Внутрішні фактори розвитку. 1.1. Природно - ресурсний потенціал

1.1. Природно - ресурсний потенціал. Площа - 113,4 тис. км2 Населення - 7604 тис. осіб (на 1.01.2003 р.). Склад - Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська і Херсонська області, м. Севастополь.

Південний економічний район розташований на півдні України і займає переважно територію рівнинної Причорноморської низовини. Територія району простяглася із сходу на захід від східної межі Криму до річки Дунай на 600 км, а з півночі на південь - на 420 км.

Південний економічний район має досить вигідне географічне положення. Через його територію проходять важливі залізничні, річкові та повітряні шляхи, які сполучають економічні райони України з багатьма зарубіжними країнами. Район розташований на перетині державних і міжнародних морських шляхів Азовсько-Чорноморського басейну. Його причорноморське положення сприяє розвитку портового та рекреаційного господарства.

Район займає степову частину території, яка прилягає до Чорного і частково до Азовського морів. Рельєф - переважно хвиляста рівнина, яка поступово знижується з півночі на південь до узбережжя морів, а на Кримському півострові, навпаки, підвищується на південь, до Кримських гір. Більшість території займає Причорноморська низовина, тільки невелика північно-західна частина району сягає півдня Подільської височини.

Причорноморська низовина поблизу Перекопського перешийка переходить у Північно-Кримську. Найскладніший і найрізноманітніший в геоморфологічному і ландшафтному відношенні Кримський півострів, де виділяється три частини: гірський Крим, рівнинний і своєрідно грядово-хвилястий Керченський півострів. Гори займають майже 5% території району.

Клімат району в цілому помірно теплий. Причорноморська низовина і степовий Крим характеризуються помірно континентальним кліматом з теплим літом. Опадів на рівнинах випадає від 300 - 350 мм (у степовому Криму) до 450мм (на півночі району). Лише в гірському Криму випадає значна кількість опадів. Наприклад, на західному схилі гори Ай-Петрі їх випадає більш як 1000 мм за рік. Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто бувають посухи, що супроводжуються суховіями та пиловими бурями, які завдають значної шкоди сільському господарству.

Водні ресурси: гідрографічна мережа району відносно негуста, але його перетинають найбільші ріки України – Дніпро, Дністер, Дунай. Дніпро з притоками - важлива транспортна магістраль. В районі Каховки у 1952р. споруджено гідро­електростанцію, у зв'язку з чим створено велике Каховське водосховище 240 км завдовжки і 20 - 25 км завширшки, об'ємом близько 19 млрд. м³ води.

На захід від Дніпра протікає Південний Буг протяжністю 220 км, який впадає у Дніпро-Бузький лиман. Глибини останнього дають змогу заходити сюди великотоннажним морським суднам. Інші судноплавні річки - Дністер і Дунай - при впаданні в Чорне море утворюють великі дельти. Зона Дунайських плавнів перспективна для розвитку високо інтенсивного багатогалузевого сільського господарства.

Дельти річок закінчуються лиманами, які утворилися внаслідок поступового опускання суходолу й затоплення морськими водами балок та річкових долин. Гирла малих річок відокремлені від моря косами й пересипами і утворили солоні закриті лимани або солоні озера. Багато солоних озер в степовому Криму (Сиваш, Сакське, Чокракське). У дельтах річок утворилися плавні – заболочені площі із заростями очерету та чагарників. У плавневій частині Дунайського гирла є кілька значних прісноводних озер (Китай, Катлабух, Кугурлай та ін.). Гірські річки Криму невеликі за протяжністю і площею водозбору, але мають велике падіння. Енергетичне значення кримських річок невелике, їх води використовуються для зрошування земель та водопостачання міст і сіл. На річках Альма, Бельбек, Бік-Карасу, Чорна, Салгир споруджено водосховища Альмінське, Бахчисарайське, Білогірське, Чорнорічинське, Сімферопольське, з яких беруть воду для зрошення садів і полів.

Виняткове народногосподарське значення мають Чорне й Азовське моря. На їх узбережжях розміщені великі промислові центри й порти - Одеса, Миколаїв, Херсон. У водах цих морів водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички), найбільший вилов якої в Керченській протоці, коли восени вона йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря. Мілководне Азовське море - одне з найбагатших у світі на органічні кормові ресурси, що і сприяє роз­множенню морської фауни. Багато риби і в дельті Дунаю. У північно-західній частині Чорного моря росте водорість філлофора, з якої виготовляють агар-агар, котрий застосовують у харчовій промисловості.

Земельні ресурси: ґрунти району різноманітні. Розміщення ґрунтів має чітко виражений зональний характер. У північно-західній частині поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні - малогумусові чорноземи й темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти. В долинах Дунаю та Дніпра переважають мулувато-болотяні ґрунти. Гірський Крим вкритий бурими лісовими, а також місцями гірсько-лучними та гірсько-торф'яними ґрунтами. На Південному березі Криму ґрунти червоноземного типу.

Більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина її лежить у лісостеповій, а в Криму - у гірській та субтропічній зонах. Природна рослинність більшості території району – степова.

Лісові ресурси: лісом зайнято не більше 1,5 - 2,5% території. Лише Південне узбережжя Криму і гірський Крим заліснені. У балках і ярах трапляються переліски з клену, ясена, дуба та кущів – бересклету, шипшини, кизилу. Лише в низовинах Дніпра, Дунаю, Дністра та деяких інших річок є великі зарості очерету - матеріалу для виробництва теплоізоляційних плит. Особливий інтерес він становить як сировина для виробництва целюлози.

Мінерально-сировинні ресурси: у районі значні родовища корисних копалин, які становлять основу для розвитку промисловості. Це залізні руди, флюсові вапняки, солі Сиваша, різні види будівельних матеріалів (граніт, вапняки, мергелисті глини тощо). Найбільше значення має залізна руда, виявлена в багатьох пунктах району (в Одеській області - Фрунзенська магнітна аномалія, в Херсонській - Високопільське та Приазовське родовища). Однак головна роль належить Керченському басейну. Інші родовища нині промислового значення не мають. Балансові запаси руди сягають 2,8 млрд. т (майже 14% промислових запасів руди України). Поклади її залягають на невеликій глибині (5-25м), що дає змогу видобувати її відкритим способом. Руди Керченських родовищ відносно бідні за вмістом заліза (всього 28-30%) і потребують збагачення; містять домішки марганцю, ванадію, фосфору і миш'яку.

Найбагатші на залізо Ельтиген-Ортельська, Комиш-Бурунська, Північна і Киз-Аульська мульди. Дві перші, починаючи з 1936р., розробляються Комиш-Бурунським залізорудним комбінатом. Промислове освоєння їх пояснюється тим, що вони добре розвідані і найбільші. Крім того, має значення вигідне транспортно-географічне положення, яке дає змогу використовувати морський транспорт для перевезення руди на «Азовсталь», а в протилежному напрямку – донецьке вугілля.

У районі більше половини республіканських запасів флюсових вапняків. Основні родовища їх – Балаклавське й Старокримське. Запаси їх становлять сотні мільйонів тонн. Крім того, флюсові вапняки виявлено в Нижньому Придніпров'ї. Щороку в районі видобувають близько 6 млн. т флюсів, які відправляють на металургійні заводи Донбасу та Придніпров'я. Висока механічна міцність вапняків Балаклавської групи дає змогу використовувати їх в якості будівельного та облицювального матеріалу, заповнювача бетону для покриття доріг та інших цілей.

Південний район добре забезпечений сировиною для будівельної індустрії - вапняками, глинами, кварцовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулканічними туфами. Тут міститься 84% запасів вапняку, 100% - діориту, 94% - мармуру від загальних по країні. Будівельні матеріали поширені скрізь, але особливо багаті на них АР Крим та Одеська область.

Серед природних ресурсів багато озер і лиманів, води яких містять солі натрію, хлору, брому. Солі озер і лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості.

На території району виділяється Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна область, у якій відкрито й експлуатуються 17 газових родовищ із загальними запасами газу 14,3 млрд. м³. Найбільші з них Голицинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське. На дні Чорного моря, особливо біля о. Зміїного (Одеська область), геологи виявили ряд перспективних газових і нафтових родовищ (підземних і водночас підводних структур). Іншими видами палива район забезпечений недостатньою мірою. Прояви покладів кам'яного вугілля виявлено в Бахчисарайському районі АР Крим, бурого вугілля - в Єланецькому районі Миколаївської області, Болградському районі Одеської та біля Рені. Однак промислового значення вони не мають. В якості місцевого палива використовують торф, поклади якого є в Голопристанському й Цюрупинському районах Херсонської області, Вознесенському та Ново-Одеському районах Миколаївської області.

Велике значення мають лікувальні грязі, ропа та джерела мінеральних вод. Кращі лікувальні грязі в Куяльницькому лимані Одеської області і Сакському озері АР Крим. Лише в Криму налічується понад 100 різних за складом і дією на людський організм мінеральних джерел.

1.2. Людський потенціал. Середня густота населення в районі становить 64,5 осіб/км² (по Україні - 83 особи/км²). З ряду причин (історичне минуле, неоднаковий ступінь господарського освоєння території, різноманітність природних умов) для району характерні великі територіальні відмінності в розміщенні й густоті населення. Найбільша густота населення в АР Крим (83 особи/км²) та Одеській області (77 осіб/км²), найменша - в Херсонській (44 особи/км²). Сільського населення менше в степовій частині материкової України (до 20 осіб/км²). У містах економічного району проживає 4,7 млн. осіб (64%). Найвища частка міського населення в Миколаївській області (66,1%), найменша - в Херсонській (61,5%). Найбільші центри району - Одеса (1020 тис. осіб.), Миколаїв (512 тис. осіб), Севастополь (351 тис. осіб), Херсон (356 тис. осіб), Сімферополь (339 тис. осіб), Керч (164 тис. осіб). Поступово міста втрачають населення внаслідок зниження рівня природного приросту та збільшення кількості мігрантів.

Коефіцієнт народжуваності коливається від 8,0‰ в АР Крим (в Сімферополі мінус 6,9‰) до 9,8‰ у Херсонській області (при середньому по Україні 9,1‰). Коефіцієнт смертності тут один з найнижчих в Україні – 13,7‰ (при середньому 15, ‰). Природний приріст скрізь від'ємний і становить від мінус 5,0‰ у Херсонській області до мінус 6,1‰ в Одеській. Дитяча смертність висока в Одеській області та АР Крим (відповідно 16,7 і 15,7) і‰ трохи нижча в Херсонській та Миколаївській областях (15 і 14,2). ‰

У районі один з найвищих показників працездатного населення -57,2% (по Україні 55,9%). Чоловіків набагато менше, ніж жінок (880 на 1000 жінок), - цей показник найнижчий серед економічних районів України.

У галузях суспільного виробництва зайнято 3 млн. 312 тис. осіб, з них 25,6% - у промисловості, 33,2% - в сільському господарстві, 28% - у невиробничій сфері. З розвитком індивідуальної та кооперативної форм трудової діяльності, впровадженням нових форм господарювання, організації праці, особливо оренди, пов'язане виникнення нових проблем у сфері зайнятості, зокрема збільшенням частки безробітних. Проте рівень безробіття в районі нижчий, ніж в інших районах України (10,6% при республіканському 11,3%, а в Одеській області - 7,9%). Безробітних жінок вдвічі більше, ніж чоловіків.

1.3. Економічний потенціал. Сучасна спеціалізація господарства Південного економічного району склалася переважно відповідно до природних та економічних умов. Раніше цей район розвивався в аграрному напрямі (зернове господарство). Розвивались галузі промисловості з переробки сільськогосподарської продукції, виробництва сільськогосподарських знарядь праці, суден, видобутку залізної руди. Пізніше структура промисловості змінилася (машинобудування, галузі важкої і харчової промисловості, у сільському господарстві розширено площі під технічними культурами, виноградниками, садами).

За вартістю валової продукції на першому місці харчова промисловість, на другому – машинобудування, на третьому - легка.

Паливно-енергетичний комплекс причорноморського економічного району складається з видобутку, виробництва, транспортування, розподілу і використання палива та виробництва електроенергії. Біля Каркінітського півострова (північно-західна частина Криму) на шельфі Чорного моря відкрито потужне родовище газу. За підрахунками вчених, при налагодженні видобутку газу на цьому родовищі, а також інших родовищах Крим через 1-2 роки зможе повністю забезпечити себе власним газом. Прогнозні запаси газу Азовського і Чорного морів оцінюються в 7 млрд. мЗ.

Дослідженням і пошуком нових нафтових та газових родовищ займаються Державний науково-дослідний проектно-розвідувальний інститут «Шельф» (м. Сімферополь), нафтогазорозвідувальна експедиція

(м. Феодосія). В районі працюють два нафтопереробних заводи - в Одесі й Херсоні, які виробляють моторне й дизельне пальне, гас, бітум, мастила.

В електроенергетиці значну роль відіграє Каховська ГЕС (352 тис. кВт). Діють теплові електростанції в Херсоні, Одесі, Миколаєві, Керчі, Сімферополі, Севастополі; Південно-Українська АЕС і Ташликська ГАЕС у Миколаїв­ській області.

Перспективи розвитку Південного економічного району пов'язані з будівництвом нової ТЕЦ у Криму та розробленням енергозберігаючих технологій, використанням нетрадиційних джерел енергії (вітрової, геотермальної, сонячної). У 1986 р. поблизу с. Щолкіно була введена в дію перша у світі сонячна електростанція (СЕС) потужністю 5000 кВт. У Криму функціонують кілька вітроустановок невеликої потужності. Вітрова Східно-Кримська електростанція потужністю 12,5 тис. кВт розміщена на території Ленінського району. Функціонують і нарощують потужності Донузлавська, Сакська, Судакська, Асканійська вітрові електростанції.

Машинобудування і металообробка: відіграє виняткове значення в економіці району та охоплює такі галузі спеціалізації: суднобудування, судноремонт, сільськогосподарське, точне машинобудування. Обладнання зв'язку, радіоапаратуру, кабелі, дріт виготовляють на підприємствах «Електрон», «Фотон» (Сімферополь); в концерні «Мусон», на заводі ім. Калмикова - апаратуру радіопеленгації автоматичну, космічну техніку зв'язку; на заводі «ЛАСПІ» (Севастополь), Одеському заводі «Промзв'язок» - радіолокаційні та навігаційні системи й апаратуру військового призначення, радіоапаратуру професійну. Керченський завод «Альбатрос» випускає обладнання для зв'язку, супутникові приймальні пристрої, кабель, дріт.

Оптичне, фото-, кінематографічне обладнання продукують у Севастополі (НВО «Електрон»), Одесі (КІНАП); поліграфічне устаткування, світлокопіювальні й електронногравірувальні автомати - в Одесі.

Галузь приладобудування випускає апаратуру для дослідження морських глибин, земних надр, оптичні прилади, лазерну апаратуру, а в останні роки розширюється випуск унікального медичного обладнання, комп'ютерної техніки. Найбільшими виробниками такої продукції є севастопольський і феодосійський приладобудівні заводи, завод «Гідроприлад», Севастопольське НВО, «Електрон» і «Квант», сімферопольське НВО «Оргтехавтоматизація», НДІ функціональної мікроелектроніки, заводи «Альбатрос», «Ера» та ін.

Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропа, солі озер і лиманів), частково використовує довізну. Найбільші підприємства - одеський суперфосфатний, Сакський і Красноперекопський хімічні, Одеський хіміко-фармацевтичний та фарбовий заводи, Севастопольський «Хімпром», Сімферопольський «Хімік». Працює Кримський завод діоксиду титану (Красноперекопськ), реконструйовано Красноперекопський хімзавод, збудовано Південно-Сивашський магнезитовий завод (магнезійний порошок для чорної металургії України).

Неорганічні кислоти й ангідриди виробляють на Припортовому заводі (Комінтернівський район) і Котовському автогенному заводах (Одеська область). У Херсоні працює фірма «Екологія Дніпро ЛТД», яка займається виробництвом екологічно чистих добрив. Мінеральні добрива виготовляють на Сакському хімзаводі і ВО «Титан» (Красноперекопський район); напівфабрикати з пластмас (листи, труби, трубопроводи, шланги) - на херсонському заводі «Дельта». На заводі пластмас у Сімферополі, на фабриці «Алустон» (м. Алушта), заводах «Полівтор» (Красноперекопськ), «Таврія» (Ялта) виробляють тару й інші вироби з пластмас. Виробництво медичних виробів з полімерних матеріалів (одноразові шприци, крапельниці тощо) налагоджено в акціонерному товаристві «Еемопласт» (м. Білгород-Дністровський).

Фармпрепарати та сировину для них виготовляють в Центрі біомедичних проблем (Сімферополь), НВО «Сплав» (Миколаїв), на вітамінному заводі (Одеса), на Одеському підприємстві з виробництва бактеріальних препаратів та біофабриці «Біостимулятор» (Одеса). Мале підприємство Ітер/ БЕТА Інвест (Херсон) спеціалізується на виробництві низькокалорійного замінника цукру. Духи, косметику виготовляють на СП «Арома» (Бахчисарай); ефірні масла, екстракти - «Ефірмасло» (Сімферополь); ефірні масла, духи - комбінат «Кримська роза» (Сімферополь). Хімічну продукцію для косметики, парфумерії, миючі засоби, мило виробляє українсько-грецька фірма «Херсонес ЛТД»; лаки, фарби, оліфу, емалі - заводи «Спектр» (Севастополь), побутової хімії (Сімферополь).

Целюлозно-паперова промисловість зосереджена в Цюрупинську та Ізмаїлі. Спочатку вона орієнтувалася на власну сировинну базу (очерет), але така орієнтація була не зовсім виправданою (відсутність надійної техніки для збирання очерету), тому нині працює здебільшого на довізній сировині та паперовій макулатурі, частково на очеретяній сировині.

1.4. Будівельний комплекс. Промисловість будівельних матеріалів недостатньо розвинена, у значних кількостях в районі добувають лише вапняк-черепашник. На заводах виготовляють залізобетонні вироби, м'яку покрівлю, лінолеум тощо. Цемент виробляють на Бахчисарайському (АР Крим), Ольшанському (Миколаївська область), Одеському та інших заводах.

Будівельний гіпс, вапно та вироби з гіпсу випускають Миколаївський глиноземний завод, мале підприємство ДАО (Миколаїв); керамзит – Одеський керамзитовий завод; блоки пустотілі й литі – керамічний завод (Одеса); бетонні вироби – заводи в Ялті та містечку Гаспрі (АР Крим); плитку облицювальну – завод керамічних виробів (Херсон); вироби з волокнистого цементу - «Силікальцит» (Одеса), Горячівка (містечко Красні Окни Одеської області), цементні вироби - українсько-німецьке спільне підприємство «Ялуниг» (Ялта).

На Одеському комбінаті дахових матеріалів виробляють дахові покриття. Санітарні вироби із склоподібного фарфору, металу виготовляють заводи монтажних заготовок (Сімферополь) та «Сантехніка» (містечко Тарутине Одеської області). Скляний комбінат «Кварц» у Керчі виробляє скло, скловироби, скловолокно, ізоляційні матеріали з скла. Столярні вироби виготовляють на механічному заводі в Севастополі, двох деревообробних заводах в Бахчисараї. В Бахчисараї випускають також фанеру, дошки, збірні дерев'яні будинки.

Легка промисловість: південний економічний район виготовляє близько 20% від загальної кількості тканин у країні. Найвідоміші підприємства – Херсонський баво­вняний комбінат, Одеська конопле-джутова фабрика, вовняні фабрики Одеси й Татарбунар. Є трикотажні комбінати в Миколаєві, Одесі, Херсоні. Взуття виготовляють в Одесі, Сімферополі, Миколаєві. В районі працює до 20 швейних фабрик, у тому числі в Сімферополі спільна українсько-турецька фірма «Лачин ЛТД», українсько-німецька фірма «Сара». Музичні інструменти виготовляють на фабриці «Гама» (Одеса); парасольки - в Одесі.

Харчова промисловість: працює на місцевій сировині. Широко розвинені консервна, молочна, ефіроолійна, рибна, м'ясна, тютюнова галузі. На харчову промисловість припадає майже половина продукції промисловості району. М'ясна промисловість представлена м'ясокомбінатами в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Ізмаїлі, Сімферополі, Керчі, Первомайську, Вознесенську. Маслоробна, сироварна галузі розміщені рівномірно по всій території району В Одесі працює потужний олійно-екстрактовий завод та єдиний в Україні завод олій з кісточок фруктів. Плодоконсервна промисловість включає два херсонських, три сімферопольських, ізмаїльський та одеський заводи. Рибоконсервні заводи є в Керчі, Генічеську, Ялті, Кілії, Білгород-Дністровському, Херсоні, Красноперекопську, Севастополі.

У районі виробляється більшість вин України. Раніше тут працювало понад 20% виноробних підприємств, най­більші й найвідоміші з них - в Ялті, Алушті, Судаку, Сімферополі, Феодосії, Старому Криму, Одесі, Ізмаїлі, Білгород-Дністровському, Херсоні та ін. У період так званої «боротьби з алкоголізмом» частину з них закрили, виноградники вирубали, тару знищили. Нині виноробні й виноградарські підприємства та господарства починають відроджуватись.

Виробництвом тютюнових виробів займається Феодосійська тютюнова фабрика.

Агропромисловий комплекс: сільське господарство має зерново-тваринницький напрям з широко розвиненими садівництвом і виноградарством. У структурі сільськогосподарських угідь 81% ріллі, понад 13% пасовищ і 1% сіножа­тей. Майже половина посівних площ зайнята зерновими культурами. Взагалі частка продукції сільського господарства в районі становить майже 17%.

За останні роки в структурі посівних площ району сталися помітні зміни, які виражені в підвищенні частки кормових і зменшенні частки зернових культур, дещо зросли посіви технічних культур. Собівартість основної продукції сільського господарства в районі нижча, ніж у середньому по Україні. Землеробство району спеціалізується на вирощуванні пшениці (майже третина від збору в Україні), кукурудзи, соняшнику та ін. Соняшник вирощують повсюдно, цукрові буряки - у північній частині. Культивують також ефіроолійні (казанлицька й червона троянди, ірис, лаванда, шавлія мускатна); тютюн, гірчицю, лікарські рослини, південні коноплі та овочево-баштанні культури (томати, баклажани, кабачки, огірки, перець, дині, кавуни). На поливних землях вирощують рис, бавовник, деякі лікарські рослини.

Поширені сади та виноградники. Найбільше плодів збирають в АР Крим та Одеській області. Вирощують кісточкові - абрикоси, вишні, черешні, сливи; зерняткові - яблука, груші.

В АР Крим провідними культурами є озима пшениця, кукурудза, рис, соя і тютюн. Область займає перше місце в Україні за валовим збором рису та сої і друге-тютюну. Значні площі зайняті посівами соняшнику й ефірно-олійних культур. За площею виноградників і валовим збором винограду область посідає друге місце в Україні.

У Миколаївській області головна зернова культура - озима пшениця. Вирощують також ячмінь, кукурудзу; з технічних - соняшник, цукрові буряки (в північних районах), коріандр, рицину, сою. Овочівництво розвивається переважно на поливних землях. Значні площі під плодово-ягідними насадженнями, у південних районах - під виноградом.

В Одеській області основна зернова культура - озима пшениця, вирощують також ячмінь, кукурудзу, рис, сою. Область займає четверте місце в Україні за валовим виробництвом рису. У північних і центральних районах вирощують соняшник, на півночі - цукрові буряки, у південно-західних районах займаються виноградарством та овочівництвом.

У Херсонській області основна зернова культура - озима пшениця. Велике значення мають також кукурудза, ячмінь, зернобобові культури, рис, просо. Основною технічною культурою є соняшник. Серед овочевих культур переважають помідори, перець солодкий, баклажани, кабачки. Провідні кормові культури - кукурудза на силос, зелений корм, люцерна, кормові коренеплоди тощо. Однією з високорозвинених галузей сільськогосподарського виробництва є виноградарство.

Другою основною галуззю сільськогосподарського виробництва в Південному економічному районі є тваринництво, яке має молочно-м'ясний напрямок. В АР Крим найвищого рівня розвитку набуло м'ясне птахівництво. Розвинені також скотарство молочно-м'ясного напрямку, свинарство, вівчарство.У Миколаївській області головними галузями тваринництва є молочно-м'ясне скотарство, а також свинарство, птахівництво, вівчарство, допоміжними - кролівництво, бджільництво і рибництво на основі рибних ресурсів Чорного моря. В Одеській області тваринництво переважно м'ясо-молочного напрямку - скотарство, птахівництво і свинарство. Розвинене також рибне господарство. У Херсонській області серед галузей тваринництва провідне місце займає скотарство м'ясо-молочного напрямку. Велике значення мають також свинарство, тонкорунне вівчарство і птахівництво. На Чорному й Азовському морях, на Дніпрі розвинене рибництво.

За наведеною вище спеціалізацією сільського господарства окремих областей можна виділити такі сільськогосподарські зони:

- виноградарсько-зерново-олійна із садівництвом та молочно-м'ясним тваринництвом - південні райони Одеської, Миколаївської, Херсонської областей і Степовий Крим;

- зерново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом - північні райони Одеської. Миколаївської і Херсонської областей;

- овоче-молочна приміського типу - навколо Одеси, Миколаєва, Херсона;

- виноградарсько-тютюнова з молочно-м'ясним тваринництвом (вівчарством) - передгір'я Криму, Південний берег Криму.

1.5. Розвиток інфраструктури. Найбільша густота залізниць в Одеській області. Головні залізничні вузли - Одеса, Херсон, Каховка, Миколаїв, Вознесенськ, Сімферополь, Джанкой.

Загальна довжина автомобільних шляхів - 25,4 тис. км, у тому числі з твердим покриттям - 23,9 тис. км. Основні автомобільні шляхи державного та міжнародного значення: Миколаїв – Одеса – Кишинів; Миколаїв – Херсон - Сімферополь; Миколаїв - Кіровоград; Миколаїв - Кривий Ріг; Рені - Ростов-на-Дону; Одеса - Ізмаїл. Діє міжміська тролейбусна лінія Сімферополь - Ялта (майже 79 км).

Морський транспорт забезпечує переважно каботажні перевезення, має державне й міжнародне значення. Головні порти - Одеса, Херсон, Генічеськ, Скадовськ, Миколаїв, Очаків, Севастополь, Керч, Феодосія, Ялта, Євпаторія. Діють паромні лінії Іллічівськ - Варна, Іллічівськ – порти Туреччини, Іллічівськ – Поті. Євроазіатський транспортний коридор включає Іллічівський мор­ський торговий порт. На базі Дунайського пароплавства створено ліхтерну транспортно-виробничу систему, що забезпечує ефективне перевезення вантажів з придунайських міст Європи в порти Південно-Східної Азії та інших регіонів без їх перевантаження. Судноплавство здійснюється Дніпром (річкові порти - Херсон, Нова Каховка, Гола Пристань), а також Південним Бугом, Інгулом та Інгульцем (порти Миколаїв, Вознесенськ).

Територією Південного економічного району проходять траси нафтопроводів Кременчук - Херсон, Снігурівка - Одеса; газопроводу Шебелинка - Одеса; аміакопроводу Тольятті - Одеса. Аеропорти державного та міжнародного значення є в Одесі (два), Сімферополі, Миколаєві та Херсоні.

Актуальні проблеми району (економічні, соціальні, екологічні): однією з актуальних проблем посушливого Причорномор'я € проблема водних ресурсів, оскільки в районі немає необхідної кількості власних водних джерел. Важливою є також проблема пошуку, розвідування та освоєння нових родовищ нафти й газу в прибережній частині та акваторії Чорного й Азовського морів.

1.6. Стан оточуючого природного середовища. Основними напрямками перспективного розвитку Південного економічного району є вдосконалення його спеціалізації як індустріально-аграрного району, важливого транспортно-морського й ре­креаційного регіону з розвиненим курортно-туристським господарством. Перспективним є забезпечення Кримського півострова енергоресурсами» переважно за рахунок нетрадиційних, екологічно чистих джерел енергії, зокрема розміщення вітрових енергоустановок (на Ай-Петрі, Ка-раби-яйла, Арабатській стрілці та в Західному Криму). Північна, східна й західна частини Кримського півострова перспективні для спорудження мережі станцій геотермального енергопостачання сільських районів рівнинного Криму, рекреаційних підприємств Саксько-Євпаторійського курорту, населених пунктів Керченського півострова.

1.7. Рекреаційний потенціал. Національний склад населення району налічує більш як 100 національностей і народностей, що створює передумови для розвитку етнічного туризму. Для болгарських, турецьких, німецьких, грецьких, чеських громадян, чиї пращури жили колись в Криму, на Одещині та в інших областях, розроблено нові тури. Паломницьким цілям можуть слугувати святі місця різних конфесій.

Новим у туристичній індустрії Південного району стає зелений (сільський) туризм. Район має всі можливості для розвитку нетрадиційних форм туризму: спелеологічного, скалолазання, кінного, велосипедного, дельтапланеризму, гірсько-пішохідного, мисливського, вертолітного, прогулянок на яхтах, підводного (з аквалангом) та ін. Собівартість туристичних послуг у Причорномор'ї досить висока, що пов'язано із значними витратами на оренду приміщень, землі тощо.

Розвиток іноземного туризму в Криму стримується слабкою матеріальною і технічною базою. Необхідне будівництво нових підприємств і модернізація існуючих. Зона іноземного туризму може розширюватися за рахунок показу об'єктів м. Севастополя, Феодосії, Старого Криму, Судака, Бахчисарая і Керчі.

Для курортів Причорномор'я в цілому характерні: відсутність комплексності їхнього розвитку (рекреація випадає з економічної структури району); низький рівень зовнішнього рекреаційного потоку; нерівномірний розподіл потоку рекреантів на території й концентрація його на більш освоєних територіях; яскраво виражена сезонність потоку рекреантів; відсутність єдиної рекреаційної політики будівництва й управління курортами; слабка транспортна забезпеченість курортів; концентрація місцевого населення на найбільш цінних у рекреаційному відношенні територіях; слаборозвинена, вузькоспеціалізована економічна база міст-курортів.

1.8. Рівень природно-територіальної безпеки. Діяльність об'єктів портово-промислового комплексу в прибережній зоні Чорного та Азовського морів негативно впливає на природне середовище. Забруднювачами навколишнього середовища в районі є хімічні, металургійні, нафтопереробні комбінати, а також підприємства харчової промисловості і житлово-комунальне господарство. Зусиллями природоохоронних органів України викид стічних вод більшості підприємств в морську акваторію припинено завдяки організації замкнутого циклу водогосподарської діяльності. Крім того, створено природоохоронне обладнання для локального очищення різних категорій стічних вод, які містять нафтопродукти, в морських торгових портах і на деяких судноремонтних заводах.

Заходи з охорони навколишнього середовища проводяться, проте коштів на них виділяється занадто мало, застаріле обладнання часто спричиняє залпові аварійні викиди, що створює передумови для тотального забруднення прибережних акваторій, морського дна і берегової зони нафтопродуктами, технічними мастилами, важкими металами, поверхнево-активними речовинами та іншими інгредієнтами.

Розвитку сільськогосподарського виробництва шкоди завдає ерозія ґрунтів. На зрошуваних землях розвиваються вторинне засолювання, підтоплення. Спостерігається замулювання водойм. Узбережжя Чорного та Азовського морів зазнають абразії, зсувів. Важливими заходами боротьби з цими негативними процесами є контурне землевпорядкування, створення полезахисних, водоохоронних та протиерозійних лісосмуг, комплексна меліорація, лісовідновлення, поліпшення лук, берегоукріплення, терасування селенебезпечних гірських схилів.

Негативно впливають на природне середовище також рекреаційна діяльність, стихійний відпочинок, туризм, їх хаотичний розвиток завдає шкоди природі, особливо на берегах морів, озер, річок, на гірських схилах і терасах Криму. Наслідками неорганізованого туризму часто стають накопичення різноманітних відходів, лісові пожежі, що призводять до порушення природних екосистем.

З метою збереження різноманітності природно-територіальних комплексів та генетичних ресурсів тваринного і рослинного світу, проведення наукових досліджень на території Причорноморського економічного району створено ряд заповідників, заказників, заповідно-мисливських господарств. Найбільші заповідники - «Асканія-Нова» (площа 33,3 тис. га) і Чорноморський (площа 87,3 тис. га), включені в 1984 р. ЮНЕСКО в міжнародну мережу біосферних заповідників. Державними заповідниками України є Карадазький (площа 2,9 тис га), Ялтинський гідро-лісовий (14,6 тис. га). З чотирьох заповідно-мисливських господарств України два розміщені в районі - Азово-Сиваське (34,1 тис. га) та Кримське (42,9 тис. га).

1.9. Науково-технічний потенціал. Функціонування в районі багатогалузевого суспільно-господарського комплексу сприяло формуванню потужного науково-технічного потенціалу, основу якого складають науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади. Для досягнення нової якості виробництва і забезпечення інноваційного розвитку потрібно створювати технологічні парки. Проводяться роботи із створенням нових інноваційних структур в Одеському та Кримському регіонах. Будівництво кластер-технопарка «міжнародний центр виробників» почалося у 2007 р. на 220 га землі с. Хлібозарське Біляєвського району. Виробництво побутової техніки забезпечить більше 500 тис. нових робочих місць.

Частка інноваційно-активних підприємств в 2007 р. для Одеського регіону складає 11,4%, Крим – 11,5%, Миколаїв – 8,3%, Херсон – 13,6% (14,2% – в цілому по Україні).

Зовнішні фактори розвитку

2.1. Геоекономічне та геополітичне становище. Особливості геополітичного положення Українського Причорномор’я зумовлені розташуванням його в межах декількох геополітичних макрорегіонів: Чорноморського, Дунайського, Чорноморсько-Кавказького, Пан-Європейської транспортної зони, які є районами стратегічних інтересів як окремих країн так і окремих організацій (ЄС, НАТО, ОЧЕС, СНД, ГУАМ та ін.).

Південний район має велике значення у вирішенні проблеми постачання нафти в Україну. Опрацьовуються кілька варіантів транспортування нафти. Найоптимальнішим є доставка її в порти Одеси танкерним флотом з країн Близького Сходу та південного Середземномор'я і перевантаження в Одесі та перекачування нафтопроводами на нафтопереробні заводи Херсону, Кременчука й Лисичанська. Частково нафта перероблятиметься на Одеському нафтопереробному заводі, для цього була проведена його реконструкція. Після закінчення будівництва нафтопроводу Одеса - Броди можуть бути збільшені поставки нафти через територію України в Європу. Наявна мережа нафтопроводів здатна транспортувати нафту з Одеси по Україні. Однак потрібно будувати другу нитку нафтопроводу, посилювати ряд нафтопроводів для великого обсягу нафти: Одеса - Снігурівка (з 19 до 45 млн. т) і Снігурівка - Кременчук (з 26 до 37 млн. т), а також переобладнувати польові станції для реверсу нафти.