Підготовка насіння до сівби включає ряд операцій, головними з яких є очищення, калібрування, протруювання, обігрівання, термічна обробка тощо.
Очищення насіння передбачає видалення з насінного матеріалу пошкодженого насіння основної культури, насіння інших культур та бур’янів.
Калібрування – це сортування насіння на окремі фракції за величиною і формою насіння. Однорідний калібрований матеріал під час висівання точніше дозується, дружно та одночасно дає сходи, забезпечує однорідний розвиток рослин.
Очищають і калібрують насіння за розмірами на решетах, довжиною насіння на трієрних барабанах, парусністю – на машинах з вентиляторами, за формою поверхні та наявністю у насінні придатків – на гірках і змійках, за питомою вагою – у флотаційних розчинах тощо.
Протруювання насіння проводять для запобігання зараження рослин хворобами та знищення наявних збудників.
Розрізняють сухе, напівсухе і мокре протруювання.
Сухе протруювання із зволоженням передбачає обробку насіння суспензією препарату або обпудрювання порошком із одночасним слабким зволоженням. Так протруюють насіння голозерних злакових зернових, зернобобових, буряків і інших. Використовують переважно гранозан, меркуран, меркурбензол, фостак, фоксим, волатон, карбофос.
Напівсухе протруювання застосовують для плівчастого насіння вівса та ячменю. Насіння обприскують 0,5% розчином формаліну, томлять чотири години під брезентом і без підсушування висівають.
Мокре протруювання застосовують для всіх зернових культур. Воно передбачає намочування насіння розчином формаліну (1 л 40% формаліну розчиняють у 300 л води), після цього його на 2 години накривають брезентом для так званого томління.
Крім зазначених способів протруювання, для знищення спор сажки пшениці та ячменю, які містяться в середині насінини, проводять його термічну обробку. Суть її зводиться до короткотривалого нагрівання намоченого насіння за температури (45-47 °С), під час дії якої спори гинуть, а зародок насінини залишається неушкодженим.
Повітряно-теплове обігрівання дає можливість підвищити схожість і життєздатність насіння, вивести його із стану спокою.
Сівба сільськогосподарських культур характеризується такими основними показниками, як строк сівби, спосіб сівби, норма висіву та глибина загортання насіння.
Строків сівби в сільськогосподарському виробництві є декілька: весняна сівба ярих культур, літня сівба ярих культур, осіння сівба озимих культур і сівба ярих культур під зиму.
Під час встановлення строку весняної сівби ярих культур враховують температуру проростання насіння культури, стійкість сходів до весняних приморозків та інтенсивність прогрівання ґрунту. Наприклад, ранні ярі культури, такі як пшениця, ячмінь, овес, горох, морква проростають за температури 1-5 °С і переносять приморозки до мінус 5 °С. Пізні ж ярі – кукурудза, гречка, просо, рис, баштанні культури проростають за температури 8-13 °С.
Літню сівбу ярих культур проводять за господарської потреби в зеленій масі або вимушеному пересіві, а також використовують у післяжнивних посівах багаторічних трав, садінні картоплі на другий врожай у південних районах тощо.
Строки осінньої сівби озимих культур встановлюють з врахуванням середньої дати настання в даному районі середньодобових температур нижче 5 °С, за якої фактично припиняється вегетація рослин. Озимі культури висівають приблизно за 60 днів до цього.
Під зиму висівають ярі культури, сходи яких з’являються тільки навесні. Використовують у районах із стійкою без відлиг зимою.
У сільському господарстві відомі два способи сівби – це розкидний, який зараз використовується дуже рідко, і рядковий.
Рядкова сівба поділяється на цілий ряд видів:
звичайна – ширина міжрядь 15 см, в рядку між насінинами 1,5-2 см, використовують для посіву злакових зернових, гороху, кормових трав і інших культур;
перехресна – половину норми висіву висівають в одному напрямку, а іншу – упоперек до першої за відстані між висіваючими апаратами, звичайно, 15 см (зернові);
г – міжряддя 7,5 см (злакові зернові, льон, горох, сочевиця);
широкорядна – міжряддя від 25-30 до 100 см (буряки, картопля, овочеві, соя, квасоля, кукурудза);
квадратно-гніздова – відстань між гніздами в рядку і в міжрядді однакові (30-100 см, рідко більше) (соняшник, кукурудза, огірки, помідори), в одному гнізді висівається, як правило, кілька насінин;
гніздова – аналогічно першому способу з тією відміною, що міжряддя більше ніж відстань у рядку;
стрічкову, яку використовують за потреби поєднати високу густоту стояння рослин з необхідністю міжрядного обробітку. Стрічка складається з кількох близькорозміщених (наприклад 15 см) рядків, відстань ж між стрічками набагато більша – 30 см і більше (цибуля, морква);
пунктирна – це сівба з точним дотриманням відстані між насінинами в рядку, відстань між рядками, як і під час широкорядного висіву (цукрові буряки, кукурудза, соняшник).
Крім того, виділяють посів у борозни (насіння розміщують на дні борозни (зернові)) і гребеневий (посів у спеціально створені гребені (картопля, суниці), який використовують на перезволожених і важких ґрунтах.
Посів кожної сільськогосподарської культури характеризується кількістю висіяного насіння – нормою висіву.
Нормою висіву називається кількість насіння, яку висівають на одиницю площі. Норма висіву є ваговою і виражається в кг/га та кількісною – в млн. штук/га.
Норма висіву культури визначається на основі оптимальної густоти стояння рослин на одиниці площі з врахуванням ґрунтово-кліматичних умов, мети вирощування культури, якості насіння, способу сівби тощо.
Вагову норму висіву культури розраховують на основі необхідної поштучної кількості насінин, яка висівається на одиницю площі і, як правило, береться із довідникової літератури. Наприклад, для Лісостепу України встановлені наступні норми висіву: озимої пшениці, тритікале, озимого ячменю 4-4,5; озимого жита 3,5-4; ярого ячменю 4-4,5; вівса 4,5-5 млн. зерен/га; гороху 1,2-1,4; люпину 0,7-0,9; сої 0,6-0,7; квасолі 0,35-0,4 млн. насінин/га; гречки під час широкорядного висівання 2,2-2,4, а за звичайного - 3-3,5 млн. насінин/га; кукурудзи 0,55-0,7 млн. зерен/га.
Вагову норму висіву розраховують за формулою:
де:
Х - вагова норма висіву, кг/га;
а - кількісна норма висіву, що рекомендується, млн. насінин/га;
б - маса 1000 зерен, г;
с - господарська придатність, %.
Глибина загортання залежить від розміру насіння, характеру його проростання, механічного складу і вологості ґрунту, його прогрітості, аерації тощо.
Наприклад, приблизна глибина загортання насіння пшениці – 3-6 см, а бульб картоплі 12-15 см, що, зрозуміло, залежить від їх розмірів, а отже і запасу поживних речовин у них. Люпин висівають на глибину 3-4 см, а горох – 5-7 см, тому що рослини люпину під час проростання виносять на поверхню ґрунту сім’ядолі, а гороху – ні.
На вологих і важкого механічного складу ґрунтах сіють на меншу глибину, а на сухих і легких ґрунтах – глибше.
