Міжнародне водне право в контексті природо ресурсного права
Обмеження ПЧК.
Як уже зазначалося у попередній роботі, проблема прісної води як природного ресурсу бере початок у середині минулого століття. Якщо спробувати конкретизувати час виникнення проблеми, то можна припустити що ця проблема бере свій початок у 40-х рр.. ХХ століття. Про це можна говорити зважаючи на те, що саме тоді розпочинається інтенсивний розвиток виробництва. Зокрема, значно зросли обсяги виробництва воєнно-промислового комплексу, що було зумовлене Другою світовою війною. Після війни розвитку набувають інші галузі (автомобілебудування, виробництво електротехніки тощо). Це зумовило збільшення обсіяв використання природних ресурсів, в тому числі і води.
Якщо розглядати територію виникнення цих відносин, то, незважаючи на їхній глобальний характер, проблема прісної води як природного ресурсу мала кілька так званих «зон зародження». Перш за все, це країни, де НТР набула значних обертів, що зумовило виснаження запасів природних ресурсів. Крім цих країн то цих «зон зародження» можна віднести і посушливі регіони нашої планети. Хоча регіони з мізерними запасами води існували і до цього, але саме після 40-х рр.. дефіцит води починав набувати більш гострого характеру. До таких «зон» передусім слід віднести пустельні території Африки та Азії.
Визначення суб’єктного складу можливої зовнішньополітичної взаємодії та її середовища.
Міжнародна взаємодія з приводу води як природного ресурсу можлива. Задля найуспішнішого вирішення цього питання, до його обговорення повинні бути залучені усі країни світу. Це пояснюється тим, що проблема носить глобальний і надзвичайно загрозливий характер. Якщо вона зараз можливо і не стосується кожного, то з часом при значній пасивності держав, вона торкнеться кожного. Задля спрощення характеристики суб’єктів, їх можна об’єднати і певні групи на основі спільного інтересу. Отже, першу групу становитимуть міжнародні організації. Сьогодні вони грають велику роль у формуванні міжнародних відносин. Крім того, вони значно впливають на розвиток міжнародного права, зокрема і міжнародного водного права. Іншу групу можуть становити держави зі значними запасами прісної води. Вони мають змогу використовувати надлишкові водні ресурси як засіб досягнення інших зовнішньополітичних цілей у відносинах з іншими державами. Ну і нарешті третю групу становитимуть держави з недостатніми або малими запасами води. Їхня зовнішньополітична діяльність буде спрямована на знаходження шляхів доступу до необхідних запасів води задля задоволення власних потреб.
Визначення акторів та учасників зовнішньополітичної взаємодії та їх соціальних шлейфів.
Головними акторами даної зовнішньополітичної взаємодії є керівники держав (президенти або голови уряду). Саме вони представляють державу на зовнішньополітичній арені у будь-яких сферах взаємодії. Це впливає з важливості їхньої особи у внутрішньому житті держав, а також це дуже часто закріплено на рівні законодавства. Учасниками даних політичних відносин можуть бути чиновники вищих рангів окремих держав, а також керівники міжнародних організацій. Їхня другорядна роль пояснюється тим, що їхні позиції у питаннях зовнішньополітичної взаємодії великою мірою залежатимуть від інтересів керівників держав, у яких вони працюють або держави яких входять до складу організації. Ну і звісно до учасників слід віднести населення як усієї планети, так і кожної держави зокрема. Щодо соціального шлейфу, то до нього насамперед слід віднести еліту ООН, як глобальної міжнародної організації, а також лідерів великих транснаціональних компанії, які у своєму виробництві використовують прісну воду. Якщо перші формуватимуть середовище спілкування акторів та учасників зважаючи на свої можливості та авторитет, то другі становитимуть групи тиску, які намагатимуться задовольнити свої інтереси.
