Практичне заняття – 2 год. 1. Поняття суб’єктів кримінального провадження.

Навчальні питання:

1. Поняття суб’єктів кримінального провадження.

2. Суд, суддя, слідчий суддя, присяжні та їх процесуальний статус.

3. Процесуальний статус прокурора.

4. Органи досудового розслідування. Керівник органу досудового розслідування. Слідчий органу досудового розслідування.

5. Оперативні підрозділи.

6. Процесуальний статус підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування.

7. Процесуальний статус потерпілого та його законного представника.

8. Процесуальний статус свідка.

9. Процесуальний статус захисника.

10. Процесуальний статус цивільного позивача (відповідача).

11. Процесуальний статус експерта (спеціаліста).

 

Завдання для самостійної роботи:

Опрацювати наступні додаткові питання:

· Автоматизована система документообігу суду.

· Підстави для відводу прокурора, слідчого. Наслідки відводу слідчого, прокурора.

· Підстави для відводу спеціаліста, перекладача, експерта, секретаря судового засідання. Наслідки відводу експерта, спеціаліста, перекладача.

· Секретар судового засідання. Судовий розпорядник.

· Підстави для відводу захисника, представника. Наслідки відводу захисника, представника.

 

Практичні завдання:

1. Під час розгляду справи в суді за обвинуваченням громадянина Савченка у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.192 КК України (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою), потерпіла Кривобок заявила відвід судді Карлюку. Відвід мотивувала тим, що їй стало відомо про те, що суддя Карлюк добре знайомий із жінкою підсудного, тому йому важко бути об’єктивним.

Чи підлягає відвід судді задоволенню?

2. За підозрою у вчиненні пограбування був затриманий і поміщений в ізолятор тимчасового утримання громадянин Славський. Наступного дня слідчий Борисенко запропонував йому розказати про обставини вчиненого злочину. Славський, пославшись на те, що слідчий не пред’явив йому повідомлення про підозру, відмовився від дачі показань.

Яке процесуальне становище Славського? Які права надані йому кримінально-процесуальним законом? Чи були допущені порушення Закону?

3. Громадяни Пономаренко і Цегельник вчинили грабіж. Під час досудового слідства вони давали суперечливі показання відносно участі у вчиненні злочину. В суді захист обох підсудних був доручений адвокату Семчишину, який, ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, від захисту Пономаренка відмовився, посилаючись на те, що не може здійснювати захист його через наявність у показаннях підсудних суттєвих розбіжностей.

Чи вправі захисник відмовитися в даному випадку від захисту?

4. Громадянин Любченко, відданий до суду за умисне вбивство, в судовому засіданні відмовився від захисника Маляренка, заявивши при цьому, що він не винуватий і в стані сам здійснити свій захист. Суд клопотання підсудного задовольнив. Касаційний суд, розглядаючи матеріали кримінального провадження, вирок скасував, вказав, що суд не вправі звільняти захисника від участі в судовому розгляді.

В яких випадках участь захисника в судовому розгляді є обов’язковою?

5. Слідчий, який провадив досудове розслідування відносно громадянина Антонюка за ч.2 ст.183 КК України українською мовою, допитав підозрюваного, потерпілу Вознюк і свідка Павлюка їх рідною мовою – російською, а протоколи допитів оформив українською мовою. Переклад їх показань, зафіксованих у протоколах, з російської на українську здійснив сам. Оскільки слідчий добре володів і російською, і українською мовами, ніяких зауважень на такий порядок спілкування із слідчим ні обвинувачений, ні потерпіла, ні свідок не висловлювали. В анкетних частинах протоколів допиту потерпілої і свідка суд виявив записи “перекладача не потребую”, а у протоколах допиту підозрюваного Антонюка такого запису не було.

Чи були допущені порушення закону слідчим? Якщо були, то які саме і як суд має на них реагувати?

Теми рефератів, доповідей:

1. Особливості набуття процесуального статусу підозрюваного.

2. Процесуальне становище підсудного у кримінальному провадженні.

 

Література:

1. Алєксєєв О.О., Берназ В.Д., Садченко О.А. Сучасні проблеми криміналістичної підготовки слідчих (за матеріалами анкетування) // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 4. – С. 134–143.

2. Анікіна Н. Забезпечення прав цивільного позивача в стадії досудового розслідування // Вісник Львівського університету. Серія юридична. –2001. – № 37. – С. 505–509.

3. Анікіна Н. Захист прав та законних інтересів цивільного позивача в кримінальному судочинстві (питання судової практики) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – № 35. – С.469.

4. Анікіна Н. Прокурорський нагляд за відшкодуванням збитків, завданих злочином // Матеріали регіональної наук.-практ. конф. “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”. – Львів: Юрид. фак-т Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2003. – С. 465–467.

5. Анікіна Н. Прокурорський нагляд за відшкодуванням шкоди, завданою злочином у кримінальному судочинстві // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Мат-ли ХI регіональної наук.-практ. конференції. 3–4 лютого 2005 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету ім. І.Франка, 2005. – С. 367–369.

6. Афонін Д.С. Деякі процесуальні та практичні проблеми залучення спеціаліста до розслідування злочинів // Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (10 червня 2005 р.). – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України. – 2005. – С. 145–150.

7. Банчук М. Проблемні повноваження суддів // Вісник прокуратури. –2002. – №4. – С.70–72.

8. Басай В., Фріс П. Коронний свідок у кримінальному судочинстві (поняття та правовий статус) // Право України – 2006 – № 5. – С. 133–135.

9. Баулин О. До встановлення правового інституту процесуальної незалежності слідчого // Право України. –1997. – № 7. –С. 15–16.

10. Баулін О. Дізнавач як процесуально самостійний суб’єкт досудового розслідування // Право України. –2002. – №4. – C.113–117.

11. Баулін О. Щодо питання про систему і компетенцію органів дізнання в Україні // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – № 37. – С.535–541.

12. Баулін О.А. Реальне забезпечення процесуальної незалежності слідчого у майбутній правній системі України. Концепція розвитку законодавства України / Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1996. – С. 346–349.

13. Баулін О.В. Професійні та особисті якості як гарантії процесуальної незалежності слідчого // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 3(6).– С. 287–293.

14. Баулін О.В. Процесуальна незалежність слідчого – правова гарантія демократичного правосуддя // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1997. – №1. – С. 109–112.

15. Белькова О. В. До питання про визначення правового статусу особи, відносно якої є дані про її причетність до вчинення злочину // Право і безпека. – № 3 (1). – 2004. – С.39–40.

16. Белькова О. Правова допомога свідку: підстави та порядок надання // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 6. – С.137–141.

17. Белькова О. Теоретичні і практичні аспекти права свідка відмовитися свідчити стосовно себе, членів сім’ї та близьких родичі // Матеріали регіональної наук.-практ. конф. “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”. – Львів: Юрид. фак-т Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2003. – С. 471–474.

18. Белькова О.В. Реалізація свідком конституційних прав у досудовому розслідуванні // Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян: Матеріали наук.- практ. конф., 26 листопада 2004 р., Донецьк: ДЮІ МВС при Дон.НУ, 2005. – С. 130-140.

19. Бояров В.І. Про деякі питання практики захисту при використанні на досудовому слідстві свідчень під псевдонімом // Адвокат. – 2003. – № 6. – С. 13–16.

20. Ващук Б.Л. Окремі питання удосконалення кримінально процесуального законодавства щодо визначення цивільним позивачем у кримінальній справі // Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2005. – №4. – С. 266 – 270.

21. Величко О. Проблемні аспекти участі адвоката у кримінальному процесі // Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства. Матеріали курсантсько-студентської конференції. 30 квітня 2004 р. – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України. – Вип. 1 (2). – 2004. – С. 73–76.

22. Вороновський Л. Реалізація прав потерпілого у кримінальному процесі // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 3. – С.96–100.

23. Галаган В.І. Участь громадян у кримінальному судочинстві та проблеми їх захисту за чинним законодавством // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2000. – № 2. – С.202.

24. Гуцуляк Ю. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві та залучаються до здійснення завдань оперативно–розшукової діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №6. – С.96–99.

25. Джига М.В. Обвинувачений як учасник кримінально–процесуальних відносин // Життя і право. – 2005. – № 1. – С. 67–73.

26. Зеленецький В., Куркін М. Основні положення вчення про забезпечення безпеки суб’єктів кримінального процесу, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №4. – С.37–42.

27. Капліна О. Шило О. Удосконалення процесуального статусу потерпілого в кримінальному судочинстві України // Прокуратура. Людина. Держава.: –2004. – №4. – С.43–47.

28. Крикунов О. Моральна шкода як підстава визнання потерпілим у кримінальному процесі України // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – № 35, 2000. – С.497.

29. Малютін І. Професійні захисники у кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури: –2003. – №10. – С.50–52.

30. Маляренко В.Т. Про інститут понятих в кримінальному процесі України // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 3 (25). – С.22–27.

31. Нор В. Удосконалення процесуального статусу потерпілого від злочину та системи гарантій захисту його прав і законних інтересів. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – №36 2001р.ст.524–533

32. Нор В. Свідок у кримінальному процесі України: коло осіб, предмет показань та свідоцький імунітет // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – №37. – С.491–499.

33. Присяжнюк Т. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві // Право України: –2004. – №8. – С.60–63.

34. Присяжнюк Т. Потерпілий у кримінальному праві України; окремі питання // Право України. – 2004. – № 10. – С.95–97.

35. Тертишник В. Тертишник О. Захист прав потерпілого в умовах змагального судочинства // Вісник прокуратури: –2003. – №3. – С.50–55.

36. Тертишник В. Удосконалення процесуального статусу слідчого: старі та нові проблеми // Вісник прокуратури: –2002. – №1. – С.38–44.

37. Трофименко В. Забезпечення права підсудного на захист // Прокуратура. Людина. Держава.: –2004. – №2. – С.73–77.

38. Трофименко В. М. Кримінально-процесуальні заходи забезпечення безпеки потерпілого і свідка в кримінальному судочинстві // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (мат.конференції). – №, 2000. – С.230.

39. Філін Д. Функції суду в досудових стадіях кримінального процесу // Право України.: –2005. – №1. – С.63–65.

40. Юрченко Л.В. Органи дізнання як суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності // Держава і право: Зб. Наук. праць. – К., 2000. – Вип. 7. – С. 374–378.