Форми і методи управління транспортом

В юридичнiй лiтературi форма управлiння розглядається як зовнiшнiй вияв конкретних дiй для реалiзацiї поставлених завдань [ ][13] i як спосiб вирiшення органiчно пов' язаної зi змiстом (розкрива­ється у функцiях i компетенцiї) дiяльностi суб'єктiв управлiння [ ][14]; як той чи iнший спосiб зовнiшнього вираження (оформлення) змiсту управлiнської дiяльностi [ ][15]. Аналiз зазначених положень свiдчить про те, що «форма» у вcix випадках виступає як зовнiшнiй вияв певного змiсту дiяльностi. Цi властивостi притаманнi й сферi управління транспортом.

Дiйсно, управлiння транспортом - це цiлеспрямована дiяль­нiсть вiдповiдних opraнів з виконання завдань i функцiй у межах компетенцiї, визначеної нормативними актами. Але сам процес дiяльностi з виконання завдань i функцiй реалiзується у вiдповiд­них формах. При цьому, якщо функцiї розкривають (вказують) ос­новнi напрями дiяльностi у цiлеспрямованого впливу на об'єкти управлiння транспортом, то форми управлiння зазначають шляхи здiйснення такого впливу:

Форми управлiнської дiяльностi залежать вiд характеру вiдно­син у сферi управлiння та обсягу i змiсту компетенцiї органу управ­лiння. У цьому зв'язку кожен opraн чи посадова особа (суб'єкт) управління транспортом наділені відповідною компетенцією, яка дає можливiсть обирати варiанти поведiнки залежно вiд конкрет­них ситуацiй, зробити зовнiшнiй вплив певного змiсту на конкрет­нi дiї, тобто визначити змiст управлiнської дiяльностi в тiй чи iншiй формi. Прикладом таких дiй можуть бути: видання акта управлiння, проведення наради, призначення ревiзiї, здiйснення контролю та iншi форми управлiнської дiяльностi, якi становлять своєрiдне системне утворення. Цi дiї, як правило, передбаченi i до певної мiри регламентованi нормами права, якi мiстяться найчастіше у положеннях про органи управління транспортом, статутах, настановах, посадових iнструкцiях, правилах та iнших норматив­них актах.

Законом України «Про дорожнiй рух» (ст. 4) закрiплено, що до компетенцiї Кабiнету Miнicтpiв України належить: пiдготовка проектiв законiв, нормативних aктів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також вiдповiдальнiсть за їх порушення на терито­рїі України; контроль за виконанням законодавства про дорожнiй рух; визначення Єдиного порядку органiзацiї дорожнього руху та його безпеки; встановлення Єдиних вимог щодо конструкції та тех­нiчного стану транспортних засобiв, що експлуатуються в Українi, та визначення порядку видачi лiцензiй i сертифiкатiв на здiйс­нення дiяльностi, пов'язаної з виготовленням, ремонтом i експлуа­тацiєю транспортних засобiв та iншi повноваження [ ][16].

Мiнтрансзв'язку України у межах сво]х повноваженm на основі та на виконання aктів законодавства видає накази, організує і конт­ролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, накази, рiшення, iншi нормативнi акти Мiнтрансзв'язку України є обов'язковими для виконання центральними та мiсцевими органа­ми виконавчо влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдпри­ємствами, установами i органiзацiями вcix форм власностi та гро­мадянами. У разi потреби видає разом з iншими центральними та мiсцевими органами виконавчої влади спiльнi акти [ ][17].

Державний департамент морського i рiчкового транспорту мaє право: залучати спецiалiстiв opraнів виконавчої влади, пiдприємств, установ та органiзацiй до розгляду питань, що належать до їх компе­тенцiї; здiйснювати контроль, проводити перевiрки та iнспекцiї на підприємствах, в установах та організаціях з питань, що належать до його компетенцiї; одержувати необхiдну для виконання покладених завдань iнформацiю; скликати в установленому порядку наради з пи­тань, якi належать до його компетенцiї. Укрморрiчфлот видає накази органiзацiйно-розпорядчого характеру [ ][18].

Головна державна технiчна iнспекцiя (Головдержтехiнспекцiя) мiськогоro електротранспорту здiйснює методичне i органiзацiйне керiвництво регiональними пiдроздiлами технiчної iнспекції місь­кого електротранспорту, визначає основні напрями їх дiяльностi та узагальнює досвiд роботи; сприяє органiзацiї пiдвищення квалiфi­кацiї керiвникiв та спецiалiстiв пiдприємств міськоro електротран­спорту; бере участь у проведеннi технiчної експертизи нових зраз­ків трамвайних вaroнів i тролейбусiв. Головдержтехiнспекцiя має право: проводити в установленому порядку перевірку умов утри­мання i експлуатацiї рухомого складу, обладнання та устаткування міськоro електротранспорту; ознайомлюватися з документами, що стосуються технiчного стану об'єктiв міськогo електротранспорту, одержувати iнформацiю, необхiдну длявиконання своїх завдань; надсилати керівникам підприємств міськогo електротранспорту обов'язковi для виконання розпорядження (приписи) щодо усу­нення недолiкiв та порушень у роботi міськогo електротранспорту; забороняти (припиняти) експлуатацiю рухомого складу на oкрeмих маршрутах і дільницях; порушувати перед керівниками під­приємств міськогo електротранспорту питання про накладення стягнення на осiб, винних у порушеннi вимог нормативних aктів [ ][19].

Вивчення нормативних aктів, якими закрiплюється правовий статус i компетенцiя opraнів управлiння транспортом, аналiз їх повноважень стосовно ступеня правової регламентацiї i порядку використання управлiнських форм свiдчать, що вона неоднакова.

Форми, пов'язанi з реалiзацiєю нормотворчих, правоустанов­чих та правозастосовних функцiй регламентованi повнiше (більш жорстко), нiж функцiї з економiчно-органiзацiйних та матерiаль­но-технiчних заходiв. Зрозумiло, що саме нормотворча, правоза­стосовна та правовиховна дiяльнiсть викликає найiстотнiшi юри­дичнi наслiдки i їх реалiзацiя має велике значення для виконання поставлених завдань. Ця дiяльнiсть пов'язана з виданням правових aктів, якi тягнуть за собою виникнення, змiни або припинення транспортних вiдносин i потребує чiткого юридичного вираження та регламентовану процедуру здiйснення. Taкi форми управлiн­ської дiяльностi в юридичнiй лiтературi прийнято називати право­вими формами, головною особливiстю яких є юридичне волевияв­лення суб'єктa управлiння, притаманне державному управлiнню, а саме: односторонньо владне, офiцiйне рiшення управлiння харак­теру.

Але значна частина дiяльностi не пов'язана з виданням право­вих aктів та здiйсненням юридично значущих дiй, не спричинює прямих юридичних наслiдкiв. До таких форм дiяльностi належать: проведення матерiально-технiчних операцiй (звiти, довiдки, по­дання); здiйснення органiзацiйних заходiв (проведення нарад, кон­сультацiй, надання допомоги, обмiн досвiдом i тощо).

Органу управлiння надається широка можливiсть розвитку iнi­цiативи i самостiйного вибору управлiнських форм. Taкi форми не порушують, не змінюють та не припиняють транспортних право­вiдносин. В юридичнiй лiтературi їх прийнято називати органiзацiйнuмu формами. Звичайно, вони значно менше регламентованi нормативними актами, не вимагають чіткого вираження юридич­ного оформлення, але це не зменшуе їх значущостi. Водночас цi форми можуть бути пiдставою для здiйснення дiй юридичного ха­рактеру. Наприклад, статистичнi данi про стан безпеки руху мо­жуть бути приводом для прийняття нормативного акта про обме­ження руху на окремих дiльницях чи про установлення бiльш суворої вiдповiдальностi за порушення тих чи iнших правил руху.

Нагадуємо, що органiзацiйнi форми, як i правовi пов'язанi з компетенцiєю органу управлiння транспортом, їх здiйснення базу­ється на правовiй основi, вони можуть виникати в результатi роз­витку правових форм. Наприклад, Положенням про охорону та супровiд вiйськових вантажiв при їх перевезеннi залiзничним та водним транспортом, затвердженим наказом Miнicтpa оборони України вiд 9 грудня 1997 р. № 451 (з вiдповiдними змiнами) [ ][20], по­ряд з основними правилами супроводу вiйськових вантажiв, перед­бачено матерiально-побутове i медичне забезпечення витрат на шляху перевезень та проведення iнструктажiв з правил безпеки під час охорони i супроводу вартою вiйськових вантажiв на залiзнич­них і водних шляхах.

Види форм управлiння транспортом. В юридичнiй лiтературi з питань управлiння загальновизнаної класифiкацiї немає, але най­бiльш поширеними є два варiанти: 1) залежно вiд юридичних на­слiдкiв; 2) за ступенем правової регламентацiї процесу їх застосу­вання [ ][21]. Цi положення повною мiрою стосуються управлiння i в сферi транспорту.

Отже, залежно вiд юридичних наслiдкiв форми управлiння транспортом можна подiлити на пpaвoeві i органiзацiйнi, характе­ристику яких наведено вище.

За ступенем правової регламентації і процесу застосування мож­на видiлити такi форми:

1) видання правових aктів управлiння транспортом i застосу­вання норм транспортного права;

2) укладення договорiв;

3) здiйснення матерiально-технiчних операцiй.

Як зазначають С. Т. Гончарук та iншi науковцi, можлива й така класифiкацiя, а саме: правовi форми управлiння - це видання пра­вових aктів управлiння, iншi юридично значущi дiї та укладення адмiнiстративно-правових договорiв. Органiзацiйнi форми управ­лiння - це здiйснення матерiально-технiчних операцiй i органiза­ційних заходів [ ][22].

Аналiз дiяльностi транспорту свiдчить, що виконання завдань i функцiй, покладених на транспорт, може здiйснюватися в будь ­яких iз зазначених авторами формi, поняттях, змiст та юридичне значення яких розглянуто нижче.

1. Видання правових aктів управлiння транспортом є особли­вою формою дiяльностi opraнів цієї галузi, спрямованою на вико­нання законiв шляхом встановлення додаткових положень (норм права) пiдзаконного характеру, що, власне, передбачається самими законами. У законах України «Про внесення змiн до Закону Ук­раїни «Про автомобiльний транспорт» (ст.7); «Про залiзничний транспорт» (ст. 3) i Кодексi торговельного мореплавства України (ст. 3); Повiтряному кодексi України (ст. 7) встановлено, що нор­мативні документи, які визначають правила, порядок і умови пере­везень вантажiв, пасажирiв, пошти й багажу, користування засоба­ми транспорту, безпеки руху, охорони працi, забезпечення громад­ського порядку, перетину шляхів одного виду транспорту іншими видами транспорту i комунiкацiями, пожежної безпеки, caнiтapнi норми та правила на транспортi України, є обов'язковими для вcix юридичних i фiзичних осiб на територiї України. Цi положения продубльованi Статутом залiзниць України, в Положеннях про Mi­нicтepcтвo транспорту та зв'язку України, про державнi адмiнiстра­цiї та департаменти рiзних видiв транспорту.

Прийняття нормативнuх документiв (aктiв) здiйснюється зазначеними органами вiдповiдно до їх компетенцiї. Наприклад, правила перевезень вантажу, пасажирiв, багажу i пошти; технiчнi умови навантаження i крiплення вантажiв затверджено Miнтpaнc­зв'язку України, а правила пожежної безпеки, caнiтapнi норми та правила, правила безпеки громадян на транспортi, iнструкцiї про перевезення окремих видiв вантажiв, iнcтpyкцiї про порядок розслi­дування та облiку нещасних випадкiв невиробничого характеру та iншi документи можуть затверджуватися наказами посадових осiб, вiдповiдних адмiнiстрацiй, департаментiв транспорту i навіть їх струк­турними пiдроздiлами (залiзницею, пароплавством, портом та iн.).

За допомогою такої нормотворчостi конкретизуються i деталi­зуються загальнi норми законiв. Зазвичай їх змiст не змiнюється, але забезпечуються умови реалiзацiї вимог закону. Taкi акти вста­новлюють конкретні умови, правила і порядок перевезень, права і обов' язки вантажовiдправника, вантажоодержувача, перевiзника, пасажира, iнших учасникiв транспортного процесу, їхню вiдповi­дальнiсть. У таких нормативних актах часто мiстяться обмеження i заборони, обумовленi специфiкою вантажу, що перевозиться, його характеристикою (великоваговi, громiздкi, довговимiрнi, кiлька­яруснi вантажi, вибуховi, легкозаймистi, радiоактивнi, отруйнi, сильнодiючi хiмiчнi речовини i матерiали), перевезення яких ви­значається відповідними інструкціями, правилами з застосуванням обмежень завантаження, складування або зовсiм забороною пере­везень тим чи іншим видом транспорту.

Прийняття нормативних aктів - це не тiльки виконавчо-розпо­рядча дiяльнiсть, а й дiяльнiсть, яка виступає як регулятор транс­портних правовiдносин, дaє змогу органам (суб'єктам) управлiння транспортом активно впливати на процес перевезень вантажів, пасажирiв, багажу та пошти i, врештi-решт, впливати на своєчасне, якісне виконання перевезень.

Дiяльнiсть opraнів управлiння транспортом не обмежується прийняттям нормативних aктів. Орган управлiння, його посадовi особи обов'язково використовують правозастосовну форму реалi­зацiї норм права.

Застосування норм транспортного права (видання iндивiду­альних aктів, управлiнське розпорядництво) як складова правової форми управлiння характеризується виданням вiдповiдного iнди­вiдуального акта. Саме за допомогою таких актiв закони та iншi правовi норми застосовуються до конкретних обставин. Вони вi­дiграють роль юридичних фактiв, з якими пов'язано виникнення, змiна або припинення транспортних вiдносин. Наприклад, наказ начальника залiзницi або уповноваженої ним посадової особи про завантаження вaroнів понад план або поза планом та забезпечення їх перевезення.

 

Індивiдуальнi акти - це акти правозастосовнi, зверненi до кон­кретних осiб, мають разове застосування i властивiстю їх є те, що вони не містять норми права, а спрямоваю на реалізацію конкрет­них юридичних розпоряджень повноважних суб'єктiв (opraнiв) управління транспортом.

Як прийняття нормативних aктів, так i видання iндивiдуальних актiв в юридичнiй лiтературi з питань управлiння прийнято назива­ти правовими актами управління, що мають такі характерні влас­тивості:

а) виражають юридичний вapiaнт управлiнського рiшення, ос­новну правову форму волевиявлення суб'єктiв управлiнської дiяль­ності;

б) видаються тiльки повноважним суб'єктом у межах його ком­петенцiї;

в) є пiдзаконними, мають офiцiйний характер, визначають пра­вила належної поведiнки у сферi дiяльностi;

г) мають юридичнi наслiдки - встановлюють, змiнюють чи вiдмiняють певнi норми права; слугують юридичним фактом, що породжує, змiнює або припиняє конкретнi правовiдносини;

д) є юридичним рiзновидом службових документiв, якi по­стiйно використовують в управлiнськiй дiяльностi; прийнятi у визначених законом формах i порядку та належним чином оформ­лені.

Отже, правовий акт управлiння стосовно транспортного права - це засноване на законодавствi юридично-владне волевияв­лення повноважного суб 'скта управлiння, що спрямоване на вста­новлення транспортних норм права або nороджує, змiнює чи nрипиняє конкретні правовi вiдносини для реалiзацiї завдань i функ­цiй mpaнcnopmнoї дiяльностi. Таким чином, форма управлiнської дiяльностi певною мiрою дає змогу виокремити трансnортне пра­во у сnецифiчну (комплексну) галузь права.

2. Укладення договорiв - це особлива специфiчна форма дiяль­ностi транспортних opraнів. Насамперед зазначимо, що поняття до­говору, яке досить часто використовуєrься у цивiльно-правовiй [ ][23] та адмiнiстративно-правовiй лiтературi [ ] [ ][24], набуло значного поширення в юридичнiй практицi i будь-яких сумнівів не викликає.

Проте змiнюванi в процесi iсторичного розвитку суспiльнi вiд­носини i практика їх регулювання залишають без докладного ана­лiзу транспортнi договори. Свого часу це питання досить активно дискутувалося науковцями, щоправда в основному з проблеми спiввiдношення: плану - як адмiнiстративно-правового акта i до­говору перевезення - як цивiльно-правової угоди, але в основу якої покладено план перевезення [ ][25].

3 цього питання автори висловлювали рiзнi погляди: вiд думки, що проблема спiввiдношення плану i договору має дiстати однако­ве рiшення незалежно вiд видiв господарської діяльності [ ][26] до дум­ки, що неможливо переносити на відносини саме з перевезення вантажiв тi конструкції [ ][27] якi виробленi наукою в iнших галузях го­сподарської дiяльностi. Звичайно, на той час iснували жорсткi планово-економiчнi вiдносини i план вiдiгравав важливу роль. Ви­конання плану було одним з найважливiших показникiв господар­сякої дiяльностi. План, з одного боку, розглядався як метод держав­ного управління майновими вiдносинами а з iншого - як юридич­ний факт, з яким закон пов'язує необхiднiсть виникнення конкрет­них правовiдносин, тобто обов' язковiсть укладення вiдповiдного договору. У такому разi договiр був засобом конкретизацiї i реалi­зацiї плану, причому стосовно перевезення вантажiв дiяльнiстьтранспорту завжди була плановою.

В умовах ринкових вiдносин пiдсилюється роль договору не тiльки на стадiї виконання, а й на стадiї органiзацiї та формуван­ня вiдносин. Проте основне питання цiєї проблеми полягає в то­му, що договірні відносини мають характеризуватися юридичною рiвнiстю волевиявлення cтopiн, а природа транспортно-правових вiдносин (якi мають природно-монопольне становище) поряд з юридичною рiвнiстю cтopiн передбачае владнi повноваження транспортного органу. Наприклад, ст. 17 Статуту залiзниць Ук­раїни встановлено, що перевезення вантажiв залiзничним транс­портом органiзовується на договiрних засадах. Форма договору про органiзацiю перевезення вантажiв встановлено Правилами.

Для забезпечення виконання договiрних зобов'язань здiйснюєть­ся мiсячне планування перевезень. Аналогiчнi умови укладення договорiв iснують на автомобiльному [ ][28] та iнших видах транс­порту.

Отже, владнiсть повноважень транспортного органу вияв­ляеться в тому, що форма договору встановлена Правилами, за­твердженими Мiнiстерством транспорту та зв'язку УКраїни. Порядок розроблення, mepмін подання заявки, затвердження nла­нiв i облiк виконання перевезень вантажiв також встановлено Правuламu, а вiйськових перевезень - спецiальнимu iнструкцiя.мu.

В окремих випадках повiтрянuй перевiзнuк на пiдставi загальнuх правил має право встановити ceoї правила повiтряних перевезень (ст. 62 Повiтряного кодексу України).

Kpiм того, начальник залiзницi та уповноваженi ним посадовi особи за заявою вантажовiдправника (без додаткової оплати): дозволяють завантаження понад план та поза планом; змiнюють передбаченi планом залiзницi та станцil призначення в порядку та розмiрах, установлених Правилами; дозволяють внутрiшньостан­цiйнi перевезення вантажiв (ст. 21 Статуту залiзниць України). Тобто транспортний орган одноособово вирiшує за:наченi питан­ня, виявляє свою юридичну владність і ставить у підвладне поло­ження вантажовiдправника. Певними повноваженнями надiленi начальники залiзничних станцiй, рiчкових i морських портiв, аеропортiв, якi аж нiяк, на думку aвторів, не є органами виконавчої влади, а тому неможливо цi вiдносини вважати й суто адмiнiстра­тивно-правовими, оскiльки тaкi вiдносини виникають лише у сферi виконавчо-розпорядчої діяльності opгaнів державного управлінння [ ][29], де однiєю iз cтopiн є орган виконавчої влади. Тим бiльше, що значна кількість транспортних opгaнів є підприємствами різних форм власностi.

Аналiз нормативних aктів, якi регулюють порядок, умови та правила перевезення пасажирiв, вантажiв, багажу i пошти свiд­чить, що поряд з нормами цивільного та адміністративного права існують норми, а разом з ними і відносини, притаманні тільки транспортним.

Договiр перевезення хоч i зберiгає цивiльно-правовi форми, але за змiстом побудований на основi не завжди вiльного волевияв­лення стоpін, характеризується створенням владних повноважень транспортного органу щодо форми i змiсту, а тому на певнiй стадiї (формування, органiзацiї, виконання) вiдносин набуває нової якос­тi - стaє суто транспортним договором з yciмa його наслiдками.

Отже, сnецифiка i нео6хiднiсть одноманiтного за6езnечення умов, порядку i правил nеревезення, їх безnеки видiляють норми транспортного законодавства в окремий вид nравових норм, якi становлять комnлексну (окре.му) галузь права - трансnортне право.

3. 3дiйснення органiзацiйних заходiв в юридичнiй лiтературi з питань управлiння розглядається як органiзацiйнi форми дiяль­ностi вiдповiдних opraнів, як такі дiї, що не вимагають чiтко ви­значеного юридичного оформлення.

До таких дiй належать як iнструктування, наради, збори, надання практичної допомоги стосовно органiзації процесу пере­везення працівниками транспорту, так і взаємодія з вантажовід­правниками i вантажоодержувачами в питаннях поширення по­зитивного досвiду щодо маршрутизацiї перевезення вантажiв, проведення контрольних заходiв рацiонального використання транспортних засобiв, їх завантаження до повної місткостi та вантажопiдйомностi; впровадження новітнix досягнень науки й техніки в процесах перевезення.

4. 3дiйснення матерiально-технiчних операцiй - також орга­нiзацiйна форма дiяльностi, яка не потребує чiткого юридичного оформлення, має допомiжне призначення у забезпеченнi управлiн­ського процесу на транспорті.

До матерiально-технiчних операцiй належать iнформацiйна робота; пiдготовка матерiалiв до видання нормативних aктів; нау­ково-дослiдницька робота; статистика i облiк; дiловодство; веден­ня apxiвів тощо. Збирання i оброблення iнформацiї, статистика i облiк, їх данi можуть бути пiдставою для прийняття вiдповiдного акта управління транспортом.

Методи управлiння транспортом. Управлiння транспортом здiйснюється рiзноманiтними способами, прийомами i засобами, що в юридичнiй лiтературi прийнято називати методами управлiння, з допомогою яких компетентний орган або повноважний суб'ект здiйснює практичний вплив на поведiнку керованого об'єкта для досягнення певного управлінського результату.

Залежно вiд способу впливу та потреб процесу управлiння ме­тоди управління транспортом можна поділити на методи переко­нання, заохочення i примусу. Причому, як вважає В. К. Колпаков, переконання, заохочення i примус передбачають використання одних і тих самих економічних, політичних, моральних, ідеологічних, адмiнiстративних, органiзацiйних, психологiчних засобiв [ ][30].

Переконання - унiверсальний метод управлiння, що застосо­вується в ycix сферах i галузях управлiння. Метод nереконання – це спосiб цiлеспрямованого впливу на свiдомiсть i поведiнку учасникiв транспортних вiдносин, який проявляється в комплексi роз'ясню­вальних, рекомендацiйних i заохочувальних заходiв з метою забез­печення правомiрностi їхньої поведiнки. Наприклад, проведення заходiв з вивчення положень правил перевезення вантажiв, паса­жирiв, багажу та пошти або проведення заохочувальних заходiв щодо своєчасного навантаження та розвантаження рухомого складу транспорту, виконання планів перевезення вантажів тощо.

Метод переконання реалiзується шляхом застосування роз'яс­нювальних заходiв, надання необхiдної допомоги, а також заходiв морального та психологiчного впливу: проведення бесiд; правове виховання; агiтацiя; спонукання тощо.

3аохочення - це заходи матерiального та морального впливу як необхiдної умови мотивацiї належної поведiнки учасникiв транс­портних відносин. Наприклад, стосовно вантажовiдправникiв, пе­ревізників і вантажоодержувачів єустановлені законодавством мiри матерiального впливу (штрафи, пеня, збори) у разi неподання рухомого складу пiд завантаження або затримки рухомого складу вантажовідправником під завантаження та вивантаження тощо.

До заохочення можна вiднести нагородження працiвникiв транспорту цiнними подарунками чи у грошовiй формi, оголошення подяки, нагородження грамотами, нагрудними знаками, представ­лення до державної нагороди тощо. Заохочення реалiзується за­стосуванням опосередкованих органiзацiйно-правових заходiв i засобами економiчного впливу.

Методи переконання i заохочення тісно пов' язанi, взаеємодiють i спiввiдносяться мiж собою, коригуються з такими формами управлiння, як здiйснення органiзацiйних заходiв управлiння та виконання матерiально-технiчних операцiй.

Прuмус - один з основних методiв у теорiї правлiння, який по­лягає у застосуваннi уповноваженою особою (органом) виконавчої влади та iншими компетентними суб'єктами комплексу примусо­вих заходiв морального, матерiального та фiзичного впливу на волюі поведінку учасників управлінських відносин, спрямованих на виконання поставлених завдань. Зазначений метод є найбiльш жорстким засобом впливу i, зазвичай, застосовується у поєднаннi з іншими управлінськими методами.

Метод примусу реалiзується встановленням певних норм пра­ва; виданням iндивiдуальних управлiнських aктів; здiйсненням загального керiвництва пiдпорядкованими об'єктами; застосуван­няму передбачених законом випадках заходiв ycix видiв держав­ного примусу. Метод примусу коригується з правовими формами управління.

Щодо примусу у сферi транспортних вiдносин, то слiд заува­жити, що застосовуються всі види державного примусу, відомі юридичнiй науцi, а саме: кримiнальний примус, цивiльно-право­вий примус, адмiнiстративний примус. Ця обставина пояснюється тим, що транспортне право у матерiальнiй сферi права є комплекс­ною галуззю, а вiдтак захист транспортних правовiдносин здiйс­нюється не тiльки специфiчними нормами транспортних правил, а й нормами кримiнального, цивiльного, адмiнiстративного та iнших галузей права.

Кримiнальнuй прuмус - це сукупнiсть правових заходiв, спря­мованих на забезпечення охорони прав i свобод людини та грома­дянина, власностi, громадського порядку та громадської безпеки вiд злочинних посягань та запобiгання злочинам.

Кримiнальний примус практично рiвнозначний кримiнальнiй вiдповiдальностi за злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, тому змiст його полягає в покараннi за вчинення зло­чинiв у сферi транспортної дiяльностi та попередженнi вчинення цих злочинiв пiд загрозою бути притягнутим до кримiнальної вiд­повiдальностi та, в певних випадках, до покарання у виглядi позбавлення волi.

Цuвiльно-правовuй пpимус - це система засобiв впливу на по­ведiнку суб'ектiв транспортних правовiдносин, з допомогою яких забезпечується змiцнення майнового становища учасникiв цих вiдносин, формування у них впевненостi в реалiзацiї поставлених завдань.

Одним iз таких засобiв впливу є застосування майнових санк­цiй, а саме цивiльно-правової вiдповiдальностi. У такому разi ци­вiльно-правовий примус виступає як спосiб забезпечення належ­ного виконання зобов' язань, передбачених договором перевезення пасажирiв, вантажiв, багажу та пошти, а також договором на пода­чу та забирання вaroнів i контейнерiв на залiзничнiй пiд'їзнiй колiї або договором на експлуатацiю залiзничної, колiї.

Визначення способiв забезпечення виконання зобов' язань закрiплено у Цивiльному кодексi України, до яких належать: не­устойка (штраф, пеня), застава, порука, завдаток, гарантiя та при­тримання.

Такий перелiк є вичерпним, а тому iншi механiзми, за до­помогою яких забезпечується виконання зобов'язань, формально до цивiльно-правового примусу не належить. Це може бути адмi­нiстративний (управлiнський) чи iнший специфiчний примус, при­таманний iншiй певнiй галузi права.

Адмiнiстратuвнuй примус - це сукупнiсть заходiв попере­дження, припинення та вiдповiдальностi за порушення нор­мативно-правових положень у сферi транспортної дiяльностi, якi застосовуються в односторонньому порядку уповноваженим на те органом (посадовою особою) i в передбачених правовими нормами випадках. Як правило, заходи адмiнiстративного примусу застосовуються органами державного управлiння (виконавчої влади). Але часто законодавець установлює, що цi права де­легуються або вiд iмeнi держави (органу виконавчої влади) висту­пають посадовi особи пiдприємств цих opraнів, яких до opraнів виконавчої влади можна вiднести лише умовно. Наприклад, за по­рушення правил з охорони порядку i безпеки руху на транспортi вгалузi шляхового господарства, передбачених главою 12 КодексуУкраїни про адмiнiстративнi правопорушення (далi - КУпАП) право накладення стягнень як заходу відповідальності надається начальникам залiзничних станцiй, морських i рiчкових портiв, аеропортiв, їх заступникам, контролерам-ревiзорам рiзних видiв транспорту, начальникам державних iнспекцiй та iншим посадо­вим особам (статтi 224-229 КУпАП).

Iнодi у нормативних актах як заходи попередження або припи­нення правопорушень установлюються заборона експлуатацiї транспортних засобiв, технiчний стан яких загрожує безпецi руху, вiдсторонення водіїв вiд керування транспортними засобами та їх огляд на стан сп'янiння, заборона руху транспорту тощо. Напри­клад, ст. 70 Статуту залiзниць України начальнику станцiї або його заступнику i ревiзорам надається право перевiряти стан безпеки руху залiзничного господарства на пiд'їзних колiях за участю упов­новаженого представника пiдприємства. У разi виявлення неспра­вностей, що загрожують безпецi руху, розпорядженням начальни­ка станції або ревiзора подача вaroнів на залiзничнi пiд'iїзнi колiї повинна бути припинена до усунення несправностей, з повiдом­ленням про це підприємства.

Oстaнім часом вченi-адмiнiстративiсти вказують на найрiзно­манiтнiшi варiанти класифiкацiї методiв управлiння залежно від вибору критерiю та методу i завдань дослiдження [ ][31]. Тому у лiтера­турних джерелах з питань управління досить часто зазначають адмiнiстративнi та економiчнi методи.

Адмiнiстративнi методи - це способи прямого, владного впливу на дiяльнiсть пiдприємств, установ, органiзацiй, посадових осiб i громадян з боку opraнів управлiння шляхом прямого вста­новлення наказами їх обов'язкiв. Це особливо притаманне вiдно­синам у сферi транспортної дiяльностi.

Еконмiчнi методи - це способи непрямого, побiчного впливу на поведiнку пiдприємств, установ, органiзацiй, посадових осiб i грома­дян шляхом створення відповідних економічних умов, які викликали б зацiкавленiсть у виконаннi роботи завдяки майновим iнтepecaм.

Стосовно управлiнської дiяльностi на транспортi використову­ються як матерiальнi заохочення, так i економiчнi санкцiї. До них належать такі важелi, як: кредити, прибутки, тарифи, матерiальне заохочення, штрафи, неустойки, вiдшкодування збиткiв тощо.

Отже, аналiз методiв управлiння транспортом свiдчить, що специфiчнi вiдносини у сферi mpaнcnopmної дiяльностi, особливо­cmi управлiння транспортом не можуть бути витiсненi цивiльно-правовuми категорiями договiрного типу. Наявнiсть специфiчних методiв управлiння транспортом та ix особливостей вiдзнача­ють формування oкpeмoi; комплексної галузi права – транспортне право.

 

Питання для самоперевiрки

1. Назвiть види транспорту i визначте їx.

2. Назвiть систему opraнів управлiння транспортом.

3. Визначте центральнi органи управлiння транспортом.

4. Укажiть правовi та неправовi форми управлiння транспортом.

5. Якi методи застосовуються в управлiннi транспортом?

6. Перелiчiть закони, якi регулюють транспортну дiяльнiсть.

7. Якi нормативнi акти регулюють правовий статус opraнiв управлiн­ня транспортом?

8. Визначте поняття «правовий статус» i «правове регулювання» та їx

спiввiдношення.

 

 

[1] Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 52. – с.318.

[2] Державне управлiння: Теорiя i практика / За заг. ред. Авер'яно­ва В. Б.- К: Юрiнком IHTep, 1998.- С. 37-38.

[3] Адміністративне право України: Підручник / За ред.. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С.12-13;

Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.21-32.

[4] Закон України Про транспорт ст..3.

[5] Вiдомоcтi Верховної Ради України, 2000.- N!! 36.- Ст. 299 (зi змiн.­2007.- N!! 32.- Ст. 416).

[6] I Див.: Явuч Л С. Право развитого социалистического общества. Сущ­ность и принципы.- М.: Юрид. лит., 1978.- С. 95-96.

[7] наприклад: Колпаков В. К. Адмiнiстративне право Украi"ни: Пiд­ручник.- К.: Юрiнком IHTep, 2002.- С. 96. 50

[8] Державне управлiння: Теорiя i практика / За заг. ред, Авер'янова В. Б.­ К: Юрiнком IHTep, 1998.- С. 50.

[9] Голос Украi'ни.- 2007.- 2 лют.- И2 19; Вiдомостi BepxoBHoi' Ради УKpaїни, 2007.- И2 11.- Ст. 94.

 

[10] Конституція

[11] Вiдомостi BepxoBHoi' Ради Украiни.- 1999.-.N2 20-21.- Ст. 190 (зi змiн.­2007.-.N2 20.- Ст. 282).

 

[12] Вiдомостi Верховної Ради Уkpаiни.- 1997.-.N2 24.- Ст. 170 (зi змiн.­2007.-.N2 33.- Ст. 440).

[13] Див.: Адмiнiстративне право Украi"ни: Пiдручник / За ред. Ю. п. Битя­ка.- К: Юрiнком IHTep, 2006.- С. 132.

[14] Административное право Российской Федерации: Учебник.- М., 1996.-С.218.

[15] Колпаков В. К. Адмiнiстративне право Украi"ни: Пiдручник.- К: Юрiнком IHTep, 2002.- С. 208.

 

[16] Вiдомостi ВерХОВНОl Ради Украi'ни.- 1993.- N!! 31.- Ст. 338 (зi змiн.- 2006.- N!! 22.- Ст. 146).

[17] Положення про MiHicTepCTBo транспорту та зв'язку УкраlНИ. Затв. Постановою Кабiнету MiHicтpiB УкраlНИ вiд 6 червня 2006 р. N!! 789, п. 7.

 

[18] Положення про Державний департамент морського i рiчкового транспорту, затверджене постановою Кабiнету MiHicтpiB УкраlНИ вiд 30 бе­резня 2000 р. N!! 584, пункти 5-6.

[19] Положення про Головну державну технiчну iнспекцiю MicbKOro електротранспорту, затверджене постановою Кабiнету MiHicтpiB УкраlНИ вiд 6 лютого 1997 р. N!! 149, пункти 4-5.

[20] 3аконодавство Украi'ни про залiзничний транспорт // Бюллетень законодавства i юридично! практики Укра!ни.- 1998.- N!! 12.- С. 138-153.

[21] Колпаков В. К. Адмiнiстративне право Украi'ни: Пiдручник.- к.: Юрiнком IHTep, 2002.- С. 212,

[22] Гончарук С. Т. Адмiнiстративне право Укра!ни: Навчальний посiбник.­к., 2000.- С. 70,

 

[23] Гордон М В. Система договоров в советском гражданском пр а­ве // Ученые записки Харьковского юридического института.- 1954.- Вып. 5.­С. 65-87; Красавчиков О. А. Гражданско-правовой договор: понятие, содер­жание, функции // Гражданско-правовой договор и его функции.- Сверд­ловск, 1980.- С. 16-20; Зобов'язальне право: теорiя i практика: Навч. посiб­ник / За ред. О. В. Дзери.- К.: Юрiнком IHTep, 1998.- 912 с.; Цивiльне право Украi"ни: Пiдручник: У 2 кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецовоi".- К: Юрiнком IHTep, 1999.- Кн. 2.- 784 С.; Луць В. В. Контракти у пiдпри€мни­цькiй дiяльностi.- К: Юрiнком IHTep.- 560 с. TaiH.

[24] Ямпольская Ц А. О теории административного договора // Сов.гос. и право.- 1966.- Х!! 10; Новоселов В. И К вопросу об административных договорах // Правоведение.- 1969.- Х!! 3; Колпаков В. К. Адмiнiстративне право Украi"ни: Пiдручник.- К: Юрiнком lнтер, 1999.- С. 2 (6-220); Адмiнiс­тративне право Украi"ни: Пiдручник / За ред. Ю. П. Битяка.- Х.: Право,2000.- С. 141-146 та iH.

[25] Рапопорт Я И Об основаниях возникновения обязательств из железнодорожных перевозок грузов // Науч. зап. Харьковского ин-та совет­ской торговл. 1952.- Вып. Ш.- С. 184; Шлшzельскuй Г. М Договор перевоз­ки грузов по советскому морскому праву: Автореф.... канд. дис.- М., 1955.­С. 7; Мещера В. Ф. Морское право. Право вые условия перевозки грузов.- Л., 1960.- С. 6; Алексеев С. С. Гражданская ответственность за невыполнение плана железнодорожной перевозки грузов.- М., 1959.- С. 32; СЛtUрllов В. Т,

Яковлева В. Ф. Правовые проблеми перевозки и материально-технического снабжения.- Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1978; Луць В. В. Транспортнi договори // Цивiльне право: Навч. посiбник / За ред. проф. О. А. Пiдоприго­

ри i р.. В. Бобровоi".- К: BeHтypi, 1996.- С. 192-224.

[26] Рапопорт Я И Об основаниях возникновения обязательств из желез­нодорожных перевозок грузов // Науч. зап. Харьковского ин-та советскойТОРГОВЛИ.- 1952.- Вып. Ш.- С. 184.

[27] Яичков К. К. Договор железнодорожной перевозки грузов по советско­му праву.- М., 1958.- С. 147.

 

[28] Правила перевезень вантажiв автомобiльним транспортом в YKpai"Hi, затвердженi наказом MiHicTepCTBa транспорту Украi"ни вiд 14 жовтня 1997 р. Х!! 363 // Офiцiйний вiсник Украi"ни.- 1998.- Х!! 8.- С. 312 (зi змiнами станом на 5 листопада 2001 р.).

[29] Колпаков В. К. Адмiнiстративне право Украi'ни: Пiдручник.- К.: Юрiнком IHTep, 2002.- С. 219.

[30] Колпаков В. К. Адмiнiстративне право Украi'ни: Пiдручник.- К: Юрiн­ком IHTep, 2002.- С. 187.

[31] Колпаков В. К. Адмiнiстративне право. Пiдручник.- К: Юрiнком IHTep, 2002.- С. 187-190; Гончарук С. Т Адмiнiстративне право Украiни.­К, 2000.- С. 84.