25,4% у Чернігівській.
Вікова структура визначає і демографічне навантаження – на 1 січня 2013 року на 1000 осіб у віці 16–59 років припадало 246 осіб у віці 0–15 років та 339 осіб у віці 60 років і старше.
Середній вік населення країни на початок 2013 року становив 40,5 року, чоловіків – 37,7 року, жінок – 42,9 року. Середній вік міських жителів 40,4 року (чоловіків – 37,7, жінок – 42,6 року), а сільських жителів – 40,7 року (чоловіків – 37,7, жінок – 43,5 року).
