Оцінка засміченості посівів, бали

 

Наявність бур'янів	Бал	Засміченість
Поодинокі бур'яни		невелика
Наявність бур'янів залежно від кількос­ті культурних рослин не більше 25%		середня
25-50%		велика
більше як 50%		дуже велика

 

Одержані результати наносять на карту полів сівозміни чи окремих земельних ділянок, позначаючи умовними знаками дані про забур'яненість посівів по полях різними біологічними група­ми бур'янів. Карти забур'яненості посівів використовують для розробки комплексу заходів боротьби з бур'янами.

Облік засміченості ґрунту насінням бур'янів. Для визначен­ня засміченості ґрунту насінням бур'янів відбирають ґрунтові про­би з певної глибини бурами Шевелєва або Калентьєва в 8-10 місцях поля. Ґрунтові зразки з відповідних глибин відмивають на ситах з отворами 0,25 мм. Насіння бур'янів та органічні частини залишаються на ситі, а мінеральні проходять через нього. Зали­шок на ситі просушують і з нього вибирають насіння, перерахову­ючи його загальну кількість та по видах на 1 га. Вважають, коли в посівному шарі менше 10 млн шт. насінин бур'янів, засміченість ґрунту слабка, при 10-50 — середня і понад 50 млн — сильна.

Цим методом не можна врахувати насіння, дрібніше 0,25 мм. Це — насіння вовчка соняшникового та гіллястого, а також су­шениці болотної, гулявника весняного. Для їх відокремлення і на­самперед для обліку вовчків використовують важкі розчини по­ташу або хлористого цинку.

Облік засміченості ґрунту органами вегетативного роз­множення. Органами вегетативного розмноження є цибулини, бульби, кореневища (підземні стебла) та корені коренепарост­кових бур'янів з наявними на них бруньками. Цибулини та буль­би в ґрунті обліковують у той час, що і насіння бур'янів за раніше визначеним методом.

Для обліку корневищ та кореневих паростків використовують невеликі пробні ділянки, на яких викопують підземні органи роз­множення. Після відокремлення від ґрунтової маси підраховують їх довжину, масу та кількість наявних бруньок. Ці дані перерахо­вують на 1 га. Одержані дані наносять на карту забур'яненості полів сівозмін.

Боротьба з бур'янами означає знищення їх або зниження їх шкідливої дії різними способами. Велике значення у боротьбі з бур'янами мають своєчасність та висока якість виконання всіх сільськогосподарських робіт, повне дотримання встановленого чергування культур у сівозмінах, проведення науково обґрунто­ваного комплексу запобіжних та винищувальних заходів.

Усі заходи боротьби з бур'янами поділяються на запобіжні та винищувальні. Запобіжні заходи мають бути спрямовані на усунен­ня джерел і шляхів розповсюдження бур'янів, а винищувальні — на знищення бур'янів механічними, фізичними, біологічними та хімічними методами.

Науково обґрунтоване застосування методів боротьби з бур'я­нами в певних умовах, спрямоване на зменшення кількості їх до рівня економічного порогу шкідливості, називається інтегрованою системою боротьби з бур'янами. Економічним порогом шкідливості є мінімальна кількість бур'янів, знищення яких забезпечує одержан­ня приросту врожаю, який окуповує витрати на винищувальні захо­ди та збирання додаткової продукції. Велике значення при виборі строків і заходів боротьби з бур'янами має визначення критичного порогу шкідливості, тобто найменшої кількості бур'янів, за якою встановлюють статистичне зниження врожаю культури або її якості.

Основою інтегрованої системи заходів боротьби з бур'яна­ми є правильне використання біологічних особливостей культур­них рослин і бур'янів, на які впливають відповідними заходами агротехніки та виконанням комплексу запобіжних заходів.

Запобіжні заходи боротьби з бур'янами передбачають про­ведення таких робіт: очищення посівного матеріалу від насіння бур'янів і використання для сівби кондиційного насіння І або II класу; правильне зберігання та використання напівперепрілого та перепрілого гною, згодовування тваринам тільки в розме­леному або в запареному вигляді кормів, якщо в них міститься велика кількість насіння бур'янів; обкошування доріг, меж, поле­захисних смуг, меліоративних каналів до або під час цвітіння бу­р'янів; дотримування оптимальних строків і способів сівби та норм висіву насіння; очищення поливної води від насіння бур'я­нів у системі зрошувальних каналів; суворе додержання правил карантину; своєчасне та якісне збирання врожаю з герметиза­цією сепаруючих органів збиральних машин для запобігання розсіванню насіння бур'янів; впровадження прогресивних спо­собів збирання зернових культур з вивезенням з полів усієї біо­логічної маси врожаю.

До запобіжних заходів боротьби з бур'янами належать обро­біток ґрунту, зокрема лущення стерні, боронування, зяблевий, передпосівний обробіток та обробіток парів.

Винищувальні заходи. Механічні заходи боротьби з бур'я­нами передбачають пряме знищення бур'янів, що ростуть на полях. До них насамперед відносять раціональний механічний обробіток ґрунту та його прополювання.

Після обробітку ґрунту наявне в ньому насіння бур'янів про­ростає, а потім їх сходи знищують. Так, післяжнивне лущення стерні, проведене після або вслід за збиранням зернових, сприяє (за належних умов) масовому проростанню насіння бур'янів, сходи яких знищують під час наступного обробітку ґрунту. Велике значення для знищення бур'янів має паровий обробіток ґрунту з пошаровим очищенням його від насіння бур'янів та їх вегетатив­них органів. Раннє весняне боронування зябу та передпосівна культивація також сприяють зменшенню засміченості полів.

Під час боротьби з кореневищними бур'янами ефективна система парового або напівпарового обробітку ґрунту. Після збирання культури ґрунт обробляють дисковими знаряддями на глибину 10-12 см, тобто на глибину розміщення основної маси кореневищ. На подрібнених кореневищах з бруньок утворюють­ся проростки. При появі масових сходів пирію (шилець) ґрунт гли­боко орють плугом з передплужником. У ґрунті проростки бур'я­ну, позбавлені світла та доступу кисню, задихаються і гинуть. Цей спосіб знищення пирію називається способом удушення. Існу­ють й інші способи знищення кореневищ багаторічних бур'янів (вичісування, висушування та виморожування), проте вони ма­лоефективні і мають багато недоліків.

Коренепаросткові бур'яни найбільш ефективно знищувати, систематично підрізуючи їх кореневу систему в міру появи сходів у вигляді розеток листя. Такі заходи можна здійснювати при зас­тосуванні систем парового (особливо на чистих парах) та зябле­вого обробітку ґрунту. Тому на полі після збирання врожаю в разі засміченості його коренепаростковими бур'янами проводять 2-3 лущення стерні, збільшуючи щоразу глибину підрізування ко­реневих пагонів робочими органами знарядь, після чого поле гли­боко переорюють. Багаторазове підрізування березки польової або осоту рожевого з наступною оранкою на глибину 28-30 см приводить майже до повної загибелі життєздатних бруньок цих бур'янів. Цей. спосіб боротьби з коренепаростковими бур'яна­ми називається способом виснаження, тобто відбувається вис­наження запасів пластичних речовин у відрізках коренів не без поповнення їх внаслідок асиміляції. Тому при застосуванні цього методу, дуже важливим є своєчасність наступного поверхневого обробітку ґрунту з підрізуванням проростків бур'янів.

Спосіб виснаження можна застосовувати і в посівах просап­них культур під час міжрядних розпушувань на різну глибину підрізними робочими органами культиваторів, а також у системах передпосівного обробітку ґрунту під ранні та пізні ярі культури.

Для знищення ярих, зимуючих та озимих бур'янів найефек­тивнішою є система парового обробітку, особливо на чистих парах з пошаровим обробітком ґрунту, де кожне наступне роз­пушування проводять на 1-2 см мілкіше, ніж попереднє. Для знищення цієї групи бур'янів ефективними є також системи зяб­левого раннього обробітку, післяпосівного обробітку просапних ^та передпосівного обробітку під ранні та пізні ярі культури.

Ефективність механічних заходів під час знищення бур'янів підвищується тоді, коли їх застосовують при появі сходів. Це особливо характерно для таких заходів поверхневого обробіт­ку ґрунту, як боронування, що ефективне під час післяпосівного догляду за посівами кукурудзи, картоплі, проса та інших куль­тур, а також при ранньовесняному боронуванні посівів озимих культур.

Біологічні способи боротьби з бур'янами. Найбільше зна­чення серед біологічних способів боротьби з бур'янами має за­стосування в сівозмінах науково обґрунтованого чергування сільськогосподарських культур.

Оскільки більшість бур'янів пристосувалася до способів ви­рощування культурних рослин і вони стали характерними для деяких з них, чергування культур у полях сівозміни значно змен­шує забур'яненість посівів. Проте є бур'яни, які дуже чутливі до окремих факторів життя. Так, пирій повзучий дуже чутливий до нестачі світла. І тому на піщаних ґрунтах Полісся одним з ефек­тивних способів його знищення є повторні посіви жита, яке доб­ре затінює пирій. На більш зв'язних ґрунтах чергування посівів жита та гречки з викосумішкою дає змогу протягом 2-3 років очистити поле від пирію. Чергування посівів озимих культур з чистим паром сприяє очищенню поля від злісного бур'яну — гірчаку рожевого, поширеного у південних районах України.

Для боротьби з бур'янами використовують також комах і гри­би. Так, для боротьби з вовчком розводять мушку фітомізу, яка відкладає яйця у квітки бур'яну-паразита, знищуючи його насінну продуктивність. Для знищення амброзії полинолистої почали використовувати каліфорнійську совку, яка живиться тільки лис­тками цієї рослини і протягом вегетаційного періоду дає 3-4 покоління. Обприскування рослин повитиць спорами гриба аль-тернарії приводить до їх відмирання.

В останні роки для боротьби з бур'янами почали застосову­вати патогенні гриби, концентрати яких називаються біологічни­ми гербіцидами.

Хімічні заходи боротьби з бур'янами. У системі заходів боротьби з бур'янами широко застосовують хімічні способи зни­щення бур'янів, їх здійснюють за допомогою хімічних речовин або гербіцидів (від лат. herba — трава, ceadere — убивати).

За характером дії на рослини гербіциди поділяють на дві гру­пи: вибіркової та суцільної дії. Гербіциди вибіркової дм знищують бур'яни і не пошкоджують культурні рослини. До них належить більшість препаратів, які використовують на посівах сільсько­господарських культур. Гербіциди суцільної дії знищують усю рос­линність, тому їх застосовують на ділянках несільськогосподарсь-кого використання у післяжнивний період проти багаторічних бур'янів, на чистих парах тощо.

Проте такий поділ гербіцидів умовний. Гербіциди першої гру­пи виявляють свою вибірковість при дотриманні оптимальних доз, способів та строків їх застосування. При підвищених дозах вони можуть бути використані як препарати суцільної дії. Залежно від характеру дії на рослину гербіциди вибіркової та суцільної дії поді­ляють на дві групи: системні (що переміщуються) та контактної дії.

Гербіциди системної дії (органічні), потрапляючи на листки або корені, переміщуються по судинно-провідній системі рослин і взаємодіють з продуктами обміну та порушують загальний хід фі-зіолого-біохімічних процесів, призводячи до патологічних явищ та загибелі рослин. До таких гербіцидів належать препарати 2,4-Д, 2М-4ХМ, 2М-4ХП та ін.

Залежно від ботанічних класів рослин гербіциди поділяють на дві групи: протидвосім'ядольні та протизлакові (табл. 65). Пре­парати першої групи, наприклад 2,4-Д, 2М-4Х, застосовують для знищення широколистяних двосім'ядольних бур'янів у посівах односім'ядольних (злакових) культур. Протизлакові гербіциди, на­приклад ТХА, далапон, використовують у посівах широколистя­них культур — соняшнику, картоплі, буряків — для знищення переважно односім'ядольних бур'янів.

Гербіциди контактної дії, як правило, по судинно-провідній си­стемі рослин не переміщуються, а пошкоджують тільки ті її органи та тканини, на які потрапили. До цієї групи гербіцидів входять реглан, нітрофен тощо. Системні гербіциди проникають в органи рослин і по судинах кореня і стебла надходять до точок росту, внас­лідок чого спричинюють фізіологічні та біохімічні зміни (порушують дихання, обмін речовин, живлення), призводять до загибелі їх.

Залежно від способів застосування виділяють ґрунтові гербі­циди, які вносять у ґрунт, та гербіциди, що діють на вегетуючі органи рослин.

Таблиця 65