Система застосування добрив

 

Сучасний рівень виробництва і використання органічних та мінеральних добрив, мікроелементів вимагає застосування їх відповідно до встановленої системи удобрення культур у сіво­зміні.

Система удобрення є складовою частиною організаційно-гос­подарських і агротехнічних заходів, спрямованих на економне використання засобів хімізації. Вона являє собою план викорис­тання органічних і мінеральних добрив, який складають на рота­цію сівозміни з урахуванням норм, доз і способів використання добрив, засобів хімічної меліорації в конкретних ґрунтово-кліма­тичних умовах для одержання сталого запланованого врожаю високої якості, підвищення родючості ґрунту з урахуванням охо­рони навколишнього середовища.

При складанні системи удобрення враховують обсяг, вироб­ництво органічних добрив, необхідність проведення хімічної ме­ліорації, родючість ґрунтів, культуру землеробства, біологічні особливості сорту, заплановані врожаї, можливості застосуван­ня мінеральних добрив, рекомендації наукових установ і досвід з використання добрив в інтенсивних технологіях вирощування культур.

Під час складання системи удобрення культур у сівозміні тре­ба враховувати: необхідність проведення хімічної меліорації; місце внесення меліорантів; місце і норми внесення органічних добрив та насичення ними сівозміни; місце, норми, дози і спо­соби внесення мінеральних добрив та насичення ними сівозмі­ни. Згідно з системою удобрення, щороку складають план зас­тосування добрив у сівозміні.

Норми удобрення сільськогосподарських культур визначають такими методами: 1) використання результатів польових дослідів з добривами; 2) балансово-розрахунковим; 3) комплексним та економіко-математичними.

У результаті проведення польових дослідів з добривами встановлюють рекомендовані норми добрив при складанні сис­теми удобрення культур сівозміни (табл. 45). Наведені реко­мендовані середні норми добрив після введення поправок на ґрунтово-кліматичні умови, дані про рівень забезпечення рос­лин поживними речовинами та врожайність використовують для складання системи удобрення культур.

Із балансово-розрахункових методів поширені такі: 1) розра­хунок норм добрив за запасами поживних речовин у ґрунті на запланований урожай; 2) розрахунок норм добрив на приріст урожаю. Суть першого полягає у визначенні норм добрив за різницею між виносом поживного елемента та запланованим урожаєм і наявністю цього елемента в ґрунті. При цьому врахо­вують коефіцієнти використання поживних речовин з ґрунту і добрив. Основною відмінністю першого методу від другого є та, що розрахунки норм добрив здійснюють на величину приросту врожаю. При цьому витрати добрив на одиницю врожаю значно менші. Тому цей метод ширше застосовується.

Норми добрив можна визначити за даними про бонітет ґрун­ту. Матеріали якісної оцінки земель використовують при розподілі добрив, плануванні врожаю та аналізі виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств. Добрива розподіляють з урахуванням наявних їх ресурсів, площі орних земель і середнь­озваженого бонітету ґрунту:

P_1,...,_n = [P(S_1,...,_n · К_1,...,_n)] / [(S₁ · K₁) + (S₂ · К₂) + (S_n · К_n)],

де P_1,...,_n — кількість добрив (NРК), кг;

Р — ресурси добрив (NРК), кг;

S_1,...,_n— площа, га;

К_1,...,_n — коефіцієнт потенціальної продуктивності земель, який показує, наскільки родючість даного ґрунту менша або більша за еталон землі.

При встановленні очікуваної (планованої) врожайності врахо­вують бальну оцінку землі, оптимальні або фактичні ресурси органічних і мінеральних добрив, агротехнічні і сортові резерви, наявність основних виробничих фондів.

При використанні нормативу витрат добрив на одиницю вро­жаю норму добрива розраховують за формулою

Д = У · Н · К,

де Д — норма N, Р₂O₅ або K₂O для вирощування запланованого врожаю, кг/га;

У — запланований урожай, ц/га;

Н — норматив затрат добрива на одиницю врожаю, кг/ц;

К — поправочний коефіцієнт на вміст рухомих сполук фос­фору і калію в ґрунті.

При використанні нормативу витрат добрив на одиницю при­росту врожаю, норму добрива розраховують за формулою

Д = Уп · Н · К,

де Д — норма N, Р₂O₅, K₂O для вирощування запланованого вро­жаю, кг/га;

Уп — запланований приріст урожаю за рахунок добрив, ц/га;

Н — норматив витрат добрив на одиницю приросту врожаю, кг/ц;

К — поправочний коефіцієнт на вміст рухомих сполук фос­фору і калію у ґрунті (для встановлення норми азоту К = 1).

Дані про ефективність застосування добрив в умовах дослід­них установ та виробництва України дали змогу використати економіко-математичні методи для встановлення кількісної оцін­ки закономірностей (функцій) зміни врожайності від рівня вмісту, поживних елементів у ґрунті і норм внесення їх з добривами. Суть методу встановлення норм добрив, що ґрунтується на викорис­танні кількісної оцінки закономірностей (функцій), полягає у виз­наченні рівня врожайності за рахунок ефективної родючості ґрун­ту з урахуванням сорту культури, агровиробничого групування ґрунтів поля, середньозваженого вмісту поживних речовин, оцін­ки попередників і культури землеробства, погодних умов. Вико­ристання функцій дало можливість розробити нормативи витрат добрив на утворення одиниці планового врожаю сільськогоспо­дарських культур з урахуванням гранулометричного складу ґрун­ту, вмісту в ньому рухомих сполук фосфору і калію, культури зем­леробства (табл. 45).

В табл. 45 с означає, що крім добрив і сприятливих погодних умов для вирощування вказаного рівня урожайності необхідний високий рівень землеробства та організації, добрий поперед­ник, а — крім вказаних у с вимог можливе внесення добрив у рядки і під культивацію, в — високий рівень культури землероб­ства та організації, добрий попередник.

За табл. 45 для вирощування 50 ц /га озимої пшениці при вмісті у чорноземі типовому 11,8 мг на 100 г рухомих сполук фосфору і 11,2 мг на 100 г обмінного калію при високому рівні агротехніки і доброму попереднику необхідно внести азоту (2,04 × 50) 100 кг, фосфору (1,41 × 50) 70,5 кг, калію (1,70 × 50) 85 кг з розрахунку на діючу речовину.

 

 

Таблиця 45