Як зима біла весну-красну зустріла

Легенда про сніг

 

Одного разу з’явився сніг. Він не мав кольору і коли була зима, то люди його не бачили. Пішов він до фіалки, та й каже:

 

— Фіалко, дай мені свій гарний фіолетовий колір, щоб я був такого ж кольору.

 

А фіалка відповідає:

 

— Цей колір тільки мій і я не хочу щоб його мав хтось інший.

 

Пішов сніг далі шукати собі колір. Довго він блукав і натрапив на троянду, каже:

 

— Трояндо, в тебе такий колір, як у королеви! Чи можеш ти зі мною ним поділитися?

 

— Вибач, але якщо ти будеш мати мій колір, то всі будуть захоплюватися не лише моєю красою, а й твоєю, тому я не дам тобі свого кольору.

 

Ще в багатьох рослин просив кольору сніг та ніхто з ним не поділився. Пішов сніг з поганим настроєм до лісу. Зустрів його підсніжник та й питає:

 

— Чому ти такий сумний?

 

Сніг розповів свою історію про пошук кольору, а коли закінчив, то підсніжник запропонував йому свій колір. Сніг був дуже вдячний квітці і коли він взимку випадає, то зігріває підсніжник в знак подяки.

 

Як зима біла весну-красну зустріла

 

Кажуть в народі, що всередині лютого зустрічаються дві пори року — Зима та Весна. Іде Зима, стара, втомлена, змарніла, одяг на ній латаний, а в руках — торба дірява, з якої сиплеться торішнє зерно. Весь урожай поїла Зима, час їй залишати землю. А назустріч старій Зимі виходить молода дівчина — Весна-красна. Вдягнена красуня в зелені шати, личко у неї рум'яне, веселе, а на голові — пишний вінок квітів.

— Здоров будь, Зимонько! — вітається Весна.

— І тобі день добрий,— відповідає Зима.

— Час тобі, бабусю, поступитися мені, я пануватиму на землі,— каже молода красуня.— Усе, що люди запасли, ти поїла, спорожнила комори та клуні.

— Ні, Весно, це ти прийшла зарано,— бурчить стара,— я ще володарка на землі.

— Давай змагатися,— пропонує Весна,— хто переможе, той і залишиться.

Погодилась Зима. Стали вони силою мірятись: то стара віхолою та морозом повіє, то молода теплом та сонячним променем пахне.

А в народі зустріч двох пір року Стрітенням назвали і примітили: цього дня погода може кілька разів змінюватись. Яка з них переможе, така і пануватиме невдовзі.

 

 

твір на тему «Зима»

 

Зима – чарівна пора року. Мені подобається, коли надворі ясна морозна погода та падає сніг. На вікнах з’являються вигадливі малюнки Коли все навкруги стає білим, здається, що ти потрапив у зимову казку. Взимку можна кататися на санках, лижах, гратися в сніжки та ліпити сніговиків.

 

Коли взимку надворі сильний мороз, то спочатку навіть не хочеться виходити з дому. Проте коли йдеш по засніженій вулиці, а сніг під ногами весело скрипить, на серці стає так радісно! Головне в таку погоду – не стояти довго на одному місці. Коли рухаєшся – ходиш, бігаєш, катаєшся на санках – замерзнути неможливо!

 

У січні ми відзначаємо найцікавіші свята – Новий рік та Різдво. У цей час збираються всі близькі та друзі, а мама готує смачні страви. Мені подобається, коли підчас зимових свят у вікнах усіх квартир мерехтять різнобарвні лампочки. Найприємніше в новорічних святах – дарувати та отримувати подарунки. Колись я вірив, що їх приносить Дід Мороз і писав йому листи. Проте й отримувати дарунки від батьків дуже цікаво!

 

Зима дарує нам багато краси та веселощів. Незважаючи на холоди, можна проводити час з користю для здоров’я, а також більше уваги приділити своїм близьким людям. А крім того, варто пам’ятати, що зима невічна і скоро прийде тепла, лагідна весна.

 

Зима в моєму місті (твір-розповідь)

Зима в моєму місті не приносить радості нашому дворовому собаці кличкою Черниш. У нашому дворі кожний під'їзд опікає свою дворнягу. Наш — Черниша.

 

Черниш — непоказний худий пес з довгим тонким хвостом, закрученим бубликом. Він весь чорний, без єдиної світлої плями. Особливо собака прив'язаний до тітки Раї, що живе на останньому поверсі. У неї немає своїх дітей, і всю любов вона віддає дворовим собакам. Черниш — її улюбленець. Однак любов тітки Раї не дуже виручає Черниша від зимових негод: холоднечі, вітру, снігу. Тітка Рая намагалася брати його на зиму в квартиру, але пес звик до волі й не прижився в будинку. Взимку він спав на залізному даху підвалу, де двірники зберігають свої лопати й мітли. Спочатку тільки тітка Рая підгодовувала собаку, але вже занадто люті зими видалися в останні роки! От і стали жителі різних квартир допомагати їй підтримувати пса. Хтось виніс і послав для Черниша на залізному даху підвалу стару куртку; хтось зробив з великої картонної коробки з-під телевізора щось на зразок будки для собаки. Накрили коробку поліетиленовою плівкою. І треба сказати, що Черниш благополучно проводив там зимові ночі. Удень він з гавкотом жваво бігав по засніженому двору, лякаючи голубів і ворон.

 

Птахам теж не солодко взимку в місті, і ми намагалися не забувати виносити їм сухий хліб. А ще прикмета зими в моєму місті — це годівниці на балконах для снігурів. Ми, наприклад, зробили годівницю з поліетиленової пляшки. Перерізавши її навпіл, ми підвісили ємність до однієї з мотузок для білизни на балконі, насипали усередину насіннячка, поклали шматочки сала. Снігурі сміливо залітали в годівницю і підкріплювалися.

 

У таких невигадливих турботах проходить зима. Стає навіть шкода, коли вона закінчується. Здається, що своїм підопічним ти начебто вже й не потрібний. Але ми не в образі на них. Наша любов безкорислива.

 

твір "Прекрасний зимовий день"

 

Зараз січень - середина зими. Зранку світить яскраве сонце на блакитному чистому небі. Сніг переливається різнобарвною веселкою, легкий морозець. У такий день приємно стати на лижі і піти до зимового казкового лісу. Тут надзвичайно тихо.Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Дмухнув легкий вітерець, з найближчою гілки осипався сніг. Пролетіла велика ворона і змахнула сніг на доріжку. Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією суворою та казковою красою. Здається, все завмерло навколо, але це оманливе враження. Десь на верхівці сосни метушиться білка, далеко прошмигнув заєць-біляк. Зима диктує свої закони, але життя не зупиняється ні на хвилину, мешканці лісу зайняті своєю повсякденною роботою. Я теж іду додому - пора готуватися до навчального тижня. Розпал зими. Холодно, вітряно. Як добре, що сьогодні неділя і не треба нікуди виходити. Я підійшла до вікна, щоб подивитися температуру на градуснику. Мінус десять. Навіть здригнулась, подумки уявила, як пробирає до кісток цей пронизливий вітер. У нас під вікном росте горобина. Вона помітно розгойдується під натиском вітру. Раптом її обліпила зграя снігурів. Вони діловито розсілися на гілках, озирнулися на всі боки і стали клювати яскраві соковиті ягоди. Дерево велике, яскраво-червоних кистей достатньо, тому птахи не метушаться, всім вистачає. Снігурі наклювалися вдосталь і вип'ятили яскраво-червоні грудки, як на виставці. Напевно, вони чекали команди ватажка. Відпочивши після ситного обіду, птахи відлетіли. А я здивувалася - дерево було сіре, не залишилося жодного червоного грона. Як добре, що є такі зимові їдальні для наших птахів!

 

твір "Зимовий пейзаж"

 

На дворі - зима. Чудовий сонячний день. На небі ні хмаринки. Сніг, який йшов всю ніч, покрив землю, будинки, машини білим пухнастим покривалом. Дерева стоять у важких білих шапках, і зрідка з верхівок зривається вниз сніговий пил.

На снігу, як на білому аркуші, чітко виписані ієрогліфи пташиних слідів. Горобці біля будинку б'ються через скоринки хліба їм нелегко відшукати їжу під білою ковдрою.

Сонце високо. Його промені перетворюють засніжений шлях на сяючий розсип алмазів. Пройтися по цій царської дорозі хочеться кожному.

Поміж дерев хлопці намагаються зліпити сніговика, але у них нічого не виходить. Справа в тому, що на вулиці мороз, і сніг у такі дні стає сипучим і хрустко скрипить під ногами при ходьбі. На гірці - веселе гуляння. Чути верески і крики, котяться вниз різнокольорові санки, а на них - дівчата і хлопці. Хтось полив схил з одного боку водою, і тепер виблискує крижана смуга, чекає бажаючих покататися. Таких сміливців - хоч відбавляй!

Якщо довго стояти на одному місці, мороз забирається за комір, починає щипати ніс і вуха. Добре б зайти зараз до бабусі - у неї завжди жарко натоплено і для гостя напевно знайдеться гарячий пиріжок з яблучним варенням.

Шкода, що зимові дні короткі, але все одно зима - моя улюблена пора року.