Демографічна політика — це діяльність органів державного управління і соціальних інститутів, спрямована на створення сталих кількісних та якісних параметрів відтворення населення. З метою подолання негативних демографічних тенденцій в Україні потрібна активна демографічна політика, яка є частиною соціальної економічної політики суспільства в цілому.
Демографічна політика складається з таких елементів:
— вплив на умови праці, тобто визначення межі працездатного віку, тривалості робочого дня, турбота про охорону праці тощо;
— поліпшення життєвих умов усіх верств населення — підвищення заробітної плати та рівня доходів, покращення житлових умов, забезпечення медичним обслуговуванням та ін.;
— заходи, спрямовані на те, щоб суспільство впливало на процеси природного руху населення.
Найважливіше завдання демографічної політики полягає в розробці ефективних методів зі зменшення показників захворюваності та збільшення тривалості життя.
Є три види методів демографічної політики:
- Економічні - заходи, за допомогою яких створюються найкращі умови поєднання трудової й виховної функцій сім'ї,
- адміністративно-юридичні - законодавчі акти;
- соціально-психологічні - пропагування пошани та важливості материнства.
Для України на сучасному етапі розвитку головними демографічними загрозами вважають депопуляцію, старіння населення, нерегульовані міграційні процеси, деградацію інституту родини тощо.
Мета демографічної безпеки — створення умов, достатніх для попередження і нейтралізації демографічних загроз. Основними завданнями забезпечення демографічної безпеки в Україні є:
— поліпшення соціально-економічних умов життєдіяльності населення;
— поетапне підвищення державних мінімальних соціальних стандартів у галузі оплати праці, пенсійного забезпечення, освіти, охорони здоров'я, культури, житлово-комунального обслуговування, соціальної підтримки та соціального обслуговування;
— оптимізація зовнішніх і внутрішніх міграційних потоків населення;
— протидія нелегальній міграції;
— сприяння добровільному поверненню українців на етнічну батьківщину (за місцем народження);
— стимулювання залучення і закріплення фахівців у сільській місцевості;
— формування високих духовно-моральних стандартів громадян у галузі сімейних стосунків, підвищення престижу родини в суспільстві;
— забезпечення репродуктивних прав громадян і сприяння формуванню репродуктивних потреб населення.
Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту України спільно з Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України розробили проект стратегії демографічного розвитку на 2006—2015 pp. Стратегію демографічного розвитку України створено відповідно до Концепції демографічного розвитку на 2005—2015 pp., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2004 р., на виконання рекомендацій парламентських слухань "Демографічна криза в Україні: її причини та наслідки", затверджених Постановою Верховної Ради України від 5 червня 2003 p., і доручення Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 р.
Цільові індикатори
| № з/п | Індикатор | Рівні | ||
| Поточний, 2004 р. | Цільовий, 2015 р. | Прогноз, 2015 р. | ||
| Сумарний коефіцієнт народжуваності | 1,22 | 1.8 | 1,3 | |
| Загальний коефіцієнт розлучуваності | 3,6 | 2,6 | 3,2 | |
| Рівень бідності сімей з дітьми | 35,4 | 23,0 | 27,0 |
Мета стратегії демографічного розвитку — поліпшення якісних характеристик населення України та гармонізація його відтворення. При цьому сутність реального виходу з демографічної кризи полягає не стільки в подоланні депопуляції, скільки у збільшенні чисельності населення, збереженні та відтворенні його життєвого і трудового потенціалів (табл.).
Крім цього, у зазначеному документі багато уваги приділено стратегії регулювання міграційних процесів. Серед головних завдань і напрямів стратегії вирізняють такі:
— скорочення масштабів нелегальної трудової міграції населення за межі країни;
— забезпечення соціальної захищеності українських працівників за кордоном;
— забезпечення зворотності зовнішніх трудових поїздок;
— якнайширше залучення міграційних грошей в економіку України;
— запобігання зниженню кваліфікації високоосвічених спеціалістів у зв'язку з заняттям за кордоном низькокваліфікованими роботами;
— недопущення нелегальної міграції (насамперед транзиту нелегальних мігрантів з країн третього світу через територію України);
— сприяння поверненню етнічних українців, представників раніше депортованих народів та залучення обмежених груп вихідців з афро-азіатських країн;
— розширення можливостей легального працевлаштування українських громадян за кордоном;
— активна імміграційна політика.
Отже, сучасну демографічну ситуацію в Україні експерти-демографи називають кризовою. За прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук, до 2050 р. населення України може зменшитися до 35 млн осіб.
