Диференціальна діагностика. 1. Дизентерійний і інші гострі бактеріальні коліти характеризуються гострим початком, виразними проявами |виказувати| синдрому інтоксикації і гемоколітом|

1. Дизентерійний і інші гострі бактеріальні коліти характеризуються гострим початком, виразними проявами |виказувати| синдрому інтоксикації і гемоколітом|. При НВК початок захворювання характеризується появою домішок|нечистот| в калі без ознак інтоксикації, відсутній ефект від антибактеріальної терапії, при ректороманоскопії – підвищена зернистість і кровоточивість слизової оболонки кишечника.

2. Хвороба Крону – за даними ректороманоскопії| та ірігографії| характерна|вдача| осередкована поразка|ураження| з|із| чіткими межами|кордонами| між незмінними та ураженими ділянками слизової оболонки за типом «бруківки».

3. Хронічний НВК (проктосигмоідіт|) рідко супроводжується|супроводжується| гемоколітом|, для нього не притаманен|вдача| синдром інтоксикації, підвищення ШОЕ, часті рецидиви, при адекватній терапії визначається швидка позитивна динаміка. При ректороманоскопії відсутня| контактна кровотеча, характерні |вдача| субатрофічні зміни слизової оболонки.

4. Захворювання аноректальної| делянки (поліпи товстої кишки, геморой, гемангіома прямої кишки, папілома) – огляд аноректальной| області і ректоскопія.

Лікування.

1. У стадії загострення постільний режим.

2. Дієта №4, №4б, №4в послідовно, прийом їжі 5-6 разів на добу.

3. Препарати групи 5-амінсаліцилової| кислоти (сульфасалазін|, салазопірідін|, месалозін|, асакол|, олсалазін|, пентаса|, салазінал|), що мають протизапальну, антибактеріальну, проти алергічну дію. Добова доза сульфасалазіна| для дітей 3-5 років – 1-2,5 грама; 5-7 років – 1,5-3,5 грама; старше 7 років – 2,5-7 грама на 3-6 прийомів.

Первинна|початкова| доза зберігається до отримання|здобуття| клінічного ефекту, потім зменшується на третину. Якщо впродовж|упродовж| 2 тижнів стан|достаток| дитини|дитяти| не погіршає, добову дозу знов|знову| знижують на третину, поступово| підбирають|добирають| мінімальну дозу, що забезпечує клінічну ремісію і використовують її до кінця курсу лікування в стаціонарі, а потім|і тоді| і в амбулаторних умовах: при легкій і середньо-тяжкій | формах – не менше 2-4 міс., при важкій|тяжкій| – не менше 6 міс.

4. Глюкокортикоїди призначають при гострому перебігу НВК; важкій|тяжкій| формі захворювання; відсутності ефекту від двотижневого курсу терапії препаратами 5-АСК|; системних (позакишкових) проявах|виявах| НВК. Преднізолон, метілпреднізолон| спочатку у дозі| 1-1,5 грами на 1 кг маси тіла до отримання|здобуття| клінічного ефекту, після чого дозу знижують щонеділі|щотижня| на 2,5г. Підтримуючу дозу 2,5-5 грамів призначають на 1 міс.

5. Цитостатіки – азатіопрін| – 1,5-2 міліграми|міліграм-еквіваленти| на 1 кг маси тіла 2-4 рази на добу|.

6. Антибактеріальна терапія (гентаміцин|, амікацин|, цефалоспоріни 10 днів у вікових дозах.

7. Ентеросептол|, інтестопан|, мегсаза| 1 т. 3-4 рази на добу курсами по 7-8 днів з|із| інтервалом 3-4 тижні – всього 2-3 курси лікування.

8. Ентеросорбенти: смекта|, энтеросгель|.

9. Ферментні препарати, що не містять|утримують| жовчні кислоти: панкреатин, креон|.

10. Пробіотики – бифидо-| і лактобактерин|, хилак-форте| 3-6 тижнів.

11. Вітаміни С, В1, В2, В6, А.

12. Адаптогени, імуномодулятори і препарати, які нормалізують мікроциркуляцію.

13. Інфузійна терапія при вираженому|виказувати| токсикозі з|із| эксикозом|.

14. При анемії – препарати заліза: феррум-лек| і ін.

 

Хвороба Крону

Хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується гранулематозно-виразковою|виразковою| поразкою|ураженням| переважно термінального відділу клубової частини|частки| ободової кишки.

Етіологія і патогенез

Етіологія невідома.

Патогенетичні чинники|фактори|:

1. Генетично детерміновані аномалії функції нейтрофільних фагоцитів (низька фагоцитарна активність).

2. Наявність генетично обумовлених маркерів – антигенів головного комплексу гістосумісності HLA|.

3. Наявність антигена, що має детермінанти| з|із| нативним кишковим епітелієм.

4. Формування аутоімунних реакцій, що призводять|призводять| до розвитку важких|тяжких| системних і локальних запальних реакцій в слизовій оболонці кишечника.

Клініка

1. Поступовий розвиток захворювання.

2. Характерна|вдача| хвилеподібний рецидивуючий перебіг.

3. Переймоподібний біль в животі під час акту дефекації, тенезмы| та позиви до дефекації ночами.

4. Діарея передує гемоколіту|.

5. Наявність великої кількості гною та темної крові в смердючих випорожненнях, кал «плаває» у воді.

6. Лихоманка|пропасниця| або субфебрильна температура.

7. Зниження маси тіла, затримка зростання|зросту| і статевого розвитку.

8. Анемія.

9. Пальпаторно визначаються метеоризм, «шум плеску|плескоту|», болісність|болючий| по ходу товстої кишки.

10. Поразки|ураження| очей (увеїт, ірит, кон'юнктивіт), шкіри (піодермія, вузлувата еритема), суглобів і печінки.

11. Ознаки гіповітамінозу.

12. Живіт при пальпації м'який, декілька роздутий.

 

Діагностика

1. Ендоскопічне дослідження.

2. Рентгенологічне дослідження.

3. Гістологічне дослідження біоптату| слизової оболонки.