Розділ 2.історія.2.Навчання малюванню Стародавнього Єгипту. 2 страница

Київська художня школа започаткувалася при лаврських іконописних майстернях, де працювали художники високого професійного рівня. Прізвищ багатьох із них не збереглось, з усієї когорти історія залишила одне — Алімпій. Йому приписуються початки художньої школи.

З XVIII ст. у Лаврі постійно працює художня школа. Навчання художників-іконописців ведеться за найкращими європейськими методиками, тобто малювання з оригіналів — кужбушків, а також з натури. Ця школа орієнтувалася на релігійний живопис.

В Україні починає формуватися професійна мистецька освіта. Для навчання світському образотворчому мистецтву в Києві засновуються тимчасові класи живопису, малювання та креслення, які утримувалися на благодійні внески. На базі Товариств заохочення красних мистецтв створюються школи, що пізніше теж були реорганізовані в художні училища. Перше з них було організоване в Одесі в 1889 р. і підпорядковувалося Петербурзькій Академії мистецтв. В Одеському художньому училищі працювали К. Костанді, П. Волокидін, Т. Фраєрман та ін. На базі Київської рисувальної школи М. Мурашка в 1901 р. було відкрито художнє училище, яке переходить у відання Петербурзької Академії мистецтв. Організаторами та першими викладачами були перший ректор училища академік Петербурзької Академії мистецтв В. Ніколаєв, художники В. Менк, X. Платонов, М. Пимоненко, В. Орловський, І. Селезньов та ін.

В училищі працювали відділи живопису та архітектури, їх викладачами були Ф. Кричевський, О. Мурашко, М. Бойчук, М. Козик та ін. Вихованці училища стали провідними художниками України та Європи і зробили гідний внесок у розвиток образотворчого мистецтва. Це О. Архипенко, М. Донцов, І. Кавалерідзе, А. Петрицький, І. Падалка, В. Седляр та багато інших.

У Харкові працювала приватна школа М. Раєвської-Іванової, де початкову художню освіту здобуло багато молоді. Напередодні 1917 р. на базі цієї школи відкрилося художньо-промислове училище, що працювало за програмою, розробленою в Петербурзькій Академії мистецтв.

У зв'язку з розвитком народних промислів постала потреба у підготовці професійних майстрів декоративно-прикладного мистецтва. У цьому важливу роль відіграла Миргородська художньо-промислова школа ім. М. Гоголя. Вона була обладнана з урахуванням найвищих вимог того часу; тут було створено музей та велику бібліотеку. Роботи кращих учнів завжди були бажаними і популярними на різноманітних виставках як в Україні, так і поза її межами. Одним із провідних фахових викладачів у школі був відомий український художник О. Сластіон. Училища підготували міцне підґрунтя для становлення української національної художньої школи.

 

Розділ2.історія.13.Сучасні вітчизняні тенденції в навчанні образотворчого мистецтва.

В Україні здійснюється перехід на новий зміст навчання. Зокрема, змінено

структуру Базового навчального плану, навчальних програм;

запропоновано новий зміст освітніх галузей; введено в навчально-виховний

процес нові предмети “Мистецтво”, “Художня культура”, “Естетика”,

вирішуються питання профільного навчання, зовнішнього оцінювання

навчальних досягнень учнів. На нашу думку, такі зміни в освіті

потребують розроблення та впровадження нових підходів у методиці

навчання нових мистецьких предметів та зміни вимог до професійної

 

діяльності педагогів.

 

 

Розділ2.історія.14.Перспективи розвитку професійно-педагогічної художньої освіти

У професійній освіті він передбачає інтеграцію мистецького і фахового компонентів професійної підготовки з метою розв’язання дидактичних завдань конкретного навчального предмета, теми, заняття. За такого підходу впровадження мистецтва носить супутній, комітатний характер; узгоджується із профілем навчання й майбутньою спеціальністю учнів та студентів; має прикладне значення і спрямовується не стільки на здобуття ними теоретичних знань у галузі мистецтва, скільки на формування в них естетичної свідомості, практичних навичок упізнавання та розуміння творів різних видів мистецтв, розвиток естетичних смаків та художніх здібностей, елементарних художньо-творчих умінь тощо.

Уведення мистецтва до програм професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів вимагає особливої обережності: якщо порушити зв’язок із професією, зловжити кількістю мистецького наповнення змісту навчальної дисципліни, то можна досягти зворотного ефекту – зумовити висновок педагога й учнів щодо надуманості та непотрібності цього й назавжди відвернути їх від такої діяльності.

Дослідження сучасного стану художньо-естетичного розвитку особистості в системі професійної освіти дало підстави для висновку, що він характеризується наявністю низки суперечностей, зумовлених проблемами навчально-методичного, матеріально-технічного, фінансового та кадрового забезпечення професійних навчальних закладів; низьким соціальним престижем і соціальною захищеністю їх викладачів, керівників та організаторів позанавчальної культурно-мистецької діяльності.

Аналіз сучасного стану художньо-естетичного розвитку особистості в системі професійної освіти здійснювався на рівнях: загальної діагностики художніх установок залучення особистості до спілкування із мистецтвом; порівняльного аналізу впливу естетичного виховання та мистецької освіти на художньо-естетичний розвиток особистості в системі професійної освіти; дослідження стану художньо-естетичного розвитку учнів ПТНЗ; виявлення рівня наявного та професійно необхідного художньо-естетичного розвитку випускників професійних закладів освіти.

Діагностика художніх установок залучення особистості до спілкування з мистецтвом дозволила охарактеризувати типологію сучасного масового художнього сприймання, яка охоплює 4 групи “споживачів” мистецтва: проблемно орієнтовану, для якої мета спілкування з мистецтвом полягає у збагаченні життєвого досвіду і переживанні “гострих” вражень (25-27%); морально орієнтовану, для якої мета спілкування з мистецтвом – засвоєння моделей поведінки (14-15%); гедоністично орієнтовану, яка залучається до мистецтва з метою розваги (40%); естетично орієнтовану, яка прагне до естетичних вражень (16%) [5, с. 339].

У ході аналізу впливу мистецької освіти та художньо-естетичного виховання на художньо-естетичний розвиток особистості в системі професійної освіти враховувалися багатокомпонентність цієї системи і специфіка мистецької освіти, яка є важливою складовою дошкільного і позашкільного виховання, загальної та професійної освіти й може, відповідно, мати загальний та професійний рівні.

Розглядаючи сучасний стан художньо-естетичного розвитку особистості в системі професійної освіти, можна виділити два його напрями: професіоналізуючий (в умовах професійної мистецької, мистецько-педагогічної та професійно-художньої освіти) і супутній, “фасилітуючий” (в умовах педагогічної, професійно-педагогічної та неперервної професійної освіти фахівців немистецьких спеціальностей).

У професійній мистецькій освіті художньо-естетичний розвиток особистості фактично ототожнюється із професійним. Визначальною ознакою професійної мистецької освіти є інтегративність її змісту, що реалізується в межах предметно-інтегративної моделі навчання. Завдяки цьому створюється широке й багатогранне мистецьке середовище професійної підготовки майбутнього митця, яке забезпечує різнобічність і гармонійність його художньо-естетичного та професійного розвитку.

Мистецько-педагогічна освіта спрямована на професійну підготовку майбутніх викладачів мистецьких дисциплін та художньої культури, тому її зміст інтегрує мистецьку та педагогічну складові. На відміну від професійної мистецької освіти, у якій пріоритет надається вивченню відповідного різновиду мистецтва, а педагогічна підготовка до його викладання має додатковий характер, у мистецько-педагогічній освіті основна увага приділяється педагогічній та методичній підготовці майбутнього викладача мистецьких дисциплін, а не розвиткові його виконавських умінь та навичок. Тому вплив мистецтва на розвиток особистості майбутніх педагогів спрямовується, перш за все, на виховання в них любові до мистецтва, спрямованості на прищеплення її своїм учням і формування таких педагогічних якостей, які є професійно необхідними для здійснення художньо-естетичного виховання школярів: емоційна чутливість, педагогічна уява, креативність, емпатія тощо.

Визначальною особливістю професійно-художньої освіти є органічне поєднання в ній ремесла й мистецького начала. Тому одночасно з оволодінням фаховими уміннями й навичками учні здобувають у ВХПУ професійно орієнтовані знання з образотворчого мистецтва. Але вузька спеціалізація професійної підготовки, що відбувається поза загальномистецьким і загальнокультурним контекстом, не завжди в змозі забезпечити належний рівень їх художньо-естетичного розвитку, який органічно включає в себе високу професійну естетику праці майбутніх фахівців, що унеможливлює виготовлення ними кітчу, продукції низької художньої якості.

У системі професійної та професійно-педагогічної підготовки фахівців немистецьких спеціальностей спостерігаються значні кількісні та якісні відмінності в мистецькому компоненті її змісту для фахівців різних професій, що коливаються від достатньо вагомого значення мистецтва (для швейної та харчової промисловості, перукарської та поліграфічної справи, сфери торгівлі, готельного й туристичного бізнесу, будівництва), до майже невідчутної його ролі (для кваліфікованих робітників з інструментом; робітників, які працюють на конвейєрі; робітників, зайнятих у сільському та лісовому господарствах, риборозведенні, морському й річковому пароплавстві, на транспорті тощо).

У навчальних планах професійно-педагогічних коледжів та індустріально-педагогічних технікумів не передбачено спеціальних годин на викладання самостійних мистецьких курсів. Єдину можливість для цього мають предмети “Етика і основи етикету”, на який для майбутніх бакалаврів педагогіки відведено 36 год, а також “Культурологія” (33 год) й “Етика” (22 год) для молодших спеціалістів (в умовах ступеневої освіти).

Професійні заклади освіти через скорочення в них суспільно-гуманітарних дисциплін узагалі у своїй більшості “випадають” із системи загальної мистецької освіти, яка охоплює дошкільні, позашкільні, середні загальноосвітні, середні спеціалізовані та вищі мистецькі й немистецькі навчальні заклади. Таким чином, у ПТНЗ фактично не діє принцип наступності мистецької освіти. Вона існує в них або як професійно орієнтований компонент спеціальної підготовки або лише в межах позанавчальної культурно-мистецької діяльності, естетичного виховання.

У низці професійних закладів освіти (сфери харчування, торгівлі, швейного виробництва) викладаються професійно орієнтовані образотворчі дисципліни: “Малювання та ліплення” (88 год.) за професією “кондитер”; “Основи креслення та спецмалювання” (50 год.) – для кваліфікованих робітників; “Малюнок та основи композиції” (27 год.) і “Нарисна геометрія та інженерна графіка” (92 год.) – для молодших спеціалістів, майстрів в/н, а також елементи образотворчого мистецтва у змісті курсів “Конструювання та моделювання одягу” (88 год.) – для молодших спеціалістів, майстрів в/н, “Основи моделювання та художнє оформлення одягу” (35 год.) та “Історія костюму” (27 год.) – для кваліфікованих робітників за професіями “кравець” і “закрійник”. Крім того, у професійних навчальних закладах викладаються мистецькі предмети за вибором. Наприклад у ВПУ №1 м. Києва читається курс “Дизайн виробництва” (45 год.) для професій “кондитер”, “кухар”.

1 [ 2 ] 3

Сторінка 3

Навчально-методичне забезпечення мистецької освіти фахівців немистецьких спеціальностей складають передусім підручники та навчальні посібники, серед яких 14 створено науковцями ІПППО АПН України [2; 6; 7 та ін.].

Художньо-естетичному розвиткові учнівської молоді сприяє Навчально-методичний центр ПТО МОН України, яким започатковано навчальні проекти й конкурси: Всеукраїнський конкурс фахової майстерності серед учнів ПТНЗ із професії “художник розмалювання по дереву”, конкурс “Краса врятує світ” (м. Черкаси), Всеукраїнський фестиваль дружин юних пожежників імені Василя Давиденка тощо. З метою підвищення якості організації цих проектів НМЦ ПТО видано 27.01.2005 р. Наказ “Про організацію Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів”.

Конкурси та виставки регулярно проводяться також на рівні самих училищ. Вони мають переважно професійне і профорієнтаційне спрямування й підпорядковуються меті формування професійної майстерності учнів та заохочення потенційних абітурієнтів до вступу на спеціальності, за якими здійснюється професійна підготовка у ПТНЗ.

Оскільки держава не виділяє бюджетних коштів на фінансування позанавчальної діяльності у професійних закладах освіти, то на місцях усе залежить від керівництва та фінансових можливостей цих закладів щодо організації естетичного виховання та позанавчальної гурткової роботи. Тому й рівень залучення учнів ПТНЗ до позанавчальної культурно-мистецької діяльності є неоднорідним: від понад 50% в одних закладах, до менш, ніж 10% у інших.

Форми позанавчальної культурно-мистецької діяльності у ПТНЗ варіюються від традиційних, у яких переважають професійно орієнтовані образотворчі мистецтва, до таких самобутніх і оригінальних, як ансамбль барабанщиць Київського професійного училища зв’язку №43; Мала академія мистецтв Чернівецького ВХПУ №5; Театр моди та конкурс-виставка “Запрошуємо до творчості” у КВПУ технологій та дизайну одягу м. Києва та ін.

Окрім широкого охоплення учнів мистецькою гуртковою роботою, значна увага у професійних закладах освіти приділяється створенню естетичного середовища професійної підготовки: прикрашанню фойє постійно оновлюваними виставками кращих учнівських робіт, організації училищних музеїв тощо. Це має не лише естетичне, але й професійне значення, оскільки стимулює професійне самовдосконалення учнів і студентів.

Узагальнення результатів опитування педагогічних працівників професійних навчальних закладів дозволяє стверджувати, що утруднення, які виникають в організації позанавчальної культурно-мистецької діяльності та художньо-естетичного виховання учнівської молоді в цих закладах, викликані: браком коштів та кваліфікованих кадрів; низьким матеріально-технічним забезпеченням, неналагодженістю централізованого інформування про мистецькі заходи та виставки в різних регіонах України (за таких умов усе залежить лише від особистих зв’язків керівника).

Отже, художньо-естетичний розвиток учнів ПТНЗ можна вважати нерівномірним і залежним від ініціативи адміністрації навчального закладу, його матеріально-технічної бази, кадрового потенціалу та фінансової спроможності.

Водночас аналіз практики роботи випускників ПТНЗ показав, що професійна діяльність багатьох з них є органічно включеною в естетичний контекст і тому вимагає від них досить високого рівня художньо-естетичного розвитку, якого їм нерідко бракує. Особливо низьким є рівень компетентності працівників сфери обслуговування в галузі музичного мистецтва. Головна причина цього полягає, передусім, у недооцінюванні значення музично-естетичного розвитку як учнями і слухачами ПТНЗ, так і педагогічними працівниками цих закладів, керівництвом професійною освітою у цілому. Але сьогодні вже не викликає сумнівів усе зростаюча необхідність у врахуванні професійними навчальними закладами цих запитів практики при організації навчально-виховного процесу і внесенні відповідних коректив у навчальні плани та програми.

З метою підвищення рівня художньо-естетичного розвитку особистості в системі професійної освіти співробітниками відділу мистецької освіти ІПППО АПН України: 1) розроблено і впроваджено у навчально-виховний процес професійних та професійно-педагогічних навчальних закладів форми та методи професійно орієнтованої мистецької діяльності (зокрема, творчі завдання з використанням художньої літератури, образотворчого й музичного мистецтв, ділові ігри з елементами театралізації тощо); 2) апробовано педагогічні ситуації, які актуалізують у навчально-виховному процесі потребу учня чи студента у творчому самовираженні засобами мистецтва; 3) введено елементи мистецьких знань до змісту навчальних предметів шляхом використання у ході теоретичних та практичних занять історичних відомостей про місце та значення мистецтва в різноманітних сферах життя і професійної діяльності; виявлення його потенційних можливостей щодо загального і професійного розвитку особистості; аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду застосування його у професійній діяльності та професійній підготовці спеціалістів; 4) впроваджено мистецьку тематику до змісту науково-дослідної роботи студентів професійно-педагогічних коледжів; 5) розроблено комплекси навчально-методичного забезпечення викладання психолого-педагогічних та філологічних дисциплін у професійних та професійно-педагогічних навчальних закладах, до змісту яких уключено мистецький компонент, тощо.

В умовах експериментальних майданчиків ці заходи дали реальні позитивні результати, що зумовило висновок про те, що забезпечення неперервності мистецької освіти та естетичного виховання у професійних та професійно-педагогічних навчальних закладах сприяє реальній гуманізації професійної освіти і створенню культурологічного типу професійної школи, про необхідність якої так багато говориться сьогодні на всіх рівнях.

Означене дозволило сформулювати пропозиції Міністерству освіти і науки України щодо доцільності: а) відновлення у ПТНЗ навчальних курсів “Естетичне виховання”, “Етнографія” або впровадження у навчально-виховний процес інтегрованого практично орієнтованого спеціального курсу “Мистецтво” (45 год.) для майбутніх кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів (за профілем підготовки) з метою забезпечення реальної неперервності мистецької освіти і художньо-естетичного виховання учнівської молоді; б) введення з метою підвищення рівня художньо-естетичного та професійного розвитку майбутніх фахівців сфери обслуговування до змісту їх професійної підготовки навчальних курсів і спецкурсів із психології мистецтва, основ дизайну та естетичного (або артистичного) маркетингу, кольорознавства і композиції, сучасного мистецтва і культури тощо.

Перспективи подальших досліджень з проблеми художньо-естетичного розвитку особистості у системі професійної освіти пов’язуються із розробкою та експериментальною апробацією означених курсів у педагогічному процесі професійних навчальних закладів, а також із дослідженням взаємозв’язку і взаємозумовленості художньо-естетичного та творчого розвитку особистості в системі професійної освіти.

 

 

Розділ 1.3. Методологія викладання та основні умови успішного викладання образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі

На думку В.О.Сухомлинського, "гарний вчитель – це людина, яка досконало володіє уміннями, притаманними тій чи іншій трудовій діяльності, майстер своєї справи" [8, с.15]. Відомо також, що рівень сформованості вмінь – це важлива професійна якість учителя; обмеження їх розвитку може негативно вплинути на викладання предмета. Саме тому важливим є питання

розвитку професійних умінь педагога.

Загальновідомо, що рівень розвитку професійних умінь учителя безпосередньо впливає на рівень навчальних досягнень учнів.

Проаналізуємо чинники, що сприяють зростанню професійних умінь вчителя образотворчого мистецтва. принести користь суспільству та отримати громадське визнання особистістьзможе лише тоді, коли досягне високих результатів у художньо-педагогічній діяльності: по-перше, як митець, а по-друге, – як педагог. Варто враховувати і таке: як представники мистецької професії,вчителі мистецьких дисциплін самореалізуються у досягненнях (роботах)своїх вихованців Важливим у професійній діяльності вчителя, його самозростанні є правильне планування навчально-виховного процесу. Кожне заняття починається з його ретельного продумування. Важливим у цьому процесі є вміння визначити прогнозований результат, відповідно до ньогоспланувати мету та завдання заняття. Вони повинні бути конкретними і доступними вихованцеві, такими, виконання яких принесло б школяреві задоволення. Для цього вчитель повинен володіти педагогічною проникливістю, розуміти внутрішній світ своїх учнів, їхні мотиви, інтереси, прагнення. На цій основі розвивається здатність досягати передбачені результати педагогічної дії, проектувати розвиток особистості своїх вихованців [7, с.11]. Реалізація спланованих завдань забезпечить успіх педагогічної взаємодії з учнями. Вчитель потребує творчої свободи у своїх діях, оскільки від цього залежить розвиток фантазії і митецькі самостійні пошуки його учнів. На думку В.Ф.Орлова, співпраця вихованця з педагогом, який постійно перебуває у стані пошуку нових рішень, стає, безумовно, зразком для наслідування у творчому самовдосконаленні й художньо-естетичному саморозвиткові учня Вагомим показником професійної майстерності педагога є вміння розвивати пізнавальну активність учнів, здатність сформувати інтерес до мистецтва, вмотивувати потребу такої діяльності, власного розвитку вихованцеві; за такої умови дитина зможе успішно реалізувати свої творчі задатки. Важливим для розвитку професійних умінь учителів, підвищення ефективності процесу навчання є наступне: педагог повинен прилучатися до навчання є наступне: педагог повинен прилучатися до емоційного життя дитини, відчувати її внутрішні стани як свої особисті,

співчувати їй. Такого вчителя завжди поважають і розуміють учні, батьки,колеги]. Цьому сприяє організація навчальної діяльності протягом усього заняття, а не штучно створені веселі моменти на короткий час. Тому педагог у процесі освітньої взаємодії своєю

поведінкою, словом, мімікою, дією повинен дати зрозуміти дитині, що відчуває її настрій, підтримує її. Сучасний педагог завжди повинен знаходити адекватний підхід до кожного учня.

Доцільно, на наш погляд, правильно організовувати засвоєння школярами нового, а саме: не приділяти окремим несуттєвим питанням занадто багато уваги, не перевантажувати учня інформацією більшою мірою, ніж це передбачено програмою, оскільки це стомлює учнів, має негативний вплив на процес пізнання.

Учитель повинен також володіти вміннями ефективно та вмотивовано використовувати різноманітні прийоми роботи з дітьми. Для прикладу, після виконання ними частини завдання їм варто запропонувати обмінятися роботами з тим, щоб проаналізувати роботу однокласника, висловити пропозиції щодо її покращення. Застосування такого прийому має неабиякий виховний вплив на дітей. Насамперед, діти вчаться довіряти один одному. По-друге, в них розвивається бажання допомогти однокласнику, комфортність взаємостосунків.

Вагомим у роботі вчителя образотворчого мистецтва є вміння виконувати та демонструвати педагогічний малюнок, і робити це педагог повинен професійно та майстерно. У такому разі учні зрозуміють завдання, зможуть повторити побачені дії та, як результат, вільно виконати свою роботу,бо вона для них стане простою, доступною.

Здатність використати наочність є також важливою. Педагог повинен пояснити й попередньо продемонструвати кожну роботу, яка використовується на занятті. Вагомим у вивченні предмета є організація процесу ознайомлення школярів із відповідною термінологією. Необхідно постійно навчати дітей новим термінам, однак у доступній для них формі, враховуючи вікові особливості їхнього розвитку. Під час вживання нових понять учитель має визначити доцільність їх застосування на занятті.Дуже важливо, щоб було заздалегідь визначено критерії оцінювання учнівських робіт, щоб школяр знав і розумів, що йому вдалося досягти, а над чим ще потрібно треба попрацювати. У кінці навчального заняття вчитель, зазвичай, проводить аналіз діяльності учнів, підбиває підсумки. Вважаємо, що значно більший ефект має самоаналіз, за умови реалізації якого учні самостійно аналізують свою роботу та напрацювання однокласників. Ефект від такого навчання, на нашу думку, буде значно більшим: учень таким чином повторює вивченийматеріал, постійно напружує пам’ять. Крім цього, це дає змогу педагогу визначити рівень засвоєння школярем навчального матеріалу. У такий спосіб розвивається критичне мислення учнів та покращуються знання вихованців.

 

Окремі вчителі досить успішно використовують на заняттях елементи сугестивної технології, тобто за допомогою релаксаційної музики допомагають учням зрозуміти й відчути певний образ. Відомо, що релаксація – один із методів інтенсифікації навчального процесу, цей

стан слугує для активізації резервних психічних можливостей, закладених в неусвідомлюваній сфері психіки учнів, і є основою для навію вального впливу з дидактичною і виховною метою, способом підвищення ефективності навчання.

 

Розділ 3.Дошк.4.Психологічні основи образотворчої діяльності дітей дошкільного віку. Педагогічні умови формування творчості дітей дошкільного віку.

Естетичне виховання дітей дошкільного віку засобами образотворчого мистецтва та образотворчої діяльності передбачає уявлення дитини про довкілля, формування в неї емоційно-оцінного ставлення до дійсності, яку вона сприймає, й прагнення до творчого відтворення своїх вражень у різних видах образотворчої діяльності. У вітчизняній літературі дитяча творчість визначається як явище художньої культури, а вивчення особливостей її проявів та умов формування – як важлива проблема психолого-педагогічної науки.

Розкриття психологічної готовності дитини до творчого процесу розглядається в літературі з різних щодо розв’язання цього питання сторін. Але дослідники (Л.Виготський, Н.Ветлугіна, Н.Сакуліна, Т.Комарова, В.Котляр) переважно сходяться в тому, що основу цієї готовності складають: морально-естетична позиція дитини; уявлення репродуктивне та творче; сукупність спеціальних здібностей, знань, умінь та навичок щодо образотворчої діяльності.

Морально-естетична позиція дитини дошкільного віку знаходиться на стадії становлення. Разом із тим, як зазначає В.Мухіна, діти своїми малюнками без будь-якого спеціального наміру відображують ідеологічну та культурну спрямованість суспільства, вчаться оцінювати дійсність, наслідуючи оцінки дорослих. Шлях розвитку кожної культури своєрідний, тому поряд із системами загальнолюдських цінностей дитина, розвиваючись, привласнює цінності, властиві тій країні, тому суспільству, в якому вона живе. Засвоюючи орієнтації оточуючих її людей, дитина виробляє власну позицію, свої ідеали [5].

Прояви безпосередніх чуттєвих вражень являють собою найціннішу якість, яка сприяє формуванню в дітей активної морально-естетичної позиції.

Діяльність уяви, яка забезпечує в творчому процесі зародження художнього образу, в період дошкільного дитинства має специфічні особливості. Виникнувши на межі раннього дошкільного віку, уява дитини згодом значно змінюється. Так, поряд з подальшим розвитком мимовільної уяви, з’являється якісно новий тип уяви – довільна. Образам уяви дошкільників притаманна особлива яскравість, наочність, рухомість і незмінність. Діти намагаються відтворити привабливі, на їх думку, образи.

Уява старшого дошкільника частіше за все носить репродуктивний характер, при якому образ створюється на підставі словесного опису тієї чи іншої події, епізоду, персонажа або сприйняття відповідної графічної моделі тощо. Разом з тим на цьому етапі в дитини закладаються основи творчої уяви, яка дає змогу створювати нові, оригінальні образи.

Реалізація творчого задуму залежить від рівня розвиненості професійних здібностей, знань, умінь та навичок. О.Леонтьєв визначає здібності як специфічні для людини прижиттєві утворення, умовою формування яких є діяльність, що потребує наявності саме цих конкретних здібностей [4].

До комплексу спеціальних здібностей щодо образотворчої діяльності включають: якість сприйняття форми, чуття кольору, величини, простору, ритму, рівноваги тощо, тобто ті утворення, які дають можливість багатогранно та якісно орієнтуватися в зовнішніх властивостях предмета чи явища, які підлягають обстеженню.

За даними психологів, психічна регуляція творчої діяльності здійснюється за допомогою психічних дій, властивих людині, які не виникають природним шляхом, а мають бути привласнені дитиною. Якщо відсутнє цілеспрямоване навчання, таке привласнення може відбуватися стихійно. У зв’язку з цим особливу значущість мають дослідження Є.Фльоріної, Н.Сакуліної, В.Котляра, Г.Підкурганної, пов’язані з розробкою змісту, форм і методів передачі дітям норм реалістичного образотворчого мистецтва, навчання їх творчого відтворення довкілля. Успішності розв’язання зазначених завдань сприяють як об’єктивні, так і суб’єктивні умови. –

Основною формою організації навчального процесу є заняття зі складною структурою та регламентом, що залежить від вікових особливостей дітей. Крім заняття, в разі необхідності розв’язання тих чи інших творчих завдань використовуються цільові прогулянки, екскурсії, заняття-бесіди з естетичного сприйняття спеціально дібраних творів образотворчого мистецтва, сприйняття літературних та музичних творів, лялькових, телевізійних вистав тощо.

Найбільш сприятливий вік для початку систематичного та послідовного ознайомлення дітей з особливостями творчого пошуку є 5-й рік життя. Це зумовлено тим, що на зазначеному етапі розвитку дитини основні психічні процеси й утворення набувають довільного характеру. Крім того, оволодіння різноманітними видами малювання (предметним, сюжетним, декоративним) і передбаченим у них програмним навчальним змістом служить підставою для вирішення нескладних творчих задач.

 

Розділ 3.Дошк.6.Сюжетне та предметне малювання.

1. Сюжетне малювання в дитячому садку.
МАЛЮВАННЯ - це відображення оточуючої дійсності. Чи є в малюнках дітей будь-яка система? Так! Геометричні форми і тіла, просторові відношення за законами перспективи, колір, краєвид з його елементами, натюрморт, зображення птахів, риб, тварин і людини - все це знайде відображення у дитячих роботах. ВИДІЛИМО ОСНОВНІ ТЕМИ: