Внутрішні фактори розвитку. 1.1. Природно-ресурсний потенціал

1.1. Природно-ресурсний потенціал. Район містить 7% природно-ресурсного потенціалу країни. Мінеральних ресурсів небагато (1,1%), сировинна база не в достатній мірі забезпечує потреби району. Корисні копалини представлені запасами торфу, бурого вугілля, піску для виробництва скла, вапняками, цегельно-черепичною глиною, гранітом, родовищем бурштину. Серед паливних ресурсів переважає буре вугілля та торф. Родовища бурого вугілля - Козацьке, Рижанівське, Юрківське у Звенигородському, Новоселицьке, Мокрокалигірське у Катеринопільському, Тарнавське у Монастирищенському районах. Рудні корисні копалини у вигляді осадових залізних руд зустрічаються у Канівському, Смілянському, Шполянському районах, корінних титанових - у Смілянському районі.

На межі Черкаської та Кіровоградської областей розташоване Болтиське родовище горючих сланців. Лівобережна частина області має значні запаси мінерально-лікувальних вод типу "Миргородська", розвідане та експлуатується Звенигородське родовище радонових вод.

1.2. Економічний потенціал. В районі склався високо розвинутий комплекс галузей, які визначають його спеціалізацію. Територіально-галузева структура господарства характеризується збільшенням частки електроенергетики, хімічної, нафтохімічної промисловості, деревообробної, целюлозно-паперової та харчової промисловості; зменшенням питомої ваги паливної промисловості, металургії, машинобудування, металообробки, легкої промисловості. Агропромисловий комплекс спеціалізується на буряківничо-зерново-льонарському напрямі та молочно-м’ясному тваринництві і птахівництві.

Паливно-енергетичний комплекс. Головним енергопотенціалом району є гідроенергетика, представлена потужними і малими ГЕС та ГАЕС.

Київська ГЕС - перша (верхня) сходинка каскаду гідроелектростанцій на території України, побудована на річці Дніпро. Київська ГАЕС - Київська гідроакумулююча електростанція - перша в СРСР ГАЕС, є частиною каскаду гідроелектростанцій на території України. Канівська ГЕС - другий ступінь каскаду гідроелектростанцій на території України, в м. Каневі, Черкаська область.

Канівська ГАЕС будується на річці Дніпро (м. Канів, Черкаська область). Проект будівництва розроблений ще у 1985 році Інститутом «Укргідропроект» (м. Харків). Проект передбачав будівництво ГАЕС з добовим і тижневим регулюванням графіка навантаження енергосистеми потужністю 3 600 Мвт у складі 16-ти оборотних гідроагрегатів в генераторному і насосному режимах відповідно. Роботи з будівництва ГАЕС були припинені у 1992 році внаслідок дестабілізації економіки України. ВАТ «Укргідропроект» планує розробити новий проект спорудження Канівської ГАЕС. Потужність її чотирьох гідроагрегатів складе 1000 Мвт в турбінному режимі або 1120 Мвт - в насосному. Пуск першого гідроагрегату запланований на грудень 2012 року.

Металургійний комплекс району представлений в основному підприємствами «малої» і переробної металургії. Підприємства чорної металургії оснащені старим, майже зношеним обладнанням, металургійні заводи експлуатуються понад нормативні терміни, існує значна технологічна відсталість у порівнянні з розвиненими країнами. Ця проблема вимагає впровадження найновіших досягнень НПТ у виробництві чорних металів, пошуку нових оригінальних шляхів та способів їх виплавки. Металургія України надмірно енерговитратна. Щоб подолати цю проблему необхідно реалізувати програми значного скорочення витрат усіх видів енергоресурсів - починаючи з видобування і закінчуючи виробництвом готової продукції.

Машинобудівельний комплекс економічного району представлений багаточисельними підприємствами Києва, Черкас та інших міст району, які виготовляють літаки, автомобілі, верстати та інше обладнання. Значними центрами машинобудування і металообробки є Біла Церква (заводи «Автотрактородеталь», «Електроконденсатор» та завод металевих виробів), Васильків, Бровари (заводи холодильників), Фастів (завод «Червоний Жовтень», що виробляє хімічне устаткування), Ірпінь (завод «Ірпіньмашторф»), Ржищів (завод «Радіатор»), Чорнобиль (ремонт річкових суден), Смілянський машинобудівний завод (устаткування для харчової промисловості), Черкаський машинобудівний завод імені Г. І. Петровського (устаткування для підприємств торгівлі та громадського харчування), Монастирищенський машинобудівний завод (парові котли), Кам'янський машинобудівний завод (устаткування для текстильної і хімічної промисловості). Виробництво сільськогосподарської техніки та приладобудування представлене Черкаським заводом «Фотоприлад», Уманським машинобудівним заводом та заводом «Мегомметр» (електровимірювальні прилади); підйомно-транспортне машинобудування - Золотоніським ремонтно-механічним заводом.

В Україні зареєстровано 49 підприємств, які займаються різного роду суднобудуванням: катери, баркаси, сухогрузи, танкери, газовози. З них можна виділити 11 найбільших: ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» (Миколаїв); ДП «Завод ім. 61 комунара» (Миколаїв); ВАТ «Дамен Шипярдс Океан» (Миколаїв); ВАТ «Завод Ленінська кузня» (Київ).

Українське автомобілебудування протягом 40 років існувало в тіні проблем російської автомобільної промисловості, потім пройшло разом з економікою країни через всі етапи кризи, через ринкові експерименти, що проводилися над промисловістю, але, в основному, зберегло свій потенціал.

Українські підприємства виготовляли майже повну номенклатуру матеріалів і комплектуючих для автомобілів: Білоцерківський і Дніпропетровський шинні заводи, дніпропетровський завод "Іста" з виробництва акумуляторів, Кам'янець-Подільський завод з виробництва джгутів проводів і комутаційного устаткування, Херсонський завод електромашинобудування, що випускає стартери і генератори, Кременчуцький колісний завод і багато інших.

Після розвалу СРСР освоєно виробництво радіаторів і систем охолоджування для автомобілів у Луганську, електроустаткування в Херсоні і Києві, датчиків і реле в Іллічівську і Сімферополі та інших автомобільних компонентах, що раніше не випускалися в Україні.

Що стосується вітчизняного авторинку, то він потенційно вельми місткий: в Україні низький рівень забезпеченості населення автомобілями, а існуючий об'єм продажів не забезпечує навіть просте відтворення парку. За рівнем забезпеченості населення автомобілями (120 на 1000 осіб) Україна стоїть нижче за багато східноєвропейських країн і значно відстає від країн Заходу, де цей показник складає 400 – 500 автомобілів на 1000 осіб.

Останніми роками в Україні з'явилися економічні передумови вигіднішого, порівняно з імпортом готових автомобілів, власного виробництва. Як результат, у 2007 році виробництво легкових автомобілів в Україні збільшилося на 42,2%, або на 113 тис. штук, у порівнянні з 2006 роком, до 380 тис. штук. Виробництво автобусів у 2007 році збільшилося на 18,6% - до 9083 штук.

Найбільшими виробниками легкових автомобілів і автобусів в Україні є Корпорація "УкрАВТО" (ЗАТ ЗАЗ), Корпорація Богдан (ВАТ ЛуАЗ і ВАТ Черкаський автобус), ЗАТ Єврокар, Корпорація "АІС" (ТОВ КрАСЗ), Корпорація Еталон (ЗАТ Чернігівський автозавод і ЗАТ Бориспільський автозавод) та ін.

У віковій структурі автопарку України близько половини всіх автомобілів є старшими за 14 років. Разом із цим, протягом останніх років, у зв’язку з високими темпами росту доходів населення та покращенням умов споживчого кредитування, що стало основними чинниками стрімкого розвитку галузі в цілому, у віковій структурі вітчизняного автопарку зростає частка нових автомобілів.

Стимулюючи виробництво автомобілів в Україні, держава надала пільговий режим оподаткування тим підприємствам автомобільної галузі, які отримали грошові інвестиції в сумі 150 млн. дол. і зобов'язалися зберегти базову чисельність виробничого персоналу. Основними пільгами є: звільнення від сплати ПДВ операцій щодо ввезення на митну територію України товарів, які використовуються для будівництва, створення виробничих потужностей і виробничої діяльності автомобілебудівних підприємств і операцій з продажу автомобілів власного виробництва; звільнення від сплати податку на ту частину доходу, яка реінвестується у виробництво, і від сплати податку на землю.

У Черкасах виготовляють автобуси „Богдан”. Український холдинг "Богдан" (займається виробництвом автобусів) уклав партнерську угоду з Isuzu Motors на 5 років. Угода передбачає постачання в Україну агрегатної бази для виробництва автобусів, спільної розробки модельного ряду для ВАТ "Черкаський автобусний завод" і експорту продукції в країни СНД.

Мотоцикли виготовляють у Києві на Київському мотоциклетному заводі.

Хімічно-лісовий комплекс. Хімічна промисловість представлена в основному хімією органічного синтезу: Черкаський завод штучного волокна, Черкаський завод хімічних реактивів, Уманський вітамінний завод, Черкаський завод азотних добрив.

Деревообробна - мебльовим комбінатом (Фастів), мебльовими фабриками (Біла Церква, селище Коцюбинського), лісопильним (Буча), лісотарним (Борова) заводами, мебльовим об'єднанням «Дніпро» у складі Черкаського фанерно-мебльового комбінату, Русько-Полянського мебльового комбінату, Шполянської, Смілянської, Золотоніської та Чигиринської мебльових фабрик.

Будівельний комплекс досяг значного розвитку: домобудівний комбінат (Біла Церква), полігони збірного залізобетону (Бориспіль), майоліковий і будівельних матеріалів (Васильків), по обробці граніту (Богуслав), цегельні (Стайки, Переяслав-Хмельницький, Біла Церква), цегельно-черепичні (Ірпінь, Фастів) заводи, Вільшанський гранітний кар'єр, склоробні (Тетерів, Бабинці, Гостомель, Буча), толевий завод (селище Коцюбинського) та інші підприємства.

Легка промисловість представлена швейними (Біла Церква, Сквира, Фастів, Поліське, Переяслав-Хмельницький, Черкаси, Сміла, Умань, Золотоноша, Шпола, Корсунь-Шевченків); суконною (Богуслав) і взуттєвою (Біла Церква, Умань і Черкаси) фабриками, шкіряними заводами (Васильків, Баришівка); текстильними фабриками - в Черкасах та Стеблеві.

Агропромисловий комплекс

Харчова промисловість. Найбільш розвинутими галузями харчової промисловості є цукрова, борошно-круп'яна, плодоовочева, м'ясна, молочна, маслоробна, спиртова. Підприємства харчової промисловості представлені 16 цукрозаводами (найбільші - Саливонківський та Яготинський), молокопереробними підприємствами, м'ясокомбінатом, спиртовими заводами, заводами коркових антибіотиків, харчокомбінатами. Найбільшим центром харчової промисловості є Біла Церква (м'ясокомбінат, птахокомбінат, овочеконсервний завод, млинокомбінат, круп'яний завод, молокозавод).

Сільське господарство району спеціалізується на вирощуванні озимої пшениці, жита, кукурудзи, цукрового буряка, гречки. У тваринництві переважає молочне та м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво.

Основними організаційно – правовими формами підприємств в агропромисловому комплексі стали: господарське товариство, приватне підприємство, виробничий кооператив, селянське (фермерське) господарство, державне (комунальне) підприємство та інші (філії, дочірні) підприємства.

Транспортний комплекс має потужну інфраструктуру, а саме: понад 8500 км автомобільних доріг, залізничне сполучення з усіма країнами СНД, аеропорти міжнародного класу, транзитні газопроводи.

Рекреаційно-туристичний потенціал. Економічний район має значний рекреаційно-туристичний потенціал не тільки завдяки столиці країни.

У м. Києві працює близько 1300 туристичних підприємства, в яких зайнято понад 6 тис. працівників. Київ має один з найбільших в Україні історико-культурний потенціал. На державному обліку в місті перебуває понад 3,5 тис. пам’яток (потенціал – понад 10 тис.), з них 62 – пам’ятки археології, 1396 – пам’ятки історії, 433 – пам’ятки монументального мистецтва, 1814 – пам’ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні та об’єкти науки і техніки. Функціонує 21 історико-культурний заповідник. У місті зосереджено понад 100 музеїв, 33 театри та театри-студії, 53 культові споруди, 141 бібліотека, 19 концертних організацій і самостійних музичних колективів, цирк.

Одним із питань соціального спрямування в туристичній сфері є розвиток дитячого, молодіжного, сімейного та спортивно-оздоровчого туризму. Важливим фактором розвитку туризму є рекреаційна сфера – це невід'ємна частина його ландшафтно-просторового сприйняття, вони відіграють велику санітарно-оздоровчу, рекреаційну, кліматорегулюючу роль. Система зелених насаджень Києва, розміщення лісопарків, парків, скверів, вуличних зелених насаджень з урахуванням рельєфу і плануванням історичної частини міста та новобудов, розділених Дніпром, на правобережну і лівобережну частини, створюють його неповторний вигляд, як одного з найкращих міст світу.

На Черкащині теж багато історичних та культурних об’єктів, які відображають різні етапи розвитку історії і культури краю, життя і діяльність відомих людей, мають мистецьку і наукову цінність. Шевченківський національний заповідник у Каневі. Заповідник включає музей Т.Г.Шевченка, могилу поета на Тарасовій горі, відновлену хату І.Ядловського, Успенський собор у Каневі, садибу М.Максимовича у Прохорівці та ряд пам’яток археології.

Національний історико-культурний заповідник “Чигирин ” включає пам’ятки і пам’ятні місця, пов’язані з життям і діяльністю Богдана Хмельницького, визвольною боротьбою українського народу та державотворчими процесами середини ХVІІ ст. Серед історико-культурних об’єктів – музей Б.Хмельницького у Чигирині, Іллінська церква у Суботові, пам’ятки Холодного Яру.Унікальною пам’яткою садово-паркового мистецтва є дендрологічний парк “Софіївка” в Умані.

1.3. Науково-технічний потенціал. В районі функціонує потужний потенціал академічної, вузівської та галузевої науки. В академічному секторі зосереджено понад 7% наукових працівників. Найбільшим сектором науки є вузівський сектор, з метою удосконалення управління наукою створено 6 наукових центрів. Мережа науково-дослідних, конструкторських, проектних інститутів, а також дослідних підрозділів функціонує з метою виробництва, розповсюдження і впровадження в практику наукових знань. Проблемою є – недостатнє фінансування державою.

В районі Вишгороду (Київська обл.) організується технопарк «Промислово-технологічний парк «Київщина» на площі 200 га з обсягом інвестицій у 1,5 млрд. дол., де 50-70 промислових компаній створять 12–15 тис. робочих місць.

Корпорація "Богдан" побудує "Технопарк" для забезпечення логістики нового автомобільного заводу в Черкасах. Інвестиції орієнтовно складуть 65 млн. євро. "Технопарк" буде займатися прийомом і обробкою вантажів, що прибувають на завод. На даний момент корпорацією "Богдан" виготовляються легкові автомобілі ВАЗ, Hyundai, Kia, автобуси усіх класів, а також вантажівки.

Під Києвом створена спеціальна економічна зона «Славутич». Суб’єктами спеціальної економічної зони є 26 підприємств з інвестиційними проектами загальною кошторисною вартістю 83,4 млн. дол., реалізація яких передбачає створення 1434 нових робочих місць. Основний обсяг інвестицій направлений на розвиток таких високотехнологічних галузей промисловості як транспорт і зв’язок; будівництво; деревообробна промисловість; легка промисловість. Для зазначених галузей характерна висока частка виробництва продукції інноваційного спрямування.

1.4. Стан природного середовища. Нинішня екологічна ситуація району характеризується як кризова, що формувалась протягом тривалого часу. Значна кількість об’єктів з питомою вагою матеріаломістких та енергомістких технологій спричинила виникнення надзвичайної ситуації. Промислові і транспортні викиди в атмосферу та водойми, накопичення шкідливих та токсичних речовин в ґрунті призвели до деградації довкілля. Негативно на навколишнє середовище впливає Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками.

Чорнобильська атомна електростанція (ЧАЕС) розташована поблизу міста Прип’ять, у 18 км від міста Чорнобиль, у 16 км від кордону з Білорусією і у 110 км від Києва. Чорнобильська АЕС стала третьою станцією з реакторами типа РБМК-1000 після Ленінградської і Курської АЕС, пущених у 1973 і 1976 рр. До часу аварії на станції функціонували чотири реактори. На етапі будівництва знаходилася третя черга з двома аналогічними реакторами. Всього на ЧАЕС планувалося ввести 12 реакторів.

У березні 2004 року Європейський банк реконструкції і розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС. Переможцем тендеру була визнана компанія NOVARKA, спільне підприємство французьких компаній Vinci Construction Grands Projets і BOUYGUES.

Чорнобильська АЕС уклала контракт на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового безпечного об'єкту "Укриття". Вартість контракту - 505 млн. дол., термін реалізації - п'ять років. Новий об'єкт "Укриття" буде зібрано на майданчику ЧАЕС і "насунено" на існуючий об'єкт по рейках. Він буде споруджений у вигляді напівкруглої конструкції арочної форми шириною 257 м, заввишки 105 і завдовжки 150 м. Важити конструкція буде 20 тис.т. Планується, що цей об'єкт простоїть мінімум 100 років.

ГСП "ЧАЕС" уклало з компанією Holtec International (США) контракт на завершення будівництва другого сховища відпрацьованого ядерного палива. Вартість контракту складає 200 млн. доларів, термін реалізації – 52 місяці. Це необхідно для вивантаження і тривалого зберігання відпрацьованого ядерного палива з реакторів і приреакторних басейнів першого, другого і третього енергоблоків Чорнобильської АЕС, а також першого сховища.

1.5. Оцінка трудового потенціал. Чисельність населення району складає 5791,9 тис. осіб (12,6% населення країни). Щільність населення – 116,5 осіб/км², (максимум – м. Київ – 3333 особи/км²). Питома вага міського населення - 78,1%.

Демографічна ситуація складна. Коефіцієнт природного приросту - 10,7%о – найнижчий серед районів України. Трудові ресурси становлять 2674,4 тис. осіб (13,2% трудових ресурсів країни) (табл. 2).

 

Таблиця 2

Очікувана чисельність наявного населення

на 1 січня 2009 року та середня за 2008 рік

(тис. осіб)
		На 1 січня 2009 року	Середня чисельність за 2008 рік
	все на- селення	міське	сільське	все на- селення	міське	сільське
	Україна	46129,0	31571,4	14557,6	46250,8	31620,1	14630,7
	Київська	1727,8	1049,4	678,4	1732,5	1049,1	683,4
	Черкаська	1304,8	727,2	577,6	1310,2	728,6	581,6
	м.Київ	2759,3	2759,3	х	2749,8	2749,8	х
	Загальна чисельність по району	5791,9	4535,9	1256,0	5792,5	4527,5	1265,0
	% від населення України	12,56	14,37	8,63	12,52	14,32	8,65

 

Джерело: [27]

Зовнішні фактори розвитку

2.1. Геоекономічний та геополітичний стан. Вигідне геоекономічне положення, розміщення в районі столиці України – культурного, політичного та промислового центру сприяє розвитку типового та інноваційного виробництва. Центральне положення району формує розвинутий транспортний комплекс, який включає в себе густу мережу залізниць, автодоріг, трубопроводів. Добре функціонує річковий транспорт. Район має авіаційний зв’язок з багатьма країнами світу. Вагоме значення мають чотири міжнародних транспортних коридори.

Розвиток міжнародних транспортних коридорів (МТК). Виділяють чотири стратегічних напрямки: Центральна Європа - країни СНД; Південна Європа, Близький Схід, Африка - країни СНД; Скандинавія, Балтика - Близький Схід, Закавказзя, Центральна Азія; Північна Європа - Середня Азія, Китай, Далекий Схід.

Через територію України ще в давні часи пролягав шлях "із варяг у греки", проходив "Великий шовковий шлях", що з’єднував міста Західної Європи з Центральною Азією, Монголією та Китаєм.

Для забезпечення функціонування транспортних коридорів, а саме для переробки контейнерних, контрейлерних та інших вантажів створюються транспортно-складські комплекси (ТСК), що мають наступну класифікацію: сухопутні прикордонні - Ковель, Франко-транс - Рава-Руська (Жовква) - Мостиська + Чоп, Харків, Луганськ, Донецьк, Чернігів; сухопутні по території України - Київ, Житомир, Вінниця, Полтава, Суми, Дніпропетровськ, Кіровоград, Черкаси, Сімферополь, Мелітополь, Одеса, Хмельницький, Тернопіль, Рівне, Львів, Івано-Франківськ; водні - Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, Одеса, Південний, Миколаїв, Октябрськ, Херсон, Скадовськ, Євпаторія, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Бердянськ, Маріуполь, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Київ.

2.2. Вплив зовнішньоекономічної ситуації на розвиток регіону. На зовнішньоекономічну ситуацію позитивно впливає центральне транспортно-географічне положення району. Розташування в районі столиці України концентрує в місті Києві представництва багатьох країн та відділень світових організацій, що сприяє розвитку культурних, політичних, економічних міжнародних зв’язків.

Для подальшого успішного розвитку областей, що входять до складу Центрального і Східного економічних районів необхідна реалізація ринкових механізмів и принципів державної економічної політики:

- реалізація Регіональних програм розвитку експортного потенціалу областей;

- підтримка на регіональному рівні інноваційно-інвестиційних конкурентоспроможних проектів, спрямованих на розвиток експортного потенціалу областей;

- розвиток інформаційної інфраструктури областей, створення нових інформаційних баз даних, електронної торгівлі з використанням мережі Інтернет з метою просування нових видів товарів та послуг;

- підвищення інвестиційного іміджу регіонів за рахунок створення дієвої інфраструктури інформаційного, консалтингового, маркетингового забезпечення, проведення презентаційно-іміджевих міжнародних виставкових заходів;

- створення сприятливих умов для співпраці з прикордонними з Харківською, Сумською і Полтавською областями регіонами в рамках "Єврорегіону Слобожанщина", відповідно до Програми міжрегіонального і прикордонного співробітництва з Російською Федерацією;

- проведення громадських слухань з питань вступу України до СОТ, метою яких є висвітлення процесу вступу, інформування учасників економічних відносин щодо норм і принципів систем угод, функцій та діяльності органів СОТ;

- удосконалення міжрегіонального співробітництва між областями та регіонами країн-партнерів на базі двосторонніх угод про партнерські зв’язки;

- впровадження механізмів експортного кредитування та експортного страхування; запровадження відповідних механізмів регіональної підтримки експорту;

- сприяння залученню підприємств областей до участі у міжнародних проектах;

- надання інформаційної підтримки підприємствам-експортерам областей у пошуку потенційних партнерів;

- вирішення проблемних питань співробітництва з країнами СНД, розвиток договірно-правової бази та реалізація програм економічного співробітництва.