На спірограмі вкажіть легеневі об'єми і ємкості.
Крива, яка виходить під час запису показників зовнішнього дихання за допомогою цього прилада, називається спірограмою.
Сучасні спірографи
Спірометрія – це визначення життєвої ємності легень за допомогою прилада, який називається спірометром.
Спірометрами називаються прилади, що уміщають різну кількість повітря при постійному диханні.
Фото Спирометр СпироС-100
Пневмографія- метод визначення сили та швидкості дихальних рухів.
Пневмограф - прилад для запису сили та швидкості дихательних рухів.
Пневмотахометрія– метод визначення пікових швидкостей току повітря під час форсованого вдиху і видиху. Допомагає визначити бронхіальну прохідність.
Пневмотахометр
Більш складні методи дослідження легеневої вентиляції, межі та резерву дихання потребують спеціальних приладів.
Регуляція дихання.
Регуляція дихання в широкому розумінні - це пристосування зовнішнього дихання до змінних потреб організму. Йдеться не тільки про рівень метаболізму, але й про зміни газового складу навколишнього середовища, емоції, подразнення різних екстерорецепторів тощо.
Головний фізіологічний результат системи регулювання дихання - підтримання оптимальної парціальної напруги газів у крові і тканинах відповідно до інтенсивності метаболізму.
Медсестра нерідко стикається з ситуаціями, коли треба швидко, чітко, кваліфіковано допомогти хворому при порушенні дихання.
Знання механізмів регуляції дихання можуть знадобитися під час приймання пологів, подання допомоги утопленому або отруєному чадним газом. Ці знання стануть у пригоді під час перебування в горах, осередку пожежі тощо. Конче потрібно вміти регулювати дихання медсестрам відділення анестезії та реанімації.
Регуляція дихання здійснюється рефлекторним і гуморальним шляхами. Обидва ці механізми забезпечують ритмічний характер дихання та зміну його інтенсивності, пристосовуючи організм до різних умов навколишнього середовища.
Регулювання дихання рефлекторним шляхом передбачає наявність трьох складових елементів:
1) рецепторів, що сприймають інформацію, і аферентних шляхів, що передають її до нервових центрів;
2) нервових центрів;
3) ефекторів - шляхів передачі команд від центрів і самих об'єктів, що підлягають регулюванню.
У понятті регуляції дихання розрізняють два аспекти:
по-перше, підтримка ритмічності дихання, тобто механізм автоматії дихального центру,
по-друге, процеси власне регуляції дихання, тобто модуляції функції дихального центру, її пристосування до потреб організму.
ДИХАЛЬНИЙ ЦЕНТР
Регуляція дихання полягає в забезпеченні чергування актів вдиху і видиху та їх глибини.
Дихальний центр — це сукупність нейронів центральної нервової системи, які забезпечують ритмічну зміну вдиху видихом і навпаки, а також пристосовують частоту і глибину дихання до мінливих потреб організму і відповідно до умов його існування.
