Розділ4.ЗОШ.13. Використання наочності на уроках ОМ.

Заняття малюванням самим безпосереднім чином пов'язані з наочністю навчання.
У розпорядженні педагога-художника є різні засоби наочного навчання: ілюстрації з книг, альбомів, репродукції творів образотворчого мистецтва, навчальні моделі, видані типографським способом або підготовлені вчителем таблиці, малюнки, плакати, схеми, кінофільми, а також малюнки самого вчителя, виконані безпосередньо під час уроку. Якщо при вивченні багатьох загальноосвітніх навчальних дисциплін дидактичний принцип наочності викладання грає хоч і важливу, але все-таки посередню роль, то на заняттях образотворчого мистецтва наочність навчання набуває першочергового значення, будучи одним з головних засобів інформації про досліджуваному матеріалі. Спираючись на зорове враження, одержувані при розгляді ілюстрації, що супроводжує пояснення вчителя, школярі отримують більш повне уявлення про досліджуваному матеріалі, або легше зрозуміти, осмислити, запам'ятати головне в темі уроку.
Чим більше органів почуттів бере участь у сприйнятті, тим пізнання в людини глибше і точніше.
Вчителю малювання постійно доводиться використовувати засоби наочності, які б навчальні заняття він не проходив. Чи буде це малювання з натури, декоративне або тематичне малювання, бесіди про мистецтво, йому завжди потрібен буде натурний матеріал.
Малювання з натури вже саме по собі є методом наочного навчання процесу малювання з натури починається з чуттєвого, зорового сприйняття зображуваного предмета з живого емоційного спостереження. Тому треба домагатися того, щоб сама натурна постановка привертала увагу малює до головного.
Принцип наочності вимагає такого піднесення матеріалу (навчального), при якій поняття і уявлення учнів стає більш ясними і конкретними. Головна увага при навчанні малювання з натури звертається на правильне зображення натури, на правильну передачу перспективних явищ, особливості світлотіні, конструкцій предмета. Для полегшення цих основних завдань бажано поруч з натурою встановлювати спеціальні моделі (з дроту та картону), щоб малює міг наочно побачити і ясно зрозуміти те, чи інше явище, зрозуміти конструкцію форми предмета, його характерні особливості.
Наприклад, при малюванні з натури геометричних тіл діти не можуть уявити, як розташовуються в просторі невидимі поверхні предмета. Особливо часто до наочності доводиться вдаватися при навчанні елементарним основам образотворчого мистецтва, малюнку та живопису.
Перелічимо основні засоби наочності, які використовуються на уроках малювання з натури:
схематичні малюнки і таблиці;
зліпки з класичних зразків скульптури, моделі з дроту;
спеціальні моделі та прилади для демонстрації перспективи і світлотіні;
малюнки і таблиці методичної послідовності роботи над зображенням;
репродукції картин і малюнків майстрів;
кінофільми, розкривають техніку роботи з олівцем і пензлем;
спеціальні прилади - "Колірний круг" і "Тонової коло" для розвитку у дітей відчуття кольору і тону.

 

 

Розділ4.ЗОШ.4Малювання з натури. Змістом уроків малювання з натури є зображення різноманітних предметів, дібраних з урахуванням графічних можливостей учнів. Об'єкти зображення розташовуються зазвичай дещо нижче за рівень зору. Для роботи слід організовувати дві-три однотипні постановки, що забезпечить хорошу видимість для всіх учнів. Моделі невеликих розмірів роздаються на робочі місця.

Малюванню з натури обов'язково передує вивчення зображуваного предмета: визначення його форми, конструкції, розміру складників, їх кольору та взаєморозташування. Важливо виробити в учнів потребу порівнювати свій малюнок із натурою і окремі деталі малюнка між собою. Істотне значення для цього має розвиток у школярів уміння застосовувати середню (осьову) лінію, а також користуватися допоміжними (додатковими) лініями для перевірки правильності малюнка.

 

Розділ4.ЗОШ.6.Декоративне малювання. Змістом уроків декоративного малювання є складання різних візерунків, призначених для прикраси предметів ужитку, а також оформлення святкових листівок, плакатів, запрошень тощо.

Паралельно з практичною роботою на уроках декоративного малювання учні ознайомлюються зі зразками народного декоративно-ужиткового мистецтва. Демонстрація творів народних майстрів дозволяє дітям зрозуміти красу виробів і доцільність використання їх у побуті. Під час занять школярі отримують відомості про застосування візерунків на тканинах, килимах, шпалерах, посуді, іграшках, ознайомлюються з художнім різьбленням по дереву і кістці, склом, керамікою та іншими виробами – предметами побуту.

Завдання з декоративного малювання мають подаватися з дотриманням певної послідовності: складання візерунків за готовими зразками, за поданою схемою, з поданих елементів, самостійне складання візерунків. У ході уроків відпрацьовуються уміння гармонійно поєднувати кольори, ритмічно повторювати або чергувати елементи орнаменту, що має корекційно-розвиткове значення для розумово відсталих школярів.

 

Розділ4.5.7.10.Малювання за темою. Змістом уроків тематичного малювання є зображення предметів і явищ навколишнього світу та ілюстрація уривків із літературних творів. У 5 – 6-х класах малювання за темою має тісно пов'язуватися з уроками малювання з натури. Уміння й навички, отримані на уроках малювання з натури, учні переносять на малюнки тематичного характеру, які зазвичай зображують групу предметів, об'єднаних загальним сюжетом і певним чином розташованих у просторі.

Корекційно-виховні завдання уроків тематичного малювання вирішуватимуться значно ефективніше, якщо перед практичною роботою школярів проводити відповідну підготовчу роботу. Необхідно запропонувати школярам визначити сюжет, назвати й усно описати об'єкти зображення, розповісти, як, де й у якій послідовності їх намалювати. Для точнішої передачі предметів на малюнку доцільно використовувати, за можливості, реальні об'єкти, а для чіткішого розташування елементів малюнка на аркуші паперу слід активізовувати комбінаторну діяльність учнів із моделями та макетами. З метою збагачення зорових уявлень школярів доцільно використовувати книжкові ілюстрації, плакати, листівки.

 

Малювання на теми, на відміну від малювання з натури, є малюванням за поданням. Малюючи на тему, дитина відтворює не те, що він бачить перед собою, спирається не на зорове сприйняття, як при малюванні з натури, а на наявний у нього запас знань і зорових уявлень про ті предмети, які він малює.

Малювання на теми розширює коло спостережень дитини, що має велике значення в плані загального його розвитку. Розглядаючи предмет, аналізуючи його за допомогою вчителя на уроках малювання з натури, дитина далеко не завжди вміє перенести отримані їм навички та вміння в інші умови і застосувати їх при інших обставинах. У цьому легко переконатися, порівнюючи малюнки дітей, зроблені в класі з натури, з малюнками, зробленими поза класом за поданням. У той час як зображення окремих предметів, намальованих з натури учнями в процесі їх навчання, поступово набуває нову якість, їх малюнки за поданням продовжують як і раніше повторювати всі ті ж, часто вже не задовольняють самих дітей, але звичні для них прийоми зображення. Часто тут виходить розрив, який гальмує творче і художній розвиток дитини.

Дитина, яка любить малювати, багато малює за своєю власною ініціативою. При цьому, враховуючи вузьке коло предметів, які можуть служити для нього моделлю, він часто стикається з необхідністю зображувати такі предмети, які в класі йому не доводилося малювати. Тому надзвичайно важливо, щоб навчання малювання в школі, особливо в молодших класах, не обмежувалося тільки малюванням з натури. Навчаючи малювання на теми, вчитель допомагає образотворчого мистецтва дітей, стверджуючи необхідний зв'язок між малюванням з натури і малюванням за поданням. Такий зв'язком є ​​використання в роботі над темою замальовок предметів, зроблених дітьми з натури, організоване спостереження і аналіз предметів, які не можуть бути намальовані з натури, але зображення яких часто зустрічається в їхніх малюнках.

Малювання за поданням, тематичне малювання, довго розглядалася у нас в школі, на відміну від малювання з натури або по спостереженню окремих предметів, як «творче» малювання, коли дитина, «вільно пишучи», як він може і хоче, виявляє свої творчі можливості, свої уявлення про оточуючих його предметах і явищах. У сучасній методиці малювання на теми розуміється інакше. Воно починаючи вже з I класу є необхідною і невід'ємною частиною загальної системи навчально-виховної роботи з малювання в школі. У нас немає підстави вважати малювання на теми більш «творчим», ніж малювання з натури або декоративне малювання. Творчий початок, що спирається на доступну дитині самостійність і свідомість при виконанні того або іншого завдання, забезпечує активність процесу роботи учнів і є необхідною умовою її, незалежно від того, малює дитина з натури, за поданням або відтворює візерунок за зразком.

Але в тематичному малюванні, безсумнівно, є в наявності один момент, характерний саме для цього виду малювання. Твір навіть найпростішої за своїм змістом теми потребує, перш за все, відбору об'єктів зображення (що треба зобразити, щоб передати в малюнку ту чи іншу тему, якими мають бути ці об'єкти і як їх треба розташувати в малюнку). Поступове виховання у дітей елементарних умінь розкриття сюжету та образів у графічній формі має велике значення у всебічному їх розвитку, підтримує і поглиблює їх здатність до розповідання, читання картинок, до літературної творчості, розвиває їх уяву.

У I і II класах твір сюжету, тобто відбір тих об'єктів, які мав зобразити дитина, майже повністю ще лежить на вчителеві. Він повинен дати дитині абсолютно точні вказівки. Велике значення на цьому етапі має бесіда вчителя з дітьми. Роз'яснюючи їм, що для передачі, наприклад, теми «Осінь» вони повинні намалювати такі-то дерева і так, як вони виглядають восени, вчитель тим самим як би вводить їх в сюжет, при зображенні якого надалі діти повинні проявити ініціативу і самостійність.

Малювання на теми, розширюючи коло спостережень дитини, збагачуючи і уточнюючи його зорові уявлення про характерні особливості будови і форми предметів, сприяє і швидкому изживанию схематичності в малюнках дітей, у зображенні, наприклад, будинки, дерева і ін

Тематичне малювання, тобто зображення дітьми не окремих предметів, службовців моделями для малювання з натури в класі, а кількох предметів з навколишнього середовища в їх просторової та сюжетної взаємозв'язку, має важливе навчально-виховне значення в I класі і в іншому відношенні.

Розстановка предметів в малюнку і передача порівняльних їх розмірів є тими завданнями, рішення яких пов'язано з тематичним малюванням. Перше поняття про глибину, про просторове зображення при розташуванні предметів на малюнку дає усвідомлення значення двох площин у малюнку: горизонтальної площини (пів-земля), на якій розташовуються предмети, і вертикальній площині (небо або стіна), на тлі якої ми бачимо предмети. Дитина 7-8 років часто не враховує цього, тому в малюнку дітей дерева іноді розміщуються на небі, а дорога, йдучи в глибину, продовжується і над горизонтом. Позначення і облік вертикальної і горизонтальної площин при розташуванні в малюнку предметів відразу викликають у маленького рисувальника просторові уявлення, незважаючи на те, що він має справу з двомірної площиною листа. Разом з тим розуміння і врахування цих двох площин і їх співвідношень в малюнку є найбільш важкими для дітей 7-8 років з усієї суми питань про просторове розташування предметів за поданням.

З метою з'ясування здатності учнів I класу читати малюнок, орієнтуватися в зображеному на ньому просторі на початку навчального року нами був проведений наступний досвід. Кожному учню був даний лист з лінійним зображенням частині кімнати (вікно, стіл, табурет, шафа). Дітям було запропоновано внести в цей малюнок деякі доповнення. На підвіконні вони повинні були «поставити» (намалювати) горщик з домашнім рослиною, на столі чайник, а в глибині кімнати на підлозі, біля стіни, між столом і шафою «покласти» великий м'яч. Діти були попереджені, що, малюючи горщик з рослиною, чайник на столі, вони повинні враховувати розміри підвіконня, столу і т.д., щоб горщик з рослиною і м'яч не виявилися б надто великими порівняно з ними.

Виконання цього завдання було пов'язане з рішенням учнями таких завдань графічної передачі простору. Правильне розміщення чайника на столі і горщика з рослиною на підвіконні вимагало від учнів розуміння горизонтальної площини стола і підвіконня, даних на малюнку в перспективі, і того, що предмет, що стоїть на цій площині (на столі і на підвіконні), у малюнку повинен мати вертикальне положення, інакше він буде "читатися» в малюнку як лежить. Щоб покласти м'ячик у глибині кімнати біля стіни, учням треба було зрозуміти, тобто правильно прочитати в малюнку просторові співвідношення горизонтальної (стать) і вертикальної (стіна) площин. Аналіз малюнків дітей, які виконували це завдання, показав, що деякі завдання вирішувалися порівняно легко, інші - багато важче. Легше діти не впоралися з зображенням положення чайника на столі. З 37 дитячих малюнків, тільки на одному чайник стояв не на горизонтальній площині столу, а на його ребрі, тобто був намальований так, як він стояти не може. З передачею вертикального положення чайника учні також справилися цілком задовільно: на 28 з 36 малюнків чайник мав ясно виражене вертикальне положення, на двох малюнках положення трохи похиле, на шести - чайник не варто, а лежить.

Горщик з рослиною мав правильне вертикальне положення тільки на 15 малюнках, на 9 - скоріше похиле, чим вертикальне, на 13 малюнках горщик лежав на підвіконні. На більшості малюнків горщик стояв не на площині підвіконня, а на його ребрі (31 малюнок з 36). Тільки п'ятеро учнів знайшли правильне положення горщика на площині підвіконня. Мабуть, це визначається тим, що горизонтальна площина підвіконня багато вже площині столу, де стояв чайник, і дітям було важче діяти.

Найбільш складним виявилося для дітей розташувати м'яч. Тільки на трьох малюнках задача вирішена правильно. М'яч лежить в глибині біля стіни, його заснування розташоване на горизонтальній площині підлоги, а верхня частина знаходиться на тлі вертикальній площині стіни, що визначає точно його просторове положення. На восьми малюнках м'яч даний на лінії, що відокремлює підлогу від стіни, причому в одному випадку на рівні цієї лінії знаходиться верх м'ячі, а в іншому - його низ. На 23 малюнках м'яч намальований на горизонтальній площині підлоги в середині кімнати, а в деяких випадках прямо на передньому плані. А на двох малюнках м'яч зображений цілком на вертикальній площині, на стіні, тому здається, що він підстрибнув і знаходиться в повітрі.

Вироблення у дітей уміння враховувати горизонтальну і вертикальну площини в малюнку і їх співвідношення при розташуванні предметів має бути однією з основних навчальних завдань в роботі над тематичним малюнком.

Дуже важливим моментом в тематичному малюванні Методика керівництва є підбір тем і завдань.

Малювання на теми «Осінь», «Зима», «Весна» спирається на певні знання дітей, накопичені ними в результаті їх безпосередніх спостережень, читання і бесід вчителя, показу картинок. Безсумнівно, що з цілою низкою образів у них пов'язані якісь переживання, відчуття радості, задоволення, в тому числі і естетичні почуття. Але все це носить ще дуже розрізнений, не усвідомлений і не узагальнений характер. Теми осені, зими, літа пов'язані із зображенням дерева. Схема дерева в кількох її варіантах міцно тримається в малюнках першокласників. Часто зустрічається схема, де стовбур дерева нагорі не тоншає, а як би зрізаний по горизонталі. Можна зустріти зображення дерева, навпаки, з неймовірно широкою основою, при цьому стовбур дерева так різко звужується догори, що виходить щось на зразок трикутника. Суча на цьому дереві у схемі звичайно абсолютно однакові і по довжині, і по розташуванню на стовбурі, і за формою. Безпосередньо на сучках сидять листя. При спостереженні дітьми дерева їх увага повинна бути в першу чергу спрямовано на його будову: стовбур внизу ширше, ніж в вершини, він звужується поступово і на самому верху все вже, сучки біля стовбура товщі і поступово тоншають до кінця, вони розташовані навколо всього дерева, нижні сучки довше і товщі верхніх, на сучках багато гілочок, на них листя. Такий аналіз будови, звичайно, вимагає повторення, але все ж майже відразу після нього в зображенні дерева у дітей можна бачити нові подробиці, почерпнуті з спостереження. Далі може слідувати спостереження і визначення характерних особливостей, що відрізняють, наприклад, березу від інших дерев.

Аналіз побудови дерева легко пов'язується з естетичної його оцінкою: яскравість забарвлення листя восени, прозорість і легкість весняних дерев. Вказівка ​​на те, що легені, ажурні переплетення численних гілок і гілочок роблять дерева красивими навіть взимку, коли на них вже немає листя, допомагає дітям не тільки по-іншому поглянути на «голе» зимовий дерево, але і додати на своєму малюнку деяку кількість гілок і гілочок, «щоб було красивіше», а це відразу видозмінює звичну схему дерева.

Велике значення в естетичному вихованні дітей має зіставлення спостережуваних явищ природи з зображенням їх в малюнку або картині. При малюванні на теми це набуває особливого значення. Показ і аналіз дерева шляхом виходу з учителем на пришкільний ділянку або спостереження його з вікон треба доповнити демонстрацією спеціально для цього підібраної репродукції. У зв'язку з тим, що малювання на тему «Осінь» буває першим тематичним завданням, проведеним у класі, дітям пропонується після спостереження дерев і перегляду малюнків із зображенням ялини, берези та горобини замалювати ці три дерева так, щоб їх легко було впізнати. Таке завдання може бути дано в якості домашнього.

В одному з перших класів ми провели такий дослід: дітям було дано завдання намалювати ці три дерева, але ніяких вказівок про розташування їх на аркуші паперу не давалося. Після виконання завдання виявилося, що більшість дітей (31 з 42) вабило дерева в ряд у самого нижнього краю паперу. При цьому деякі позначали внизу вузьку смужку трави або землі, а вгорі майже таку ж вузьку смужку блакитного неба.

Після перегляду малюнків і показу дітям найкращих з них, пояснення, чому деякі дерева намальовані краще, інші гірше, було запропоновано нове завдання: зобразити осінь. Учні були попереджені, що при зображенні осені їм доведеться вдруге малювати ялина, березу і горобину. Заняття почалося з показу картини Левітана «Золота осінь». Мета полягала не тільки в тому, щоб показати дітям красу природи восени, збагатити їх образні уявлення, створити емоційне ставлення до теми, але й ознайомити їх з прийомами розташування предметів, з урахуванням ближче - далі.

При розгляданні репродукції з картини «Золота осінь» Левітана на пропозицію показати, які дерева на картині ближче від нас, які далі, учні виконали цю вимогу безпомилково і без будь-яких ускладнень. Наступне питання, чому вони думають, що ось ці дерева ближче, а ті далі, явно збентежив дітей. Ті діти, які відразу підняли руку, мабуть, не подумавши над питанням, відповідали не по суті, на кшталт: «Ближче до нас берези, а далі їли». Після повторного питання і пропозиції подумати і ще раз подивитися, пішли окремі відповіді вже по суті: «Далі дерева менше, ніж ближні». Трохи згодом був даний і інший відповідь: «Далекі дерева не всі видно», і, нарешті, один з учнів відповів: «Ближні дерева нижче, а дальні вище на картині». Дітям було запропоновано подивитися у вікно на дерева (клас розташований на третьому поверсі, всі три вікна класу виходять на ділянку, засаджений деревами) і встановити, як вони бачать підстави ближніх дерев по відношенню до підстав далеких.

Таким чином, закономірність розташування дерев у залежності від їх просторових співвідношень, встановлених дітьми при розгляданні репродукції з картини Левітана «Золота осінь», була підтверджена при спостереженні дерев у вікно. Це дало можливість вчителю узагальнити спостереження дітей у вигляді правила: «Предмети, розташовані ближче до нас, треба малювати нижче на аркуші паперу, а розташовані далі - вище». Правило було повторено трьома учнями перед усім класом. Слідом за цим на дошку був повішений великий аркуш паперу, розділений на дві частини, одна третина його була забарвлена ​​коричневим кольором, на ній була намічена трава, інші дві третини листа були пофарбовані блакитним кольором. На питання, що зображено на папері, досить багато дітей підняло руки, і запитаний впевнено відповідали: «Внизу - це земля, а вгорі небо».

Після цього один з учнів був викликаний до дошки. Йому було дано чотири намальованих, розфарбованих і вирізаних з паперу дерева відповідних розмірів (береза, дві ялини і горобина). Хлопчику було запропоновано «посадити» дерева так, щоб береза ​​і велика ялина були позаду, а горобина і маленька ялина попереду, і накрепіть їх до схеми, що зображує землю і небо (накреплялісь дерева за допомогою шматочка пластиліну. При легкому натиску дерева приклеювалися до паперу). Такі «посадки» були проведені біля дошки за викликом вчителя кількома дітьми по черзі. Вказівки, як розташовувати дерева, змінювалися. Вірно чи невірно розміщувалися дерева, визначали інші учні, що уважно стежили за «посадкою». Помилки виправлялися дітьми, які підняли руку на пропозицію вчителя: «Хто правильно«посадить»дерево»?

Подібні вправи проходять дуже жваво і активно, тому що діти у пошуках правильного розташування дерев отримують можливість діяти в заданому просторі, враховуючи площину землі на схемі як горизонтальну, на якій повинні бути розміщені дерева (одні ближче від нас, а інші далі, одні попереду, а інші ззаду), і площину неба як вертикальну, на тлі якої ми бачимо дерева.

Основні помилки, яких припускаються дітьми, наступні: 1) далекі дерева розташовувалися не на землі, а на небі (втрата горизонтальної площини землі), 2) ближні дерева з побоювання, що вони можуть закрити задні, розміщувалися в край листа, з опорою на нижню лінію землі, 3) всі дерева, ті, які повинні бути «посаджені» ближче або далі, розміщувалися на одній лінії, зазвичай на лінії горизонту. Але всі ці помилки дуже легко виправлялися класом. Після таких підготовчих вправ діти малювали на тему «Осінь». Їм було дано завдання намалювати ялина, березу і горобину, до того ж так, щоб горобина була розташована попереду, а інші дерева ззаду. У процесі малювання дітям кілька разів довелося нагадувати правило, як слід у малюнку розміщувати предмети на першому і другому плані (спереду, ззаду). У результаті 22 учнями з 38 завдання було вирішено вірно, хоча горобина у більшості і була намальована впритул до нижнього краю аркуша.

Для закріплення розуміння елементарного просторового розміщення предметів у малюнку необхідно, щоб малювання на тему, пов'язану з зображенням відкритого простору (земля, небо), завжди починалося з нанесення лінії, що позначає площину землі. У середині року на запитання, з чого ми почнемо малюнок на тему «Зима», діти вже впевнено відповідали: «Проведемо лінію землі», а в кінці року, не чекаючи вказівки, проводили її самі.

Другим тематичним завданням, присвяченим порами року, було малювання на тему «Зима». Завдання виконувалося дітьми не в звичайних зошитах для малювання, а на листочках сіро-синього паперу (обкладинки шкільних зошитів). Це давало можливість дітям сніг на землі і на деревах зобразити крейдою, що збагачувало малюнок і подобалося їм.

Серед існуючих у дітей 7-8 років образотворчих схем особливо широко поширене і міцно тримається стереотипне зображення будинку із забором. Одноповерховий будиночок з трикутним дахом, з великою трубою, з якої йде спіралевидний чорний дим, і паркан, неодмінно у вигляді частоколу, - так часто-густо малюють московські діти, хоча з упевненістю можна сказати, що вони набагато частіше бачать багатоповерхові будинки і кам'яні або металеві огорожі у вигляді грат. Малюють при цьому без жодного захоплення, пасивно, повторюючи, мабуть, їм самим обридлу завчену схему, яку вони не знають, як і чим замінити.

Перед малюванням на тему «Дерева взимку на бульварі або на сквері» дітям було оголошено, що вони повинні будуть намалювати дерева так, як ми їх бачимо, стоячи на тротуарі навпроти огорожі бульвару. Основними об'єктами зображення, таким чином, були огорожа бульвару або скверу і дерева, розташовані за огорожею. З дітьми була проведена бесіда про те, що Москва - столиця нашої батьківщини. Радянський народ піклується про її виготовленні. У ній багато дуже гарних, великих, багатоповерхових будівель, бульвари і сквери оточені огорожами з каменю і металу. Огорожі бувають дуже красиві, візерункові, ошатні. Дітям було запропоновано гарненько розглянути огорожу найближчого будинку, скверу або бульвару і запам'ятати її, так як доведеться її малювати.

Огорожі, грати малювалися дітьми з великим захопленням. У прагненні зробити красиву грати, що відрізняється від грат, намальованої сусідом, деякі діти у візерунок грати вносили багато від себе.

Те намагання, з яким діти вимальовували решітки, прагнучи якомога точніше і акуратніше передати їх будова і ритмічний повтор візерунка, свідчило про активне, творчому підході до виконання завдання, де естетична оцінка займала важливе місце. («У мене на решітці зірочки, я таку бачила, дуже красива», «У мене з гуртками, зовсім інша, ніж у нього, красива...»).

Так спостереження, штовхнули дітей на відкриття, що навіть такий об'єкт зображення, як огорожа, може бути дано по-різному, по-своєму, що її можна в малюнку зробити красивою, пробудило в них творчі шукання, що спиралися на естетичне ставлення до зображуваного, що, у свою чергу, позначилося і на техніці виконання малюнків.

Останнє завдання з цього циклу було одночасно і контрольним. Воно як би об'єднував в собі дві теми: «Весна» і «1 Травня».

Перед виконанням цього завдання дітям було дано доручення у святкові дні 1 травня поспостерігати який-небудь будинок, красиво прикрашений до свята прапорами, прапорцями, зірками і гірляндами. Загальне розташування предметів у малюнку було зазначено дітям словесно. Без цього виконання малюнка не забезпечило б вирішення тих завдань, які визначали навчальний зміст цього завдання.

Малюнок, як завжди, було розпочато з нанесення легкої лінії, що позначає землю. Потім дітям було запропоновано намалювати красивий московський будинок, багатоповерховий, з широким входом, пригадавши той будинок, який вони спостерігали; з обох боків будинку намалювати огорожу, за нею - дерева; перед будинком намалювати вантажівку, тролейбус або легкову машину, кому що більше подобається. А над домом зобразити літаки, які ми бачимо в день 1 Травня, коли вони летять на парад.

Таким чином, це завдання повинне було показати вміння дітей розставити предмети в малюнку з урахуванням ближче-далі і дати хоча і елементарний, але живий образ міського будинку, огорожі, дерев, з їх характерними особливостями та деталями.

Нарешті, це завдання вимагало правильного проведення вертикальних і горизонтальних ліній, правильного розташування вікон, тобто вмінь, які спираються на окомір і технічні навички.

Для уточнення зорових уявлень дітей про конструкції і формі різного роду транспортних машин і літаків, які до цих пір на уроках малювання ними не малювалися, дітям були показані їхні зображення. Таблиці не знімалися, тому діти могли не тільки подивитися, але і змалювати ту машину, яку їм хотілося зобразити.

Аналіз малюнків показав наступні результати: а) по лінії передачі просторових співвідношень з 57 учнів двох перших класів погано впоралося із завданням тільки 9 осіб. У їх малюнках - огорожа прозора, а стовбурів дерев не видно або, навпаки, огорожа суцільна, а стовбури дерев видно наскрізь, б) по лінії передачі образу (будинок, дерево, огорожа) з 57 дітей 13 дали бідні, схематичні, мало відрізняються від стереотипного зображення образи; в) технічно незадовільно виконано 16 малюнків (криві лінії, недбала і нерівна розфарбування, брудні малюнки - таких 8).

Таким чином ми бачимо, що просування учнів по всіх трьох основних напрямах, що визначає зміст навчання малюванню в I класі, - образ, простір, технічні навички - йде, по суті, рівномірно.

Досвід роботи показує, що в I класі велике позитивне значення для розвитку тематичного малюнку дітей має одночасне спостереження ними предметів і явищ дійсності під керівництвом вчителя і показ їм відповідного ілюстративного матеріалу. Спостереження допомагає усвідомити дітям, як ми бачимо предмети в просторі і які вони насправді, показ вчить, як їх зображувати.

Всі перераховані теми ми відносимо до першого циклу як об'єднані спільною метою збагачення та уточнення зорових уявлень і образотворчих засобів передачі в малюнку таких предметів, як дерево, будівлю, огорожа, автомобіль тощо, і підведення дітей до свідомого оволодіння найпростішими прийомами зображення просторових співвідношень предметів в малюнку, визначених просторовими поняттями: ближче, далі, попереду, ззаду.

Поряд із цими темами, де основними методами уточнення та збагачення образів предметів у малюнках дітей є спостереження дійсності і розглядання картини під керівництвом вчителя, велике значення має малювання на теми, пов'язані із зображенням для представлення предметів, раніше мальованих з натури. Малювання на такі теми розвиває в дітей здатність переносити знання і вміння, отримані в процесі малювання з натури, на малювання за поданням.

У зв'язку з тим, що асортимент моделей, змальованих з натури в I класі, дуже обмежений, такі теми, цікаві дітям за своїми образам і змістом, підібрати досить важко. У нашій дослідній роботі прекрасний результат завжди давали дві теми: «Новорічна ялинка» та «Рибка серед водоростей».

Як надіслати тему «Новорічна ялинка» дітям було запропоновано намалювати не цілу ялинку, а тільки велику гілку, прикрашену іграшками. Роботі над темою «Новорічна ялинка» передувало малювання з натури гілочки ялинки. Попередньо діти малювали також з натури ялинкові кольорові намиста, гірлянду різнобарвних прапорців і окремі прапорці. Все це можна було використовувати для «прикраси» новорічної ялинки. Малювання з натури гілочки ялинки познайомило дітей з особливостями будови ялинки, з розташуванням на ній бічних відгалужень, отросточков і хвої. Намалювати на цій основі велику гілку ялинки, розташувавши її в довжину всього листа по діагоналі, з кутка в куток, не представило особливих труднощів особливо після того, як дітям була показана велика гілка ялинки і було пояснено, що будова великої гілки аналогічна будові маленькою. Цікаво було перевірити, як діти запам'ятали, наскільки міцно засвоїли при малюванні з натури характерні особливості будови ялинки (в основному розташування на стрижневою гілочці відростків і хвої) і наскільки вони зуміють передати ці особливості при малюванні гілки ялинки за поданням. Слід зазначити, що з 38 дітей лише четверо намалювали гілку, розташувавши бічні її відгалуження прямо перпендикулярно по відношенню до стрижневою гілці, а двоє дали невірне розташування хвої.

Після того, як гілка була намальована, дітям було запропоновано прикрасити її іграшками. При цьому їх запитали, що з того, що вони малювали, може служити для прикраси новорічної ялинки. Діти відповідали, що такими прикрасами можуть бути різнокольорові прапорці на мотузочці і червоні прапорці на паличці, блискучі намиста і кульки, які вони малювали з натури. Учнів попередили, що, малюючи іграшки, вони повинні враховувати їх розмір по відношенню до гілки ялинки. Великі і важкі іграшки не вішають на ялинку. Під їхньою вагою зігнуться і негарно опустяться легкі, гнучкі гілочки. Маючи в своєму розпорядженні іграшки на намальованій гілці, слід пам'ятати, що кульки, гірлянди бус, прапорців, прикріплені до ялинки за кінець нитки, висять вниз, закриваючи собою частину гілочки, прапорці на паличці прикріплюються до ялинки так, що палички мають вертикальне положення, а сам прапорець знаходиться нагорі і своєю площиною також закриває частину ялинки.

Необхідно звернути на це увагу дітей, повісивши на прикріплену на дошці гілку ялинки, яке-небудь прикрасу. Це важливо, тому що діти часто, розташовуючи на малюнку іграшки, малюють їх з обох сторін гілки, причому одні іграшки висять вниз, а інші вгору.

Малювання на тему «Рибки серед водоростей» передувало малювання з натури маленької рибки - целулоїдної іграшки. Таких рибок було двадцять штук, і вони були роздані дітям на парти. Було друге півріччя і учні, малюючи рибку, вже явно виявили прагнення розглянути і зобразити не взагалі рибку, а цю з усіма її хоча і простими, але характерними особливостями.

Після малювання рибки з натури дітям було запропоновано намалювати рибок серед водоростей, так, як вони їх бачили в акваріумі, де рибки плавають між водоростями, то ховаючись за ними, то знову з'являючись, прикриваючи частина водоростей, що знаходяться за ними. Те, що розташовується попереду закриває від нас те, що знаходиться позаду. З цим положенням діти зустрічалися і раніше, малюючи на тему «Дерева взимку», де низ дерев, що знаходяться за огорожею, був нею закритий. Таким чином, розуміння учнями того, як треба розташовувати предмети в малюнку з урахуванням, що один знаходиться попереду, а інший ззаду, тут знову закріплювалося, поглиблювалась і разом з тим перевірялося на іншому завданні і при зображенні інших об'єктів.

На дошці був повішений кольоровий малюнок, що зображає різних рибок і водяні рослини. Вказувалося на різноманітність форми і забарвлення рибок, розбиралася будова водяних рослин, їх схожість з уже знайомими дітям видами рослинних форм. Одні схожі за своєю будовою на ялинку, інші мають листочки і т.д. Малюнок не знімався з дошки весь урок.

Дітям дали пояснення в якій послідовності треба виконувати малюнок «Рибки серед водоростей». Перш за все внизу сторінки потрібно провести лінію, щоб намітити де буде дно, пісок, на якому повинні бути розташовані рослини. Потім розмістити рослини і, нарешті, намалювати рибок так. щоб відразу було видно, що одні з них, ближче до нас, плавають перед водоростями, інші далі, позаду водоростей Для вирішення дітьми цієї найпростішої завдання саме дана тема виявилася надзвичайно ефективною і разом з тим дуже захоплюючою. Мабуть, це обумовлюється насамперед динамічністю образів теми - плаваючі взад і вперед рибки - що допомогло дітям ясно уявити собі просторовість зображуваного і рух рибок у відношенні нерухомих водоростей.

Малюнки дітей на дану тему показали, що майже всі діти вирішили завдання, лише на двох малюнках з 39 не було враховано просторове взаємовідношення рибок і водоростей.

Цікаво й інше: виконання дітьми цього завдання допомогло їм перенести вміння розташовувати предмети в малюнку за поданням з урахуванням їх просторових співвідношень в малюнок, що виконується з натури. Трохи згодом після малювання на тему «Рибки серед водоростей» діти малювали з натури гілочку верби з кількома баранчиками. Після загального аналізу гілочки верби (так само, як. І при малюванні гілочки ялини) дітям було запропоновано розглянути гілочку верби, що лежав перед ними на парті, і серед заданих учителем питань було таке питання: «Чи все баранці ви бачите цілком, і як ви бачите баранці, розташовані ззаду гілочки?»Діти відразу відповіли:«Ті баранці, які ззаду прикриті гілочкою, не видно повністю». А один додав: «баранці сховалися за гілочкою, як рибка за водоростями». Елементарна здатність до узагальнення, яка проявилася у дітей в цей час, забезпечила 51% учнів перенесення отриманих при малюванні за поданням умінь на малювання з натури.

Підводячи підсумки всього сказаного, можна зробити наступні висновки: тематичне малювання має велике значення у збагаченні образотворчих засобів учнів I класу. Воно сприяє уточненню зображення предметів, змальованих дітьми за поданням, відходу від стереотипу і оволодінню учнями елементарними прийомами розташування предметів у малюнку з урахуванням ближче - далі. Разом з тим тематичне малювання під керівництвом вчителя позитивно впливає на самостійні заняття дітей малюванням. Організовано спостереження дітей поза класом, пов'язане з малюванням, розширює коло спостережень дітей. Позитивний вплив робить на дитячий тематичний малюнок показ та аналіз ілюстративного матеріалу із зображенням предметів, які діти повинні малювати за поданням за умови, що цей матеріал не перетворюється на зразок для копіювання.